Рішення № 95871166, 30.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1367/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Луганській області (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач) в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення виконавчого збору від 09.03.2021 у виконавчому провадженні № 64756916.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС України в Луганській області від 27.11.2018 № 31 про списання помилково та/або надміру сплачених сум податків, зборів, що обліковуються в інтегрованих картках платників більше 1095 днів відносно ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачений за результатами річного декларування на суму 3026,05 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі № 360/2997/20 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 в частині відмови у задоволені позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про задоволення позову. Зобов`язано ГУ ДПС у Луганській області поновити запис у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 3026,05 грн. Зобов`язано ГУ ДПС у Луганській області здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом зарахування платежу у сумі 3026,05 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб у рахунок погашення відповідного податку за наслідками декларування (декларація про майновий стан і доход №140009315 від 26.03.2014).

Відповідачем постановою від 09.03.2021 відкрито виконавче провадження №64756916 на підставі виконавчого листа № 360/2997/20.

09.03.2021 у виконавчому провадженні № 64756916 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 24000,00 грн.

Постанову від 09.03.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 64756916 отримано позивачем 10.03.2021.

Ознайомившись зі змістом постанови від 09.03.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 64756916 позивач вважає її протиправною та прийнятою з порушеннями норм чинного законодавства.

Відповідач позов не визнав та 29.03.2021 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 32-37).

В обґрунтування відзиву зазначено, що 09.03.2021 на виконання до Відділу надійшов виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом 01.03.2021 у справі № 360/2997/20 про зобов`язання Головне управління ДПС у Луганській області здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом зарахування платежу у сумі 3026,05 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб у рахунок погашення відповідного податку за наслідками декларування (декларація про майновий стан і доход № 140009315 від 26.03.2014).

Разом з виконавчим листом подано заяву про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2021 стягувачем за виконавчим документом - ОСОБА_1 .

09.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64756916.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Враховуючи вищезазначене у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Враховуючи вищезазначене, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Оскільки резолютивна частина рішення виконавчого документа, поданого до примусового виконання передбачає вчинення певних дії, це рішення є рішенням зобов`язального характеру, а отже і рішенням немайнового характеру.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2021 рік затверджений Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 04.10.2020 № 294-ІХ, складає 6000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 27 вказаного Закону виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Окрім того статтею 27 Закону визначений вичерпний перелік випадків, у яких виконавчий збір не стягується, що також засвідчує, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.

Таким чином, на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору.

Рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна не є рішенням про стягнення коштів, про що свідчить також ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Отже, рішення суду від 09.02.2021 у справі № 360/2997/20 є рішенням зобов`язального характеру, що за змістом не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як "стягнення" визначеної судом суми за певним видом платежу.

Враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону України "Про виконавче провадження", приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору вважає, що підстави для скасування постанови державного виконавчого збору відсутні.

22.03.2021 державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

Листами Головного управління ДПС у Луганській області від 19.03.2021 №495/9/12-32-12-03-20 та від 25.03.2021 № 585/9/12-32-12-03-20, зокрема, повідомлено державного виконавця про те, що 21.12.2020 по фізичній особі ОСОБА_1 вжиті заходи щодо приведення у відповідність інтегрованих карток з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування. Згідно даних ITC «Податковий блок» станом на 01.01.2021 і на теперішній час по ОСОБА_1 по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування заборгованість та/або переплата відсутня. За таких обставин, станом на момент відкриття виконавчого провадження предмет спору був відсутній.

Таким чином підстави для відкриття виконавчих проваджень № 64756916 та № 64756625 на підставі виконавчого листа № 360/2997/20 від 01.03.2021 у Відділу примусового виконання, рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутні, а тому після отримання відповіді боржника, у разі якщо таке рішення було виконане до відкриття виконавчого провадження, відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не стягує виконавчий збір.

Виходячи з відповіді боржника про те, що рішення суду виконано фактично та в повному обсязі 21.12.2020, тобто, до відкриття виконавчого провадження, 29.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у якій, зокрема зазначено, що виконавчий збір за виконавчим провадженням не стягується на підставі ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити за необґрунтованістю.

Судом по справі вчинені процесуальні дії.

Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 16-17).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України (арк. спр. 21).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України, у відзиві на позов просив суд розглянути справу без участі представника (арк. спр. 37).

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено.

Головне управління ДПС у Луганській області, ідентифікаційний код 43143746, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, є юридичною особою, за організаційно-правовою формою є органом державної влади, КВЕД 84.11 Державне управління загального характеру, що підтверджено даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №360/2997/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС України в Луганській області від 27.11.2018 № 31 про списання помилково та/або надміру сплачених сум податків, зборів, що обліковуються в інтегрованих картках платників більше 1095 днів відносно ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачений за результатами річного декларування на суму 3026,05 грн; у задоволенні решти вимог відмовлено (арк. спр. 22-26).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області залишено без задоволення; апеляційну скаргу представника позивача адвоката Марченко С.Д. - задоволено, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №360/2997/20 в частині відмови у задоволені позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову в цій частині про задоволення позову; зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області поновити ОСОБА_1 запис у інтегрованій картці платника податків за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 3026,05 грн; зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом зарахування платежу у сумі 3026,05 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб у рахунок погашення відповідного податку за наслідками декларування (декларація про майновий стан і доход №140009315 від 26.03.2014); у абзаці четвертому судового рішення слова та цифри «420,40 (чотириста двадцять гривень 40 коп.)» замінено словами та цифрами «840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп)»; в решті судове рішення залишено без змін (арк. спр. 27-31).

01.03.2021 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 360/2997/20 про зобов`язання Головне управління ДПС у Луганській області здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом зарахування платежу у сумі 3026,05 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб у рахунок погашення відповідного податку за наслідками декларування (декларація про майновий стан і доход №140009315 від 26.03.2014) (арк. спр. 47-48).

09.03.2021 за вхідним номером 1059 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 09.03.2021 про прийняття на виконання виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/2997/20 (арк. спр. 46).

09.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64756916 (арк. спр. 8, 53).

Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2021 ВП 64756916 вирішено стягнути з божника виконавчий збір в у сумі 24000,00 грн.

09.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 24000,00 грн (арк. спр. 10, 57).

22.03.2021 державним виконавцем винесено вимогу № 2434 (арк. спр. 58-59).

Листами від 19.03.2021 № 495/9/12-32-12-03-20 (вхідний номер 1344 від 23.03.2021), від 25.03.2021 № 585/9/12-32-12-03-20 (вхідний номер 1412 від 25.03.2021) ГУ ДПС у Луганській області повідомило відповідача, що 21.12.2020 по фізичній особі ОСОБА_1 вжиті заходи щодо приведення у відповідність інтегрованих карток по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування. Згідно даних ITC «Податковий блок» станом на 01.01.2021 і на теперішній час по ОСОБА_1 по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування заборгованість та/або переплата відсутня. За таких обставин, станом на момент відкриття виконавчого провадження предмет спору був відсутній. Таким чином підстави для відкриття виконавчих проваджень № 64756916 та №64756625 на підставі виконавчого листа № 360/2997/20 від 01.03.2021, що видав Луганський окружний адміністративний суд у Відділу примусового виконання, рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутні (арк. спр. 60-61, 62-63, 64-65).

Згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (ККДБ 11010500) станом на 01.03.2021 відсутня заборгованість з даного виду податку (арк. спр. 11).

Постановою від 29.03.2021 державним виконавцем закінчено виконавче провадження ВП 64756916 у зв`язку з тим, що рішення виконано фактично та в повному обсязі (арк. спр. 69).

Пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.03.2021 визначено, що виконавчий збір за виконавчим провадженням не стягується на підставі п. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), а особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з статтею 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів.

Примусове виконання рішень, згідно положень статті 5 Закону № 1404, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої 1 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пункту 1 та 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п`ятою та шостою статті 26 Закону № 1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частини друга, третя статті 27 Закону № 1404-VIII).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII).

Тобто, Закон № 1404-VIII зобов`язує державного виконавця у постанові про відкриття виконавчого провадження визначати суму виконавчого збору, крім того, зі змісту ст. 27 Закону № 1404-VIII слідує, що при відкритті виконавчого провадження необхідно окремо виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд наголошує, що позивач оскаржує саме постанову про стягнення суми виконавчого збору, яку винесено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження в день відкриття виконавчого проваджнення.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частинами шостою та сьомою Закону № 1404-VIII встановлено, у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

На момент розгляду справи виконавче провадження закінчено та визначено про не стягнення з позивача виконавчого збору на підставі пункту 9 статті 27 Закону № 1404-VIII.

Тобто, виконавче провадження закрито з підстав фактичного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація, юридична особа.

Згідно частини першої статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 7 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 4901-VI у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналізом положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII судом встановлено, що у спірних правовідносинах стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з ухваленням постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується, а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

Суд зазначає, що рішення суду та виконавчий лист має зобов`язальний характер, що за змістом не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як "стягнення" визначеної судом суми за певним видом платежу. Зважаючи на це, суд погоджується з доводами відповідача, що підстав для не визначення суми та несплати (не стягнення) виконавчого збору (відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII) у цьому випадку не було.

Спірна постанова про відкриття виконавчого провадження № 64756916 від 09.03.2021 винесена на підставі виконавчого листа в адміністративній справі № 360/2997/20 від 01.03.2021.

Тобто, вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду зобов`язального характеру здійснюється виключно державним виконавцем у межах виконавчого провадження.

Суд зауважує, що спосіб захисту порушеного права, зазначений у судовому рішенні, визначає і порядок його виконання. У цьому випадку вимоги до боржника - зобов`язального характеру, тоді як за Законом № 4901-VI виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 806/2179/16, від 18.08.2020 у справі № 205/6571/17 та від 16.09.2020 у справі №310/1512/17.

Посилання позивача на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та рішенні суду у справі № 360/2997/20 є майнового характеру, суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Рішенням суду у справі № 360/2997/20, зокрема, зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом зарахування платежу у сумі 3026,05 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб у рахунок погашення відповідного податку за наслідками декларування (декларація про майновий стан і доход №140009315 від 26.03.2014).

Суд зазначає, що рішення, якими зобов`язано боржника здійснити певні дії є рішенням зобов`язального характеру.

В іншому випадку зазначене рішення суду як рішення майнового характеру підлягало би виконанню органами Державної казначейської служби.

Отже, сума виконавчого збору повинна розраховуватись саме щодо рішення немайнового (зобов`язального) характеру, а не у розмірі 10 відсотків від суми стягнення, оскільки рішення не передбачає стягнення коштів.

Тотожну за змістом правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово викладав у постановах від 09.12.2020 у справі №522/197858/18, 07.10.2020 у справі № 815/3815/17, від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17, від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а та інших.

За такого правого регулювання та обставин справи суд зазначає, що стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов`язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону № 1404-VIII, приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору підстави для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 у справі № 336/4615/17, у справі № 522/19758/18 від 09.12.2020.

Обов`язок державного виконавця визначити суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження встановлена частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII.

Суд наголошує, що відповідачем у постанові про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору визначено розмір виконавчого збору, передбачений Законом № 1404-VIII щодо виконання рішень немайнового характеру (4 мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи).

Постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору винесені 09.03.2021, а рішення суду фактично виконано 21.12.2020, тобто до відкриття виконавчого провадження, що не заперечується відповідачем, у зв`язку з чим державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження та не стягнення з позивача виконавчого збору.

Враховуючи наведені норми та мотиви викладенні у рішенні суд дійшов висновку, що державний виконавець приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження з одночасним визначенням суми стягнення виконавчого збору діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд приймає до уваги, що державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що рішення виконано фактично та в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження та про не стягнення виконавчого збору, що виключає предмет позову.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, діяв у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, оскільки на час її прийняття не мав доказів виконання рішення суду.

Отримавши докази виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження державний виконавець самостійно прийняв рішення про те, що виконавчий збір за виконавчим провадженням ВП 64756916 не стягується на підставі частини 9 статті 27 Закону № 1404-VIII що виключає можливість скасування оскаржуваної постанови у судовому порядку, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Головного управління ДПС у Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива