Ухвала суду № 95857844, 23.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 149/217/21

Провадження № 2/752/5915/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кахно І. А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування заборони відчуження рухомого майна,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), третя особа - ОСОБА_2 , про скасування заборони відчуження рухомого майна.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року цивільну справу № 149/217/21 за підсудністю передано до Голосіївського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2021 року матеріали цивільної справи № 149/217/21 передано головуючому судді Кахно І. А.

Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору є скасування заборони відчуження автомобіля DAWOO MATIZ, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , яка зареєстрована в Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна 26 січня 2012 року за № 12097363 та виключення запису про неї з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно договору купівлі-продажу від 17 серпня 2020 року № 27/0/005686 суб`єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, ПП ВТЄП «Гермес» продало ОСОБА_1 автомобіль марки DAWOO MATIZ, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 .

Згідно акта огляду реалізованого транспортного засобу від 17 серпня 2020 року № 327/20/005686 покупцем вказаного транспортного засобу є ОСОБА_1 , місцезнаходження/адреса якої: АДРЕСА_1 .

Крім того, обґрунтовуючи підстави позову, сама ОСОБА_1 зазначала, що вказаний автомобіль знаходиться у її власності, а заборона його відчуження, яка міститься в Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна, порушує її права розпоряджатися належним їй майном.

З урахуванням наведеного, місцезнаходження транспортного засобу марки DAWOO MATIZ, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , є місцезнаходження/адреса його власника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.

Будь-які належні та допустимі докази знаходження транспортного засобу марки DAWOO MATIZ, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , на території Голосіївського району міста Києва відсутні.

На підставі зазначеного, відсутні підстави для підсудності даної справи Голосіївському районному суду міста Києва за правилами загальної підсудності, передбаченими частиною другою статті 27 ЦПК України, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосування правила виключної підсудності, передбачені частиною другою статті 30 ЦПК України.

Частиною першою статті 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. У той же час, в силу вимог частини першої статті 378 ЦПК України порушення правил підсудності є підставою для скасування судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На виконання вимог пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, вважаю за необхідне передати матеріали цивільної справи № 149/217/21 на розгляд за підсудністю до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.

Керуючись статями 30, 31, 353-356 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування заборони відчуження рухомого майна, передати на розгляд за підсудністю до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (22000, місто Хмільник, вулиця Столярчука, 4).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена суддею 23 березня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно