Рішення № 95842291, 29.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року Справа № 160/1302/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ,) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, Головне управління, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.02.2019 року він звернувся до відповідача із заявою та необхідними документами про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням від 06.03.2019 року №8/03-10/19 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії. Вказане рішення відповідача було оскаржено до Пенсійного фонду України, проте листом від 06.01.2021 року Пенсійний фонд України підтримав позицію відповідача. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії протиправними, оскільки у відповідності до записів трудової книжки він працював на пільгових посадах 25 років і 16 днів (по день звернення до відповідача), пільговий стаж додатково підтверджений довідками. Зауважив, що відповідно до записів трудової книжки у період з 12.06.1992 року по 22.04.1994 року він проходив строкову військову службу (1 рік, 10 місяців і 11 днів), тому вважає, що має 26 років 10 місяців і 27 днів документально підтвердженого пільгового стажу та, відповідно, має право на пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наголошував на тому, що окрім наявного пільгового стажу для набуття права на пенсію необхідних підстав за цією нормою нормативно-правовими актами не передбачено. На думку позивача, у спірних правовідносинах відповідач вже виконав свої дискреційні повноваження, оскільки прийняв спірне рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, тому ефективним способом захисту порушеного права вважає саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.03.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому з вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується, вважає їх необґрунтованими, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що за документами, наданими для призначення пенсії, загальний стаж позивача зараховано по 31.10.2019 року та складає 30 років 01 місяців 27 днів, в тому числі робота: на пільгових умовах за Списком № 1 - 15 років 11 місяців 16 днів; на пільгових умовах за частиною 3 статті 114 Закону України № 1058-IV (25 років) - 01 рік 09 місяців. До пільгового стажу роботи не зараховано період з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року згідно довідки від 05.12.2018 року № 5-21/3186, оскільки довідка не відповідає Порядку застосування Списків № 1 і № 2 та Порядку № 637 (не зазначено про зайнятість в підземних умовах). Період роботи позивача з 08.06.1994 року по 31.10.2014 року не зараховано до пільгового, оскільки ним не надано уточнюючу довідку про роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за наданими документами позивач набуває права в 50 років, проте на момент звернення із заявою він не досяг наведеного віку. Підстав для призначення пенсії незалежно від віку немає через відсутність необхідного пільгового стажу 25 років. Позивач до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надав уточнюючу довідку, яка підтверджує роботу на пільгових умовах за Списком № 1 у спірний період. Обчислювати пільговий стаж за період роботи у підприємстві де працював ОСОБА_1 за даними Державного реєстру підстав у відповідача немає, оскільки підприємство знаходиться на території, яка контролюється українською владою, про що позивача було повідомлено листом від 06.01.2021 вих. № 435-31696/8-2800/21 при розгляді його звернення від 09.12.2020 року. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає свої дії законними та такими, що відповідають чинному законодавству, а вимоги позивача щодо зобов`язання призначити та виплатити йому з 22.02.2019 пенсію за віком безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Окремо повідомив, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення видатків на виконання судових рішень про стягнення коштів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, згідно довідки від 14.02.2019 року №1207-5000033661.

22.02.2019 року позивач за місцем його фактичного проживання/перебування звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні №047050004338 від 06.03.2019 року (вих.№ №8/03-10/19) відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пільгового стажу робіт і професій, що затверджується постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року, які мають право на пенсію незалежно від віку - 25 років. У рішенні зазначено, що за документами наданими для призначення пенсії загальний стаж позивача зараховано по 31.10.2019 року та складає 30 років 01 місяців 27 днів, в тому числі робота: на пільгових умовах за Списком № 1 - 15 років 11 місяців 16 днів; на пільгових умовах за частиною 3 статті 114 Закону України № 1058-IV (25 років) - 01 рік 09 місяців. До пільгового стажу роботи не зараховано період з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року згідно довідки від 05.12.2018 року № 5-21/3186, оскільки довідка не відповідає п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383. Зазначено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за наданими документами позивач набуває в 50 років.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою від 24.11.2020 року на дії та відповідне рішення відповідача.

Листом від 06.01.2021 року №435-31696/Б-03/8-2800/21 Пенсійний фонд України повідомив ОСОБА_1 , що за наданими документами його пільговий стаж, обчислений згідно вимог чинного законодавства становить 4 роки 3 місяці. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, підстави для призначення пенсії за заявою від 22.02.2019 року відсутні. Також повідомлено, що до пільгового стажу не враховано період роботи позивача з 08.04.1994 року по 31.10.2014 року, оскільки уточнюючу довідку про роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (п.20 Порядку №637) позивач не надав, а обчислювати пільговий стаж за даними Державного реєстру підстав немає, так як підприємство знаходить на території, яка контролюється українською владою. Окрім того повідомлено, що до пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці не враховано період навчання та роботи з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року, оскільки пільгова довідка не відповідає вимогам Порядку №637 (не зазначено про зайнятість у підземних умовах). Додатково повідомлено, що скарга позивача розглянута в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», оскільки Порядком розгляду скарг на рішення органів ПФУ щодо пенсійного забезпечення передбачено, що скарга може бути подана до органу ПФУ вищого рівня протягом 1 року з моменту прийняття рішення, але не пізніше 1 місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.

Не погоджуючись із діями ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.02.2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Абзацом першим ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі тощо.

Згідно з ч.1 ст. 114 Закону № 1058-IV (тут і надалі - в редакцій чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону № 1058-IV (в редакцій чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

З вищевикладених норм випливає, що працівник має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: у разі зайнятості повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах або у разі безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо він був зайнятий на зазначених роботах не менше 25 років незалежно від віку.

У відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують зі ст.62 Закону України № 1788-ХІІ, пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи про наступні періоди його трудової діяльності:

- з 20.05.1991 року по 23.05.1991 року навчався в УП Шахти;

- 24.05.1991 року прийнятий на практику поверхневим учнем відкатника;

- 08.06.1991 року переведений поверхневим відкатником;

- 29.06.1991 року звільнений у зв`язку з закінченням практики;

- 18.12.1991 року прийнятий на роботу в Шахту «Торецька» виробничого об`єднання «Дзержинськвугілля» в якості підземного учня гірника з повним робочім днем на підземній роботі;

- 21.01.1992 року переведений у якості підземного гірника 2 р. з повним робочим днем на підземній роботі;

- 17.04.1992 року звільнений по закінчення виробничої практики;

- 12.06.1992 року по 22.04.1994 року служба в Радянській армії;

- 08.06.1994 року прийнятий на службу в 1 ВГСО респіраторником 2-го взводу;

- 02.01.2003 року переведений на контрактну основу регулювання трудових відносин;

- 31.10.2014 року звільнений з 1 ВГСО по переведенню 10 ВГСО;

- 01.11.2014 року прийнятий по переведенню з 1 ВГСО респіраторником 5 р. 2 взводу на умовах контракту.

Як встановлено з розписки-повідомлення про прийняття відповідачем 22.02.2019 року заяви та документів позивача, разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 були надані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудова книжка, диплом про навчання, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №5.71/3186 від 05.12.2018 року та №01/45 від 08.02.2019 року, заява про спосіб виплати пенсії. У примітках довідки щодо переліку документів, яких недостатньої для призначення пенсії зазначені пільгові довідки про стаж 18.12.1991 року - 17.04.1992 року.

З наданої відповідачу довідки №5.71/3186 від 05.12.2018 року, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що у період з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року позивач повний робочій день працював на шахті «Торецька» виробничого об`єднання «Дзержинськвугілля» на посадах, які передбачені Списком №1, розділом 1, підрозділом 1, пункту 1010100а, на інші роботи не відволікався, відпустками без оплати не користувався.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідач зазначив, що до пільгового стажу роботи не зараховано період з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року згідно довідки від 05.12.2018 року № 5-21/3186, оскільки довідка не відповідає п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.

При цьому, в чому саме полягала невідповідність наданої позивачем довідки, відповідач у рішенні про відмову не зазначив та не обґрунтував. Також відсутні жодні зауваження до записів у трудовій книжці позивача за наведений період.

Листом від 06.01.2021 року №435-31696/Б-03/8-2800/21 Пенсійний фонд України повідомив, що до пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці не враховано період навчання та роботи з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року, оскільки пільгова довідка не відповідає вимогам Порядку №637 (не зазначено про зайнятість у підземних умовах).

Наведену обставину для неврахування стажу навчання та роботи позивача з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року до пільгового стажу суд вважає необґрунтованою та безпідставною, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини.

Записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містять інформацію про те, що у період з 18.12.1991 року по 17.04.1992 року позивач навчався та працював з повним робочім днем на підземній роботі.

Наведені записи, в сукупності з довідкою від 05.12.2018 року № 5-21/3186, належним чином та в повному обсязі підтверджують зайнятість позивача повний робочий день на підземних гірничих роботах, а тому наведений період роботи та навчання безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача.

З наданої відповідачу довідки №01/45 від 08.02.2019 року, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у Десятом воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01.11.2014 року та продовжує там працювати, виконував аварійно-рятувальні роботи у підземних умовах на шахтах, що обслуговувались, небезпечних з газодинамічних яких, гірничих ударів, надкатегорійних і 3 категорії за газами за професією респіраторник, який безпосередньо забезпечує здійснення екстренних і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт, яка передбачена Списком 1 розділу 1 підрозділу 5, на підставі постанови КМУ №461 від 24.06.2016 року. У довідці міститься інформація про проведення атестації робочих місць на підставі наказу №130 від 14.04.2014 року та те, що позивач відпустками без оплати не користувався, у страйках не приймав участь, прогулів не має, до сторонніх робіт не притягався.

Записи у трудовій книжці позивача, в сукупності з довідкою №01/45 від 08.02.2019 року належним чином та в повному обсязі підтверджують зайнятість позивача з 01.11.2014 року по день звернення із заявою про призначення пенсії повний робочий день на на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи відсутність жодних зауважень щодо наведеного стажу позивача та документів, які його підтверджують, суд вважає підтвердженим той факт, що наведений період роботи позивача було зараховано відповідачем до пільгового стажу.

Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 08.04.1994 року по 31.10.2014 року до пільгового стажу позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з рішенням Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні №047050004338 від 06.03.2019 року (вих.№ №8/03-10/19) відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пільгового стажу робіт і професій, що затверджується постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року, які мають право на пенсію незалежно від віку - 25 років. У рішенні зазначено, що за документами наданими для призначення пенсії загальний стаж позивача зараховано по 31.10.2019 року та складає 30 років 01 місяців 27 днів, в тому числі робота: на пільгових умовах за Списком № 1 - 15 років 11 місяців 16 днів; на пільгових умовах за частиною 3 статті 114 Закону України № 1058-IV (25 років) - 01 рік 09 місяців.

При цьому, жодні зауваження щодо записів трудової книжки позивача за період його роботи з 08.04.1994 року по 31.10.2014 року у рішенні відповідача відсутні. Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, відповідач взагалі не навів жодні підстави для відмови у зарахуванні наведеного стажу позивача до пільгового, не зазначив, які документи перевірялись та які документи потрібні для підтвердження зазначеного стажу.

Підстави для не врахування періоду роботи позивача з 08.04.1994 року по 31.10.2014 року до пільгового стажу були наведені лише Пенсійним фондом України у листі від 06.01.2021 року №435-31696/Б-03/8-2800/21 (за результатами розгляду скарги позивача на рішення відповідача). У наведеному листі Пенсійний фонд України повідомив ОСОБА_1 , що до пільгового стажу не враховано період роботи позивача з 08.04.1994 року по 31.10.2014 року, оскільки уточнюючу довідку про роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (п.20 Порядку №637) позивач не надав, а обчислювати пільговий стаж за даними Державного реєстру підстав немає, так як підприємство знаходить на території, яка контролюється українською владою.

З наданих до суду документів встановлено, що уточнюючу довідку про роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці у період з 08.04.1994 року по 31.10.2014 року позивач разом із заявою про призначення пенсії дійсно не надавав, а записи в його трудовій книжці за наведений період роботи не містять інформації про його роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, отже наданими позивачем документами належним чином не підтверджено, що стаж його роботи з 08.04.1994 року по 31.10.2014 року можливо віднести до роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З вищевикладених норм випливає, що відповідач, у разі незгоди з відомостями зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм убачається, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений права, що стосується предмету позову через те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не отримало (не витребовувало) та не перевірило деякі підтверджуючі документи про пільгові умови роботи ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Окрім того, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до записів його трудової книжки у період з 12.06.1992 року по 22.04.1994 року він проходив строкову військову службу та вважає, що період проходження ним військової служби необхідно зарахувати до пільгового стажу.

В свою чергу, ні відповідач у рішенні від 06.03.2019 року, ні Пенсійний фонд України у листі від 06.01.2021 року не навів жодної інформації з приводу періоду проходження позивачем військової служби, не зазначено чи зараховано цей період до загального та пільгового стажу позивача, у разі відмови у зарахуванні - не вказано про підстави такої відмови.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний, не всебічний та об`єктивний розгляду заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправними, а висновки зроблені відповідачем без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач, заявляючи вимоги про зобов`язання зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.02.2019 року, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів з метою повного та всебічного розгляду відповідної заяви та документів, для підтвердження пільгового стажу позивача, отже на цей час не було виконано всі умови, визначені законом для прийняття відповідного рішення.

За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення наведених позовних вимог.

Проте, враховуючи протиправність дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача, виникає необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.02.2019 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

В свою чергу позивач не довів в повній мірі ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 908 грн. = 454 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце тимчасової реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.02.2019 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса