Ухвала суду № 95855891, 19.03.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5174/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого-судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника заявника Біллериса Ю.О.

приватного виконавця Сідоренка С.П.

представника боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича,

В С Т А Н О В И В :

АТ «Універсал Банк» звернулося до суду зі скаргою, в якій просить визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. протиправною та зобов`язати приватного виконавця передати на ДП «Сетам» пакет документів для подальшої реалізації нерухомого майна - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., та належить ОСОБА_3 .

В обґрунтування скарги покликається на те, що 6 грудня 2019 року приватним виконавцем Сідоренком С.П. відкрито виконавче провадження № 60814137 щодо виконання виконавчого листа № 1715/14952/12, виданого Рівненським міським судом Рівненської області про звернення стягнення на предмет договору іпотеки, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 24 березня 2020 року від приватного виконавця надійшло повідомлення, в якому останній повідомив про відмову служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в наданні дозволу на примусову реалізацію домоволодіння, в якому зареєстровані діти, та про прийняте ним рішення не звертати стягнення на предмет іпотеки до виповнення повноліття неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вважає, що така бездіяльність приватного виконавця порушує права АТ «Універсал Банк» як стягувача. З наявної в матеріалах виконавчого провадження інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що єдиним власником домоволодіння є ОСОБА_3 , інформація щодо інших користувачів відсутня. Жодних документальних свідоцтв, які б свідчили про державну реєстрацію прав дітей на користування житловим будинком або підтверджували факт спільного проживання членів сім`ї з власником обтяженого сервітутом житла та ведення спільного господарства матеріали виконавчого провадження не містять. Договір іпотеки укдадено 31 жовтня 2007 року, в той час як діти зареєстровані у житловому будинку вже після відчуження предмету іпотеки на користь третьої особи. Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки до останньої перейшли права та зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року. Здійснюючи реєстрацію місця проживання дітей в житловому будинку вже після укладення первісним іпотекодавцем договору іпотеки на вказане нерухоме майно, ОСОБА_3 не могла не розуміти можливих наслідків (звернення стягнення на предмет іпотеки) у разі неналежного виконання боржником вимог кредитного договору. Положення ст.177 СК України, ст.16 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають обов`язковість отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування виключно на укладання правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або користування якими мають діти. Виконавчі дії в розумінні ст.202 ЦК України не є правочином. Ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов`язку приватного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу. У даному випадку має місце необхідність реалізації арештованого майна з прилюдних торгів у межах виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений судовим рішенням спосіб. Законодавством не передбачено отримання дозволу для примусової реалізації предмета іпотеки з урахуванням визначеного рішенням суду способу його виконання - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб проведення прилюдних торгів. Допущена приватним виконавцем бездіяльність порушує права АТ «Універсал Банк» як стягувача, оскільки до ДП «Сетам» не передано пакет документів для подальшої реалізації нерухомого майна.

Ухвалою від 1 квітня 2020 року скаргу АТ «Універсал Банк» суд прийняв до розгляду та призначив судове засідання у справі.

В зв`язку з бажанням учасників справи надати особисті пояснення у справі судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями представника заявника (10 квітня 2020 року, 4 травня 2020 року, 14 травня 2020 року, 28 травня 2020 року, 24 червня 2020 року, 4 серпня 2020 року, 9 вересня 2020 року, 28 вересня 2020 року, 5 лютого 2021 року), представника боржника (4 травня 2020 року, 28 травня 2020 року), приватного виконавця (30 жовтня 2020 року), а також відсутністю технічної можливості для проведення відеоконференції.

18 травня 2020 року представник боржника ОСОБА_3 адвокат Кітовський В.Л. подав до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні скарги. Зазначає, що домоволодіння по АДРЕСА_1 було придбане ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 16 березня 2009 року. Жодних обтяжень вказаного нерухомого майна чи обмежень щодо продавця ОСОБА_6 відповідний публічний реєстр не містив. Влітку 2009 року до ОСОБА_3 надійшло повідомлення ВАТ «Універсал Банк» про те, що придбаний нею у ОСОБА_6 будинок знаходиться в іпотеці з 31 жовтня 2007 року. ОСОБА_3 не брала у банку кредитних коштів, договорів іпотеки не укладала, іншого житла не має. Орган опіки та піклування не надавав попередньої згоди на укладення договору іпотеки ОСОБА_3 . Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані за місцем свого проживання з матір`ю після укладення договору купівлі-продажу. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року відмовлено ПАТ «Універсал Банк» у виселенні ОСОБА_3 із вказаного житлового приміщення. Судовими рішеннями у справі № 569/14678/16-ц встановлено факт наявності права користування спірним домоволодінням у неповнолітніх дітей. Вказана обставина також перевірялася органами опіки та піклування під час розгляду відповідного питання. Відчуження належного ОСОБА_3 домоволодіння у процедурі виконавчого провадження є правочином, який потребує попереднього дозволу органів опіки та піклування. Положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким передбачено обов`язок виконавця у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередній дозволі органу опіки та піклування, є чинним, не визнавалося незаконним та підлягає виконанню приватним виконавцем. Відтак, вимоги скарги прямо суперечать чинному законодавству.

В судовому засіданні представник заявника Біллерис Ю.О. скаргу підтримав з викладених у ній підстав. Додатково пояснив, що після відмови приватного виконавця у передачі нерухомого майна для реалізації на прилюдних торгах банк звернувся із запитами на отримання інформації про місце навчання дітей боржника. З наявних у банку відомостей діти ОСОБА_3 проживають в м.Київ та навчаються в приватному учбовому закладі. В домоволодінні, на яке звернуто стягнення, неповнолітні діти не проживають і ним не користуються. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язок виконавця звертатися за попереднім дозволом до органу опіки та піклування у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, на яке звернуто стягнення за рішенням суду, оскільки в такому випадку це є стадія виконання судового рішення, а не вчинення правочину щодо майна. Просить скаргу задовольнити.

Приватний виконавець Сідоренко С.П. заперечив щодо задоволення скарги, оскільки вважає свої дії правомірними. Інструкція з організації примусового виконання рішень вимагає при передачі майна на реалізацію отримати дозвіл органів опіки та піклування. Відсутність такої вимоги в Законі України «Про виконавче провадження» не звільняє його від обов`язку дотримуватися вказаної інструкції, яка регламентує дії виконавця.

Представник боржника ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні скарги як необґрунтованої. Стягувач не оскаржує рішення органу опіки та піклування щодо відмови у наданні дозволу на примусову реалізацію домоволодіння. Працівники органу опіки та піклування проводили обстеження житлового будинку та встановили факт проживання в ньому неповнолітніх дітей. Місце навчання дітей не позбавляє їх права користування житлом батьків.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд встановив, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року у цивільній справі № 1715/14952/12 задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» та звернуто стягнення на предмет договору іпотеки, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3258, та належить ОСОБА_3 на праві власності шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року в розмірі 368876,03 доларів США.

12 грудня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області видав виконавчий лист у справі № 1715/14952/12.

Постановою від 6 грудня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П. відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1715/14952/12, вданого 12 грудня 2014 року Рівненським міським судом Рівненської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Листом від 3 березня 2020 року № 817 приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П. повідомив АТ «Універсал Банк» про прийняття рішення не звертати стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , до виповнення повноліття неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення мотивоване тим, що розпорядженням міського голови від 21 лютого 2020 року № 193-р відмовлено в наданні дозволу на примусову реалізацію домоволодіння та земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Частиною першою статті 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування.

Суд звертає увагу, що положення п.28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень не містить застережень щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без попереднього дозволу органів опіки та піклування у разі звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

На виконання вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень приватний нотаріус виконавчого округу Сідоренко С.П. 28 січня 2020 року звернувся до відділу опіки та піклування служби у справах дітей Рівненської міської ради із запитом № 282 про надання дозволу на примусову реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Листом служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради № 01-15/58 від 24 лютого 2020 року приватному виконавцю повідомлено про відмову в наданні дозволу на примусову реалізацію домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні.

За таких обставин суд вважає, що приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П. діяв відповідно до положень чинного законодавства, оскільки за відмови органу опіки та піклування надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні, в нього відсутні повноваження передавати таке майно на примусову реалізацію до ДП «Сетам».

Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. враховано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, здійснено усі необхідні заходи для належного виконання рішення суду, в тому відсутні в його діях відсутні ознаки неправомірної бездіяльності.

Щодо твердження представника заявника, що Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку» не передбачено отримання дозволу для примусової реалізації предмета іпотеки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.7 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».

За положеннями ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на примусове виконання рішення, проводяться у спосіб, що визначений, зокрема нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Таким нормативно-правовим актом є затверджена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства Інструкція з організації примусового виконання рішень, п.28 якої передбачає необхідність попереднього дозволу органів опіки та піклування у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Зазначені вище положення законів зумовлюють обов`язок виконавця дотримуватися вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень при вчиненні виконавчих дій.

Не заслуговують на увагу і покликання представника заявника на відсутність документального підтвердження державної реєстрації прав дітей на користування житловим будинком або факту спільного проживання членів сім`ї з власником обтяженого сервітутом житла.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 205219094 від 34 березня 2020 року встановлено, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

У вказаному домоволодінні зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч.4, 6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За положеннями ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З наведеного випливає, що право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження і не потребує реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Факт проживання неповнолітніх дітей у спірному домоволодінні підтверджується актом обстеження умов проживання від 10 лютого 2020 року, затвердженим начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, проведеного на підставі запиту приватного виконавця Сідоренка С.П.

За клопотанням представника заявника суд витребував від Голосіївської районної ради в місті Києві інформацію щодо перебування у реєстрі обліку дітей шкільного віку, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно з повідомленням Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 20 січня 2021 року № 100-869 діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не навчаються у закладах освіти комунальної форми власності Голосіївського району.

При цьому суд зауважує, що навчання дітей у закладах освіти не за місцем проживання не позбавляє їх права користування житлом, що належить їх матері на праві власності.

В своїй скарзі АТ «Універсал Банк» вказує на те, що договір іпотеки укладено 31 жовтня 2007 року, в той час як діти ОСОБА_3 зареєстровані в житловому будинку вже після відчуження предмета іпотеки на її користь.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що договір іпотеки № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 .

Пунктом 4.4 вказаного договору іпотеки встановлено обов`язок іпотекодавця не надавати дозвіл на реєстрацію/прописку в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.

В п.3 договору купівлі-продажу від 16 березня 2009 року домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , продавець ствердив, що дане домоволодіння не передане в іпотеку та під забороною відчуження не перебуває.

Зі змісту постанови Апеляційного суду Рівненської області від 5 липня 2018 року у справі № 569/14678/16-ц встановлено, що неповнолітні діти зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 10 березня 2011 року. До суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Універсал Банк» звернувся в 2012 році.

Таким чином, будучи в момент придбання нерухомого майна необізнаною про перебування цього майна в іпотеці, ОСОБА_3 не була зобов`язана отримувати дозвіл іпотекодержателя на реєстрацію у житловому будинку неповнолітніх дітей.

Крім того, факт реєстрації боржником в іпотечному майні неповнолітніх дітей без згоди іпотекодержателя не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право на користування яким мають неповнолітні діти.

Діти ОСОБА_3 набули права користування належним їй житловим будинком як члени сім`ї власника майна та зберігають це право до досягнення повноліття.

Доводи представника заявника, що виконавчі дії в розумінні норм ст.202 ЦК України не є правочином, суд також не приймає.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 та постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 640/6302/17 процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні ст.202 ЦК України.

Отже, відчуження нерухомого майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження є правочином та потребує попереднього дозволу органів опіки та піклування, якщо право власності або право користування таким майном мають діти. Самі по собі виконавчі дії щодо передачі пакета документів для подальшої реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах не є правочином, але результатом вчинення таких дій є проведення прилюдних торгів та, як наслідок, відчуження нерухомого майна.

Враховуючи встановлені у справі обставини та беручи до уваги, що приватний виконавець діяв відповідно до положень чинного законодавства, а причини та умови, які ускладнюють виконання рішення, не пов`язані з діями останнього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.260, 261, 353, 354, 447 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Універсал Банк» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 березня 2021 року.

Суддя