Постанова № 95884739, 30.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3568/21

Номер провадження 3/521/3040/21

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого Поліщук І.О.

при секретарі Шудрі Г.С.

за участі:

представника Одеської митниці Держмитслужби Білобродової Н.О.

представника, діючого в інтересах ОСОБА_1 адвоката Моргун Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу № 0077/50000/21, що надійшла 12 березня 2021 року з Одеської митниці Держмитслужби відносно громадянина ОСОБА_1 ,посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_1 від 05.11.2009, видана ВГІ РФО ГУМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 , працює: ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), адреса проживання: АДРЕСА_2 ,-

про порушення митних правил, передбачених ст. 483 ч. 1 МК України, -

ВСТАНОВИВ :

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 0072/50000/21 від 22.01.2020 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Із зазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, наступне:

16.01.2021 до митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці Держмитслужби декларантом ТОВ "Іберіс Групп" (код ЄДРПОУ 38936087) ОСОБА_2 подано митну декларацію типу "ІМ40ДЕ", яка в подальшому зареєстрована митним органом за номером № UA500080/2021/000695. Разом з митною декларацією в якості підстави для переміщення та митного оформлення подано наступні документи: інвойс № IN-20201112-LA від 12.11.2020, CMR № 4129 від 13.01.2021, зовнішньоекономічний контракт № 2020/11 від 12.11.2020, коносамент № 206427973 від 01.12.2020, пакувальний лист б/н від 12.11.2020.

Відповідно митної декларації та товаросупровідних документів з Китаю від відправника - компанії "GUANGZHOU SONIA ELECTRONIC LTD" на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у контейнері MSKU0704129 переміщувався товар "Готові текстильні вироби - лицьові захисні маски KN95, виготовлені з нетканого матеріалу, 4-х шарові, одноразові, без клапану, без змінного фільтру, не медичного призначення у кількості - 750 000 шт. ", загальною вагою брутто 4960 кг, торговельна марка - XINMEITE, виробник - ZHONGSHAN XINMEITE HOUSEHOLD TECHNOLOGY Co. LTD., країна виробництва - CN., вартістю 13 500 доларів США.

18.01.2021 до Одеської митниці Держмитслужби надійшов лист Управління Служби безпеки України в Одеській області № 65/4-201 щодо можливого переміщення через митний кордон України з порушенням митного законодавства товару "маски лицьові", які надійшли на адресу ФОП ОСОБА_3 у контейнері MSKU0704129 та заявлені до митного оформлення за митною декларацією № UA500080/2021/000695. До листа додано оригінал експортної декларації країни відправлення № 530420200041437092, за якою вартість товару "маски лицьові" склала 22 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 631 179 грн.

На думку митного органу, вищезазначені обставини свідчать про те, що товар "маски лицьові" переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості цих товарів – інвойсу № IN-20201112-LA від 12.11.2020, зовнішньоекономічний контракт № 2020/11 від 12.11.2020.

Відповідно до граф № 8 та № 9 митної декларації № UA500080/2021/000695 одержувачем вантажу та особою, відповідальною за фінансове регулювання, є ОСОБА_1 .

На підставі вказаних обставин у відношенні громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0072/50000/21 від 22.01.2020 року.

У судовому засіданні приймав участь захисник громадянина ОСОБА_1 – адвокат Моргун Н.В. який надав письмові пояснення, в яких викладені заперечення до протоколу, та відповідно до яких він просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Представник Одеської митниці Держмитслужби у судовому засіданні повідомив, що протокол складено у відповідності до вимог Митного кодексу України та просив визнати винним гр. ОСОБА_1 і притягнути його до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у порушені митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону.

Відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

Тобто, основним безпосереднім об`єктом є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України (розуміється активна поведінка особи).

Переміщення товарів/вантажу із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Відповідно до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України є наявність в діях правопорушника вини.

Пунктом 1.1 Контракту № 2020/11 від 12.11.2020 між GUANGZHOU SONIA ELECTRONIC LTD (Продавець) та громадянином ОСОБА_4 (Покупець) визначено, що в порядку та на умовах, передбачених цим Контрактом, Продавець зобов`язується, продати та поставити на умовах CIF (правила ІНКОТЕРМС 2000) товари відповідно до цього Контракту.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (Інкотермс 2000) "вартість, страхування та фрахт" означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Термін CIF зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Продавець зобов`язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.

Згідно з пунктом 3.7 Контракту № 2020/11 від 12.11.2020 супровідна документація до завантаженого товару повинна включати оригінал інвойсу, міжнародну товарну накладну (CMR), пакувальний лист, TIR Карнет.

Інвойс № IN-20201112-LA від 12.11.2020 був заповнений продавцем товару – компанією GUANGZHOU SONIA ELECTRONIC LTD та у відповідності до умов контракту № 2020/11 від 12.11.2020 наданий компанією GUANGZHOU SONIA ELECTRONIC LTD громадянину ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що митне оформлення експорту товарів у Китайській Народній Республіці здійснювалось продавцем товару – компанією GUANGZHOU SONIA ELECTRONIC LTD, а не громадянином ОСОБА_4 , у якого була відсутня митна декларація країни відправлення та будь-які відомості щодо вартості товару, заявленої продавцем до митних органів КНР.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14 за позовом ТОВ "ТМ-Сервіс" до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області висловив позицію про те, що позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства Китаю, та внесення до неї відповідної інформації.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії громадянина ОСОБА_1 не містять прямого умислу на переміщення через митний кордон України товарів, на підставі документів, що містять неправдиві дані щодо митної вартості товарів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані на доведення того, що громадянин ОСОБА_1 мав підстави для сумніву у правильності інформації щодо вартості товарів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, експортна митна декларація країни відправлення не відноситься до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Одеська митниця Держмитслужби не надсилала громадянину ОСОБА_1 письмової вимоги про надання копії митної декларації країни відправлення.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Одеська митниця Держмитслужби не приймала рішення про коригування митної вартості товарів, що ввозились громадянином ОСОБА_4 на митну територію України за митною декларацією № UA500080.2021.000695 від 16.10.2021, в якій містилось обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що докази, що знаходяться в матеріалах справи не відповідають критеріям належності та допустимості доказів.

Згідно ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частин 1, 2 статті 503 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI перекладачем може бути особа, яка володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил. Перекладач зобов`язаний точно і в повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у разі необхідності брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В матеріалах справи знаходиться експортна декларація країни відправлення – Китайської Народної Республіки № 530420200041437092 яка складена на китайській мові.

Митний орган, який склав протокол про порушення митних правил № 0072/50000/21 від 22.01.2020 не надав до суду перекладу експортної митної декларації країни відправлення – Китайської Народної Республіки № 530420200041437092, який виконаний перекладачем – особою, яка володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил.

Крім того, Положення про порядок підтвердження відповідності (верифікації) експортних митних декларацій та інших документів на товари, що імпортуються з Китайської Народної Республіки в Україну, яке затверджене постановою Правління Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати від 17.12.2010 (із змінами, внесеними згідно з Постановою ICC Ukraine № 6 від 12.12.2014) визначає порядок подання, розгляду та оформлення документів, необхідних для підтвердження відповідності (верифікації) експортних митних декларацій та інших документів на товари, країною походження яких є Китайська Народно Республіка або які імпортуються з КНР.

Згідно з пунктом 1.5 вищевказаного Положення підтвердження відповідності (верифікація) експортних митних декларацій та інших документів, що надаються експортером КНР, здійснюється як додатковий захід в окремих випадках, пов`язаних з недостатністю у ДМСУ інформації щодо дійсних цін на імпортовані товари або сумнівами у достовірності задекларованих імпортером цін на китайські товари, або з ініціативи українського імпортера.

Відповідно до повідомлення, яке розміщене на офіційній Інтернет сторінці Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати (УНК МТП або ICC Ukraine) (www. http://iccua.org) Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати (УНК МТП або ICC Ukraine) на підставі Угоди про співробітництво між Всекитайським комітетом сприяння міжнародній торгівлі (ССРІТ)/ Китайською Міжнародною Торговою Палатою (ССОІС) та Українським національним комітетом Міжнародної Торгової Палати від 29.12.2009 засвідчує підтвердження відповідності (верифікацію) експортних митних декларацій та інших документів на товари, що імпортуються з Китайської Народної Республіки в Україну.

Державна митна служба України в листі від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-ЕП інформувала, що метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено:

- експортна митна декларація на товари походженням з КНР можуть використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації таких декларацій та їх перекладів на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати;

- Український національний комітет Міжнародної торгової палати здійснює заходи підтвердження експортних митних декларацій та інших документів, які оформлюються експортерами з КНР як за запитами українських імпортерів, так й Держмитслужби;

- експортні митні декларації та інші документи з перекладом на державну мову скріплюються та засвідчуються печаткою Українського національного комітету Міжнародної торгової палати;

- скріплений та засвідчений печаткою пакет документів передається на запит Держмитслужби - Департаменту митної вартості та класифікації товарів Держмитслужби, на запит імпортера - імпортеру з одночасним направленням Департаменту митної вартості та класифікації Держмитслужби у електронному вигляді реєстру опрацьованих документів.

Митний орган, який склав протокол про порушення митних правил № 0072/50000/21 від 22.01.2020 не надав до суду експортної митної декларації Китайської Народної Республіки та її перекладу, відповідність яких підтверджена (верифікована) згідно з Положенням про порядок підтвердження відповідності (верифікації) експортних митних декларацій та інших документів на товари, що імпортуються з Китайської Народної Республіки в Україну, яке затверджене постановою Правління Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати від 17.12.2010 (із змінами, внесеними згідно з Постановою ICC Ukraine № 6 від 12.12.2014).

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку".

А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.51КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Процес про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav. Russia", рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява № 926/08, рішення від 20.09.2016р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що "…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) ".

При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у громадянина ОСОБА_1 умислу (прямого чи непрямого) на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товару, документів, які містять неправдиві відомості щодо митної вартості товарів.

Тобто, митним органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товару, документів, які містять неправдиві відомості, що виключає наявність в його діях складу порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини особи та її винність не доведена, а тому це є підставою для закриття провадження по справі, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити, зокрема, вирішення питання про вилучені речі і документи.

Враховуючи, що провадження по справі підлягає закриттю, товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, слід повернути власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 483, 527, 528, 529 МК України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Вантаж (готові текстильні вироби – лицьові захисні маски KN95, виготовлені з нетканого матеріалу, 4-х шарові, одноразові, без клапану, без змінного фільтру, не медичного призначення, код УКТЗЕД 6307, у кількості 750 000 штук), вилучений згідно додатку № 1 до протоколу про порушення митних правил № 0072/50000/21, повернути власнику – громадянину ОСОБА_1 або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі.

Головуючий :