Ухвала суду № 95898225, 22.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

22 березня 2021 року Справа № 580/2234/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – заявник) подав у Черкаський окружний адміністративний суд заяву (далі – заява) у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 18.02.2021 щодо відмови у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.05.2020, оформлене листом від 22.02.2021 №01-31/208;

- зобов`язати виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.05.2020 (вх. від 18.05.2020 №2125/01-30) щодо надання йому дозволу на здійснення торгівлі непродовольчими товарами на АДРЕСА_1 та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні від 28.10.2020 у справі №580/2234/20;

- повідомити Національну поліцію України про факт невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №580/2234/20 в частині відмови виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.05.2021, оформленої листом від 22.02.2021 №01-31/208;

- встановити Національній поліції України строк 1 місяць з моменту отримання копії ухвали для надання суду відповіді щодо виконання окремої ухвали;

- судові витрати покласти на виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади.

Заява мотивована тим, що відповідач всупереч вказаному рішенню, що набрало законної сили, та висновків суду протиправно прийняв рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на здійснення торгівлі.

Ухвалою від 16.03.2021 суд на підставі ч.5 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) вирішив здійснити розгляд заяви у судовому засіданні.

22.03.2021 суду від Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та її виконавчого комітету надійшли аналогічні за змістом письмові пояснення, в яких просять відмовити у задоволенні заяви. Вказують, що на виконання вказаного рішення суду на засіданні виконавчого комітету здійснено повторний розгляд заяви позивача про надання йому дозволу на здійснення торгівлі. Проте, проект рішення «Про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розміщення виносної торгівлі непродовольчими товарами по АДРЕСА_1 » не набрав необхідної кількості голосів членів виконавчого комітету, отже вважається неприйнятим та заноситься до протоколу з поміткою «протокольно». Також відповідачі посилаються на рішення Шполянської міської ради на заборону здійснення торгівлі у невстановлених місцях та рішення місцевих загальних судів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за торгівлю у невстановлених місцях у контексті віднесення одягу та взуття до категорії промислових товарів.

Учасники справи просили розгляд заяви здійснювати без їх участі.

Тому на виконання ч.3 ст.194 КАС України суд вирішив розгляд заяви здійснювати у письмовому провадження та відповідно до ч.4 ст.229 КАС України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Розглянувши заяву та оцінивши її доводи, суд встановив таке.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №580/2234/20, яке набрало законної сили 28.11.2020, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, оформлене протоколом від 10.06.2020 №10, щодо відмови у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.05.2020 про надання дозволу на здійснення торгівлі непродовольчими товарами на АДРЕСА_1 .

Зобов`язано виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.05.2020 (вх. від 18.05.2020 №2125/01-30) щодо надання йому дозволу на здійснення торгівлі непродовольчими товарами на АДРЕСА_1 та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовний вимог відмовлено.

На виконання цього рішення на порядок денний засідання виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади 18.02.2021 винесено питання «Про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розміщення виносної торгівлі непродовольчими товарами по АДРЕСА_1 » (п.66).

За результати голосування за вказане питання: «за» - 0 ос., «проти» - 27 ос., «утримались» - 1 ос.. Вирішили: рішення «Про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розміщення виносної торгівлі непродовольчими товарами по АДРЕСА_1 » вважати неприйнятим.

Не погоджуючись із цим позивач звернувся в суд із заявою щодо визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду.

Для вирішення заяви суд врахував, що вказане питання врегульовано нормами ст.383 КАС України.

Відповідно до ч.1 загаданої норми особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

На підставі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Конституційний Суд України у абз.3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №580/2234/20, яке набрало законної сили 28.11.2020, зобов`язано виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.05.2020 (вх. від 18.05.2020 №2125/01-30) щодо надання йому дозволу на здійснення торгівлі непродовольчими товарами на АДРЕСА_1 та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Суд врахував, що за наслідками засідання виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади 18.02.2021, результати якого оформлені протоколом №3, рішення «Про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розміщення виносної торгівлі непродовольчими товарами по АДРЕСА_1 » не прийнято.

Крім того, у вказаному протоколі зазначено, що відбувається поділ товарів тільки на продуктові та промислові. Відтак, поняття промислові та непродовольчі вживаються, як одне поняття.

Водночас, у мотивувальній частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №580/2234/20 зазначено, що нормами чинного законодавства України не встановлено визначення продовольчих, непродовольчих та промислових товарів. Водночас, за загальновідомими науковими визначеннями продовольчими товарами є товари, що представляють собою харчові продукти в натуральному або переробленому вигляді, призначені для вживання в їжу, бутильована питна вода, алкогольна продукція, безалкогольні напої тощо. Непродовольчими товарами є продукти виробничого процесу, призначені для продажу його громадянам або суб`єктам господарської діяльності, але не з метою вживання його в їжу, зокрема, одяг, взуття, гігієнічні товари, прикраси, культурно-побутові товари тощо. У свою чергу промислові товари призначені для виробництва інших товарів і створюють його сировинне і технологічне забезпечення, тобто не призначені для індивідуального користування.

Судом у вказаному рішенні також зазначено, що група КВЕД 47.8 включає у себе, як діяльність із продажу продовольчих (харчові продукти – 47.81), так і непродовольчих (текстильними виробами, одягом і взуттям – 47.82) товарів. При цьому, діяльність із продажу промислових товарів вказана група не охоплює.

Оскільки видом діяльності позивача є “Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям” (КВЕД 47.82), тобто непродовольчими товарами, суд дійшов висновку, що на позивача не поширюється п.6 рішення Шполянської міської ради від 18.12.2008 №24-2/V “Про впорядкування торгівлі на території міста Шпола та внесення змін до рішення міської ради від 13.09.2006 №5-9/V “Про місцеві податки та збори”, яким встановлено заборону здійснювати виносну торгівельну діяльність у центрі міста Шпола саме продовольчими та промисловими товарами.

Отже, фактично виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади під час розгляду питання «Про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розміщення виносної торгівлі непродовольчими товарами по АДРЕСА_1 » намагався переоцінити висновки суду у зазначеному рішення суду, що набрало законної сили, що є порушенням вищевказаних норм щодо обов`язковості судових рішень.

Водночас, такі доводи відповідача можуть бути підставою для апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, правом на що відповідач не скористався.

Таким чином, з огляду на правовий статус виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, як суб`єкта владних повноважень по відношенню до позивача, як громадянина України, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, допустив бездіяльність, не прийнявши рішення за наслідками розгляду вищевказаного питання.

Таким чином, суд дійшов висновку про допущення виконавчим комітетом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади бездіяльності щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №580/2234/20.

При цьому вимога позивача визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 18.02.2021 щодо відмови у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.05.2021, є необґрунтованою, оскільки фактично рішення вказаним органом державної влади не прийняте. Натомість допущено протиправну бездіяльність.

Згідно з ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Ч.1 ст.249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до ч.5 ст.249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Тому наявні підстави направити виконавчому комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення вищевказаних порушень.

Щодо вимоги зобов`язати виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади повторно розглянути заяву позивача щодо надання йому дозволу на здійснення торгівлі, суд зазначає, що нормами ст.383 КАС України не передбачено повноважень суду зобов`язувати суб`єкта владних повноважень повторно вчинити дії на виконання рішення суду.

Стосовно вимоги повідомити Національну поліцію України про факт невиконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.9 ст.249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Суд зауважує, що під час розгляду даної заяви судом не встановлено ознак кримінального правопорушення. При цьому, позивач не позбавлений права звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Щодо вимог покласти на виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади судові витрати, суд зазначає, що ні нормами КАС України, ні Закону України «Про судовий збір», не передбачено розподілу судових витрати за наслідками розгляду заяви в порядку ст.383 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, підлягає частковому задоволенню

Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295, 383, 371 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Направити виконавчому комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади (20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лозуватська, буд.59, код ЄДРПОУ 38627962) окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №580/2234/20.

Зобов`язати виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади повідомити Черкаський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження даної ухвали.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Суддя О.А. Рідзель