Рішення № 95903036, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/21140/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старінбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп»

про стягнення 926 074,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старінбуд» (надалі - ТОВ «Старінбуд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» (надалі - ТОВ «БК «Азур Груп») про стягнення 926 074,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №788 від 16.04.2018, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 707 988,57 грн., пені у розмірі 131 046,09 грн., інфляційних у розмірі 48 156,51 грн. та 3% річних у розмірі 38 883,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала вручена відповідачу 21.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105475180930, проте відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

16.04.2018 між ТОВ «БК «Азур Груп» (замовник) та ТОВ «Старінбуд» (підрядник) був укладений договір підряду №788 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати відповідно до проектної документації, державних будівельних норм України та умов цього договору комплекс загально будівельних робіт на об`єкті житловий будинок поз. 1 за ГП в складі об`єкта будівництва «Будівництво житлових будинків та об`єктів соціально-побутової сфери на проспекті Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва».

Згідно з п. 11.3 Договору оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання актів (ф. КБ-2в), довідок (ф. КБ-3) за умови надходження коштів від замовника будівництва.

На виконання умов Договору, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 2 868 895,32 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт разом з актами на списання матеріалів (без права власності) підсумковими відомостями ресурсів та відомостями витрачених ресурсів витрат замовника за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року, січень та лютий 2019 року.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за виконані на підставі Договору роботи 2 148 650,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1075 від 15.05.2018, №1334 від 20.06.2018, №1525 від 25.07.2018, №1574 від 02.08.2018, №1648 від 07.08.2018, №1685 від 14.08.2018, №1873 від 06.09.2018, №1924 від 13.09.2018, №1953 від 18.09.2018, №1980 від 20.09.2018, №2110 від 04.10.2018, №2299 від 30.10.2018, №2430 від 09.11.2018, №3250 від 09.11.2018, №2443 від 13.11.2018, №2508 від 20.11.2018, №2572 від 29.11.2018, №2613 від 04.12.2018, №2695 від 13.12.2018, №2715 від 21.12.2018, №16 від 08.01.2019, №59 від 15.01.2019, №30 від 25.01.2019, №148 від 28.01.2019, №276 від 13.02.2019, №186 від 28.02.2019, №193 від 06.03.2019, №246 від 26.03.2019, №535 від 29.03.2019, №423 від 23.04.2019, №60108171 від 17.12.2019.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати виконаних на підставі Договору робіт, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 707 988,57 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджується (акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт разом з актами на списання матеріалів (без права власності) підсумковими відомостями ресурсів та відомостями витрачених ресурсів витрат замовника за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року, січень та лютий 2019 року) виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт згідно Договору на загальну суму 2 868 895,32 грн.

В свою чергу відповідачем сплачено позивачу 2 148 650,62 грн. за виконані на підставі Договору роботи, що підтверджується платіжними дорученнями №1075 від 15.05.2018, №1334 від 20.06.2018, №1525 від 25.07.2018, №1574 від 02.08.2018, №1648 від 07.08.2018, №1685 від 14.08.2018, №1873 від 06.09.2018, №1924 від 13.09.2018, №1953 від 18.09.2018, №1980 від 20.09.2018, №2110 від 04.10.2018, №2299 від 30.10.2018, №2430 від 09.11.2018, №3250 від 09.11.2018, №2443 від 13.11.2018, №2508 від 20.11.2018, №2572 від 29.11.2018, №2613 від 04.12.2018, №2695 від 13.12.2018, №2715 від 21.12.2018, №16 від 08.01.2019, №59 від 15.01.2019, №30 від 25.01.2019, №148 від 28.01.2019, №276 від 13.02.2019, №186 від 28.02.2019, №193 від 06.03.2019, №246 від 26.03.2019, №535 від 29.03.2019, №423 від 23.04.2019, №60108171 від 17.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 11.3 Договору у відповідача наявна заборгованість з оплати виконаних позивачем на підставі Договору робіт у розмірі 720 244,70 грн., а строк виконання такого зобов`язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 720 244,70 грн. за виконані згідно Договору роботи, проте позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 707 988,57 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Старінбуд» про стягнення з ТОВ «БК «Азур Груп» заборгованості у розмірі 707 988,57 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 131 046,09 грн., інфляційних у розмірі 48 156,51 грн. та 3% річних у розмірі 38 883,46 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 11.03.2019 по 25.12.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 14.6 Договору у випадку порушення погоджених строків оплати робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% порушеної суми оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що позивачем невірно нарахована пеня, оскільки не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зокрема, основна заборгованість виникла за трьома актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме: за листопад 2018 року, за січень та лютий 2019 роки.

Так, акт за листопад 2018 року підписаний сторонами 26.11.2018, а відтак прострочення за ним починається з 11.12.2018, тобто правомірним є нарахування пені по 10.06.2019, акт за січень 2019 року підписаний сторонами 25.01.2019, а відтак прострочення за ним починається з 09.02.2019, тобто правомірним є нарахування пені по 08.08.2019, в той же час позивач нараховує пеню по всім трьом актам виконаних робіт по 10.09.2019, що є неправомірним відносно актів за листопад 2018 року і січень 2019 року та призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені.

Також, позивачем не правомірно нарахована пеня 11.03.2019 по акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року, оскільки це є останнім днем виконання грошового зобов`язання по такому акту, а відповідно до норм діючого законодавства та умов Договору правомірним є нарахування пені саме на прострочену заборгованість.

Здійснивши власний розрахунок, на переконання суду правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 105 676,98 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 38 883,46 грн. та інфляційні у розмірі 48 156,51 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «БК «Азур Груп» на користь ТОВ «Старінбуд» заборгованості у розмірі 707 988,57 грн., пені у розмірі 105 676,98 грн., 3% річних у розмірі 38 883,46 грн. та інфляційних у розмірі 48 156,51 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 25 369,11 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старінбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, будинок 19-А; ідентифікаційний код 37312682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старінбуд» (02097, м. Київ, вул. Лісківська, будинок 16, квартира 42; ідентифікаційний код 41737490) заборгованість у розмірі 707 988 (сімсот сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 57 коп., пеню у розмірі 105 676 (сто п`ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 98 коп., 3% річних у розмір 38 883 (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 48 156 (сорок вісім тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 13 510 (тринадцять тисяч п`ятсот десять) грн. 58 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий