Рішення № 95840792, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/19788/20За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ"

про відшкодування матеріальної шкоди 12 509,17 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" про відшкодування шкоди у розмірі 12 509,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, а також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

25.01.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на визначення позивачем розміру шкоди без урахування зносу забезпеченого автомобіля, а також без вирахування франшизи.

23.03.2021 та 24.03.2021 позивач подав суду письмові пояснення, в яких проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, пояснення позивача та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Каско" № 014031/4600/0000328.

Відповідно до договору позивач прийняв на себе обов`язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Suzuki", державний реєстраційний № НОМЕР_1 (застрахований автомобіль).

Як встановлено судом, 01.10.2020 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Suzuki", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , автомобіля "Opel" державний реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з транспортним засобом "Suzuki", державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом).

Суд визнає Європротокол, як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 p., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Як вбачається із повідомлення про ДТП від 01.10.2020, воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.

Із даного євпропротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 01.10.2020 о 16:30 год. у м. Києві, автомобіль "Opel" державний реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем "Suzuki", державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

Схема дорожньо-транспортної пригоди та обставини при яких вона мала місце не викликає сумнівів щодо вини водія автомобіля "Opel" державний реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_2 в ДТП.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Отже, дослідивши пункти европротоколу, які заповненні учасниками дорожньо-транспортної пригоди та містять інформацію про вказану подію, суд дійшов висновку про наявність страхового випадку.

З урахуванням змісту ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

Суд також, встановив, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний Європротокол, як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувся з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю "Suzuki", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" № 014031/4600/0000328 від 23.12.2019.

На виконання умов цього договору на підставі страхового акту від 19.10.2020 № 00377009 позивач виплатив на рахунок страхувальника 13 809,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.10.2020 № 177819.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Opel" державний реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за встановлено Європротокол.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 01.10.2020, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Opel" державний реєстраційний № НОМЕР_1 , застрахована у відповідача відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/002414560. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 130 000,00 грн., франшиза - 1 300,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом АО/002414560 покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Opel" державний реєстраційний № НОМЕР_1 , на час спірної ДТП.

За розрахунком Позивача вартість матеріального збитку відповідно до розрахунку страхового відшкодування становить 12 509,17 грн. (13 809,17-1 300 франшизи).

Враховуючи, що позивачем було вирахувано суму франшизи від вартість матеріального збитку, тому заперечення відповідача з цього приводу безпідставні.

Позивачем було виплачено потерпілій особі у вищевказаному ДТП, страхове відшкодування у розмірі 13 809,17 грн. на основі рахунку на оплату № 779 від 05.10.2020 ТОВ "Автостар Львів".

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що виплата страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на користь позивача повинна бути здійснена у розмірі 11 806 грн., з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 р. (далі-Методика) значення Е3 приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у т.ч. з рахунку на оплату № 779 від 05.10.2020 ТОВ "Автостар Львів" розрахунок вартості відновлювального ремонту було проведено без застосовувати коефіціент фізичного зносу пошкодженого автомобіля "Suzuki".

Разом з тим, аварійним комісаром відповідача, за допомогою програми Audatex - AudaHistory, було виконано дослідження по визначенню коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, який складає 0,55, оскільки складові частини кузова, кабіни, рами транспортного засобу відновлювались ремонтом до настання вищевказаного ДТП.

Заперечення позивача з проводу неможливості проведення експертного дослідження без виїзду експерта до транспортного засобу, безпідставні оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.

Отже, виходячи з вимог п. 7.38 Методики при визначенні розміру завданої внаслідок спірної ДТП шкоди необхідно застосовувати коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля "Suzuki".

Згідно розрахунку страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу указаного автомобіля становить 11 806,95 грн. (13809,17грн. -702,22грн. (сума зносу запасних частин)-1300,00грн.(розмір франшизи, згідно полісу).

Доказів, як б спростовували такий розмір коефіцієнту фізичного зносу суду не надано.

Тому суд приймає розрахунок страхового відшкодування як належний доказ оціненої шкоди внаслідок спірної ДТП.

Враховуючи викладене, виплата страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на користь позивача повинна бути здійснена відповідачем у розмірі 11 806,95 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, положення статей 9, 12, 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України, суд вказує на те, що на відповідачеві лежить обов`язок відшкодувати за спірним страховим випадком 11 806,95 грн., за вирахуванням франшизи за полісом в розмірі 1 300,00 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 11 806,95 грн.

Щодо адвокатських витрат в розмірі 5 000 грн. суд вказує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги № 1/19ю від 11.12.2019, розрахунок витрат на правову допомогу, рахунок № 93 від 09.12.2020, акт надання послуг № 93 від 09.12.2020, платіжне доручення № 001762 від 10.12.2020.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір, рахунки та платіжні доручення, а також встановлені в договорі ставки розрахунків наданих адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 4 000 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Таким чином, заявлена Позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 3 000 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 4, корп. 6-А, ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) 11 806 (одинадцять тисяч вісімсот шість) грн. 95 коп. шкоди, 1984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. судового збору, 3 000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У позові в іншій частині відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко