Рішення № 95881473, 18.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19638/20

Провадження 2/127/3341/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Максимчука Я.В.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Сетам», Центрального відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними, -

в с т а н о в и в:

22.09.2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними (а.с. 1-4).

Мотивував позов тим, що 24.05.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений договір № 012/03-11/370 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті – 26 000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та позивачем був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

09.04.2010 року на підставі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці був виданий виконавчий лист № 2-1304/10 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором в сумі 32 323, 79 доларів США та судових витрат.

13.09.2017 року відкрито виконавче провадження № 54682006 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-1304/10.

20.07.2020 року заявнику стало відомо, що у виконавчому провадженні № 54682006 його квартира АДРЕСА_1 виставлена на реалізацію шляхом проведення електронних торгів ДП «Сетам».

29.07.2020 року ОСОБА_3 звернувся до начальника відділу ДВС із заявою, в якій повідомив, що квартира є його єдиним житлом, була передана в іпотеку як забезпечення за кредитом, виданим в іноземній валюті, площа квартири – 37,6 кв.м., тому відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вона не може бути продана на торгах. Просив припинити реалізацію предмета іпотеки, який виступає забезпеченням за договором про надання споживчого кредиту в іноземній валюті та належить ОСОБА_3 .

Відповідь на заяву позивач не отримав.

07.09.2020 року, з протоколу проведення електронних торгів від 04.09.2020 року, що розміщений на сайті ДП «Сетам», позивач дізнався, що 04.09.2020 року відбулись торги з реалізації іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 , ціна продажу – 423 500 грн., переможець торгів – ОСОБА_2 (учасник 9).

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ОСОБА_3 просив визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності, проведені 04.09.2020 року ДП «Сетам», результати яких оформлені протоколом № 500584 від 04.09.2020 року; визнати недійсним та скасувати протокол електронних торгів № 500584 від 04.09.2020 року. Судові витрати просив стягнути з відповідачів на його користь.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Мишковська Т.М. позов підтримала, просила вимоги ОСОБА_3 задоволити в повному обсязі. Зауважила, що при вирішенні спору підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки житло, яке продане на електронних торгах – єдине житло позивача, яке було передане в іпотеку АТ "Райффайзен Банк Аваль" для забезпечення валютного кредиту, використовується позивачем як місце постійного проживання. Судові витрати просила стягнути з відповідачів на користь позивача.

В судове засідання представник ДП «Сетам» - Козмінська М.В. не з`явилась, надала письмовий відзив на позов, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 48-52). Нерухоме майно, належне ОСОБА_3 , було реалізоване згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831 від 29.09.2016 року в редакції, чинній на момент передачі майна на реалізацію. 04.09.2020 року ДП «Сетам» були проведені електронні торги за лотом № 437408 з реалізації предмета іпотеки: однокімнатної квартири, загальною площею 37,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Наголосила, що позивачем не було доведено, що вказане житло є постійним місцем його проживання, а реєстрацію за даною адресою не вважає беззаперечним доказом постійного проживання у квартирі. Перевірки змісту заявки на торги підприємством – організатором торгів не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких до системи вноситься інформація, відповідає виконавець. Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. Зауважила, що жодного порушення правил проведення електронних торгів підприємство не допускало. У відзиві також зазначила про розгляд справи у її відсутність.

Представник Центрального відділу ДВС м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) – Заверуха Ж.А. (довіреність від 03.11.2020 року а.с. 110) в судовому засіданні позов не визнала, підтримала письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи (а.с. 105-107). Пояснила, що в квартирі позивач не проживав, здавав її в оренду. Даний факт був нею встановлений зі слів сусідки позивача, при виході на місце 18.09.2019 року, про що складений акт. Просила врахувати, що борг ОСОБА_3 не погашає з 2010 року, тому з метою виконання рішення суду про стягнення боргу було звернуто стягнення на належну позивачу однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка булла оцінена та передана для реалізації на електронних торгах. Переможцем торгів стала ОСОБА_2 . На даний час виконавче провадження не завершене, оскільки на розгляді в суді знаходиться заява про роз`яснення рішення суду. Судових витрат немає.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – адвокат Вишаровська В.К. (ордер серії ВН № 029131 від 16.10.2020 року) позов не визнала, підтримала відзив, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 35-39). Суду пояснила, що вимоги позивача вважає безпідставними, оскільки позивач не використовував квартиру як житло, в квартирі не проживав, що було встановлено державним виконавцем. ОСОБА_2 стала переможцем електронних торгів і придбала квартиру АДРЕСА_1 , витратила на придбання нерухомого майна значні кошти, за рахунок яких був частково погашений кредит. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог – АТ «Райффайзен Банк Аваль» - адвокат Майтапова В.Ю. в судове засідання не з`явилась, заяв про відкладення засідання не подавала.

Третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась з невідомих причин, про день та час розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, заяв про відкладення засідання не надавала.

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 127/19638/20 (а.с. 22).

Ухвалою суду від 14.01.2021 року підготовче засідання у даній справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 127).

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 24.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 012/03-11/370 про надання споживчого кредиту в сумі 26 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних строком на 60 місяців, з погашенням відповідно до Графіка погашення (додаток №1) а.с. 7-8.

24.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з яким для забезпечена вимог іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 012/03-11/370 від 24.05.2007 року, ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 20,5 кв.м., загальною площею 37,6 кв.м.. Дана квартира належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 29.01.1998 року згідно рішення від 29.01.1998 року № 53, зареєстрованого в КП ВООБТІ 09.05.1998 р. в реєстр. книзі № 364 за реєстр. № 630/33293.

09.04.2010 року на підставі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці був виданий виконавчий лист № 2-1304/10 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором в сумі 32 323, 79 доларів США та судових витрат.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 12-13) від 20.07.2020 року вбачається про наявність обтяжень: на підставі постанови державного виконавця Вінницького відділу ДВС Вінницького МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 48328519 від 04.08.2015 року; на підставі постанови державного виконавця Вишенського відділу ДВС Вінницького МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 42094500 від 17.02.2014 року, на підставі постанови державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 54682006 від 13.09.2017 року, на підставі постанови державного виконавця Вишенського відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області про відкриття виконавчого провадження № 30269421 від 05.12.2011 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_3

13.09.2017 року відкрито виконавче провадження № 54682006 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-1304/10.

18.09.2019 року державним виконавцем був складений акт про те, що при виході за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 не проживає. Дані обставини встановлені зі слів ОСОБА_4 , яка винаймає дану квартиру та ОСОБА_5 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 109).

В судовому засіданні були оглянуті матеріали виконавчого провадження 54682006. Інших доказів, що протягом 2019-2020 року державним виконавцем здійснювався вихід за місцезнаходженням квартири і про те, що за вказаною адресою здійснювалась перевірка місця проживання боржника, немає.

25.05.2020 року Центральний відділ ДВС м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) подав до ВФ ДП «Сетам» заяву на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № 54682006 - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 20,5 кв.м., загальною площею 37,6 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_3 і була передана в іпотеку (а.с. 53-54).

29.07.2020 року ОСОБА_3 звернувся до начальника відділу ДВС із і повідомив, що квартира, яка виставлена на торги, є його єдиним житлом, була передана в іпотеку як забезпечення за споживчим кредитом, виданим в іноземній валюті, площа квартири – 37,6 кв.м., тому відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» просив припинити реалізацію предмета іпотеки (а.с. 16-17).

Відповідно до протоколу електронних торгів від 04.09.2020 року ДП «СЕТАМ» проведені торги з реалізації іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 , ціна продажу – 423 500 грн., переможець торгів – ОСОБА_2 (учасник 9, квитанції про оплату за придбану квартиру а.с. 42).

22.09.2020 року у виконавчому провадженні № 54682006 складено акт про реалізацію предмета іпотеки (а.с. 41).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що іншого житла, крім квартири, яку він передав в іпотеку для забезпечення валютного кредиту, він не має, в квартирі він зареєстрований та проживає, квартира за площею менша, ніж 120 кв.м., тому внаслідок мораторію на неї не може бути звернуто примусове стягнення.

При вирішенні спору суд застосовує норми Законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ЦК України в редакціях, що діяли станом на 04.09.2020 року.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені відповідним Порядком реалізації арештованого майна, згідно якого електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1301/29431, у п. 8 розділу Х якого вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже договором.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції станом на 04.09.2020 року) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі – нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку).

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Аналізуючи наведені положення підпункту 1 пункту 1 Закону в контексті спірних правовідносин застосування мораторію на звернення стягнення на житлове майно боржника, яке є предметом іпотеки, можливе за наявності сукупності умов: таке майно передано в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом в іноземній валюті; боржник не має на праві власності іншого житлового майна, окрім того яке є предметом іпотеки/застави; площа житлового майна, переданого в іпотеку, не перевищує 140 кв.м. (для квартири).

В судовому засіданні було встановлено, що внаслідок проведення електронних торгів і продажу предмета іпотеки під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» були порушені права ОСОБА_3 як власника нерухомого майна, який згоду на реалізацію майна не надавав.

Так, загальна площа квартири АДРЕСА_1 , становить 37,6 кв.м.

Квартира передана в іпотеку для забезпечення споживчого кредиту ОСОБА_3 , наданого у валюті.

ОСОБА_1 з 12.09.1990 року і станом на 04.09.2020 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14, зворот 20) і фактично використовує дану квартиру для постійного проживання (а.с. 15).

Твердження відповідачів, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі, є лише припущенням.

Посилання представників відповідачів на єдиний акт державного виконавця від 18.09.2019 року, який складений зі слів сусідки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , що ОСОБА_3 не проживає в квартирі, є безпідставним. Державним виконавцем вихід за адресою АДРЕСА_2 був здійснений лише 18.09.2019 року, задовго до проведення електронних торгів. Крім того, належних і допустимих доказів, що в сукупності підтверджували б факт не проживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації, суду не надано.

Протягом 2019-2020 року державним виконавцем не здійснювався вихід за місцезнаходженням квартири і не здійснювалась перевірка місця проживання боржника.

Також відповідачі не надали належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 має у власності інше житло. Разом з тим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_3 на інше житлове приміщення не зареєстроване (а.с. 12-13).

При ухваленні рішення суд враховує позицію Верховного Суду у справі № 820/6265/16 від 24.04.2019 року, відповідно до якої зареєстроване місце проживання, як і фактичне місце проживання боржника, не є визначальним при вирішенні питання про застосування мораторію на звернення стягнення на його квартиру (яка є предметом іпотеки) відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У цьому зв`язку істотне значення для застосування мораторію відповідно до вказаного Закону має той факт, що у боржника (за споживчим кредитом в іноземній валюті) немає іншого житла, крім як того, що передано в іпотеку.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що електронні торги 04.09.2020 року проведені з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і дані порушення вплинули на результати торгів, при цьому мало місце порушення прав і законних інтересів ОСОБА_3 , тому електронні торги підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Учасниками справи не заявлено вимог про застосування наслідків недійсності правочину, разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 386, 393 ЦК України, Законами України «Про виконавче провадження», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в редакції станом на 04.09.2020 року, Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 2, 4, 5, 10, 13, 76, 81, 89, 141,263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , проведені 04.09.2020 року ДП «Сетам», результати яких оформлені протоколом № 500584 від 04.09.2020 року.

Скасувати протокол електронних торгів № 500584 від 04.09.2020 року.

Стягнути з ДП «Сетам», Центрального ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі по 280,26 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач – позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1

відповідач – ДП «Сетам», 04053, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-Б, код ЄДРПОУ 39958500

відповідач – Центральний відділ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15А, код ЄДРПОУ 40143408

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2

третя особа без самостійних вимог – АТ «Райффайзен Банк Аваль», 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 53, код ЄДРПОУ 14305909

третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_3

Повне судове рішення складене 29 березня 2021 року.

Суддя: