Рішення № 95902362, 17.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6067/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК", м. Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ КЕЙТЕРІНГ", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 454 032,01 грн. за договором поставки № 13/19 від 25.01.2019 року.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.Е КЕЙТЕРІНГ" заборгованість у розмірі 454 032,01 грн. за договором поставки № 13/19 від 25.01.2019 року.

Позовні вимоги обґгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 13/19 від 25.01.2019 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 10.12.2020 року о 12:00 год.

08.12.2020 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 09.12.2020 року про визначення порядку розгляду справи за правилами спрощенного позовного провадження.

У підготовче судове засідання 10.12.2020 року представники сторін не з`явились.

10.12.2020 року судом було розглянуто клопотання представника позивача вих. № б/н від 09.12.2020 року про визначення порядку розгляду справи за правилами спрощенного позовного провадження та відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається, тому суд вбачає підстави для відмови в задоволенні клопотання представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 року в задоволенні клопотання представника позивача вих. № б/н від 09.12.2020 року про визначення порядку розгляду справи за правилами спрощенного позовного провадження відмовлено та підготовче судове засідання відкладено на 11.01.2021 року о 12:00 год.

У підготовче судове засідання 11.01.2021 року представник позивача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 04.02.2021 року о 12:00 год.

21.01.2021 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від про розгляд справи 04.02.2021 року у підготовчому судовому засіданні здійснювати без участі представника.

25.01.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від про розгляд справи 04.02.2021 року у підготовчому судовому засіданні здійснювати без участі представника.

04.02.2021 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 03.02.2021 року.

У зв`язку з перебуванням судді Бєлік В.Г. на самоізоляції з 02.02.2021 року, яка пов`язана з контактом із особою хворою коронавірусом SARS-CoV-2 до отримання результатів ПЛР-досліджень, та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, підготовче судове засідання 04.02.2021 року не відбулось.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 року закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021 року о 12:00 год.

У судове засідання 02.03.2021 року з розгляду справи по суті представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2021 року у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 17.03.2021 року о 12:00 год.

12.03.2021 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих.№ б/н від 12.03.2021 року у якій просить призначене судове засідання провести без участі представника позивача, у зв`язку із віддаленістю знаходження Господарського суду Дніпропетровської області та великою кількістю випадків захворюваності на COVID-19 у Донецькій області. Позовні вимоги викладенні у позовній заяві підтримує у повному обсязі.

У призначене судове засідання 17.03.2021 року представники сторін не з`явилися, про причини неявки відповідач суд не повідомив, хоча про час та дату на місце повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 17.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 13/19 від 25.01.2019 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару у розмірі 373 095,15 грн.

У зв`язку з несвоєчасним виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого природного газу, позивачем нараховано пеню у розмірі 56 087,70 грн., 3% річних - 13 917,59 грн., інфляційні втрати - 10 931,57 грн..

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечує, у зв`яжу невірним розрахунком пені та просить у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 56 087,70 грн. відмовити, а в частині стягнення 27 798,55 грн. задовольнити.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна ціна товару, строк настання оплати, наявність часткових оплат.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК” (далі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КЬЮ.ЕФ.ЕМ КЕЙТЕРІНГ” (далі – покупець, відповідач) було укладено договір постачання № 13/19 від 25.01.2019 (далі – договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець – прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і ціні, зазначених у накладних (товаро-транспортних), що виписуються на кожну партію товару.

У відповідності до п. 2.1. дговору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується в видаткових накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Згідно п. 2.2. договору оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі за реквізитами, як зазначено у розділі Реквізити Сторін цього договору (банківськими рахунками, тощо). Всі розрахунки проводяться у національній грошовій одиниці України (п. 2.2.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. договору строк та порядок оплати вартості товару здійснюється не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту його отримання, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. В разі затримки оплати партії товару Постачальник припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків. Днем здійснення платежу у безготівковій формі вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок Постачальника. Щомісяця до 7 (сьомого) числа Постачальник формує акт звірки взаєморозрахунків та направляє такий акт Покупцю електронною поштою на електронну адресу Покупця. Інша сторона повинна підписати цей акт та у разі виявлення розбіжностей надати протокол, де зазначити деталі та до 15 (п`ятнадцятого) числа надіслати скановану копію першій Стороні або надати у цей самий строк письмову відмову від підписання з обгрунтуванням на електронну адресу зазначену у Договорі. Оригінали актів звірок надаються на вказану нижче адресу Постачальника до 15 (п`ятнадцятого) числа.

Відповідно до п. 10.1. договору передбачено, що первинний строк дії даного договору встановлюється як 1 (один) рік від дати підписання Його Сторонами. Договір автоматично продовжується на кожен наступний строк в один рік, поки одна сторона, не менше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку Договору, не надішле іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовжувати дію договору.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мале місце під час дії Договору.

Відповідно до умов договору поставки № 13/19 ТОВ “ДАНИИЛ-ЛОПСТІК” на адресу ТОВ “КЬЮ.ЕФ.ЕМ КЕЙТЕРІНГ” поставило товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними Сторонами.

У порушення договірних умов викладених у п. 2.3. Договору, Відповідачем не виконанні зобов`язання щодо оплати отриманого товару (партій товарів) не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту його отримання, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача згідно до замовлень відповідача на загальну суму 373 095,15 грн.

ТОВ “ДАНИИЛ-ЛОПСТІК” за № 127 від 09.12.2019 на адресу ТОВ “КЬЮ.ЕФ.ЕМ КЕЙТЕРІНГ” спрямовано претензійну вимогу щодо сплати заборгованості у розмірі 373 095,15 грн.

Відповідач не належним чином виконав взяті на себе грошові зобов`язання, передбачені Договором поставки № 13/19 від 25.01.2019р. щодо повного та вчасного розрахунку за отриманий ним товар відповіді на претензію не надав заборгованість не погасив, внаслідок чого порушені права позивача, що і стало причиною виникнення спору та причиною звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, між сторонами укладено договір поставки.

Щодо виконання договору поставки сторонами

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 373 095,15 грн., що підтверджується: видатковими та товаро-транспортними накладними (1т. - а.с. 73-250, 2т. - а.с. 1-23).

Дослідивши накладні господарський суд встановив, що останні підписані представниками сторін, підписи, яких засвідчено печатками підприємств позивача та відповідача. Відтак, зазначені накладні є належними доказами поставки товару позивачем відповідачу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов договору строк оплати поставленого товару у розмірі 373 095,15 грн. є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів оплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло. Товар було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості та кількості та не було повернуто позивачу.

Відповідач не надав ані заперечень щодо невірного розрахунку суми боргу, ані доказів сплати в повному обсязі або частково суми боргу.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 373 095,15 грн. підлягають задоволенню, у повному обсязі.

Щодо суми пені

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Позивач заявив до стягнення пеню за загальний період з 13.09.2018 року по 13.03.2019 року. Сума пені, заявлена до стягнення складає у розмірі 59 797,34 грн.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.3. договору за прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 56 087,70 грн. за загальний період з 31.07.2019 по 31.01.2020.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення оплати за надані послуги, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені за період визначений позивачем та встановлено, що позивачем невірно визначена сума пені та період нарахування, яка підлягає до стягнення.

Позивач просить стягнути пеню за зальний період з 31.07.2019 по 31.01.2020, в сумі 56 087,70 грн.

В той же час позивач не врахував період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання складає 6 місяців та нараховується за кожною накладною окремо, а строк позовної давності обмежується останнім 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, а саме з 03.11.2020. За розрахунком відповідача, з яким погоджується суд, сума пені за період 03.11.2019 по 31.01.2020 складає 27 798,55 грн.

Отже, сума пені за зальний період з 03.11.2019 по 31.01.2020 , що підлягає стягненню, становить 27 798,55 грн. В решті суми слід відмовити.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач крім основного боргу та пені заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 917,59 грн. за загальний період з 31.07.2019 року по 15.08.2019 року та інфляційних втрат у розмірі 10 931,57 грн. за загальний період з серпня 2019 року по вересень 2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом. 8.3. договору передбачено, що покупець несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 13 917,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 931,57 грн. підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) Такі докази подаються до закінчення судових дебатів справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2020 року між СПД-ФОП Таушан Г.М. (виконавець, адвокат) та ТОВ-П “ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК” (замовник) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 4 (1т. - а.с. 17-20), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги замовнику на умовах і в порядку, що визначенні договором, а замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п.5.1. договору юридичну допомогу, що надається виконавцем, замовник оплачує в гривнях, шляхом переказу суми коштів на поточний рахунок , що дорівнює 15 000,00 грн.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання замовником рахунку.

Договір підписано сторонами виконавцем та замовником та скріплено печаткою замовника.

На підтвердження оплати послуг адвоката позивачем надано рахунок № 8 від 02.11.2020 року на суму 15 000,00 грн.

Враховуючи зазначене, надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу.

З урахуванням часткового задоволення позову, витрати на правову допомогу, які є складовою частиною судових витрат, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог, в сумі. 14 065,40грн.

Щодо судового збору

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 6 386,14 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ КЕЙТЕРІНГ" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 48А; код ЄДРПОУ 41643764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК" (87512, Донецька область, м. Маріуполь, Запорізьке шосе, буд. 23; код ЄДРПОУ 37426126) заборгованість у розмірі 373 095,15 грн., пеню у розмірі 27 798,55 грн., 3% річних у розмірі 13 917,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 931,57 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 386,14 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 14 065,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.03.2021 року.

Суддя В.Г. Бєлік