Рішення № 95845008, 29.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року Справа №480/537/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/537/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини № 3022 Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач, В/ч №3022), і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3022 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2013 по 2018 рік;

- стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України на користь позивача грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2013 року по 2018 рік у розмірі 8486,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Ухвалою суду від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.01.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних заперечує та зазначає, що відповідно до ч.ч. 17, 18 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці мають право на додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення. Водночас, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється.

Крім того, зазначає, що позивач з 17.01.2015 по 28.08.2017 перебував на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом, яка не передбачена Додатком 3 Переліку посад, відповідно до Постанови № 702, тому позивач за час перебуваючи на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом, не набув права на щорічну додаткову відпустку відповідно Постанови № 702, відповідно не набув права на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки згідно пункту 4 статті 10-1 Закону України № 2011-ХІІ, за період з 17.01.2015 по 28.08.2017.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивач з 20.09.2010 по 17.01.2015 перебував на посаді заступник командира роти (з виховної роботи) роти матеріально-технічного забезпечення, яка хоча і передбачена Додатком 3 Переліку посад, відповідно до Постанови № 702, але не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відтак, лише встановлено та доведено факт того, що позивач за оскаржуваний період перебував на посаді командира взводу 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону з 28.08.2017 по 03.06.2018, яка в додатку 3 переліку військових посад, відповідно Постанови № 702, та 6 рота 2-го стрілецького батальйону, відповідно призначення є основним підрозділом і згідно призначення застосовується до охорони Шосткинського казенного заводу «Імпульс», тому за вказані періоди перебування на посаді відповідно п. 86 Додатку 3 Постанови № 702, позивач набув права на щорічну додаткову відпустку, яка надається відповідно до Порядку №702.

Позивач звертався до в/ч 3022 із заявою від 10.12.2020 з вимогою про нарахування та виплату йому грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки за 2012-2018 роки згідно Постанови № 702, та посилався на п. 91 додатку 3 Переліку військових посад, затвердженого Постановою № 702. Але, згідно п. 91 додатку 3 Переліку військових посад, затвердженого Постановою № 702, визначена посада контролера, старшого контролера, які позивач не обіймав під час проходження військової служби.

Також звертає увагу, що визначення фактичного часу перебування на військовій посаді, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я є дискреційними повноваженнями Військової частини 3022 Національної гвардії України.

Також відповідач зазначає, що позивач до виключення із списків особового складу не звертався до в/ч 3022 з відповідним рапортом (заявами) про виплату йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач до 05.06.2018 проходив службу за контрактом у в/ч 3022.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини 3022 Національної гвардії України від 05.06.2018 №112 (а.с.10), з позивачем припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На час прийняття наказу про виключення позивача із списків особового складу, відповідачем не проведено з позивачем розрахунок та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2013 по 2018 роки.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.12.2020 (зареєстрована у Військовій частині №3022 від 10.12.2020 №М-136), в якій просив вирішити питання про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки протягом 2013-2018 років відповідно до Постанови КМУ №702 від 01.08.2012 (а.с.11).

Листом від 06.01.2021 №2/22/7-42 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з настанням особливого періоду надання щорічних додаткових відпусток в кількості 8 днів, визначених Постановою Кабінету Міністрів від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткові відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умова" (зі змінами) було призупинено.

Також зазначив, що за 2013-2014 роки позивачем дійсно не було використано 16 днів додаткової відпустки, за 2017 рік - 2 дні, за 2018 рік - 3 дні (відповідно до пункту 11 (в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах (або) на посадах) Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах. Всього не використано 21 день.

У зв`язку з тим, що посада заступника командира роти по роботі з особовим складом відсутня в Переліку посад (додаток № 3 до ПКМУ від 01.08.2012 №702), то в період з 17.01.2015 по 28.08.2017 додаткова відпустка позивачу не надається (а.с.12).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон).

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Відповідно до п.п 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Відповідно до Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 (далі - Перелік), посада, зокрема, військовослужбовців, які здійснюють охорону державних підприємств "Горлівський хімічний завод", "Павлоградський хімічний завод", Шосткинського казенного заводу "Зірка" та Шосткинського казенного заводу "Імпульс", Донецького казенного заводу хімічних виробів, Рубіжанського казенного хімічного заводу "Зоря" (п. 3 Переліку) належить до переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку. Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки складає 8 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи за час проходження військової служби позивач у період з 20.09.2010 по 17.01.2015 займав посаду заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з виховної роботи; у період з 17.01.2015 по 28.08.2017 займав посаду заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення по роботі з особовим складом; у період з 28.08.2017 по 05.06.2018 займав посаду командира взводу 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону, що підтверджується довідкою військової частини 3022 від 03.02.2021 №49 (а.с.26).

Згідно п.85 та п. 86 Додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 займані позивачем посади, а саме: заступник командира роти матеріально-технічного забезпечення з виховної роботи, а також командир взводу 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону відносяться до Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702, позивач має право на щорічну додаткову відпустку за період перебування на вказаних посадах.

Як встановлено судом під час розгляду справи та вбачається з листа В/ч 3022 від 06.04.2021 №2/22/7-42 (а.с.12), за період проходження військової служби у 2013-2014 роках на посаді заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з виховної роботи, яка відноситься до п. 85 Додатку 3 Переліку посад до Постанови №702, позивачем не використано додаткову відпустку пов`язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

З січня 2015 року по серпень 2017 року позивач займав посаду, яка не передбачена Додатком 3 Переліку посад до Постанови №702. Суд звертає увагу, що про відсутність права на виплату компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період перебування на вказаній посаді позивач у позовній заяві не заперечує.

З серпня 2017 року по 05.06.2018 (день звільнення) позивач займав посаду командира взводу 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону, яка відноситься до п. 86 Додатку 3 Переліку посад до Постанови №702. Право на використання додаткової відпустки пов`язаної з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я позивачем не використано.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки військовослужбовцям передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до абз. 2, 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Вказаній нормі кореспондують положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, за яким у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2013 рік, 2014 рік, 2017 рік (пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби на посадах) та за 2018 рік (пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби на посадах).

Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1)безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, оскільки в період з 2013 року по 2018 рік така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

Посилання відповідача у відзиві на те, що лише факт перебування на посаді не дає права позивачеві на отримання додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, суд вважає необгрунтованими, оскільки нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини, не ставить у залежність набуття права на спірну відпустку у залежності від фактичного часу виконання таких обов`язків, наявності наказу командира тощо, а пов`язує вказане право на додаткову відпустку виключно з фактом перебування на посаді згідно Переліку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, не виплативши позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2018 рік не дотримався вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визначення конкретної суми компенсації, а саме 8486,37 грн, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Так, судом встановлено, що відповідачем розрахунок конкретної суми не проводився, оскільки проведення такого розрахунку є виключним правом роботодавця.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказана вимога є передчасною та не підлягає на даний час задоволенню, оскільки предметом розгляду даної справи є право позивача на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, яке взагалі заперечується відповідачем.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00 грн, сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 2,77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3022 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Зобов`язати Військову частину 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий Бульвар, 73, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2013 рік, 2014 рік, 2017 рік та 2018 рік.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий Бульвар, 73, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька