Рішення № 95902797, 17.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/188/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 Справа № 908/2971/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Фермерського господарства “Лісник-М” (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, код ЄДРПОУ 22121394)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Агроспейс” (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 147; код ЄДРПОУ 41084815)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна (49098, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Малиновського, буд. 14)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович (69035, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 50, офіс 106)

про визнання договору фінансового лізингу недійсним

та виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

За участю представників сторін:

Від позивача: Першин В.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1027987 від 16.11.2020 (посвідчення адвоката України №2488 від 27.02.2007);

Від відповідача: Талоконов К.В., договір № 4/08-18 від 20.08.2018, ордер № 1047432 від 10.12.2020, адвокат;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1: не з`явився

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2971/20 в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1: Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліну Анатоліївну, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, підготовче засідання призначено на 23.12.2020 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

16.12.2020 до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Агроспейс” надійшов відзив на позовну заяву 1012/20К від 10.12.2020 (вх. № 24812/08-08/20 від 16.12.2020), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог ФГ “Лісник-М” та просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 21 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 27.01.2021 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 27.01.2021 № 908/2971/20 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.02.2021 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

08.02.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ “Торгова компанія “Агроспейс” № 0302/20-1К від 03.02.2021 (вх. № 2571/08-08/21 від 08.02.2021) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження понесення витрат на правничу (правову) допомогу, вимогами про стягнення з ФГ “Лісник-М” на користь ТОВ “Торгова компанія “Агроспейс” 21 000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу та про відмову ФГ “Лісник-М” у стягненні з ТОВ “Торгова компанія “Агроспейс” понесених судових витрат.

11.02.2021 господарським судом Запорізької області засобами телефонограми повідомлено представників сторін про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 15.02.2021 о 10:00 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Про дату наступного судового засідання буде повідомлено учасників справи відповідною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 22.02.2021 № 908/2971/20 повторне проведення розгляду справи по суті призначено на 09.03.2021 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Ухвалами суду від 25.02.2021 та 02.03.2021 задоволено заяву відповідача № 1К від 24.02.2021 (вх. № 4073/08-08/21 від 24.02.2021) та заяву позивача № б/н від 01.03.2021 (вх. № 4339/08-08/21 від 01.03.2021) про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 09.03.2021 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon” по справі № 908/2971/20.

Ухвалою суду від 09.03.2021 № 908/2971/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 17.03.2021 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Задоволено усні клопотання ФГ “Лісник-М” та ТОВ “ТК “Агроспейс” про забезпечення проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon”, судове засідання, призначене на 17.03.2021 о 10 год. 00 хв. вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи “EasyCon”.

12.03.2021 від ТОВ “ТК “Агроспейс” до суду надійшли письмові пояснення № 1203/21К від 12.03.2021 (вх. № 5286/08-08/21 від 12.03.2021) в підтвердження заперечень викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 17.03.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Акорд” та системи “EasyCon”.

У судовому засіданні 17.03.2021 представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві та пояснив, що 17.10.2020 до Фермерського господарства “Лісник-М” надійшов лист приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. з постановою про відкриття виконавчого провадження № 63309135 від 15.10.2020 на підставі виконавчого напису серії НОК № 212356 від 07.10.2020, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. та зареєстрованого у реєстрі № 3834. Згідно вказаного виконавчого напису, позивач повинен передати відповідачу зернозбиральний комбайн Fendt модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску та жниварка Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25'), серійний номер 702500303, 2017 року випуску, які були передані у користування на умов фінансового лізингу за договором № 1АП-20 від 06.02.2020 за невиплачену в строк до 20.07.2020 заборгованість у розмірі 51 633,32 грн. Проте, на дату укладення договору № 1АП-20 від 06.02.2020, вказаний предмет лізингу у власності відповідача не перебував, а був власністю позивача згідно раніше укладеного договору купівлі-продажу № 1761 від 18.03.2019, на виконання якого позивачем сплачені грошові кошти у розмірі 1 612 216,26 грн. Отже, фактично на дату укладення договору № 1АП-20 від 06.02.2020, предмету лізингу не існувало, а відтак, виконавчий напис серії НОК № 212356 від 07.10.2020, виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. та зареєстрований у реєстрі № 3834 є таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, відповідних повідомлень про повернення предмету лізингу позивач не отримував. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ЗУ № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997, ЗУ № 3425-ХІІ «Про нотаріат» від 02.09.1993, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. ст. 203, 215, 216, 806 ЦК України. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях № 1203/21К від 12.03.2021 зазначивши, що 18.03.2019 між ТОВ «ТК «Агроспейс» (продавець) та ФГ «Лісник-М»(покупець) укладений договір купівлі-продажу № 1761, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець прийняти та оплатити зернозбиральний комбайн Fendt модель 6335 С та жниварку Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25'). 09.07.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі товару, згідно п. 3 якого право власності на товар перейшло до позивача, що не заперечується відповідачем. У зв`язку з неможливістю виконання позивачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 1761 в частині оплати за товар, додатковою угодою № 1 від 02.07.2020 сторони дійшли згоди розірвати зазначений договір, у зв`язку з чим позивач 02.07.2020 повернув у власність відповідача зернозбиральний комбайн Fendt модель 6335 С та жниварку Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25'). Згідно п. 3 додаткової угоди № 1, право власності на товар переходить від покупця до продавця в момент підписання сторонами даної угоди. Пунктом 5 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що у зв`язку з розірванням договору, попередня оплата в розмірі 979 879,60 грн., сплачена покупцем, підлягає поверненню покупцю, у зв`язку з чим буде зарахована продавцем в якості оплати за договором фінансового лізингу, який буде укладений між продавцем та покупцем. В той же час, 06.02.2020 між продавцем та покупцем укладено договір фінансового лізингу № 1АП-20, відповідно до якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв майно за актом приймання-передачі від 03.07.2020 - зернозбиральний комбайн Fendt модель 6335 С вартістю 176 500,00 Євро та жниварку Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25') вартістю 35 500,00 Євро, та зобов`язався сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Предметом лізингу були комбайн Fendt модель 6335 С та жниварка Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25') без значення відомостей щодо їх серійного номеру та року випуску. Майно із зазначенням серійних номерів та року випуску у власності відповідача станом на 06.02.2020 на перебувало, а було власністю позивача, однак воно не було предметом лізингу. Крім цього, у зв`язку з порушенням позивачем умов договору фінансового лізингу в частині здійснення платежу як винагороди (комісії) за отримане у лізинг майно у розмірі 51 633,32 грн., що еквівалентно 1 648,90 Євро, 21.08.2020 відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення № 2108/20-20юр про розірвання договору фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020, оплати заборгованості з лізингових платежів у розмірі 51 633,32 грн. та повернення об`єкту лізингу. Однак, позивач зазначених вимог на виконав, у зв`язку з чим відповідач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. із заявою про чинення виконавчого напису нотаріусом. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 21 000,00 грн.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 17.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроспейс» (Продавець, відповідач) та Фермерським господарством «Лісник-М» (Покупець, позивач) укладеного договір купівлі-продажу № 1761 (договір купівлі-продажу), відповідно до розділу 1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити зернозбиральний комбайн Fendt, модель 6335 С, жниварку Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25') (Товар) (п. 1.1). Комплектація товару та строк його оплати обговорені в додатку № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.2).

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу, поставка товару покупцю здійснюється продавцем на умовах DDP (за адресою: 70500, Запорізька область, Томасівський район, с. Жовтневе), згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Строк поставки товару – протягом 7-ми робочих днів після 10% оплати товару, але не пізніше 05.06.2019 р.

Згідно п. 2.2. договору купівлі-продажу, товар буде переданий покупцю після проведення останнім 10% оплати за товар на розрахунковий рахунок продавця, у відповідності до п. 3.1., п. 3.2., п. 5.1. та графіку оплати товару, вказаному в додатку № 1 до договору, з наданням наступних документів: видаткових накладних на товар; інструкція з експлуатації; сервісна книжка.

У випадку, якщо покупець порушить передбачені графіком оплати товару (додаток № 1 до договору) строки оплати за товар, продавець, відповідно, переносить строки поставки товару, і до нього в цьому випадку не можуть застосовуватися передбачені цим договором та діючим законодавством України санкції за прострочення поставки товару, і це в будь-якому випадку не буде підставою для розірвання даного договору як за домовленістю сторін, так і в судовому порядку.

Пунктом 2.3. договору купівлі-продажу визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до умов цього договору.

Застереження: товар залишається у володінні продавця на праві при тримання, в розумінні параграфу 7 глави 49 Цивільного кодексу України або іншої норми, що її замінить (володіння і при тримання товару визначається сторонами правомірним і законним), до моменту зарахування на поточний рахунок продавця остаточної оплати за товар (згідно п. 3.1., п. 3.2. та додатку № 1 до договору), незалежно від переходу права власності на товар до покупця згідно умов цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, ціна на товар формується виходячи з вартості товару в Євро (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим договором) і встановлюється в українських гривнях, та вказується в додатку № 1 до договору «…».

Пунктом 3.2. договору купівлі-продажу встановлено, що загальна вартість товару (ціна договору) становить 6 498 542,00 (шість мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч п`ятсот сорок дві гривні 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 1 083 090,33 (один мільйон вісімдесят три тисячі дев`яносто гривень 33 коп.), що еквівалентні за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті укладення цього договору, становить 212 000,00 (двісті дванадцять тисяч євро 00 ц).

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно з п. 3.1. договору та додатком № 1 до договору (п. 3.3).

Платежі за товар здійснюються покупцем на користь продавця за банківськими реквізитами, вказаними в договорі, в 4 етапи: 1-й етап – перший платіж; 2- й етап – другий платіж; 3-й етап – третій платіж; 4-й етап – оплата ціни договору, яка залишилася.

Платежі здійснюються у відповідності з графіком оплати товару, вказаним в додатку № 1 до цього договору, з обов`язковим врахуванням вимог розділу 3 цього договору (п. 5.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 17.03.2020, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань (п. 10.1).

Згідно п. 10.7 договору, даний договір може бути розірваним за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвання цього договору можливе тільки у випадках, передбачених цим договором.

На виконання вищезазначених умов Договору купівлі-продажу, у зв`язку зі сплатою позивачем 10% вартості Товару, 09.07.2019 між Продавцем та Покупцем ТОВ складено та підписано Акт приймання-передачі (Додаток № 2 до Договору купівлі-продажу), згідно якого «ТК «Агроспейс» передало ФГ «Лісник-М», а ФГ «Лісник-М» прийняло Товар згідно специфікації з наведеними характеристиками:

- зернозбиральний комбайн Fendt модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску;

- жниварка Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25'), серійний номер 702500303, 2017 року випуску.

Пунктом 3 акту приймання-передачі сторони узгодили, що з моменту його підписання зобов`язання Продавця з передачі Товару Покупцю вважаються виконаними.

З урахуванням викладеного, з 09.07.2019 право власності на зернозбиральний комбайн Fendt (модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску) та жниварку Fendt (PowerFlow 7,7m (25'), серійний номер 702500303, 2017 року випуску) перейшло до Фермерського господарства «Лісник-М», що визнається та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

На виконання п. 5.1. договору купівлі-продажу, відповідачем на користь позивача перераховані грошові кошти на загальну суму 639 879,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 574 від 05.07.2019 на суму 200 000,00 грн; № 575 від 08.07.2019 на суму 114 952,50 грн.; № 609 від 15.08.2019 на суму 200 000,00 грн.; № 657 від 02.09.2019 на суму 124 927,10 грн. (а.с. 26-29).

02.07.2020 додатковою угодою №1 до Договору купівлі-продажу, у зв`язку із неможливістю виконання покупцем власних зобов`язань за Договором з оплати Товару, сторони за Договором купівлі-продажу № 1761 від 18.03.2019 дійшли згоди розірвати зазначений Договір з 02.07.2020 року.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди покупець зобов`язався отриманий ним товар за Договором купівлі-продажу № 1761 від 18.03.2019 повернути продавцю в строк до 02.07.2020.

Право власності на товар переходить від покупця до продавця в момент підписання сторонами даної угоди (п. 3 додаткової угоди №1).

Відповідно до п. 4 додаткової угоди, покупець зобов`язався зняти товар з обліку та передати свідоцтво про реєстрацію товару (з відміткою про зняття з обліку) продавцю в строк до 03.07.2020.

Крім цього, п. 5 додаткової угоди №1 сторони погодили, що у зв`язку із розірванням Договору через відсутність можливості виконати покупцем власні зобов`язання, попередня оплата в розмірі 979 879,60 грн., сплачена покупцем, підлягає поверненню покупцю, у зв`язку з чим буде зарахована продавцем в якості оплати за договором фінансового лізингу, який буде укладений між продавцем та покупцем.

На виконання умов вказаних вище пунктів, ФГ «Лісник-М» 02.07.2020 повернуло у власність ТОВ «ТК «Агроспейс» комбайн Fendt (модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску) та жниварку (PowerFlow 770 Table, серійний номер 702500303, 2017 року випуску), що підтверджується Актом повернення майна № 0207 від 02.07.2020 та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 02.07.2020.

В той же час, 06.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроспейс» (Лізингодавець, відповідач) та Фермерським господарством «Лісник-М» (Лізингоодержувач, позивач) укладено договір фінансового лізингу № 1АП-20 (Договір фінансового лізингу), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач прийняв Майно та зобов`язався сплачувати лізингові платежі па умовах цього Договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору, найменування, марка, модель наведені в Додатку №1 «Специфікація» (Специфікація) (п. 1.1. Договору фінансового лізингу).

Так, у Специфікації до Договору фінансового лізингу сторони узгодили найменування Майна та його вартість, а саме:

- комбайн Fendt 6335 С вартістю 176 500,00 Євро;

- жатка Fendt PowerFlow 7,7 m (25') вартістю 35 500,00 Євро.

Усього вартість Майна склала 212 000,00 Євро.

Згідно з умовами пункту 2.1. договору лізингу, предмет лізингу передається Лізингоодержувачу на підставі акту приймання-передачі майна. З дати підписання акта приймання-передачі майна майно вважається переданим лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 2.2. договору лізингу, передача предмета лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу здійснюється впродовж 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту сплати лізингоодержувачем авансового платежу (п. 4.2. Договору), а також комісії, зазначеної в п. 4.3. Договору, та лише після виконання лізингоодержувачем вимог щодо страхування майна.

З дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу починається строк користування (надалі – строк лізингу) Лізингоодержувачем предметом лізингу, який не може бути менше одного року (п. 2.3).

Вартість майна становить гривневий еквівалент 212 000 (двісті дванадцять тисяч Євро 00 центрів) Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг», сформованим на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладання цього договору, збільшений на розмір зборів, пов`язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу іноземної валюти юридичними особами, та на дату укладання цього договору становить 5 761 121,20 (п`ять мільйонів сімсот шістдесят одна тисяча сто двадцять одна гривня 20 копійок) гривень, у тому числі ПДВ 960 186,87 грн. (надалі – Вартість майна) «…» (п. 3.1).

Пунктом 4.1. договору визначено, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з договором «…».

Згідно п. 5.3.2. договору, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів, Лізингодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вилучення майна у Лізингоодержувача не звільняє останнього від обов`язку сплати всіх несплачених до дати вилучення майна платежів, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.

Підпунктом 10.1.1. п. 10.1 договору передбачені випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця: якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строк платежу, встановленого в цьому договорі (на підставі письмового повідомлення Лізингодавця про розірвання договору). В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання Лізингоодержувачем письмового повідомлення Лізингодавця про розірвання договору.

На виконання умов п. 2.1. договору фінансового лізингу, 03.07.2020 між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем складено та підписано акт приймання-передачі, згідно якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав наступне майно:

- зернозбиральний комбайн Fendt модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску;

- жниварка Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25'), серійний номер 702500303, 2017 року випуску.

Згідно пункту 3 акту приймання-передачі, лізингоодержувач в присутності лізингодавця перевірив якість, кількість, стан, комплектність, асортимент та відповідність Майна умовам Договору. Лізингоодержувач підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність справність Предмета лізингу і відповідність Предмета лізингу вимогам Лізингоодержувача та умовам Договору. Сторони погодили, що з дати підписання Акту приймання-передачі Майна Лізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих і непрямих претензій до Лізингодавця з приводу якості та комплектності Майна.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020, лізингоодержувачем ні у строк до 20.07.2020, ні протягом 30-ти днів з цієї дати (до 21.08.2020), у повному обсязі не сплачено другий платіж як винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно (за липень 2020 року) у розмірі еквівалента 1 648,90 Євро, що за Міжбанківським курсом на 17.07.2020 становило 51 633,32 грн. (згідно п. 4.1 Договору фінансового лізингу). Доказів протилежного, а саме оплати вказаного платежу, позивачем у цій справі не надано.

21.08.2020 ТОВ «Торгова компанія «Агроспейс» направило на адресу ФГ «Лісник-М» повідомлення про розірвання договору Вих. №2108/20-20юр від 21.08.2020, згідно якого:

- в односторонньому порядку розірвало договір фінансового лізингу № 1 АП-20 від 06.02.2020;

- вимагало у Лізингоодержувача не пізніше одного календарного дня з моменту отримання даного повідомлення перерахувати Лізингодавцю заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 51 633,32 грн;

- вимагало у Лізингоодержувача не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання даного повідомлення повернути Лізингодавцю Майно, а саме Комбайн Fendt 6335 С, сер. № ZN205640X03020019, 2017 р.в.; Жниварка FENDT PowerFlow 7,7 m (25і), сер. № 702500303, 2017 р.в.

Як підтверджується відповідним описом поштового вкладення, разом із повідомленням позивачу було направлено рахунок №2108/20 від 21.08.2020 на суму 51 633,32 грн із призначенням: платіж як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно за липень 2020 р. згідно договору фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020 р., без ПДВ.

Вказане повідомлення разом із рахунком були вручені позивачу 26.08.2020, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 80).

Проте, перелічених вимог відповідача у зазначені строки Фермерським господарством «Лісник-М» не виконано.

У зв`язку з невиконанням позивачем вимог зазначених у повідомленні ТОВ «ТК «Агроспейс» про розірвання договору, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. із заявою № 0710/20-1 від 07.10.2020, на підставі якої приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис щодо повернення (вилучення та передання) від Фермерського господарства «Лісник-М» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроспейс» комбайна FENDT 6335С, серійний № ZN205640X03020019 2017 року випуску та жниварки FENDT PowerFlow 7,7m (25і), серійний № 702500303 2017 року випуску, що були передані у користування на умовах фінансового лізингу за договором № 1АП-20 від 06 лютого 2020 року, за невиплачену в строк до 20 липня 2020 року включно згідно графіку внесення лізингових платежів - додатку № 2 до договору № 1АП-20 від 06 лютого 2020 року, заборгованість у розмірі 51 633,32 грн. Період, за який проводиться стягнення: з 21.07.2020 по 07.10.2020.

15.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. прийнято постанову ВП № 63309135 про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. № 3835 від 07.10.2020 (а.с. 37).

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є визнання недійсним договору фінансового лізингу № 1АП-20, який укладено 06.02.2020 між ТОВ «ТК «Агроспейс» та ФГ «Лісник-М» та застосування реституції та визнання виконавчого напису серії НОК № 212356 від 07.10.2020 виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. та зареєстрованого за № 3835 таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 651 ЦК України).

Судом встановлено, що пунктом 5 додаткової угоди №1 від 02.07.2020 до договору купівлі-продажу № 1761 від 18.03.2019 сторони погодили, що у зв`язку з розірванням Договору через відсутність можливості виконати Покупцем власні зобов`язання попередня оплата в розмірі 979 879,60 грн, сплачена Покупцем, підлягає поверненню Покупцю, у зв`язку з чим буде зарахована Продавцем в якості оплати за договором фінансового лізингу, який буде укладений між Продавцем та Покупцем.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1 та 3 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 628 та 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши у повному обсязі зміст оспорюваного договору фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020, суд дійшов висновку про те, що згідно його умов, зокрема п. 1.1. договору та Специфікації, предметом лізингу були комбайн FENDT 6335 С та жатка FENDT PowerFlow 7,7 m (25і), без зазначення відомостей щодо їх серійного номеру чи дати випуску.

Вказане майно, а саме комбайн FENDT 6335С, серійний № ZN205640X03020019 2017 року випуску та жниварка FENDT PowerFlow 7,7m (25і), серійний № 702500303 2017 року дійсно у власності відповідача станом на 06.02.2020 не перебувало, а було власністю позивача відповідно до договору купівлі-продажу від 18.03.2019р. № 1761 та не було предметом лізингу за договором фінансового лізингу від 06.02.2020р. № 1АП-20, оскільки в останньому не було вказано індивідуальні визначені ознаки майна, яке було предметом цього договору, а саме його серійні номери, яка надавало би змогу відрізнити його від іншого майна із схожими ознаками.

Лише в подальшому - після розірвання договору купівлі-продажу від 18.03.2019р. № 1761 та повернення покупцем ФГ «Лісник-М» 02.07.2020 у власність ТОВ «ТК «Агроспейс» комбайну Fendt (модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску) та жниварки (PowerFlow 770 Table, серійний номер 702500303, 2017 року випуску), що підтверджується Актом повернення майна № 0207 від 02.07.2020 та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 02.07.2020, а отже повторного набуття ТОВ "Торгова компанія "Агроспейс" права власності на вказане індивідуально визначене майно, зазначені комбайн та жниварка на виконання умов п. 2.1. договору фінансового лізингу, за актом приймання-передачі від 03.07.2020 Лізингодавець (Відповідач) передав, а Лізингоодержувач (Позивач) отримав наступне майно:

- зернозбиральний комбайн Fendt модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску;

- жниварка Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25'), серійний номер 702500303, 2017 року випуску.

Згідно пункту 3 акту приймання-передачі, лізингоодержувач в присутності лізингодавця перевірив якість, кількість, стан, комплектність, асортимент та відповідність Майна умовам Договору. Лізингоодержувач підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність справність Предмета лізингу і відповідність Предмета лізингу вимогам Лізингоодержувача та умовам Договору. Сторони погодили, що з дати підписання Акту приймання-передачі Майна Лізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих і непрямих претензій до Лізингодавця з приводу якості та комплектності Майна.

При цьому суд враховує, що статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено:

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Проте договір про відчуження, а також договір фінансового лізингу транспортних засобів не підлягає реєстрації, так само, як не підлягає реєстрації і право власності на транспортний засіб.

Так, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників та належних користувачів ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають встановленим вимогам. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Отже, вказаним Законом визначено, що реєстрації підлягає саме транспортний засіб, а не договір відчуження або інший цивільно-правовий договір, на підставі якого особа стає власником (користувачем) транспортного засобу, або право власності чи користування на нього. Крім цього Закон покладає на особу, що є його власником або користувачем, зареєструвати цей транспортний засіб. Таким чином, виникнення у особи права власності чи користування на транспортний засіб передує його обов`язку зареєструвати цей транспортний засіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що після повернення Позивачем 02.07.2020р. за актом-приймання-передачі зернозбирального комбайну Fendt модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску та жниварки Fendt, модель PowerFlow 7,7m (25'), серійний номер 702500303, 2017 року випуску, вказані механізми (транспортні засоби) повернулися до власності Відповідача, який мав станом на 03.07.2020р. усі правомочності щодо розпорядження належним йому майном, в т.ч. передачі його Позивачу за договором фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020 року.

Таким чином, твердження позивача про те, що на дату укладення договору фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020 року комбайн FENDT 6335С, серійний № ZN205640X03020019 2017 року випуску та жниварка FENDT PowerFlow 7,7m (25і), серійний № 702500303 2017 року випуску, які перебували у власності Позивача,а тому не могли бути предметом цього договору фінансового лізингу, спростовується вищевикладеним.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем жодним чином не було порушено ч. 1 сг. 806 Цивільного кодексу України, та станом на дату укладення договору фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020 предметом лізингу були комбайн FENDT 6335 С та жатка FENDT PowerFlow 7,7 m (25'), а не комбайн FENDT (модель 6335 С, серійний номер ZN205640X03020019, 2017 року випуску) та жниварка (PowerFlow 770 Table, серійний номер 702500303, 2017 року випуску), твердження позивача у цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2020 року по справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Окрім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

При тому відсутність порушеного або оспорюваного права позивача с підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18. від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19.

Суд також враховує, що прийнявши майно за договором фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020 року Позивач користувався ним, але не сплачував лізингові платежі, зауважень або заперечень щодо договору та вказаного у ньому майна на час укладання договору та прийняття майна Відповідачу не висловлював, а його заперечення щодо них визначені у позовній заяві пов`язані саме з правомірними діями Відповідача щодо примусового стягнення заборгованості та повернення майна.

З огляду на викладене суд зазначає, що Позивачем у позовній заяві також не доведено яким чином внаслідок укладення оскаржуваного договору фінансового лізингу було порушено зі сторони Відповідача права Фермерського господарства «Лісник-М».

Стосовно вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, спірні правовідносини у справі виникли з договору фінансового лізингу та регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини другої статті 11 вказаного Закону, Лізингоодержувач (у зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30-ти днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні умови узгоджено сторонами у пункті 5.3.2. та пункті 10.1.1 договору фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» унормовано, що лізингодавець має право: 1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; 2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; 3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; 4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; 5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; 7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов`язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов`язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач ні у строк до 20.07.2020, ні протягом 30-ти днів з цієї дати (до 21.08.2020), в повному обсязі не сплатив другий Платіж як винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно (за липень 2020 року) у розмірі еквівалента 1 648,90 Євро, що за Міжбанківським курсом на 17.07.2020 становило 51 633,32 грн (згідно п. 4.1 Договору фінансового лізингу).

Доказів протилежного, а саме оплати вказаного платежу, позивачем у цій справі не надано.

Отже, право вимагати повернення предмета лізингу у відповідача виникло безпосередньо внаслідок реалізації ним свого права відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, що відповідає приписам частини другої статті 7 та пунктів 3, 4 частини першої статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про фінансовий лізинг» та умов Договору фінансового лізингу, відповідач мав право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, у тому числі, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки майно в добровільному порядку повернуто не було.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, згідно пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії. як вчинення виконавчого напису.

Як вбачається правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 921/616/19, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх. не вирішує по суті питань права.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що (у нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).

При поверненні об`єкта лізингу, згідно з пунктом 8 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Поданий лізингодавцем нотаріусу пакет документів у повному обсязі відповідав пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. N 1172.

При тому слід зазначити, що у даному випадку, за оспорюваним виконавчим написом не стягується сума заборгованості за Договором, а повертається предмет лізингу від лізингоодержувача його власнику.

Частиною 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (постанови Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №910/385/16 та від 21 лютого 2018 року у справі № 750/9626/16-ц, постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі №6-158цс15).

Верховний суд у постанові від 23.01.2018 року по справі № 926/1065/17 наголошує на тому, що у господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.01.2017 у справі №910/29733/15, від 18.05.2017 у справі № 915/296/16, від 19.09.2017 у справі № 914/3141/16.

При цьому в силу статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, позивач зобов`язаний довести шляхом подання відповідних доказів обставини відсутності (або інший розмір) заборгованості за договором фінансового лізингу № 1АП-20 від 06.02.2020, однак всупереч цього доказів протилежного позивач не надав.

Отже, враховуючи наявність прострочення лізингоодержувачем здійснення лізингових платежів більше, ніж на 30 днів, наявність доказів направлення лізингоодержувачу рахунку заборгованості за договором фінансового лізингу № 1АП-20 від 06 лютого 2020 року, існування письмової вимоги про сплату заборгованості за Договором, повідомлення про відмову від Договору та повернення об`єкта лізингу, а також ге, що відповідачем нотаріусу надано всі необхідні документи передбачені пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, беручи до уваги те, що за оспорюваним виконавчим написом не стягується сума заборгованості за Договором, а повертається предмет лізингу від лізингоодержувача його власнику, відсутні правові підстави для задоволення позову і в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,.

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку що вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Також відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрат на правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 21 000,00 грн., в обґрунтування яких відповідач посилається на таке.

20.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Агроспейс” (Клієнтом) та адвокатським бюро «Талоконова Кирила» (Бюро) укладено договір № 4/08-18 про надання правничої (правової) допомоги (договір), розділом 1 якого визначено, що бюро приймає доручення Клієнта та бере па себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснені, з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захист у інтересів Клієнта » будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань;

- будь-яких інших питань правового характеру.

Пунктом 2.1. договору передбачено відповідний перелік наданих Клієнту повноважень.

Згідно п. 3.1. договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається сгоронами окремою додатковою угодою, яка с невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Цей договір діє з моменту погодження стропами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього (п. 4.1).

Дія договору припиняється через три роки з дня його укладення (п. 4.2).

Додатковою угодою № 14 від 07.12.2020 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 4/08-18 від 20.08.2018 визначено (п. 1), що дана додаткова угода визначає порядок оплати правничої (правової) допомоги Бюро у справі № 908/2971/20 за позовом Фермерського господарства “Лісник-М” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Агроспейс”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про визнання договору фінансового лізингу недійсним та виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 2 додаткової угоди № 14 від 07.12.2020 встановлено, що вартість правничої (правової) допомоги по комплексному веденню вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди справи у суді першої інстанції складає 21 000,00 (двадцять одна тисяча) грн.

Згідно п. 3 додаткової угоди, повна оплата вартості правничої (правової) допомоги за цією додатковою угодою здійснюється впродовж 20 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди.

Сплата узгодженої сторонами вартості правничої (правової) допомоги здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Бюро, зазначений в договорі (п. 4).

Відповідно до ч 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 03.02.2021 по договору про надання правничої (правової) допомоги № 4/08-18 від 20.08.2018 (додаткова угода № 14 від 07.12.2020), бюро на виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги № 4/08-18 від 20.08.218 надано клієнту послуги з комплексного ведення у суді першої інстанції справи № 908/2971/20 «…».

За правову допомогу, передбачену даним договором, замовником сплачено бюро винагороду (гонорар) у розмірі 21 000,00 грн., претензій по виконанню договору у сторін відсутні (п. 2 акту приймання-передачі від 03.02.2021).

У п. 3 акту приймання-передачі зазначено, що сторони претензій по виконання договору про надання правничої (правової) допомоги № 4/08-18 від 20.08.2018 одна до одної не мають. Даний Акт є підставою для взаєморозрахунків між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 4/08-18 від 20.08.2018, ТОВ “Торгова компанія “Агроспейс” перерахувало на користь Адвокатського бюро «Талоконова Кирила» оплату у розмірі 21 000,00 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 7194 від 15.12.2020 (призначення платежу: оплата за надання правової допомоги за додатковою угодою № 14 від 07.12.2020 (договір № 4/08-18 від 20.08.2018) (а.с. 131).

Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Частиною 4 ст. 124 ГПК України передбачено, що суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вимог ст. 124 ГПК України, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що у зв`язку з розглядом справи відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 21 000,00 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З урахуванням того, що предметом спору визнання договору фінансового лізингу недійсним та виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який не відноситься до малозначних справ, розмір понесених відповідачем витрат на професійну правову допомогу на загальну суму 21 000,00 грн. є співмірним з ознаками вказаними у ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Позивач не надав суду заперечень щодо обґрунтованості або співмірності заявленої відповідачем до стягнення суми витрат, понесених на правничу допомогу.

Дослідивши надані відповідачем докази в обґрунтування розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, суд вважає їх такими, що відповідають умовам укладеного договору та підтверджені належними та допустимими доказами.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн. та витрат відповідача на правничу (правову) допомогу у розмірі 21 000,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 – 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Фермерського господарства “Лісник-М” (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, код ЄДРПОУ 22121394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Агроспейс” (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 147; код ЄДРПОУ 41084815) витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.