Рішення № 95894995, 23.02.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3792/20

Провадження № 2/488/702/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.02.2021 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третьою особою виступає Тована біржа "Нерухомість-Південь" про визнання договору правочину дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

13.11.2020 року позивач звернувся до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовом до відповідача про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., яка складається зі споруд: А-1 - кам`яного житлового будинку, Б - дерев`яної вбиральні, 3 - дерев`яного сараю, К - дерев`яного сараю, Н - дерев`яного сараю, укладеного між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 , з іншої, посвідчений на Товарній біржі Нерухомість — Південь” від 29.07.1998 року за № 2376.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу належної останньому 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., яка складається зі споруд: А-1 - кам`яного житлового будинку, Б - дерев`яної вбиральні, 3 - дерев`яного сараю, К - дерев`яного сараю, Н - дерев`яного сараю.

Договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна у відповідності до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», посвідчено на Товарній біржі Нерухомість — Південь” від 29.07.1998 року за № 2376.

Даний договір був зареєстрований у Миколаївському МБТІ від 05.08.1998 року під № 665.

Правочин обома сторонами повністю виконано, відповідачем будинок звільнено, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Позивач використовує будинок для постійного проживання, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належному санітарно-технічному стані.

Під час укладення договору в 1998 році ні позивач а ні відповідач не знали, що правочин, у відповідності до статті 47 Цивільного кодексу України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до статті 15 якого, правочині зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

На теперішній час в позивача виникла необхідність розпорядитися вищевказаним житлом, але він не можу цього зробити, оскільки без нотаріального посвідчення даний договір купівлі-продажу не є дійсним.

На підставі вищевикладеного позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

13.11.2020 року визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618 — ІV (у редакції Закону № 2147 — VIII від 03.10.2017 року) та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

27.11.2020 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва, провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва, заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.

Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу належної останньому 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., яка складається зі споруд: А-1 - кам`яного житлового будинку, Б - дерев`яної вбиральні, 3 - дерев`яного сараю, К - дерев`яного сараю, Н - дерев`яного сараю.

Договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна у відповідності до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», посвідчений на Товарній біржі Нерухомість — Південь” від 29.07.1998 року за № 2376.

Даний договір був зареєстрований у Миколаївському МБТІ від 05.08.1998 року під № 665.

Правочин обома сторонами повністю виконано, відповідачем будинок звільнено, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Позивач використовує будинок для постійного проживання, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належному санітарно-технічному стані.

Під час укладення договору в 1998 році ні позивач а ні відповідач не знали, що правочин, у відповідності до статті 47 Цивільного кодексу України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до статті 15 якого, правочині зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

На теперішній час в позивача виникла необхідність розпорядитися вищевказаним житлом, але він не можу цього зробити, оскільки без нотаріального посвідчення даний договір купівлі-продажу не є дійсним.

Оскільки правовідносини між сторонами по справі, за даним предметом спору відбулися при дії ЦК УРСР в ред. 1963 року, ці відносини регулюються цим кодексом.

Так при укладанні угоди, умови, передбачені ст. 224 ЦК України сторонами по договору купівлі-продажу виконані в повному обсязі, а саме відповідач передав позивачу земельну ділянку у власність, а той в свою чергу прийняв земельну ділянку та виплатив відповідачу обумовлену суму грошей. Тобто обов`язки за договором купівлі - продажу позивачем виконані в повному обсязі. Претензій з боку відповідача до позивача не надходили, але від нотаріального посвідчення цього договору відповідач відмовляється.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз"яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились, щодо істотних умов договору, що підтверджується доказами та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухились від його нотаріального посвідчення, такий договір може бути визнаний судом дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третьою особою виступає Тована біржа "Нерухомість-Південь" про визнання договору правочину дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., яка складається зі споруд: А-1 - кам`яного житлового будинку, Б - дерев`яної вбиральні, 3 - дерев`яного сараю, К - дерев`яного сараю, Н - дерев`яного сараю, укладеного між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 , з іншої, посвідчений на Товарній біржі Нерухомість — Південь” від 29.07.1998 року за № 2376.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач — ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач — ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПп: зроблено відповідний запит, адреса: АДРЕСА_2 )

Третя особа - Товарна біржа "Нерухомість — Південь" (єдрпоу: 23623092, адреса: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 12-Б, кв. 44)

Суддя: Я.А. Чернявська