Рішення № 95896501, 24.03.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/332/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (об`єднана територіальна громада) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (об`єднана територіальна громада), у якому, з урахуванням заяви від 24 березня 2021 року, просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю (склад), що знаходяться по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що починаючи з 1970 року позивач працював в місцевому сільськогосподарському господарстві, розташованому на землях с. Млиниська та с. Кобиловолоки Теребовлянського району. Спочатку це був колгосп «Росія», який в подальшому був реформований в ТВЗМП «Галичина». В вищевказаному господарстві позивач пропрацював на посаді водія (шофер) до 30 січня 2000 року і був звільнений за згодою сторін. Працюючи в товаристві «Галичина» позивачем було викуплено за власні кошти приміщення заправки та приміщення складу, що розташований в АДРЕСА_1 . Вищевказані приміщення - будівлі - належали товариству власників земельних та майнових паїв «Галичина», а раніше колгоспу з однойменною назвою «Росія». Право власності на приміщення заправки позивач оформив, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 17912058 від 28.08.2008 та свідоцтва про право власності. Через погіршення стану здоров`я та матеріальні труднощі в подальшому право власності на приміщення складу позивачем належним чином дооформлено не було. Відповідно до документів бухгалтерського обліку, а саме накладної №182 від 9 грудня 2000 року позивачу було продано дане майно у власність, однак будь-якого нотаріального посвідчення даних правовідносин вчинено не було. Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 28 грудня 2012 року дане приміщення було зазначене як безхазяйне майно. Нежитлова будівля склад, що належить ОСОБА_1 з 2000 року розташована на земельній ділянці площею 0,1979 га - кадастровий номер 6125083200:04:001:0707.

В подальшому маючи намір дооформити документи на право власності на вищезгадану будівлю (склад) позивач звернувся в Теребовлянське БТІ, де йому станом на 12 грудня 2012 року було виготовлено технічний паспорт на вказану вище будівлю. Відповідно звернувся і до оцінювача, яким було проведено експертну оцінку ринкової вартості об`єкту оцінки для прийняття майнових рішень.

04 лютого 2021 року позивач звернувся до державного реєстратора з заявами про реєстрацію права власності на вказану будівлю, однак 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації права власності з посиланням на те, що дані правовідносини мали бути нотаріально посвідчені на період їх укладання.

03 лютого 2021 року позивачем було здійснено запит, щодо надання відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і відповідно наданого Витягу з ЄДР було встановлено, що ТВЗМП «Галичина» код ЄДРПОУ 03782196, що було розташовано у с. Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області, припинило свою діяльність в зв`язку з визнанням її банкрутом 19.01.2006. Номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи № 16371170001000212.

Позивач, вказує, що нерухомим майном (складом), що знаходиться по АДРЕСА_1 відкрито та безперервно володіє більше десяти років і не вживав заходів, спрямованих на приховування факту володіння вищевказаною будівлею.

Посилаючись на наведене, вважає, що набув право власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю. Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24 березня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача Теребовлянської міської ради Тернопільської області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За вказаних обставин, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , з 1970 року по 2000 року ОСОБА_1 працював в колгоспі «Росія», який в подальшому був реформований в ТВЗМП «Галичина» (копія виписки з протоколу №1 загальних зборів колгоспників «Росія» від 17.01.1991) (а.с.13-16).

Згідно копії довідки про трудову участь у колгоспному виробництві сільськогосподарського товариства «Галичина», ОСОБА_1 працював з січня 1970 року по 2000 рік (а.с.17).

Згідно копій накладної та квитанції до прибуткового касового ордера №182 від 9 грудня 2000 року, ОСОБА_1 було продано в рахунок заборгованості по заробітній платі майно – нежитлову будівлю склад у власність, оціночною вартістю 1032 грн.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області «Про взяття на облік безхазяйного майна, яке знаходиться на території Кобиловолоцької сільської ради» від 21 лютого 2007 року за № 7, Кобиловолоцькою сільською радою Теркебовлянського району Тернопільської області взято на облік безхазяйне майно ліквідованого КСП «Галичина», яке розміщене на території Кобиловолоцької сільської ради приміщення складу с.Млиниська (а.с.23).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 28 грудня 2012 року за № 492, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації, нежитлова будівля (склад), яке розміщене по АДРЕСА_1 було внесено в реєстр як безхазяйне майно (а.с.24).

Згідно до рішення сесії № 2, скликання № 7, виконавчого комітету Кобиловолоцької сільської ради Теркебовлянського району Тернопільської області «Про відміну рішення виконавчого комітету №7 від 21 лютого 2007 року» від 09 грудня 2015 року за № 14, згідно поданої заяви ОСОБА_1 . Кобиловолоцькою сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області відмінено рішення виконавчого комітету №7 від 21 лютого 2007 року в частині взяття на облік безхазяйного майна ліквідованого КСП «Галичина» п.1 п.п.3 (приміщення складу с.Млиниська) та вирішено зняти з обліку приміщення складу с.Млиниська, як безхазяйне майно за адресою АДРЕСА_1 (а.с.25).

Відповідно до копії довідки, виданої виконкомом Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 05 жовтня 2020 року за № 886, ОСОБА_1 викупив в колишньому ТВЗМП «Галичина» нежитлову будівлю (склад) по АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,1979 га - кадастровий номер 6125083200:04:001:0707. Нежитлова будівля (склад), належить ОСОБА_1 з 2000 року (а.с.26).

Теребовлянським бюро технічної інвентаризації 2012 року за №40 виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю (склад) по АДРЕСА_1 . Згідно Характеристики та Експлікації приміщень до плану нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , вказана нежитлова будівля (склад) (літ. «А») складається із підвалу, площею 158,50 кв.м («І»), коридору, площею 14,60 кв.м («1»), коридору, площею 22,40 кв.м («2»), склад, площею 94,70 кв.м («3»), склад, площею 36,60 кв.м («4»), склад, площею 10,10 кв.м («5»), склад, площею 159,60 кв.м («6»). Загальна площа нежитлової будівлі (кладової) 496,50 кв.м (а.с.18-21).

Відповідно копії висновку про вартість майна нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на 24 грудня 2020 року ринкова вартість становить 105600 грн. Замовник оцінки ОСОБА_1 (а.с.22).

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.02.2021 ТВЗМП «Галичина» код ЄДРПОУ 03782196, що було розташовано у с. Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області, припинило свою діяльність в зв`язку з визнанням її банкрутом 19.01.2006 (номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи № 16371170001000212) на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2003 (а.с.29-34).

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.02.2021 за № 56524981, державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 , оскільки правовідносини щодо відчуження об`єкту нерухомого майна, що мали місце у даному випадку, мали бути нотаріально посвідчені на період їх укладання (а.с.34-36).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 нерухомим майном (будівлею), що знаходиться по АДРЕСА_1 відкрито та безперервно володіє, користується більше десяти років без реєстрації права власності і він не вживав заходів, спрямованих на приховування факту володіння вищевказаними будівлями.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів частини першої статті 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог частини другої статті 318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Вимогами статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з вимогами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.

У відповідності до вимог пункту 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Як передбачено пунктом 14 цієї ж Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач достовірно довів факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки він добросовісно і відкрито користується нерухомим майном з 2000 року.

Інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не має, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю (склад), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Керуючись статтями 4, 12, 200, 247, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (об`єднана територіальна громада) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю (склад), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Теребовлянська міська рада Тернопільської області (об`єднана територіальна громада), місцезнаходження: вулиця Шевченка, 8, місто Теребовля, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058456.

Повний текст рішення суду складено 24 березня 2021 року.

Суддя А.В.Мельник