Рішення № 95870832, 30.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року № 320/10848/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.06.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області, Державну фіскальну службу України та Державну податкову службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2020 про призначення одноразової грошової допомоги та здійснити в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №850 розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2ї групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ, згідно статті 356 Податкового кодексу України, частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", пункту 15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 зі змінами та доповненнями, виходячи з 200-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 439400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після звільнення з органів податкової міліції, при первинному огляді МСЕК йому було встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого він звернувся до ГУ ДФС у Київській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, проте останній, на його думку, протиправно відмовив позивачу у призначені та виплаті грошової допомоги обґрунтувавши відмову тим, що проведення розрахунку та виплата одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції через втрату чинності Законом України "Про міліцію" законодавчо не врегульовано, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 (суддя ОСОБА_2) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/10848/20.

01.12.2020 дану адміністративну справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 справу було прийнято до провадження суддею Василенко Г.Ю.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 (суддя ОСОБА_2) у встановлений судом строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

У зв`язку із відсутністю коштів на відправку поштової кореспонденції, копію ухвали суду було направлено відповідачам шляхом надсилання за адресами офіційної електронної пошти - kyivobl.official@sfs.gov.ua та post@tax.gov.ua.

Як убачається зі звітів Інтернет провайдерів, електронні повідомлення, що вміщують файли з ухвалою суду, доставлено наступним адресатам: kyivobl.official@sfs.gov.ua та post@tax.gov.ua - 17.12.2020.

Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідачі правом на подання відзивів на позовну заяву не скористались.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.07.2020.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Обухівської міської ради Київської області №15 від 10.08.2020 позивач з 07.08.2020 є особою з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач у період з 01.08.1982 по 30.12.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 30.12.1996 по 31.03.2005 проходив службу в органах податкової міліції.

Згідно свідоцтва про хворобу №405/у від 25.03.2005 Медична військово-лікарська комісія Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву" на підставі статей 39Б, 41Б, 40В, 55В, 60В, 10В графи І Переліку захворювань і фізичних вад, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85 визнала позивача непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час та встановила, що захворювання позивача Так, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.03.2005 №399-о полковника податкової міліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Київській області, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 та постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги", звільнено з податкової міліції у запас за ст. 64 п. "Б" (через хворобу) з 31.03.2005.

З 01.04.2005 позивач знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 від 01.04.2005.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0092740 від 26.03.2020 позивачу з 24.03.2020 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки серії АГ №0026839 від 26.03.2020 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу з 24.03.2020 визначено 80% втрати професійної працездатності довічно.

06.05.2020 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення 2-ї групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію нотаріально завіреної довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0092740 від 26.03.2020; копію нотаріально завіреної довідки серії АГ №0026839 від 26.03.2020 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках; копію пенсійного посвідчення НОМЕР_3 від 01.04.2005.

Розглянувши звернення позивача Головне управління ДФС у Київській області, листом від 09.06.2020 №1/Г/10-97-07, повідомило позивачу про те, що йому встановлено 2-гу групу інвалідності після втрати чинності Законом України "Про міліцію"; працівники податкової міліції проходять службу в складі ДФС України і не належать до органів внутрішніх справ, тому на час звернення позивача проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано.

Вважаючи наведене вище рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 ПУ України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Статтею 356 ПК України визначений правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, зокрема передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Пунктом 351.1 статті 357 ПК України передбачено, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12 травня 2007 року затвердив Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707). Вказана постанова набрала чинності 23 травня 2007 року.

Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п`ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У тому ж пункті передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім`ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

За наявності у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім`ї права на отримання одночасно грошової допомоги та установлених іншими нормативно-правовими актами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" (далі - Закон №208-VIII) Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850). Постанова набрала чинності 31 жовтня 2015 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 5 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Як зазначено вище, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Статтею 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, чинній на момент проходження позивачем служби в органах податкової міліції) передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає, зокрема у разі виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Зазначені соціальні гарантії були покликані на забезпечення належної компенсації працівникам податкової міліції шкоди, яка могла бути нанесена їх здоров`ю під час проходження служби. Встановлений Законом України "Про міліцію" розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності IІ групи мав гарантувати працівникам органів державної податкової служби сподівання на соціальний захист та забезпечення високих гарантій матеріальної компенсації у разі настання випадків, встановлених статтею 23 Закону України "Про міліцію".

При цьому, незважаючи на те, що Закон України "Про міліцію" пов`язує виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності з датою її встановлення, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії, об`єктивні процеси, що призвели до виникнення у позивача стану, за якого йому було встановлено інвалідність, безумовно, відбувалися протягом тривалого часу до дати встановлення інвалідності, яка зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом було встановлено, що позивач у період з 01.08.1982 по 30.12.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 30.12.1996 по 31.03.2005 проходив службу в органах податкової міліції.

24.03.2020 позивачу встановлено другу групу інвалідності через захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати працездатності у відсотках склала 80%.

Таким чином, з огляду на те, що об`єктивні процеси, які призвели до виникнення у позивача стану здоров`я, за якого йому було встановлено інвалідність, тривали протягом проходження служби в органах внутрішніх справ та державної податкової служби за чинності положень статті 23 Закону України "Про міліцію", за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію".

Однак, на час встановлення позивачеві II групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з проходженням служби в органах державної податкової служби (24.03.2020), чинними є обидва Порядки як №707 так і №850, які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

При цьому, Порядок №850 прийнятий у зв`язку із внесенням Законом України від 13 лютого 2015 року №208-VIII до вказаної статті 23 Закону України "Про міліцію" змін в частині розміру одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінет Міністрів України №850 встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №208-VIII (12 березня 2015 року) мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку №707. Порядок №850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року.

Тобто, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядком №850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-ХІІ визначав Порядок №707.

Даючи правову оцінку доводам відповідачів стосовно відсутності підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, суд враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 24.03.2020, тобто після набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №280-VIII, і про призначення одноразової грошової допомоги позивач звернувся 06.05.2020, тобто після набрання чинності Порядком №850.

За таких обставин, суд вважає, що розмір одноразової грошової допомоги повинен розраховуватися у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII) та відповідно до Порядку №850.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №822/456/16, від 18.10.2018 у справі №822/395/18 та від 29.10.2018 у справі №822/834/18.

Суд зазначає, що відсутність у Порядку №850 вказівки на поширення його дії на працівників податкової міліції, призначення допомоги яким здійснюється відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", не є підставою для позбавлення таких осіб права на отримання одноразової допомоги у розмірі, визначеному чинним на дату установленням групи інвалідності Порядком №850, оскільки Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850 виплати одноразової допомоги на виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України від 13.02.2015.

Фактичною підставою для відмови позивачу у вигляді одноразової грошової допомоги слугувала неузгодженість законодавства, яким регулюються питання призначення вказаної допомоги особам, які проходили службу в органах державної податкової служби.

Однак, у рішенні по справі "Budchenko v. Ukraine" від 24.07.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов`язання за статтею 1 Першого протоколу.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

Європейський Суд зауважує, що принцип захисту легітимних очікувань належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

Отже, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що не виплата позивачу одноразової грошової допомоги у 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, обмежує його право на мирне володіння своїм майном, під яким в даному випадку розуміється право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, на який позивач мав легітимні очікування.

Суд вважає безпідставними доводи відповідачів щодо відсутності у позивача, як працівника податкової міліції, права на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Порядком № 850, оскільки:

- відповідно до статті 356 Податкового кодексу України на осіб начальницького і рядового складу податкової міліції поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію";

- право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію" (абзац 3 пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію");

- на виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України від 13.02.2015 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850 виплати одноразової допомоги.

Посилання Головного управління ДФС у Київській області щодо відсутності порушеного права позивача та відсутності правових підстав для виплати йому як працівнику податкової міліції одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки судом встановлено, що на позивача розповсюджується Порядок №850.

При цьому, щодо дотримання процедури розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

До заяви (рапорту) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що ним отримано другу групу інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ позивач надав до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області всі документи, визначені пунктом 7 Порядку №850.

Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Отже, в даному випадку Головне управління ДФС у Київській області, відповідно до пунктів 7-8 Порядку №850, мало б в 15-денний строк з дня реєстрації документів позивача, а саме заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності з документами, доданими до вказаної заяви, скласти висновок щодо виплати грошової допомоги та направити його до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні такої грошової допомоги.

Проте, Головне управління ДФС у Київській області не складало та не направляло відповідний висновок до ДФС України, заперечуючи проти права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як такого.

Відмовивши позивачу у призначенні грошової допомоги у зв`язку з тим що на час звернення останнього проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано, Головне управління ДФС у Київській області за переконанням суду перевищило повноваження, надані законодавством.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушених прав позивача, є визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області щодо не подання до Державної фіскальної служби України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_1 висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви та зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію", виходячи з 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та направити його до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення згідно її повноважень та відповідно до положень Порядку №850.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення Порядку №850 на думку суду вимоги позивача до Державної фіскальної служби України є передчасними, оскільки Головне управління ДФС у Київській області не складало та не направляло до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону "Про міліцію" та згідно Порядку №850.

Крім того пунктом 9 Порядку №850 передбачено, що наказ про виплату такої допомоги приймається керівником органу, у якому проходив (проходить) службу позивач, на підставі рішення Державної фіскальної служби України про її призначення.

При цьому щодо вимог позивача до Державної податкової служби України, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18 грудня 2018 року (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 846 від 25 вересня 2019 року) Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, Кабінет Міністрів України постановив утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Відповідно до абзацу четвертого, шостого пункту другого вищевказаної постанови, Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що згідно з абзацом восьмим пункту другого постанови № 1200, підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, згідно з нормами постанови № 1200, діяльність підрозділів податкової міліції не входить до сфер діяльності, в яких Державна податкова служба України є правонаступником Державної фіскальної служби України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області щодо не подання до Державної фіскальної служби України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_1 висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви від 06.05.2020.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію", виходячи з 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та направити його до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення згідно її повноважень та відповідно до положень Порядку №850.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.