Рішення № 95845683, 26.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/303/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2020 у розмірі 60% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 № 21-385вих-20 та встановлення обмеження при виплаті пенсії у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2020 з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 № 21-385вих-20, без обмеження у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позов обґрунтовує тим, що є пенсіонером та з 01.10.2003 року отримує пенсію відповідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". 21.10.2020 року Прокуратурою Херсонської області на виконання Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 року в справі №7-р(ІІ)2019, ст.ст. 81, 86 Закону України "Про прокуратуру" та у зв`язку з початком роботи Херсонської обласної прокуратури видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії. Зазначену довідку разом з письмовим зверненням про перерахунок пенсії позивачем подано до органів Пенсійного фонду України. Відповідач здійснив перерахунок, обчисливши розмір пенсії, виходячи з розміру 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати та застосувавши обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Позивачка не погодилась з зазначеним перерахунком, вважає дії відповідача щодо застосування обмеження та відсоткового розміру 60% протиправними. На її переконання, пенсії при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на час призначення її призначення.

Окремо зазначає, що перерахунок пенсії слід здійснити без обмеження її максимальним розміром, оскільки призначення пенсії відбулось до 01.01.2016 (дата внесення відповідних змін щодо обмеження максимального розміру пенсії до законодавства). Застосування обмежень вважає звуженням та обмеженням змісту й обсягу існуючих прав і свобод, що заборонено ст. 22 Конституції України.

На підставі наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 справу передано на розгляд судді Бездрабку О.І.

Ухвалою суду від 29.01.2021 року задоволено заяву судді про самовідвід. Справу передано до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії) суду для здійснення автоматизованого розподілу.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2021 року справу передано до розгляду судді Ковбій О.В.

Ухвалою від 02.02.2021 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.01.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно якого заявлених позовних вимог він не визнає. Стверджує, що в спірних правовідносинах він діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом, зазначає, що з 08.07.2011 року прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким внесено зміни до деяких законодавчих актів та, на думку ГУ ПФУ, обмежено граничний розмір пенсії, зокрема, позивача. Оскільки, після перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки Херсонської обласної прокуратури її розмір перевищував десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, вона була обмежена вказаним розміром на підставі ст. 2, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Також, ГУ ПФУ вважає безпідставною вимогу позивачки про перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати зазначеної в оновленій довідці згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру", оскільки вказана норма є нечинною з 01.01.2015 року.

На сьогоднішній день діє норма розрахунку пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає відсотковий розмір пенсії у розмірі 60% від суми місячної чинної заробітної плати.

Підсумовуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області з 01.10.2003 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати.

У жовтні 2020 Херсонською обласною прокуратурою позивачці видано довідку від 21.10.2020 №21-385вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 року в справі №7-р(ІІ)2019, ст.ст. 81, 86 Закону України "Про прокуратуру" та у зв`язку з початком роботи Херсонської обласної прокуратури.

28.10.2020 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, до якої, серед іншого, додала зазначену довідку.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 31.12.2020 №5298-5234/Т-02/8-2100/20 позивачку повідомлено, що її пенсію перераховано відповідно оновленої довідки. Однак, окрім іншого, вказано, що при визначені розміру пенсії після перерахунку застосовано відсоток від суми місячної (чинної) заробітної плати у розмірі 60% та обмеження визначені ст. 86 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру".

Позивачка вважає вказані дії ГУ ПФ України в Херсонській області (щодо застосування обмеження пенсії граничним розміром та щодо її обчислення виходячи з розмір 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати) неправомірними, просить захистити свої права шляхом задоволення даного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, з аналізу доводів сторін, дій відповідача в межах спірних правовідносин та, зокрема, рішення про перерахунок пенсії позивачки на підстави оновленої довідки вбачається, що ГУ ПФУ визнає право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії відповідно оновленої довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-385вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, виданої на підставі Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 року в справі №7-р(ІІ)2019, ст.ст. 81, 86 Закону України "Про прокуратуру" та у зв`язку з початком роботи Херсонської обласної прокуратури.

Отже, спірним між учасниками справи є лише застосування при визначені розміру пенсії після перерахунку відсотку від суми місячної (чинної) заробітної плати у розмірі 60%, замість відсотку, який був використаний при призначенні позивачці пенсії та обмежень граничного розміру, визначених ст. 86 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру".

Вирішуючи справи в межах спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

На час призначення ОСОБА_1 пенсії (01.10.2003 року) пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури регламентувалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ) до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом також зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80% місячного заробітку.

При цьому, положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо підстав і порядку перерахунку пенсій прокурорам у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали. Відбулася лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок і підстави (частина 12 на частину 13, частина 17 на частину 18).

14.10.2014 прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015. Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури було врегульовано ст. 86 цього Закону, відповідно до частини 20 якої (у первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Надалі, згідно з Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015 (далі Закон № 76-VІІІ) частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 3668-VІ) та частину 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ викладено в нових, однакових редакціях такого змісту: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Цим же Законом розмір пенсії у відсотках до заробітної плати зменшено з 70 до 60.

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 60% сум чинної заробітної плати) відбулася вже після призначення позивачці пенсії у розмірі 90%.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 2 ст.22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.

Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 60% сум чинної заробітної плати, що відбулася після призначення пенсії позивачці, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Наведене також вбачається з буквального тлумачення приписів законів, якими вносились зміни до максимального відсоткового розміру пенсії, оскільки як норми ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ так і норми нового Закону - №1697-VII (з урахуванням змін) встановлювали розмір відсоткового значення пенсії для її призначення, а не для перерахунку.

Тому зменшення пенсії позивачки до 60% місячного заробітку за відповідною посадою, на думку суду, є протиправним, та таким що в порушення ст.ст. 22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.05.2018 по справі № 308/11498/16-а, від 19.06.2018 по справі №583/2264/17, від 31.07.2019 по справі № 569/4150/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, відповідач протиправно зменшив розмір пенсії позивачки під час її перерахунку до 60% від заробітку.

Щодо дій ГУ ПФУ в частині встановлення обмеження максимального розміру пенсії позивачки, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Наведена норма введена до Закону №1697-VII пунктом 15 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон № 213-VIII).

Відповідно п. 1 Прикінцевих положень вказаного закону, пункт 15 розділу I Закону набирає чинності з 25 квітня 2015 року.

Тобто, з 25.04.2015 року діють обмеження максимального розміру пенсії розміром десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно загальнотеоретичних принципів, які, зокрема, узгоджуються з Правилами оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки, затверджених 01.06.2006 року Апаратом Верховної Ради, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.

В даному конкретному випадку, згідно пункту 2 Прикінцевих Положень Закону України від 02 березня 2015 р. N 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) встановлений цим Законом стосується працюючих пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Таким чином, дію обмежень введених Законом № 213-VIII розповсюджено законом щодо пенсіонерів, пенсія яким призначена до набрання чинності вказаними змінами тільки щодо категорії працюючих пенсіонерів.

З огляду на ту обставину, що позивачка є непрацюючим пенсіонером і пенсія призначена їй до 25.04.2015 року, то до розміру пенсії позивачки не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014р.

Схожого висновку, за обставин найбільш релевантних даним дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 року по справі № 589/3997/16-а.

Таким чином, посилання відповідача в листі від 31.12.2020 року №5298-5234/Т-02/8-2100/20 на ст. 86 Закону №1697-VII як на підставу для застосування обмежень пенсії позивачки максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність є неправомірним.

Разом з тим, саме обмеження є передбаченим законодавчо, проте нормами на які відповідач в листі не посилався. Вказівка на такі норми з`явилась лише в відзиві відповідача.

Так, обмеження розміру пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" були встановлені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668), який набрав чинності з 01.10.2011 року, згідно якого максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону №1788 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Отже, Законом №3668 встановлений механізм його реалізації стосовно двох різних категорій осіб, а саме: тим, яким пенсія призначена після набрання чинності Законом №3668 - пенсія починає виплачуватись з урахуванням максимального розміру; тим, кому пенсія призначена до набрання чинності цим Законом - пенсія виплачується без її зменшення максимальним розміром встановлених Законом №3668, однак, виплата здійснюється без проведення індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Таким чином, Законом №3668 передбачено, що його дія, зокрема, відносно обмеження максимального розміру пенсії розповсюджується на обидві з вищезазначених категорій осіб, однак відносно однієї обмеження застосовуються одразу, щодо іншої ж передбачено поступове введення обмежень.

Зміни внесені Законом №3668, якими обмежено максимальний розмір пенсії, зокрема й позивача, неконституційними не визнані, є чинними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Аналогічного висновку дійшла судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 року у справі №580/234/19.

Так, згідно тлумачення Верховного Суду п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Судова палата вказала, що не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.

При цьому звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року (у справі за заявою Великода проти України) підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

Як вбачається зі встановлених по справі обставин, починаючи з 01.10.2020 року внаслідок перерахунку пенсії позивачки її розмір перевищив максимальний розмір пенсії у 17120,00 грн (10 * 1712,00 грн = 17120,00 грн, 1712 грн - є прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність станом на період з 01.07.2020 року по 01.12.2020 року згідно Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік "), чинний на той період часу.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Стосовно посилань позивачки на те, що положення закону, якими встановлювалось обмеження максимального розміру пенсії, визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 суд зазначає, що вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки згадане рішення суду стосувалось відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Результатом судового розгляду даної справи стало визнання неконституційним положень частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивачці пенсія призначена відповідно Закону України "Про прокуратуру", приписи, а тому скасовані приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Таким чином, не зважаючи на те, що застосовуючи обмеження пенсії позивачки граничним розміром відповідач безпідставно посилався на приписи ст. 86 Закону №1697, саме застосування обмеження є законодавчо передбаченим.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2020 без обмеження у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо обрання способу захисту порушених прав позивачки, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивачка, при зверненні до суду просила захистити її права шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок з урахуванням правової позиції позивачки.

Разом з тим суд зазначає, що оскаржені дії ГУ ПФУ знайшли відображення в конкретному рішенні відповідача - рішенні про перерахунок пенсії №965210178522 від 03.11.2020 року.

Так, зазначеним рішенням здійснено перерахунок пенсії позивачки з застосуванням відсотку місячного заробітку за чинною посадою в розмірі 60 %, що в силу наведеного вище обґрунтування є протиправним, а отже й саме рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З урахуванням зазначеного та з метою забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ про перерахунок пенсії №965210178522 від 03.11.2020 року.

Порушені ж права підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2020 з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 р. № 21-385вих-20.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про перерахунок пенсії в частині застосуванням відсотку місячного заробітку за чинною посадою в розмірі 60 %, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок рішення зазначеного органу, визнаного за результатом розгляду даної справи протиправним.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965210178522 від 03.11.2020 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вуд.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) з провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії з 01.10.2020 з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 р. № 21-385вих-20.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вуд.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 112010201