Рішення № 95845742, 29.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6332/20

РІШЕННЯ

іменем України

29 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується документально. За сукупності зазначених обстави позивач вважає, що набув статусу інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон).

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону, є: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Оскільки позивач не надав документів, що підтверджують факт включення підприємства, з якого він був відряджений для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формувань Цивільної оборони, відсутні підстави для встановлення статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 29.05.2019, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1).

Відповідно до довідки ТОВ «Южтеплоенергомонтаж» №43 позивач з 01.12.1986 по 30.12.1986 та з 05.01.1987 по 16.01.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За змістом довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №561394 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області з заявою від 07.09.2020 про видачу посвідчення інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону.

Відповідач листом №2456/03-39 від 11.09.2020 відмовив в задоволенні заяви позивача. Також повідомив йому про те, що він набуде право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни при наданні документів, що підтверджують факт включення підприємства з якого він був відряджений для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 7 Закону встановлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону необхідним є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №818/26/18, від 20.02.2019 у справі №817/237/18, від 13.02.2019 у справі №676/1827/17, від 26.02.2020 у справі №377/196/17, від 27.04.2020 у справі №826/15761/17, від 14.05.2020 у справі №686/20301/16-а.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

При цьому, факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків, не є спірним. Однак, зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону), крім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

При цьому, суд зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону, немає.

Документи, які позивач долучив до свого позову, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Таким документом має бути розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення особи до такого формування із зазначенням відомостей про роботу, яку така особа виконувала під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і, відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №368/1579/14, від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17 та від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутності підстав для задоволення позовних вимог, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області (вул. Центральна 38а, м. Красилів, Хмельницька область, 31000 , код ЄДРПОУ - 03198445) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк