Рішення № 95896866, 29.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4226/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 березня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 30.07.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 58830642 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, прийняту старшим державним виконавцем Івасьовою О.О. Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою від 24 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає постанову старшого державного виконавця Івасьової О.О. Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.07.2020 року ВП № 58830642 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника протиправною, прийнятою з порушенням норм Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та КЗпП України, оскільки стягнення 50% заробітної плати позивача суперечить вимогам абз.3 ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що сума у постанові 55431,07 грн. також є неправомірною.

29 березня 2021 року до суду від відповідача за вх. №ЕП/8160/21 надійшов відзив на позов (а.с.37-38), без доказів його направлення позивачу.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.

Таким чином, оскільки сторони не з`явились, у зв`язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 08 квітня 2019 року державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58830642 (а.с.41) з виконання вимоги №Ф-119 У від 04.10.2018 року ГУ ДФС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС в Одеській області боргу у розмірі 32311,24 грн.

Відповідно до інформації з АСВП, 08 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №58830642 прийнято постанови про розмір мінімальних втрат провадження в сумі 200,00 грн. та про стягнення виконавчого збору 3231,12 грн.

07 травня 2020 року старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61995077 (а.с.43 зворот) з виконання вимоги Ф-Ф40У від 14.08.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС в Одеській області боргу у розмірі 10422,72 грн.

Відповідно до інформації з АСВП, 04 червня 2020 року у виконавчому провадженні №61995077 прийнято постанови про розмір мінімальних втрат провадження в сумі 269,00 грн. та про стягнення виконавчого збору 1042,27 грн.

04 червня 2020 року старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП №58830642 про об`єднання виконавчих проваджень №58830642 та №61995077 у зведене виконавче провадження №62267115 (а.с.46).

06 липня 2020 року старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62467473 (а.с.45 зворот) з виконання вимоги №Ф-Ф40 У від 10.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС в Одеській області боргу у розмірі 6679,75 грн.

Також, відповідно до інформації з АСВП, у виконавчому провадженні №62467473 06 липня 2020 року прийнято постанови про розмір мінімальних втрат провадження в сумі 269,00 грн. та про стягнення виконавчого збору 667,98 грн.

30 липня 2020 року старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №62467473 до зведеного виконавчого провадження №62267115 (а.с.46).

У зведеному виконавчому провадженні №62267115 30 липня 2020 року винесено постанову ВП №58830642 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме на дохід ОСОБА_1 у Чорноморській філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 55431,07 грн. (а.с.49).

При цьому, постановою №62267115/2021 про перевірку зведеного виконавчого провадження №62267115 від 26 березня 2021 року внесено доповнення до вступної частини постанови від 30 липня 2020 року ВП №58830642 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію га інші доходи боржника, а саме: «... при примусовому виконанні: вимоги №Ф-Ф40 У від 14.08.2019 року що видав ГУ ДПС в Одеській області про стягнення боргу у розмірі 10422,72 грн.; вимоги № Ф-Ф40 У виданої 10.02.2020 року виданий ГУ ДПС в Одеській області про стягнення боргу у розмірі 6679.75 грн.»

Позивач, вважаючи постанову звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з абз.5 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист заробітної плати №95, роботодавцеві забороняється обмежувати будь-яким способом свободу працівника розпоряджатися своєю заробітною платою на власний розсуд.

Відрахування з заробітної плати дозволяється робити лише за умов та в межах, продиктованих національним законодавством або визначених у колективному договорі чи в рішенні арбітражного органу (ч.1 ст.8 Конвенції про захист заробітної плати №95).

Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (ч.1 ст.69 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ч.1). Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (абз.3 ч.2).

Частиною 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Згідно зі ст.128 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про оплату праці», відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Тобто, вищевказаними нормами передбачено, що у випадку примусового виконання декількох виконавчих документів, яким є і вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати.

При цьому, оскаржувана постанова ВП №58830642 від 30.07.2020 року була прийнята в межах зведеного виконавчого провадження №62267115 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вимогами: №Ф-119 У від 04.10.2018 року у розмірі 32311,24 грн.; №Ф-Ф40У від 14.08.2019 року у розмірі 10422,72 грн.; №Ф-Ф40 У від 10.02.2020 року у розмірі 6679,75 грн.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що відповідачем в оскаржуваній постанові неправомірно визначено розмір відрахувань з його заробітної плати 50 %, оскільки відповідач правомірно керувався ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо доводів позивача, що у оскаржуваній поставної неправомірно зазначено суду заборгованості 55431,07 грн., суд зазначає наступне.

Загальна сума боргу по вищевказаним вимогам як вбачається з постанов про відкриття виконавчих проваджень №58830642, №61995077 та №62467473 становить за вищевказаними виконавчими документами становить 49413,71 грн.

При цьому, відповідачем жодним чином не роз`яснено складові загальної суми боргу 55431,07 грн., що це за сума боргу, та з чого вона складається.

Тобто, старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову від 30.07.2020 року ВП № 58830642 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на суму боргу, яка є більшою ніж та, що вказана у всіх виконавчих документах зведеного виконавчого провадження №62267115, що суперечить вимогам Конституції України, Конвенції про захист заробітної плати №95 та Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про доцільність їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

У відповідності до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2270 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивач за подання до суду даного позову повинен був надати докази сплати 908,00 грн. судового збору.

При цьому, позивачем до суду доказів сплати судового у розмірі 908,00 грн. не надано.

Таким чином, враховуючи несплату позивачем судового збору за подання до суду даної позовної заяви, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Одеського окружного адміністративного суду, призначений для сплати судового збору (отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) – 899998; рахунок отримувача - UA468999980313171206084015756; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)) 908,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івасьової О.О. від 30 липня 2020 року ВП № 58830642 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Одеського окружного адміністративного суду, призначений для сплати судового збору (отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) – 899998; рахунок отримувача - UA468999980313171206084015756; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)) 908,00 грн. судового збору.

Стягнути з Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач – Чорноморський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Віталія Шума, 21, м.Чорноморськ, Одеська обл., 68004, код ЄДРПОУ 34944246).

Суддя О.А. Вовченко