Рішення № 95896825, 16.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/682/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: Бочевар М.П.,

Від відповідача: Неруш А.Ю.,

Від третьої особи: Ходжалієв А.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919; вул. Ільфа та Петрова, 57, кв.37, м. Одеса, 65012), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ), на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25830731; адреса: вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, у якому позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_3 (зупинка санаторію «Росія»).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/682/20 30.01.2020 року о 12:13:47 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.02.2020 року.

За клопотанням представника відповідача підготовче засідання, призначене на 24.02.2020 року, було відкладено на 12.03.2020 року.

25.02.2020 року за вх.№8480/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.03.2020 року за вх.№11267/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

11.03.2020 року за вх.№11242/20 від представника ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо позову.

За клопотанням представників сторін підготовче засідання, призначене на 12.03.2020 року, було відкладено на 01.04.2020 року.

01.04.2020 року за вх.№14182/20 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року провадження у справі №420/682/20 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року провадження у справі №420/682/20 поновлено, призначено підготовче засідання на 06.08.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року залучено до участі у справі №420/682/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25830731; адреса: вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074), призначено підготовче засідання на 27.08.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 15.09.2020 року, яке було перенесено на 01.10.2020 року у зв`язку із проведенням дезінфекції в Одеському окружному адміністративному суді.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.10.2020 року, яке було перенесено у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці на 28.10.2020 року.

Ухвалою суду від 28.10.2020 року провадження у справі №420/682/20 зупинено, призначено судове засідання на 30.11.2020 року, яке було перенесено у зв`язку із перебуванням головуючого на лікарняному на 16.12.2020 року, а потім на 14.01.2021 року.

Ухвалою суду від 14.01.2021 року продовжено строк зупинення провадження у справі до 08.02.2021 року.

У судовому засіданні 08.02.2021 року поновлено провадження у справі, оголошено перерву до 23.02.2021 року.

19.02.2021 року за вх.№ЕП/4583/21 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У зв`язку із хворобою третьої особи судове засідання відкладено на 01.03.2021 року.

У судовому засіданні 01.03.2021 року заслухано пояснення учасників справи, досліджено письмові докази та оголошено перерву для підготовки до судових дебатів до 10.03.2021 року.

За клопотанням представника позивача судове засідання 10.03.2021 року відкладено на 16.03.2021 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог та у відповіді на відзив представник позивача вказує, що у серпні 2019 року об`єкт нежитлової нерухомості, який належить позивачці на праві приватної власності, було демонтовано. Після встановлення обставин демонтування позивачем з`ясовано, що демонтаж здійснено на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: місто Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «Росія»). Позивачка категорично не погоджується із вказаним рішенням та зазначає наступне:

по-перше, порушено порядок проведення обстеження об`єкта в частині його проведення без власника об`єкта нерухомості або уповноваженої ним особи, а всупереч фактичним обставинам в акті обстеження у графі «Від суб`єкта господарювання» зазначено «відмова від підпису». Аналогічні відомості визначені у складеному на підставі акту приписі №002613;

по-друге, припис видано на демонтаж тимчасової споруди, тоді як демонтований об`єкт фактично є нежитловим приміщенням та капітальною спорудою, про що наявні відомості з Державного реєстру прав на нерухоме майно та висновок експерта. З огляду на це, відповідач не мав права здійснювати демонтаж капітальної споруди, яка належить позивачці на праві приватної власності.

25.02.2020 року за вх.№8480/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 01.04.2020 року за вх.№14182/20 - заперечення, де викладені доводи проти заявленої позовної вимоги. В обґрунтування власної правової позиції представник відповідача вказав, що:

по-перше, Виконавчим комітетом Одеської міської ради дотримано порядок проведення обстеження тимчасової споруди, а вчинені дії відповідають покладеним на орган місцевого самоврядування повноваженням. Представник звернув увагу, що в обґрунтування позовної заяви позивач не посилається на жодні порушення виконавчим комітетом процедури прийняття оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі чинної вимоги (припису) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, яка не була виконана;

по-друге, державна реєстрація речових прав на нежитлове приміщення за вказаною адресою проведена 20.03.2019 року, тобто після отримання паспорту прив`язки та укладання договору на право тимчасового користування місцем для розміщення тимчасової споруди (26.06.2018 року). У свою чергу, відкриття розділу на нежитлове приміщення за адресою відбулося за відсутності документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та за відсутності документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

по-третє, наданий до суду експертний висновок не можна вважати допустимим доказом по справі, оскільки питання, поставлене перед експертом, полягало у визначенні тимчасового чи капітального характеру нежитлового приміщення, а не встановлення характеристики об`єкта як тимчасової споруди чи об`єкту нерухомості;

по-четверте, станом на момент розгляд даної справи оскаржуване рішення виконавчого комітету вичерпало свою дію шляхом виконання, а саме демонтажу тимчасової споруди. У свою чергу, визнання протиправним та скасування вказаного рішення не відновить жодних прав, свобод чи інтересів позивачки, що свідчить про невідповідність мети позову основному завданню адміністративного судочинства.

11.03.2020 року за вх.№11242/20 від представника ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо позову. У поясненнях представник підтримав позицію позивача у справі та вказав, що жодного договору на право тимчасового користування місцем для розташування тимчасової споруди ані ОСОБА_2 , ані будь-яка уповноважена нею особа не підписували. Також їй не вручались копії актів чи приписів. В частині визначення особливостей об`єкта представник третьої особи наголосив, що така споруда не є тимчасовою, що підтверджується наданим до суду висновком судової будівельно-технічної експертизи №106/20 від 06.03.2020 року.

10.09.2020 року за вх.№36088/20 від представника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надійшли пояснення, де вказано про безпідставність позовних вимог. Вказано, що користування спірним об`єктом здійснювалось на підставі договорів на право користування місцем, а демонтаж проведений у встановленому законом порядку та на підставі норм чинного законодавства, що вказує на правомірність спірного рішення.

У судовому засіданні 16.03.2021 року представник сторін підтримали позиції, викладені у письмових заявах по суті.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні фактичні обставини.

На підставі договорів купівлі продажу нежитлового приміщення, укладених 26.07.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстрованих у реєстрі за №386 та №387 (Т.1 а.с.21-24, 26-28), ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 27,9 кв. м., право власності на яке було належним чином зареєстроване, про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т.1 а.с.20, 25).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року у п.1 вирішено доручити Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вжити заходів з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком (Т.1 а.с.47). Згідно переліку у графі «Приморський район» за №1 визначений об`єкт, який належить ФО-П ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 (зупинка санаторію «Росія»), підстава для демонтажу – закінчення терміну дії договору.

Вказане рішення прийнято на підставі акту обстеження тимчасової споруди від 27.06.2019 року (Т.1 а.с.56-57), припису №002613 від 27.06.2019 року (Т.1 а.с.57) та припису №00321 від 01.08.2019 року (Т.1 а.с.55).

Фактичний демонтаж здійснено на підставі припису №00321 від 01.08.2019 року.

Не погоджуючись із рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року, позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, вимагаючи його скасування.

Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244. Цей Порядок у місті Одесі також регламентований Правилами №3961-VI.

Згідно із п. 2.1 розділу 2 Порядку №244, п.6.1 розділу 6 Правил №3961-VI підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Пунктом 2.7, 2.10,2.17 розділу 2 Порядку №244 встановлено, що паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Згідно з п.7.13 Правил №3961-VI всі паспорти реєструються Управлінням у журналі реєстрації паспортів з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру (після його створення) та БД ТС, яка ведеться Уповноваженим органом. Щодо стаціонарних ТС відомості паспорта вносяться Управлінням в інформаційну базу містобудівного кадастру.

Порядок №244 (п.2.27) встановлює також підстави для анулювання дії паспорта прив`язки ТС.

Відповідно до п. 2.30 Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки така ТС підлягає демонтажу.

Пунктом 15.3 Правил №3961-VI визначено, що контроль за дотриманням цих Правил під час встановлення, розміщення та експлуатації ТС та елементів торгівлі в межах м. Одеси здійснюється у відповідності до наданих Уповноваженому органу повноважень, завдань та функцій.

Згідно з п.15.4 Правил за результатами проведених Уповноваженим органом інвентаризації та/або обстеження, складається акт, у якому фіксуються виявлені порушення. За наслідками розгляду акту фіксації та доданих до нього матеріалів Уповноважений орган вправі, зокрема, звернутися до особи, якою допущено порушення встановленого порядку розміщення та експлуатації ТС та елементу торгівлі з приписом про усунення порушень у визначений Уповноваженим органом термін.

Відповідно до п. 15.6, 15.7 у разі невиконання або неналежного виконання власником (користувачем) ТС припису про усунення порушень, Уповноважений орган готує проект рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про демонтаж таких ТС та виносить його на розгляд виконавчого комітету Одеської міської ради.

У разі прийняття виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення про демонтаж ТС на підставі такого рішення Уповноважений орган власними силами або силами залучених на договірних засадах суб`єктів господарювання здійснює демонтаж протиправно розміщених ТС в порядку, встановленому цими Правилами.

Перш за все, суд зазначає, що виданий 01.08.2019 року припис №003217 оформлений на ім`я ФО-П ОСОБА_2 , яка станом на проведення демонтажу 12.08.2019 року не мала юридичного відношення до демонтованого об`єкта.

На підставі договорів купівлі продажу нежитлового приміщення, укладених 26.07.2019 року та посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстрованих у реєстрі за №386 та №387 (Т.1 а.с.21-24, 26-28), ОСОБА_1 з даного моменту належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 27,9 кв. м., право власності на яке було належним чином зареєстроване, про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т.1 а.с.20, 25).

Суд звертає увагу, що вказані договори є чинними, у встановленому законом порядку не були визнані недійсними, а тому суд приймає як дійсну обставину той факт, що об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 27,9 кв. м. перебуває у приватній власності позивачки та є об`єктом нерухомого майна.

Як зазначив представник Управління у поясненнях, 17.07.2018 року між управлінням та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про користування місцем для розміщення тимчасової споруди №ТС-931 строком дії до 26.06.2019 року. Підстава – звернення ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на підстав довіреності від 25.06.2018 року.

У матеріалах справи наявна копія вказаної довіреності (Т.2 а.с.146), однак на ній відсутні паспортні дані щодо ОСОБА_3 та місця його реєстрації, також відсутній підпис вказаної особи. Копія договору про користування місцем для розміщення тимчасової споруди №ТС-931 строком дії до 26.06.2019 року третьою особою не надана.

Як зазначає представник ОСОБА_2 у своїх поясненнях, остання не укладала такого договору та не уповноважувала ОСОБА_3 на виконання будь яких дій.

Принципово важливим питанням для правильного вирішення даного спору є визначення характеристики об`єкта за адресою АДРЕСА_3 (зупинка санаторію «Росія») – чи є це тимчасовою спорудою чи об`єктом нерухомості (нежитловим приміщенням).

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону № 2807-IV).

Відповідно до статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (пункти 1, 7, 8 частини другої статі 34 Закону № 2807-IV).

На підставі частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 5 Закону № 1952-IV нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Таким чином, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без його знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Суд звертає увагу, що об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 27,9 кв. м. згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є об`єктом нерухомого майна – нежитловим приміщенням.

Також у матеріалах справи наявний висновок експерта №106/20 від 06.03.2020 року, виконаний судовим експертом Сікорською Оленою Анатоліївною (Т.2 а.с.45-50). Перед експертом поставлене питання щодо визначення, чи була будівля за адресою АДРЕСА_3 тимчасовою чи капітальною, а за результатом дослідження встановлено, що будівля була капітальною, що виключає її характеристику як тимчасової споруди.

Суд з матеріалів справи убачає, що станом на 25.07.2019р. спірний об`єкт належав на праві власності ОСОБА_2 як об`єкт нерухомого майна, що посвідчено нотаріусом у п.1.1 Договорів купівлі-продажу від 26.07.2019р.

Відповідно до даних Реєстру прав власності 06.05.2019р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна площею 27,9кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.31-32).

Визнання державою належності особі права власності на об`єкт нерухомості не є підтвердженням правомірності набуття права власності, натомість, утворює спростовувану презумпцію такої правомірності.

На даний час у встановленому законом порядку неправомірність набуття права власності (ст.328 ЦК України) нічим не доведена, тому аргументи відповідача суд відхиляє як такі, що не спростовують обставину набуття ОСОБА_2 , а в подальшому і позивачкою права власності на спірний об`єкт.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Об`єкт нерухомості не може бути демонтований за рішенням компетентних органів; у разі, якщо він є самочинним будівництвом – підлягає знесенню згідно ст.376 ЦК України та ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» за позовами уповноважених органів.

Оскільки нежитлова будівля не є тимчасовою спорудою відповідач не мав законних підстав та повноважень приймати рішення щодо неї про демонтаж та доручати його здійснення іншим особам.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про протиправність рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_3 (зупинка санаторію «Росія») і, як наслідок, наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , вважаючи, що наразі оскаржуване рішення порушує її право власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки внаслідок його видання відбулося його пошкодження шляхом демонтажу полегшених конструкцій над фундаментом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. (Т.1 а.с.11).

Суд дійшов висновку про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., поклавши ці витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919; вул. Ільфа та Петрова, 57, кв.37, м. Одеса, 65012), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ), на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25830731; адреса: вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: місто Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «Росія»).

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 29.03.2021 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді з 23.03.2021р. по 26.03.2021р.

Суддя М.М. Аракелян