Рішення № 95896672, 02.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2021 Справа №607/8785/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

представника позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвокат Сагайдак Володимир Васильович, представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Ярмусь Віктора Дмитровича, відповідачки – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Універсал» Банк (далі ПАТ Універсал Банк), пред`явив до суду позов до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у якому просив стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 11180, 26 доларів США та судовий збір в розмірі 4225, 39 гривень.В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 15 липня 2008 року між ВАТ Універсал Банк правонаступником якого є ПАТ Універсал банк та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №080-2008-2425, згідно умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 20000 доларів США з терміном їх повернення до 10 липня 2023 року зі сплатою 14, 95% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, 15 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №080-2008-2425-Р/1, за умовами якого, поручитель ОСОБА_1 зобов`язалася перед ПАТ Універсал Банк відповідати за невиконання ОСОБА_2 у повному обсязі зобов`язань, що випливають з кредитного договору. Станом на 10 січня 2016 року та 10 лютого 2016 року відповідачка ОСОБА_2 фактично припинила погашення кредиту та відсотків які зобов`язана була сплачувати. Щомісячний платіж згідно Графіку погашення, складав на 10 січня 2016 року кредит в розмірі 111,11 доларів США; відсотки 125,97 доларів США. На 10 лютого 2016 року кредит 111,11 доларів США; відсотки 124,58 доларів США, які відповідачка ОСОБА_2 в належні строки не сплатила. Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, щомісячний платіж згідно графіку погашення відсотків здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за завітним місяцем. Відповідачка ОСОБА_2 не сплачувала у встановлені терміни згідно графіків погашення кредит та відсотки, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, в розмірі 895,68 доларів США, з яких: 408,23доларів США прострочена заборгованість по кредиту; 487,45доларів США заборгованість по прострочених відсотках. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань позивач вимагає сплати частини кредиту, яка стягується достроково, в сумі 10258,53 доларів США. Оскільки відповідач не сплачує кредит та відсотки в строки та розмірах, визначених у Графіку погашення, що привело до виникнення заборгованості в сумі 895,68 доларів США відповідачці ОСОБА_2 були нараховані підвищені відсотки у розмірі 26,05 доларів США. Загальна сума боргу за кредитним договором, що стягується, з урахуванням основного боргу, несплачених відсотків та нарахованої пені становить 11180,26 доларів США, з яких: сума дострокового стягнення заборгованості становить 10258,53 доларів США; прострочена заборгованість за кредитним договором становить 408,23 доларів США; прострочена заборгованість зі сплати відсотків становить 487,45 доларів США; підвищені відсотки становлять 26,05 доларів США. Вказує, що відповідачка ОСОБА_2 неналежно виконує свої договірні зобов`язання. Позивач неодноразово вживав заходи до сплати відповідачкою ОСОБА_2 належних їй за кредитним договором платежів. Так, 05 листопада 2015 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було направлено письмові вимоги про сплату заборгованості, однак відповідачі не відреагували на вказані вимоги позивача, у зв`язку із чим поточна сума заборгованості відповідачки ОСОБА_2 продовжує зростати. З цих підстав позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 11180, 26 доларів США та судовий збір в сумі 4225, 39 гривень.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2016 року в розмірі 11180, 26 доларів США 26 центів, з яких: сума дострокового стягнення заборгованості становить 10258,53 доларів США; прострочена заборгованість за кредитним договором становить 408,23 доларів США; прострочена заборгованість зі сплати відсотків становить 487,45 доларів США; підвищені відсотки становлять 26,05 доларів США), що еквівалентно 288227,10 гривням за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення та стягнуто із відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 4225,39 гривень.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2016 року призначено цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

04 березня 2018 року представник позивача ПАТ «Універсал Банк» подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути із відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №080-2008-2425 з Додатками 1 та 2 від 15 липня 2008 року у сумі 12886,77 доларів США, з яких: 2312,77 доларів США – прострочена заборгованість по кредиту; 7222,46 доларів США - сума дострокового стягнення заборгованості; 2281,68 доларів США – прострочені відсотки; 958,86 доларів США – підвищені відсотки.

20 лютого 2018 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до відповідача ПАТ «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 , у якому просила визнати припиненими правовідносини за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк». В обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що за своєю правовою природою порука є зобов`язанням, у зв`язку із чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов`язання. Крім цього, стаття 559 ЦК України передбачає спеціальні підстави припинення поруки. Так, порука припиняється: з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом. З цих підстав, ОСОБА_1 вважає, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки розуміється як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Відтак, ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинна бути пред`явлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов`язання. 03 листопада 2015 року Банком була відправлена вимога сплатити за третю особу прострочену заборгованість, відсотки, підвищені відсотки, штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається відповідачем таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги. У зв`язку із порушенням третьою особою виконання зобов`язань за кредитним договором, Банк, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з третьої особи та із неї заборгованості за кредитним договором, надіславши 03 листопада 2015 року вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту на 61 день з моменту отримання вимоги та у разі несплати простроченої заборгованості та процентів по кредиту, змінивши таким чином строк виконання основного зобов`язання. В разі, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк обчислюється від цієї дати. Так, ОСОБА_1 стверджує, що строк виконання третьою особою умов кредитного договору щодо повного повернення отриманих кредитором коштів за виконання інших зобов`язань настав 03 січня 2016 року. Перебіг шестимісячного строку для пред`явлення відповідачем вимог до поручителя розпочався 04 січня 2016 року та закінчився 04 липня 2016 року. Однак, у вказаний строк, Банк не пред`явив до неї як поручителя, жодних вимог. Натомість, позов про стягнення заборгованості подано 11 серпня 2016 року, тобто з порушенням вказаного шестимісячного строку. За вказаних обставин, ОСОБА_1 просить задовольнити зустрічний позов та визнати припиненими правовідносини за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк».

02 травня 2018 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, у якому вказує, що нею не визнається розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач. Так, 05 листопада 2015 року банк направив їй письмове повідомлення з вимогою про дострокове погашення заборгованості, у якій зазначено, що у випадку несплати заборгованості на 61 день з моменту отримання зазначеної вимоги термін повернення кредиту визнається позивачем таким, що настав достроково. Так, у вказаному повідомленні зазначено, що розмір заборгованості становить 11331,5 доларів США, з яких: 444,44 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом, 10333,43 доларів США – строкова сума заборгованості за кредитом; 523,04 доларів США – відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами; 30,59 доларів США – підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором. Повідомлення з вимогою про зміну строку виконання зобов`язання за кредитним договором вона отримала 20 листопада 2015 року, отже, 61-дениий строк завершився 20 січня 2016 року. З цих підстав, відповідачка ОСОБА_2 вважає, що після настання терміну дострокового погашення всієї заборгованості 20 січня 2016 року кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нараховування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено. Проте, позивач всупереч вказаних вимог закону продовжував нараховувати проценти за користування кредитом, а при оплаті коштів безпідставно зараховував їх на погашення таких процентів, натомість, повинен був зараховувати на погашення основної суми кредиту. Станом на 20 січня 2016 року нею сплачено 26176,23 доларів США. За період із 20 січня 2016 року по час подання вказаного відзиву нею було сплачено 1803 доларів США, відтак, всього сплачено 27979,23 доларів США. При цьому, відповідачка вказує, що згідно з графіком платежів на 20 січня 2016 року вона повинна була сплатити банку 26848,77 доларів США в тому числі 9999,90 доларів США – основної суми кредиту та 16848,87 доларів США – сума процентів за користування кредитом. Відтак, відповідачка ОСОБА_2 вказує, що сума коштів, яка сплачена нею є на 1130,46 доларів США є більшою, ніж та, яка зазначена у графіку станом на 20 січня 2016 року, тому, цю переплату необхідно зараховувати на погашення залишку основної суми кредиту. З цих підстав, відповідачка ОСОБА_2 просила відмовити у первісному позові ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та задоволити зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 про визнання припиненими правовідносин за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року.

06 квітня 2018 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до відповідача ПАТ «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_1 , у якому просить визнати порушеним право ОСОБА_2 як споживача фінансових послуг банку; визнати недійсним кредитний договір на споживчі потреби №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк» та застосувати наслідки визнання договору недійсним, зокрема: визнати недійсним договір поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк»; визнати недійсним договір іпотеки від 15 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» та припинити обтяження предмета іпотеки, двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вилучивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний запис про обтяження. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог покликається на те, що укладений між нею та ВАТ «Універсал Банк» кредитний договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Так, на думку ОСОБА_2 несправедливими є наступні умови Кредитного договору: пункт 1.1 Кредитного договору передбачає, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов Договору; пункт 2.12. Кредитного договору деталізує порядок перегляду базової процентної ставки в сторону збільшення. Даним пунктом встановлено дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, оскільки вони передбачають таку зміну в разі зміни економічних умов і вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу. Таке формулювання умов договору, на думку Позивача, уводить його в оману, дає банку можливість визначати та змінювати розмір відсоткової ставки на власний розсуд, а тому на підставі ст. ст. 11 та 18 закону «Про захист прав споживачів» договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений використанням нечесної підприємницької практики. Умови та методи розрахунку базової процентної ставки, в залежності від зміни конкретних факторів, не наводяться взагалі. Не зрозуміло яким чином зміна тих чи і умов вплине на збільшення зміну процентної ставки. Умов, що регулюють процедуру зменшення відсоткової ставки Кредитний договір містить взагалі, що призводить до дисбалансу інтересів сторін. Пункт 1.1.1. Кредитного договору передбачає застосування змінної процентної с річних за користування кредитом з 14,95 % на 44,85 % (безпідставне збільшення на 29,9%, а також без повідомлення Позивача в порядку передбаченому ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист споживачів» (в редакції на момент укладення Кредитного договору). Пункт 1.1.2. Кредитного договору (другий абзац) передбачає також застосування змінної процентної ставки річних за користування кредитом з 14,95 % на 44,85% (збільшення на 29,9%). Пункт 2.8. Кредитного договору передбачає черговість зарахування коштів сплачених за Договором. При цьому, в першу чергу кошти зараховуються на сплату винагороди в дострокового погашення Кредиту, в другу чергу - процентів за підвищеною ставкою, яка своїй суті є несправедливими, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істота дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача. Пункт 2.9. Кредитного договору деталізує черговість зарахування коштів та містить посилання на п. 2.8. Кредитного договору. Пункт 2.11. Кредитного договору деталізує черговість зарахування коштів місти» посилання на п. 2.8. Кредитного договору. Також, посилання на п. 2.8. Кредитного договору містяться в п. 2.4., 4.3. Пункт 2.7. Кредитного договору передбачає зміну фактичного облікового періоду 28- 31 днів в місяці та 365/366 днів у році на 30 днів в місяці та 360 днів у році. При цьому, нарахування процентів здійснюється щоденно, що в свою чергу, ввело в оману Позивача (споживача) щодо фактичної процентної ставки, а саме: при фактичному розрахунку щоденної ставки в залежності від року, ставка дорівнює: 14,95% / 365 днів = 0,040958904 % («класичний» рік); 14,95% / 366днів = 0,040846995 % (високосний рік). В той момент, коли при розрахунку такої щоденної ставки за зміненими періодами вона становить: 14,95% / 360 днів = 0,041527778 % (зі зміненим періодом). Також, ОСОБА_2 вказує, що при розрахунку фактичної процентної ставки з урахуванням щоденного нарахуванням процентів та змінених облікових періодів виходять наступні результати: 0,041527778 % (фактична процентна ставка за день зі зміненим періодом) * 365 днів («класичний» рік) = 15,15763889 % річних; 0,041527778 % (фактична процентна ставка за день зі зміненим періодом) * 366 днів (високосний рік) = 15,19916667% річних. Таким чином, фактична процентна ставка відрізняється від тієї, яка зазначена в п. 1.1. кредитного договору. Пункт 4.1.1. Кредитного договору передбачає комісійну винагороду в розмірі 3 % (три відсотки) від суми отриманого кредиту зазначеній в п. 1.1. Кредитного договору за дострокове повернення кредиту. Така умова Кредитного договору обмежує право споживача на дострокове погашення кредиту передбачене ч. 4 ст. 11 Законом України «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент укладення Кредитного договору) та є несправедливою, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача. Пункт 4.1.2. Кредитного договору встановлює обмеження щодо права Позивача на дострокове погашення кредиту, в тому числі в розмірі такого дострокового погашення. Така умова Кредитного договору є несправедливою, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача. При цьому, Кредитним договором не встановлено форми повідомлення яке передбачене даним пунктом. Пункт 6.2. Кредитного договору передбачає право Відповідача (Кредитора) стягнути з Позивача (Позичальника) штраф у розмірі 10 % від загальної суми кредиту зазначеної в п. 1.1. Кредитного договору. При цьому, такий штраф нараховується за не надання Позивачем у встановлені строки будь-яких документів, а також за неповідомлення про факти зазначені в п. 5.3.6. - 5.3.7. Кредитного договору. Тобто, за не грошове зобов`язання та яке не може бути оцінене в грошовому еквіваленті. До порушень передбачених в п. 6.2. Кредитного договору не може застосовуватися неустойка у вигляді штрафу. До того ж, у випадку розрахунку такого штрафу в розмірі 10 % від загальної суми кредиту зазначеної в п. 1.1. Кредитного договору, така сума становитиме 2 000 США, що, на думку Позивача, є не зрівняно великою сумою, в той момент, відповідальності Відповідача в Кредитному договорі жодним чином не передбачено та дорівнює 0. Така різниця в розмірах неустойки між порушеннями не грошових зобов`язань Позивачем та Відповідачем є несправедливою, у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист споживачів» (в редакції на момент укладення Кредитного договору), суперечить принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача (Позивача). Пункт 8.2. кредитного договору передбачає, що у випадку коли дата чергового щомісячного платежу припадає на вихідний або святковий, то таким днем сплати платежу визначається останній робочий день перед вихідним. За таких умов, проценти за користування кредиту повинні бути сплачені до завершення строку такого користування. Така умова Кредитного договору є несправедливою, суперечать принципу сумлінності, наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача. Пункт 9.8. Кредитного договору передбачає плату від Відповідачу за ініціювання кредиту, яка становить 1 936,52 гривень (що на дату підписання кредитного договору дорівнює 400 доларів США), та право Відповідача списати таку суму з поточного рахунку Позивача. Ініціювання кредиту не є послугою банку, а тому умова Кредитного договору оплату за такі послуги є незаконною. Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту (Додаток № 1 до Кредитного до не містить жодних відомостей про вартість супутніх послуг (розміри платежів). Графік платежів (Додаток № 2 до Кредитного договору) розрахований з використанням фактичної процентної ставки 15,19916667% річних та 15,15763889% залежності від року, що не відповідає п. 1.1. Кредитного договору. Графік платежів не відповідає дійсності в кількості днів за перший період, а відповідно і не вірну суму відсотків за користування кредитом. Строк з 15 липня 2008 року по наступного платежу 10 серпня 2008 року становить 25 днів, в той момент, коли в Графіку платежів (Додаток № 2 до Кредитного договору) містить значення та розрахунки за 30 днів. Що свою чергу тягне зміну в розрахунку абсолютного значення подорожчання кредиту. А наслідок недійсності Графіку платежів. Графік платежів містить не достовірні дані про вартість супутніх послуг на користь третіх осіб. Крім цього, всі договори та додатки підписувалися в приміщенні банку, де відповідні працівники видали тексти договорів та вказували хто і де повинен підписатися. Також, пункт 3.3. Кредитного договору передбачає страхування предмета іпотеки в акредитованій Кредитором страховій компанії, перелік, яких є обмежений. Що є несправедливими умовами, порушує принцип рівності сторін договору та право позивача на вільний вибір постачальника послуг, а також порушує ст. 19 Конституції України, ст. 11, 17, 18, 19 та 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. З, 6 та 627 Цивільного кодексу України. Посилання на даний пункт містяться також в пунктах: 2.1.2, 5.2.5. При укладенні Кредитного договору були допущені порушення умов чинного (на той час) законодавства. Зміст та умови Кредитного договору були розроблені безпосередньо відповідальними працівниками банку, а тому, позивач був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки. Про це також свідчать такі формулювання деяких пунктів як: «...а у разі якщо кредит надано у іноземній валюті...». Таке формулювання дає підстави стверджувати, що Кредитний договір навіть не змінювався працівником банку, який його оформляв, у відповідності до типу валюти зазначеної в Договору, вже не згадуючи про зміни умов які є несправедливими, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача. Такі умови договору та обставини за яких підписувався кредитний договір є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на момент укладання кредитного договору. Відповідачем не дотримано та грубо порушено ст. 4 та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент укладення кредитного договору) та ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зокрема: банк належно не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, саме: не надав позичальнику повної, об`єктивної та достовірної інформації про кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого забезпеченого іпотекою; банк навмисно приховав та невірно відобразив фактичні дані і відомості, відносно значення фактичної та реальної процентної ставки та абсолютного значення подорож кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної та фактичної процентної ставки кредитом, що обумовлена між сторонами кредитного договору та того розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умов; банк у змісті оспорюваного кредитного договору не встановив та не визначив для позичальника умови договору щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки; банк не виконав вимоги ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент укладення Кредитного договору), не повідомив споживача у письмовій формі наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі зобов`язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів, чим також порушено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановиш правління НБУ від 10.05.2007 № 168; реальну вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірне правовідносин позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим. Враховуючи вимоги, встановлені ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент укладення Кредитного договору) та ч. 1 ст. 6 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на момент укладення кредитного договору) (із числа інших обов`язкових умов, що випливають із суті та умов договору), ці застереження мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору ще до укладення іпотечного договору шляхом надання таких відомостей у письмовій формі. З цих підстав, відповідачка ОСОБА_2 вважає, що оскільки вище вказані обов`язкові відомості не були встановлені та не розкриті банком в кредитному договорі, кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем. Вказаний договір містить несправедливі умови. Так, ОСОБА_2 стверджує, що в момент підписання кредитного договору між сторонами, вона була введена в оману банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки. А тому, волевиявлення позивача на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, зазначених у кредитному договорі, суперечили його волевиявленню на його укладання саме на таких умовах. Вважає, що Банк скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона ( ОСОБА_2 ) була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а Банк, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав їй відомостей, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в змісті кредитного договору. За вказаних обставин просила зустрічний позов задовольнити, визнати недійсним кредитний договір на споживчі потреби №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк» та застосувати наслідки визнання договору недійсним.

06 червня 2018 року судом прийнято зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом та постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

01 жовтня 2018 року від позивача ПАТ «Універсал Банк» надійшов до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , у якому представник позивача заперечує проти викладених у зустрічному позові обставин, покликаючись на те, що доводи відповідачки ОСОБА_2 щодо введення її в оману є безпідставними та необґрунтованими. Так, факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов кредитного договору, з якими позивачка була попередньо ознайомлена підтверджується підписанням нею особисто кредитного договору на визначених умовах. Так, вказаний кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано особисто позивачем і уповноваженим представником банку, договір містить усі істотні умови – розмір кредиту, цільове призначення, строк надання грошових коштів, розмір процентів, порядок і розміри сплати інших платежів позичальником. При цьому, згідно ч. 2 ст. 1056 ЦК України позивачка мала право відмовитися від кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст. 14 ЗУ «Про захист прав споживачів» у позивача існувала можливість в 14-денний термін відмовитися від кредиту, проте, вона не скористалася вказаним правом та не відмовилася від отримання кредитних коштів. Із суті позовних вимог ОСОБА_2 убачається визнання кредитного договору недійсним, з підстав недотримання надання прав захисту споживача, що в свою чергу є підставою для відмови у позові, відповідно із п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2019 року №9 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Також, представник ПАТ «Універсал Банк» вказує, що не можуть прийматися обґрунтування ОСОБА_2 про те, що клієнт фінансової установи є не в рівних умовах із самою установою, не є спеціалістом в банківській сфері та сфері фінансових послуг, а тому не міг усвідомити порушення свого права та інтересу з боку фінансової установи в момент укладення договору, оскільки, особисто підписавши кредитний договір №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року ОСОБА_2 неодноразово сплачувала платежі по кредиту, в тому числі, знала про порушення свого цивільного права із моменту укладання спірного правочину. За вказаних обставин, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року.

Також, 01 жовтня 2018 року від позивача ПАТ «Універсал Банк» надійшов до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 , згідно якого представник позивача вказує на те, що наведені у зустрічному позові ОСОБА_1 доводи не заслуговують на увагу і є такими, що суперечать вимогам закону. Так, представник ПАТ «Універсал Банк» вказує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-145цс18 порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Відтак, представник ПАТ «Універсал Банк» вказує на те, що у разі пред`явлення позову з пропуском шестимісячного терміну дії поруки, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. З цих підстав, представник ПАТ «Універсал Банк» просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 , у якому просила визнати припиненими правовідносини за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року.

03 вересня 2019 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Ярмуся В.Д. надійшов до суду відзив на позов ПАТ «Універсал Банк», згідно якого заперечує проти викладених у позові обставин, вказуючи на те, що банк використав право достроково вимагати від відповідачів заборгованості за кредитним договором, надіславши 03 листопада 2015 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту на 61 день з моменту отримання вимоги, змінивши таким чином строк виконання основного зобов`язання. Так, представник ОСОБА_1 – адвокат Ярмусь В.Д. вказує, що строк виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повного повернення отриманих кредитних коштів та виконання інших зобов`язань настав 03 січня 2016 року, тобто банк не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом після 03 січня 2016 року. Також, представник ОСОБА_1 зазначає, що якщо банк звернувся до клієнта з вимогою повернути всю суму з процентами до закінчення, то після сплати цих коштів нарахування процентів є незаконним. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові №686/11900/13-ц від 19 червня 2019 року. Заборгованість позичальника ОСОБА_2 згідно наданого позивачем розрахунку складає 10848,07 доларів США, в тому числі: 10408, 33 доларів США – заборгованість по тілу кредиту; 425,60 доларів США – прострочена заборгованість зі сплати процентів; 14,14 доларів США – прострочена заборгованість зі сплати підвищених процентів. Після 10 січня 2016 року по даний час позичальником ОСОБА_2 було сплачено 1750,88 доларів США, в тому числі: 798,31 доларів США – погашення тіла кредиту; 794,54 доларів США – погашення процентів; 158,03 доларів США – погашення підвищених процентів. Так, залишок непогашеної заборгованості позичальника ОСОБА_2 , з врахуванням погашень, станом на 03 січня 2016 року складає 9097,19 доларів США. Також вказує, що договір поруки, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» припинив свою дію, оскільки банк не використав свого права, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України на звернення до поручителя із вимогою протягом шестимісячного строку. За вказаних обставин просить відмовити у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк».

03 вересня 2019 року представник ОСОБА_1 – адвокат Ярмусь В.Д. подав до суду відповідь на відзив ПАТ «Універсал Банк», зміст якого аналогічний змісту зустрічного позову ОСОБА_1 .

За клопотанням представника ОСОБА_3 – адвоката Ярмусь Віктора Дмитровича та Дідух Наталії Володимирівни ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2019 року призначено судово-економічну експертизу у вказаній цивільній справі, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2020 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі.

09 грудня 2020 року судом закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено її до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача АТ «Універсал Банк» - адвокат Сагайдак В.В. первісний позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, заперечив проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою та зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Ярмусь В.Д. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та підтримав зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою та зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, які просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала поданий нею зустрічний позов до відповідача ПАТ «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_1 , про визнання недійсним кредитного договору та просила його задовольнити, також просила задовольнити позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 про визнання припиненими правовідносин за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року, заперечила проти позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом установлено:

15 липня 2008 року між ПАТ “Універсал Банк”, яке є правонаступником ВАТ “Універсал Банк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №080-2008-2425, згідно умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 20000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14, 95% річних.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору, щомісячний платіж згідно графіку погашення відсотків здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за завітним місяцем, погашення заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Графіку погашення.

Пунктом 1.1.1 вказаного кредитного договору визначено, що за користування кредитом понад встановлений строк позичальник сплачує банку 44,85% річних.

Згідно п. 1.1.2. підвищена процентна ставка за користування кредитом не застосовується, якщо оплата проводиться в трьохденний строк після виникнення такого прострочення. При цьому, якщо третій день цього строку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку застосування процентної ставки у розмірі 0,0001% річних визначається останній робочий день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Розмір щомісячного платежу встановлений у графіку погашення кредиту, що викладений у Додатку №2 до даного договору (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.7. Договору нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків 30/360, починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок.

Погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до п. 2.8. здійснюється у наступній черговості: сплата комісійної винагороди при достроковому погашенні кредиту; прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за кредитом; штрафні санкції.

Відповідно до графіку платежів, що є додатком №2 до договору, сукупна вартість кредиту склала 47636,98 доларів США, в тому числі: погашення основної суми кредиту: 2000 доларів США; проценти за користування кредитом – 22516,58 доларів США; комісія за надання кредиту – 400 доларів США; страхування – 4510 доларів США; послуги нотаріуса – 210,14 доларів США; реальна процентна ставка – 18,12%; абсолютне значення подорожчання кредиту – 27636,96 доларів США (том 1, а.с. 13-14).

З метою забезпечення виконання зобов`язання 15 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №080-2008-2425-Р/1, за умовами якого, поручитель ОСОБА_1 зобов`язалась перед ПАТ “Універсал Банк” відповідати за невиконання зобов`язань ОСОБА_2 в повному обсязі, що випливають з кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору поруки, поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору і він погоджується з ними, зокрема: сума основного договору – 20 000 доларів США. Вказана сума основного договору дорівнює еквіваленту 96826 гривень за курсом НБУ на день укладення основного договору. 14,95% річних – розмір процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів; 14,85% річних – розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів; термін повного виконання зобов`язань боржника – не пізніше 10 липня 2023 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання таких зобов`язань.

03 листопада 2015 року позивач направив відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , кожній окремо, письмові вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором в розмірі 11333,5 доларів США та повідомив, що у випадку непогашення заборгованості, примусове стягнення буде здійснюватися банком на власний розсуд. Термін повернення кредиту який настав визначається достроково на 61 день з моменту отримання вимоги.

Як убачається із наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 тримали зазначені письмові вимоги банку 20 листопада 2015 року (том 1, а.с. 24 (зворот) та а.с. 25 (зворот)).

Однак, заборгованість за кредитним договором, у строк, визначений у вказаних письмових вимогах відповідачами не погашена.

У процесі розгляду справи позивач Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» змінило своє найменування на «Акціонерне товариство «Універсал Банк».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року складає 12886,77 доларів США, з яких: 2312,77 доларів США – прострочена заборгованість по кредиту; 7222,46 доларів США - сума дострокового стягнення заборгованості; 2281,68 доларів США – прострочені відсотки; 958,86 доларів США – підвищені відсотки.

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи №255/1146/1147/20-22 від 30 вересня 2020 року, реальна річна ставка, яка вказана у додатку 2 до кредитного договору №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року становить 18,12%. Також, у вказаному висновку зазначено, що за період із 10 липня 2008 року по 08 квітня 2016 року, банком, крім передбачених договором відсотків у розмірі 14,95% нараховувались підвищені відсотки у розмірі 44,85% без повідомлення позивача, як це передбачено ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, нарахування підвищених відсотків за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року за період із 15 липня 2008 року по 11 серпня 2016 року у розмірі 44,85% проводилося з недотриманням ст. 1056 ЦК України.

Пунктом 2.7. кредитного договору передбачено нарахування процентів за методом 30/360, при цьому нарахування відсотків проводилося щоденно. Щоденна відсоткова ставка складе: 14,95% : 360 = 0,041527778%; 14,95% : 365 = 0,040958904%; 14,95% : 366 = 0,040846995%. Фактична процентна ставка: 0,041527778 х 365 = 15,15763889%; 0,041527778 х 366 = 15,19916667%. Дане призвело до змін відсоткової ставки та збільшення нарахованих та сплачених відсотків. Отже, оформлення та надання кредиту по кредитному договору №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року виконано ПАТ «Універсал Банк» в недотримання положень Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168.

Враховуючи те, що сума заборгованості по графіку на 03 січня 2016 року становить 10 000 доларів США, то прострочена заборгованість відсутня. Заборгованість по відсотках становить 197,47 доларів США.

Так, за результатами проведеної судово-економічної експертизи №255/1146/1147/20-22 від 30 вересня 2020 року зроблено наступний висновок: 1. Наявний у матеріалах цивільної справи розрахунок заборгованості позичальника (зі сплати процентів по кредиту та погашення основної суми боргу) перед банком не відповідає умовам укладеного між зазначеними сторонами кредитного договору та розрахунковими документами. 2. Реальна річна процентна ставка, яка вказана в додатку 2 до кредитного договору №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року становить 18,12%. 3. Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого до позовної заяви за період з 10 липня 2008 року до 08 квітня 2016 року банком, крім передбачених договором відсотків у розмірі 14,95% нараховувались підвищені відсотки у розмірі 44,85%. 4. Нарахування підвищених відсотків за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року за період 15 липня 2008 року по 11 серпня 2016 року у розмірі 44,85% проводилось в недотримання ст. 1056 ЦК України. 5. Вказана банком заборгованість по кредиту за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року, в тому числі заборгованість по нарахованих відсотках визначена в недотримання договору та чинного законодавства. 6. Оформлення та надання кредиту по кредитному договору №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року виконано ПАТ «Універсал Банк» в недотримання положень Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банком України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168. Дійсна сума заборгованості по кредитному договору №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року станом на 03 січня 2016 року, з вирахуванням дострокового стягнення заборгованості та позицій Верховного Суду буде складати 8974,86 доларів США.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Як зазначив у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, з огляду на те, що письмова вимога ПАТ «Універсал Банк» отримана позичальниками ОСОБА_3 , ОСОБА_1 20 листопада 2015 року, отже, зазначений у вимогах шістдесятиодноденний строк завершився 20 січня 2016 року.

Таким чином, банк змінив, визначений договором строк повернення кредиту із 10 липня 2023 року на 20 січня 2016 року, а тому, після 20 січня 2016 року банк втратив можливість нараховувати та стягувати із відповідачів відсотків за кредитним договором.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на усій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у ст.533 ЦК, зокрема в ч.3 цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.

Відповідно до п.30.1 ст.30 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 р. у справі № 638/1841/14-ц зазначив що, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

За вказаних обставин, з огляду на те, що відповідачкою ОСОБА_3 у повному обсязі не повернуті фактично отримані грошові кошти за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року, суд приходить до переконання, що сума заборгованості, визначена, відповідно до висновку експертів №255/1146/1147/20-22 від 30 вересня 2020 року у розмірі 8974,86 доларів США підлягає стягненню із позичальника ОСОБА_2 .

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року у сумі 8974,86 доларів США.

Встановлені судом докази у їх сукупності повністю спростовують доводи відповідачки ОСОБА_3 , викладені нею у зустрічному позові. Так, відповідачкою ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами викладені нею обставини щодо введення її банком в оману при укладенні спірного кредитного договору. За таких обставин, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року, не підлягають до задоволення.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до відповідача ПАТ «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 , у якому просила визнати припиненими правовідносини за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Також згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку, який є преклюзивним, жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, як умови чинності поруки, слід розуміти, як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання, у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем.

Відтак, АТ «Універсал Банк» скористався своїм правом на дострокове стягнення кредитної заборгованості та у відповідності до ст. 1050 ЦК України 03 листопада 2015 року пред`явив письмову вимогу до позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_1 про погашення заборгованості протягом 61 дня із моменту отримання вказаної вимоги. Дані вимоги отримані позичальниками 20 листопада 2015 року. Відтак, шістдесятиодноденний строк завершився 20 січня 2016 року. При цьому, із позовом про стягнення із поручителя ОСОБА_1 заборгованості позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду 11 серпня 2016 року, тобто з порушенням встановленого частиною 4 статтею 559 ЦК України шестимісячного строку.

За вказаних обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 про визнати припиненою поруки ОСОБА_1 за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №080-2008-2425 від 15 липня 2008 року у сумі 8974,86 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) доларів США 86 центів.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 3770, 38 гривень судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою – задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки №080-2008-2425-Р/1 від 15 липня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .

Стягнути із Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 640 гривень судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа – ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 12 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса місцезнаходження – вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідачі: ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка