Рішення № 95896770, 29.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15080/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 28 грудня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, ліквідаційна комісія про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

31 грудня 2021 року ухвалою позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 18 січня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

25 січня 2021 року до суду від позивача за вх. №3408/21 надійшла заява з належним чином оформленою позовною заявою з додатками (у 2-х примірниках), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо відмови, викладеної у письмовому листі від 09.10.2020 р. №14/Л-543, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання обов`язків начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області за період з 13.06.2014 р. по 30.07.2014 р. включно від розміру посадового окладу 1100 гривень;

2. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення у зв`язку із різницею в посадових окладах між посадовим окладом оперуповноваженого в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області та посадовим окладом начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області за період з 13.06.2014 р. по 30.07.2014 р. включно від розміру посадового окладу 1100 гривень.

Ухвалою від 29 січня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №3408/21). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на ОСОБА_1 , який займав посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, у період з 13.06.2014 р. по 30.07.2014 р. було покладено обов`язки начальника сектору кримінальної розвідки в установах по виконанню покарань управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, однак у цей період різниці між посадовими окладами позивачу не виплачено, а у задоволенні заяви позивача щодо нарахування та виплати такої різниці – відмовлено. Вважає такі дії відповідача протиправними.

22 лютого 2021 року до суду від відповідача за вх. №ЕП/4813/21 надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючись на п.2.2.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 року № 499, вказує, що наказом ГУМВС України в Одеській області від 09 червня 2014 року №369 о/с підполковнику міліції ОСОБА_2 , начальнику сектору кримінальної розвідки в УВП УБОЗ ГУМВС України в Одеській області надано відпустку за 2014 рік з 13 червня по 30 липня 2014 року та одночасно покладено виконання обов`язків за цією посадою на позивача, проте жодного посилання на зміну посадового окладу ОСОБА_1 наказ ГУМВС України в Одеській області від 09 червня 2014 року №369 о/с не містить. В свою чергу при ознайомленні ОСОБА_1 із наказом ГУМВС України в Одеській області від 09 червня 2014 року №369 о/с позивач повинен був усвідомити що його права в частині визначення посадового окладу були порушені, та клопотати перед керівництвом щодо зміни змісту наказу або звернутись до суду із позовом про оскарження даного наказу, проте з невідомих представнику Головного управління причин, позивач цього не зробив. Зазначено, що суд, не наділений повноваженнями визначати конкретний розмір посадового окладу позивача, оскільки це віднесено до дискреційних повноважень ГУМВС України в Одеській області. Позивач не наділений повноваженнями визначати що його посадовий оклад повинен був бути саме 1100 грн.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

26 лютого 2021 року до суду від позивача за вх. №9981/21 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що посилання відповідача на п.2.2.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 року № 499 є помилковим, оскільки спірні правовідносини врегульовані п.2.2.3. Вказує, що відповідачем доказів ознайомлення позивача з наказом ГУМВС України в Одеській області від 09 червня 2014 року №369 о/с під підпис не надано.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 період з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 09 червня 2014 року №369 о/с (а.с.17) підполковнику міліції ОСОБА_2 , начальнику сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області з 13 червня по 30 липня 2014 року надано відпустку за 2014 рік та покладено виконання обов`язків за цією посадою на підполковника міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області.

21 вересня 2020 року позивачем до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подано заяву (а.с.19-20), в якій позивач просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення у зв`язку із різницею в посадових окладах начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області та оперуповноваженого в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області за період з 13.06.2014 р. по 30.07.2014 р. з посадовим окладом 1100 гривень.

На вищевказану заяву позивача, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області надано відповідь у формі листа від 09.10.2020 року №14/Л-543 (а.с.21) про те, що: «…Як Вам повідомлялося листом від 24.06.2020 № 14/Л-300, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про затвердження структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» посадовий оклад начальника сектору апарату головних управлінь МВС складає 1050-1100 грн.

Підпунктом 2.2.2 розділу II «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС від 31.12.2007 р. № 499 визначено, що конкретний розмір посадового окладу встановлюється наказом про особовий склад одночасно з призначенням на відповідну посаду.

Особам рядового і начальницького складу, призначеним на посади, за якими встановлені посадові оклади від мінімуму до максимуму конкретні розміри посадових окладів установлюється або змінюється (підвищуються або знижуються) у межах зазначених розмірів наказом начальника органу, установи, організації чи підрозділу системи МВС.

В наказі ГУМВС України в Одеській області від 09.06.2014 № 309 о/с встановлення Вам окладу у більшому розмірі відсутнє, що унеможливлює виплату посадового окладу у більшому розмірі».

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті йому різниці у посадових окладах за період виконання ним посадових обов`язків начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

При цьому, ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 р. (чинної на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п. 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі – Наказ №499, у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 105 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

В той же час, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15 та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.12.2019 справа №825/66/16, від 02.10.19 справа №817/1227/18, від 10.09.2019 справа №814/2791/16, від 19.06.2019 справа № 820/3312/17, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 2.2.3 розділу ІІ Наказу №499 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються. Строк тимчасового виконання обов`язків за посадою обчислюється з дня видання керівником органу внутрішніх справ наказу про призначення особи рядового або начальницького складу до тимчасового виконання обов`язків за посадами і до дня видачі наказу про звільнення від виконання обов`язків за посадою. Штатним заступникам незалежно від їх службових обов`язків під час тимчасового виконання ними обов`язків за невакантними посадами своїх безпосередніх начальників виплата грошового забезпечення проводиться за їх штатною посадою. Різниця в окладах за основною посадою і посадою, за якою тимчасово виконуються обов`язки, виплачується за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Відтак, станом на час виникнення спірних правовідносин діяли норми спеціального законодавства, які передбачали, що у випадку покладення на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виконання обов`язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, таким особам повинна виплачуватись різниця між посадовими окладами.

Суд зазначає, що Наказом №499 було затверджено Схему посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для апарату головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі та на залізницях (додаток 9), згідно якого розмір посадового окладу за посадою: оперуповноваженого з особливо важливих справ – 900-950 гривень; начальника сектору – 1050-1100 грн.

При цьому, відповідно до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 (а.с.14, 45, 74), позивач у період часу червень-липень 2014 року отримував грошове забезпечення, до складу якого входив посадовий оклад у розмірі 950,00 грн.

Отже, з викладеного вбачається та відповідачем не спростовано, що позивач у період часу червень-липень 2014 року обіймав посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, посадовий оклад за якою був нижчий ніж посадовий оклад за посадою начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, виконання обов`язків по якій було тимчасово покладено на ОСОБА_1 .

Відтак суд доходить висновку, що позивачу у період з 13.06.2014 року по 30.07.2014 року повинна була бути нарахована та виплачена різниця у посадових окладах.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 2.2.2. Наказу №499, згідно якого конкретний розмір посадового окладу особі рядового чи начальницького складу встановлюється наказом про особовий склад одночасно з призначенням на відповідну посаду, оскільки вказана норма стосується тих осіб, яких призначають на посаду на постійній основі, а не тих, кого призначають до тимчасового виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо відмови, викладеної у листі від 09.10.2020 року №14/Л-543, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання обов`язків начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області за період з 13.06.2014 року по 30.07.2014 року включно та щодо зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в посадових окладах між посадовим окладом оперуповноваженого в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області та посадовим окладом начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області за період з 13.06.2014 року по 30.07.2014 року включно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, щодо позовних вимог позивача в частині нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в посадових окладах від розміру посадового окладу 1100 гривень, суд вважає їх передчасними, оскільки відповідачем в цілому заперечується право позивача на виплату різниці в посадових окладах, а тому в даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після здійснення нарахування та виплати позивачу різниці в посадових окладах будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Решта доводів та заперечень сторін, викладених у заявах по суті справи, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що у позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо відмови, викладеної у листі від 09.10.2020 року №14/Л-543, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання обов`язків начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області за період з 13.06.2014 року по 30.07.2014 року включно.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в посадових окладах між посадовим окладом оперуповноваженого в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області та посадовим окладом начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області за період з 13.06.2014 року по 30.07.2014 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (вул.Єврейська, 12, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08592268).

Суддя О.А. Вовченко