Рішення № 95897021, 15.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
15.03.2021
Номер справи
420/7645/19
Номер документу
95897021
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 420/7645/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: Портний М.І.,

Від відповідачів: Пашаєв Г.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051; адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, у якому позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1424ц від 12.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке; здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 15 листопада 2019 року;

стягнути з Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.11.2019 і до моменту фактичного поновлення на роботі;

визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20.11.2019.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7645/19 16.12.2019 року о 17:23:02 год. розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року позовну ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання уточненої позовної заяви із приведеними у відповідність КАС України позовними вимогами, надання належним чином засвідчених копій письмових доказів, доданих до позовної заяви, у відповідності до кількості учасників справи та доказів сплати судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

20.01.2020 року за вх.№2532/20 від позивача надійшла заява в порядку усунення недоліків разом із уточненим позовом, квитанцією про сплату судового збору та завіреними належним чином копіями документів, доданих до позовної заяви, чим усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12.02.2020 року.

За клопотаннями сторін судове засідання, призначене на 12.02.2020 року, було відкладено на 26.02.2020 року.

17.02.2020 року за вх.№6880/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.03.2020 року.

06.03.2020 року за вх.№10500/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року провадження у справі №420/7645/19 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року провадження у справі №420/7645/19 поновлено, призначено підготовче засідання на 10.08.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року замінено відповідача на Офіс Генерального прокурора, розпочато розгляд справи спочатку, призначено підготовче засідання на 02.09.2020 року, яке було відкладено на 14.09.2020 року.

Підготовче засідання, призначене на 14 вересня 2020 р., було перенесено у зв`язку із проведенням дезінфекції та протиепідемічних заходів у приміщенні суду та призначено на 01 жовтня 2020 р.

16.09.2020 року за вх.№37185/20 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/7645/19 на тридцять днів. Призначено підготовче засідання на 20.10.2020 року.

01.10.2020 року за вх.№40192/20 від представника позивача надійшло клопотання про витребування письмових доказів.

19.10.2020 року за вх.№43411/20 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки про розмір заробітної плати.

Судове засідання призначене на 20 жовтня 2020 р. було перенесено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та призначено на 04 листопада 2020 р. 12:00 год.

У підготовче засідання по справі 420/7645/19 призначене на 04 листопада 2020 року 12:00 oсоби, які беруть участь у справі не з`явились. У зв`язку з чим підготовче засідання відкладено на 23 листопада 2020р.

Судове засідання призначене на 23 листопада 2020 р. було перенесено у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та призначено на 09 грудня 2020 р. 10:30 год.

Судове засідання призначене на 09 грудня 2020 р. було перенесено у зв`язку з перебування судді на лікарняному та призначено на 24 грудня 2020 р. 10:30 год.

Ухвалою суду від 24.12.2020 року провадження у справі зупинено з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров`я учасників справи до 26.01.2021 року.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року провадження у справі поновлено, а підготовче засідання призначено на 16.02.2021 року.

16.02.2021 року за вх.№7497/21 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 16.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2021 року.

У судовому засіданні 03.03.2021 року за клопотанням представника позивача було оголошено перерву для підготовки до судових дебатів до 15.03.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог та у своїх поясненнях позивач вказує, що з грудня 2018 року його призначено на посаду начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України. На зазначеній посаді позивач перебував з 07.12.2018 по 15.11.2019 року. Наказом Генеральної прокуратури України № 1424ц від 12.11.2019 позивача звільнено з 15.11.2019 з вказаної вище посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру”, із чим позивач не погоджується, оскільки:

по-перше, в наказі Генеральної прокуратури України № 1424ц від 12.11.2019 про звільнення, в порушення наказу від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», не вказано чітку підставу звільнення, наявне тільки посилання на норми Закону України «Про прокуратуру»;

по-друге, проведення реорганізації Генеральної прокуратури України, як юридичної особи, не може бути підставою для припинення трудових відносин з прокурорами;

по-третє, положення Закону № 113-ІХ від 19.09.2019 та Порядку, на підставі якого прийнято наказ про звільнення, носять дискримінаційний характер, суттєво погіршують становище позивача та обмежують в реалізації його законних прав та інтересів, які гарантовані державою, Конституцією України та міжнародними договорами, ратифікованими Україною;

по-четверте, зміни до статті 14 Закону про прокуратуру, попередня редакція якої визначала загальну чисельність працівників органів прокуратури у кількості 15 тис. осіб, прямо не передбачають скорочення кількості прокурорів, а лише уточнюють їх кількість, яка наразі повинна складати не більше 10 тис. осіб. Гранична кількість прокурорів попередньою редакцією Закону про прокуратуру визначена не була. Таким чином, наразі положення Закону про прокуратуру не передбачають скорочення кількості прокурорів;

по-п`яте, проходження атестації носить безальтернативний характер, при якому позивач не може відмовитись від його проходження, не втративши робоче місце та займану посаду.

У відзиві на позовну заяву від 17.02.2020 року за вх.№6880/20 представник відповідача вказав, що позов ОСОБА_1 до задоволення не належить. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем дотримано приписи п. 10 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, п.п. 9,10 розділу 1 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221, та подано заяву у встановлений строк за визначеною формою, у зв`язку із чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Позивач за результатом першого етапу атестації (тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону) набрав 69 балів, що є менше прохідного балу (70) для успішного складання іспиту, і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. Представник відповідача зазначає, що визначений Порядком етап атестації відповідає вимогам Закону № 113-ІХ. Також представник вказав, що юридичним фактом , що зумовлює звільнення позивача на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697 в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України.

У судових засіданнях представники сторін підтримали позиції, викладені у письмових заявах по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

07 грудня 2018 року ОСОБА_1 згідно Наказу №1250ц призначено на посаду начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України (Т.1 а.с.75).

На зазначеній посаді позивач працював з 07.12.18 по 15.11.2019.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113- IX від 19.09.2019 (далі - Закон № 113-ІХ від 19.09.2019) внесено зміни до Закону «Про прокуратуру» та констатовано:

- з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (пункт 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»);

- прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення»).

В подальшому Генеральним прокурором видано наказ від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження порядку проходження прокурорами атестації» (далі - Порядок), яким визначено форму заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

У зв`язку із цим позивач 11.10.2019 року звернувся із заявою до Генерального прокурора України про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію (Т.1 а.с.166-167).

За даними відомості про результати позивач за результатом атестації отримав 69 балів (Т.1 а.с.171-172).

04.11.2019 року за засіданні Першої кадрової комісії (Протокол №7) по питанню п`ятому порядку денного сформовано список осіб, які набрали менше 70-ти балів (додаток №3 до протоколу) (Т.1 а.с.173-175).

Згідно вказаного додатку позивача включено у перелік осіб, які набрали менше 70-ти балів, із результатом 69 балів (Т.1 зворотній бік а.с.177).

Рішенням №190 кадрової комісії №1 від 04.11.2019 року визначено позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію (Т.1 а.с.178).

Наказом Генеральної прокуратури України № 1424ц від 12.11.2019 (за підписом Генерального прокурора ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 звільнено з 15.11.2019 з посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру” (Т.1 а.с.179).

Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Закон України "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Статтею 9 Закону №1789 визначені повноваження Генерального прокурора, зокрема щодо видання наказів з питань призначення та звільнення прокурорів на адміністративні посади, призначення на посади та звільнення з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.16 Закону № 1697-VII встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі:

1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я;

2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону;

3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";

4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;

9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 51 Закону № 1697-VII передбачено, що особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є: Генеральний прокурор - стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора.

19 вересня 2019 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX (далі - Закон № 113), який набрав чинності 25.09.2019 року.

Відповідно до п. п. 1,2 ч. 1 Закону № 113, до Кодексу законів про працю України внесено наступні зміни:

доповнено стаття 32 частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус";

статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Згідно з ч. 21 Закону № 113, Законом внесені зміни до Закону № 1697 “Про прокуратуру”, зокрема, в тексті Закону № 1697 слова “Генеральна прокуратура України”, “регіональні прокуратури”, “місцеві прокуратури” замінено відповідно на “Офіс Генерального прокурора”, “обласні прокуратури”, “окружні прокуратури”.

Статтю 51 Закону № 1697 доповнено частиною п`ятою:

"5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".

Розділом II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, зупинено до 1 вересня 2021 року дію пункту 7 частини восьмої статті 8 1; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4 1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32 - 35, 37, 38; частин четвертої, п`ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев`ятої статті 71; статей 73 - 76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з п.п. 3, 4 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Відповідно до п.п. 6,7 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 цього розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113 передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Відповідно до п. 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок № 221).

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.

Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221, атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Як передбачено пунктом 7 розділу І Порядку № 221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Приписами п. 8 розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до п. 9 розділу І Порядку № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно до п. п. 1, 4, 6 розділу ІІ Порядку № 221, у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до п. п. 1,2 розділу V Порядку № 221, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 р. № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).

Пунктом 2 Порядку № 233 встановлено, що комісії забезпечують: - проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; - здійснення добору на посади прокурорів; - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про прокуратуру", розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цим Порядком та іншими нормативними актами.

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку № 233).

Згідно з п. 12 Порядку № 233, рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).

Суд звертає увагу, що з аналізу ст.51 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що законодавством виділено дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону N 1697-VII, а саме: у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

При цьому, статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.

З офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора вбачається, що наказом Генерального прокурора від 27.12.2019 № 358 "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора" юридичну особу "Генеральна прокуратура України" перейменовано в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно наказу Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020 року.

З огляду на зазначене, у рамках досліджуваних правовідносин відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону N 1697-VII не може вважатися обгрунтованим.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Втім, всупереч зазначеного, у спірному наказі не вказано конкретної підстави для звільнення позивача із займаної посади.

Наводячи логічний аналіз спірних правовідносин, навіть якщо враховувати наявне у спірному наказі посилання на норму Закону України «Про прокуратуру» як належну підставу для звільнення позивача, суд звертає увагу на наступне.

Пункт 2 частини 2 статті 41 Закону України “Про прокуратуру” передбачає припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді у разі його звільнення.

Згідно з п. 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Разом з тим, посилання в оскаржуваному наказі на п. 9 ч. 1 ст.51 Закону № 1697, як підставу для звільнення, в нормі пп.2 п.19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, передбачає обов`язкову наявність двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення:

рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.

Застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 має обов`язковою умовою наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення.

Текстове викладення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113 у разі зміни застосованого словосполучення “на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"” на текстовий виклад цієї норми в Законі №1697 - буде виглядати так: “прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора “у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури” за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури”.

Тобто, для звільнення особи з органів прокуратури на підставі пп. 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113 обов`язковою умовою є наявність факту ліквідації, реорганізації відповідного органу прокуратури або скорочення кількості працівників такого органу прокуратури.

Однак, в даному випадку ані реорганізація, ані ліквідація Генеральної прокуратури України, де був працевлаштований позивач не відбувалася.

Станом на день звільнення ОСОБА_1 , 15 листопада 2019 року, Офіс Генерального прокурора не було утворено, Генеральна прокуратура України, в якій працював позивач, не ліквідована, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується представником відповідача під час розгляду справи.

Суд зазначає, що позивач був звільнений з підстав інших, ніж визначені Законом України “Про прокуратуру”, із застосуванням норми розділу “Прикінцеві і перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”. Підпункт 2 пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” міг бути застосований тільки у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів.

Таким чином, суд вважає, що спірний наказ №1424ц, яким позивача звільнено з займаної посади, не відповідає нормам чинного законодавства, а звільнення позивача здійснено за відсутності фактичних обставин, що зумовлюють наведені у наказі підстави для звільнення, а саме реорганізація, ліквідація юридичної особи тощо станом на 15.11.2019 року не була здійснена. На переконання суду, оскаржуваний наказ не відповідає критерію законності та обґрунтованості, оскільки були відсутні підстави для звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов`язано можливість застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Вказівка відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення, на зазначену вище норму Закону України «Про прокуратуру» без відповідної конкретизації підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018р. №815/1554/17.

Посилює таку правову невизначеність також і те, що у Наказі №1424ц не вказана підстава його прийняття, оскільки зазначено лише: «рішення кадрової комісії №1», без вказівки на реквізити такого рішення (дата, номер).

Вказаний недолік є суттєвим, породжує невизначеність щодо підстав звільнення в аспекті відповідності Наказу вимогам п.п.2 п.19 розділу ІІ Закону №113, на переважне застосування якого відносно норми п.9 ч.1 ст.51 Закону вказує відповідач.

Отже, убачається невідповідність оскаржуваного Наказу як нормам п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру», так і положенням п.19 розділу ІІ Закону №113, адже останні безпосередньо вказують на можливість звільнення прокурора з посади при наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 8 Конституції України та статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою статті 21 та частини першої статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з абз.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке; здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України в органах прокуратури України з 15 листопада 2019 року.

Згідно з абз.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абз 3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Зі змісту пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до довідки Генеральної прокуратури України (Т.1 а.с.29) середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи (вересень, жовтень 2019 року) перед звільненням склала 107529,24 грн., а середньоденна заробітна плата за розрахунком суду склала 2500,68 грн.

Період вимушеного прогулу в робочих днях складає 332 дні.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2019 по 15.03.2021 року у розмірі 830 225,76 грн. (332 дні*2500,68 грн.)

Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Генеральної прокуратури України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20.11.2019 року суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ст.3 цього ж Закону право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч.1-3 ст.19 Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно ст.20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом, 20.11.2019 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із запитом про надання йому інформації щодо порядку проходження атестації та звільнення з посади (Т.1 а.с.76-78).

Разом із тим, відповідь на вказаний запит надана позивачу 26.11.2019 року, про що у матеріалах справи наявний звіт про відправлення на електронну пошту (Т.1 а.с.159-162).

З огляду на це, в частині вимог про визнання протиправними дій Генеральної прокуратури України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20.11.2019 року суд відмовляє у їх задоволенні.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, а доводи відповідача судом відхиляються з вищенаведених підстав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. за позовну вимог про визнання протиправними дій щодо розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації, однак в цій частині позову судом відмовлено, а тому ці витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051; адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку, визнання протиправними дій – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1424ц від 12.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з посади начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке; здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України в органах прокуратури України з 15 листопада 2019 року.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.11.2019 року по 15.03.2021 року у сумі 830225 (вісімсот тридцять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 30.03.2021 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді з 23.03.2021 року по 26.03.2021 року включно.

Суддя М.М. Аракелян

Часті запитання

Який тип судового документу № 95897021 ?

Документ № 95897021 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 95897021 ?

Дата ухвалення - 15.03.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 95897021 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 95897021 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 95897021, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 95897021, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 15.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 95897021 відноситься до справи № 420/7645/19

Це рішення відноситься до справи № 420/7645/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 95897020
Наступний документ : 95897022