Рішення № 95903035, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/21229/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненьска атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 432 240,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненьска атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - «Підприємство») про стягнення 432 240,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки №53-122-01-20-09363 від 23.03.2020, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 432 240,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

08.02.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю визнав суму заборгованості перед позивачем, а також висловив заперечення стосовно суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, заявлену до стягнення з відповідача у даній справі.

У поданих до суду відповіді на відзив на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив сторони фактично висловлювали свої позиції щодо наявності чи відсутності підстав для покладення на відповідача всієї суми витрат, понесених позивачем на надання професійної правничої допомоги.

04.03.2021 від представника відповідача до суду надійшли докази часткової оплати ним суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн.

Будь-яких інших заяв, клопотань та/або пояснень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

23.03.2020 між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) був укладений договір поставки №53-122-01-20-09363 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що загальна сума договору становить 462 240,00 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».

Додатком №1 до Договору сторони погодили специфікацію №1, а саме перелік та вартість товару, що мав бути поставлений на користь відповідача.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 462 240,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №10 від 06.05.2020. Ярлик на придатну продукцію №1-7-244 оформлений 12.05.2020.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 30 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 462 240,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №10 від 06.05.2020. Ярлик на придатну продукцію №1-7-244 оформлений 12.05.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем частково було оплачено товар на суму 30 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було визнано позов в частині стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, враховуючи надані позивачем докази та заяву відповідача про визнання позову, зроблену в тесті відзиву, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 432 240,00 грн. є правомірними.

04.03.2021 до суду від представник відповідача надійшла заява про надання доказів оплати, до якої відповідачем долучено докази частково погашення суми основного боргу після звернення позивача із даною позовною заявою, а саме платіжне доручення №1969 від 19.02.2021 на суму 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду даної справи, предмет спору у справі щодо стягнення суми основної заборгованості відсутній, оскільки погашення боргу відповідачем відбулося після звернення до суду та направлення відповідачу даної позовної заяви.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 382 240,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судового збору за подання даного позову суд відзначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням того, що визнання відповідачем позову у даній справі були здійснено до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, з державного бюджету, а інші 50% - стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 між позивачем та адвокатом Григорєвою Катериною Євгеніївною був укладений договір про надання правової допомоги №201001, відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені сторонами у договорі.

Додатком №6 до вказаного договору сторони погодили опис завдання та позиції, деталізацію та узгодження вартості послуг, відповідно до якого позивач доручив представляти його інтереси у захисті його порушеного права в межах укладеного 23.03.2020 з Підприємством договору поставки №53-122-01-20-09363, із зазначенням конкретного переліку та змісту наданих послуг.

Позивачем здійснено оплату послуг адвоката у розмірі 16 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №394 від 30.12.2020.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що Товариство належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу у справі №910/21229/20 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову (432 240,00 грн.), є співмірною.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд відзначає, що долучені відповідачем до матеріалів справи пояснення стосовно не співмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги не спростовують встановлено судом факту понесення позивачем витрат на заявлену до стягнення суму, а також співмірності та адекватності заявленої суми витрат на правничу допомогу у даній справі.

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 16 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 130, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. закрити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Рівненьска атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34400, Рівненька обл., м. Вараш; ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 3, оф. 174, ідентифікаційний код 39035203) заборгованість у розмірі 382 240 (триста вісімдесят дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 3 241 (три тисячі двісті сорок одна) грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 3, оф. 174, ідентифікаційний код 39035203) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 241 (три тисячі двісті сорок одна) грн. 80 коп. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий