Рішення № 95897221, 22.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6191/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., ррозглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання протиправною відмову щодо встановлення статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни", оформлену листом від 28.09.2020 №І-38/01-19 та зобов`язання вчинити дії щодо встановлення статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видачі посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Позов обґрунтований доводами про те, що позивач має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення, оскільки отримав захворювання внаслідок виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі також Чорнобильська АЕС).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (в письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданим 26.09.2019 Полтавською облдержадміністрацією /а.с. 6/.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0554900 позивачу з 09.12.2016 безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 39/.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АБ №0015521 від 12.12.2016 позивачу визначено ступінь втрати працездатності у розмірі 70 %, захворювання пов`язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС /а.с.40/.

Із копій наказу Миргородського спеціалізованого автопідприємства №1605 виробнично-транспортного об`єднання "Полтаваагропромтранс" №28-х від 29.04.1986, посвідчення на відрядження та довідки Миргородського ОМВК від 16.10.2019 №4/63 підтверджено, що позивач дійсно з 02.05.1986 по 09.05.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с.73, 74, 94/.

У серпні 2020 року позивач звернувся до УСЗН Миргородської міської ради із заявою щодо встановлення йому відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 №3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Проте, листом від 28.09.2020 №І-38/01-19 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні цієї заяви, мотивуючи тим, що питання щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни можна розглянути лише у разі надання первинних документів щодо залучення позивача до складу Цивільної оборони /а.с. 47. 48/.

Не погодившись з такими доводами суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19.12.2017 №2249-VIII, який набрав чинності 20.01.2018, внесено зміни до Закону №3551-XII, що стосується зміни статусу з "інваліда війни" на статус "особи з інвалідністю внаслідок війни".

Так, стаття 4 Закону №3551-XII визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 9 частини другої цієї ж статті передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача) визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина. "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Суд враховує, що приписами чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони (Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.75 №90) було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

Цивільна оборона СРСР організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Отже, Цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучалося все працездатне населення.

Формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому встановлено другу групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Натомість спірним питанням є участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

За змістом наказу Миргородського спеціалізованого автопідприємства №1605 виробнично-транспортного об`єднання "Полтаваагропромтранс" №28 від 29.04.1986, посвідчення на відрядження та довідки Миргородського ОМВК від 16.10.2019 №4/63 підтверджено, що позивач дійсно з 02.05.1986 по 09.05.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Оскільки особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ та отримання відповідного посвідчення.

Посилання відповідача на те, що позивачем до заяви не надано необхідних документів, суд відхиляє з огляду на надмірний формалізм, допущений відповідачем при розгляді зазначеної заяви. Водночас суд зауважує, що наявність доданих до позову документів - копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копії довідок МСЕК, копії наказу підприємства та довідки Миргородського ОМВК жодним чином не змінило правової позиції відповідача щодо відсутності підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Гоголя, 92, Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 25167057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення “особа з інвалідністю внаслідок війни”.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко