Вирок № 95833577, 29.03.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/5244/19

Номер провадження 1-кп/711/92/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

суддів: Скляренко В.М., Демчика Р.В.,

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурорів Кошовської Є.І. та Долотія В.С., потерпілого ОСОБА_1 , захисника Чепурного В.П., обвинуваченої ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд у кримінальному провадженні за звинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Черкаси, громадянки України, з вищою освітою, не судимої, не працюючої, не одруженої, яка має двох неповнолітніх дітей, мешканки АДРЕСА_1 ,

в скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, суд

встановив:

Обвинувачена (підсудна) ОСОБА_2 вчинила умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Близько 12 години 15 хвилин 02 травня 2019 року обвинувачена ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , у ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_1 , з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень нанесла йому умисно один удар кухонним ножем в область грудної клітини ліворуч в напрямку життєво важливого органу - серця, чим спричинила потерпілому тілесне ушкодження у вигляді рани передньої поверхні грудної клітини зліва, яка проникає в плевральну порожнину з попаданням крові в плевральну порожнину (лівобічний пневмоторакс), що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя як в момент заподіяння, так і в своєму клінічному протіканні.

Цими умисними діями обвинувачена ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачена ОСОБА_3 винною себе визнала частково і показала наступне. Вона певний час підтримувала стосунки із потерпілим ОСОБА_1 , але він застосовував до неї психологічне і фізичне насильство, тому вони розставались, але через певний час відновлювали стосунки. За пропозицією потерпілого вони зустрілись 01 травня 2019 року, разом провели час і вживали спиртні напої, а потім він залишився у неї ночувати. Вранці він домагався від неї інтимної близькості, але вона не погодилась, тому що в сусідній кімнаті прокинувся її син. Із-за цього обвинувачений став агресивним і вона вимагала від нього піти з квартири, але потерпілий кричав і ображав її. Син приніс із кухні і дав їй ніж, якого потерпілий відібрав у неї і відкинув. Вона намагалась викликати поліцію, але потерпілий відібрав у неї телефон і взувся, потім зібрався виходити з квартири, але вона не встигла зачинити за ним двері і він повернувся. При цьому відштовхнув її, вона зачепила сина і той ударився головою об стіну. Далі потерпілий ходив по квартирі і знову ображав її. Син плакав і просив її зробити щось, щоб вигнати потерпілого, а потім приніс із кухні ще один ніж. Вона не пам`ятає, як ніж опинився у неї в руках і як вона нанесла удар ножем потерпілому. Але коли потерпілий закричав, то вона виштовхала його за двері в коридор і зачинила двері. Пам`ятає, що слідом щось викинула в коридор. Вважає, що діяла у стані необхідної оборони, тому що боялась за життя і здоров`я своє і сина, і допускає, що перевищила межі необхідної оборони. Потерпілий продовжував грюкати у двері, але вона не відчинила і увімкнула голосно музику, щоб його не чути, а згодом по телефону повідомила матері потерпілого, щоб та викликала невідкладну медичну допомогу.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин доведена наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 дав показання про те, що протягом певного часу підтримував стосунки із потерпілою, іноді вони сварились, а потім мирились. 01.05.2019 він разом із обвинуваченою ОСОБА_4 та її малолітнім сином святкували день Першого травня і він заночував вдома у обвинуваченої. Вранці вони ще вжили спиртне і обвинувачена почала виганяти його з її квартири, а коли він відмовився, то викликала поліцію. Далі син обвинуваченої на її прохання приніс їй із кухні ніж, який він відібрав у неї і викинув. Після цього обвинувачена викинула з квартири у коридор його речі (шампури і кофту). Він взувався в коридорі, а обвинувачена взяла з кухні ніж, підійшла до нього і нанесла удар ножем в область серця. Потерпілий після цього відштовхнув обвинувачену і вона, похитнувшись, упала на сина, а він вийшов із квартири, двері якої за ним зачинила обвинувачена. Далі потерпілий відіслав смс-повідомлення своїй матері, а та викликала поліцію.

Такі ж події потерпілий відтворив під час слідчого експерименту (т.2 а.с.199).

Свідок ОСОБА_5 показала, що її сестра обвинувачена ОСОБА_2 кілька років зустрічалась із потерпілим ОСОБА_1 , який нерідко її бив. 02.05.2019 її сестра зателефонувала і повідомила, що ножем ударила потерпілого і що до неї приїхала поліція.

Свідок ОСОБА_6 дала суду показання про те, що її син потерпілий ОСОБА_1 біля 4-х років зустрічався із обвинуваченою ОСОБА_2 і вони нерідко сварились. Вдень 02.05.2019 син повідомив їй по телефону, що ОСОБА_4 вдарила його ножем. Вона зателефонувала до обвинуваченої, та підтвердила цю подію і попросила викликати медичну допомогу для потерпілого.

Свідок ОСОБА_7 (мати обвинуваченої) показала, що потерпілий часто бив та ображав її доньку. Очевидцем події вона не була, але зі слів внука (малолітнього сина обвинуваченої) їй відомо, що між обвинуваченою та потерпілим відбувся конфлікт в квартирі. Внук приніс матері один ніж, але вона викинула його. Потім він приніс ще один ніж і дав матері, а далі побачив у потерпілого кров.

Малолітній свідок ОСОБА_8 показав, що потерпілий був у них в гостях і сварився з його мамою (обвинуваченою), забирав у неї телефон. Він приніс і дав мамі ніж, але потерпілий відкинув його. Мама викинула за двері його речі. Далі потерпілий сварився з мамою і штовхав її, мама вдарилась головою. На нього він не сварився і не бив його, але він плакав. Потім він приніс ще одного ножа, який опинився в руках мами і вона ударила потерпілого цим ножем.

Суд за допомогою присутнього при допиті психолога пересвідчився у тому, що свідок давав дещо завчені показання за завчасно вибудованим сюжетом, але вони не надто скориговані.

Свідок ОСОБА_9 дала покази про те, що обвинувачена ОСОБА_4 тривалий час зустрічалася з потерпілим ОСОБА_10 і жалілась на те, що той її б`є та ображає, бачила неодноразово у неї синці. Вдень 02.05.2019 обвинувачена зателефонувала їй, була налякана і попросила викликати «швидку», не могла докладно розповісти, що сталося.

Свідок ОСОБА_11 показав, що дізнався від свідка ОСОБА_10 про те, що її син поранений. Він прибув на місце і виявив потерпілого, який сидів біля дверей квартири обвинуваченої з пораненням грудної клітини. Неподалік нього були ніж зі слідами крові і шампури.

Під час огляду місця події 02.05.2019 в під`їзді будинку АДРЕСА_2 на майданчику 4-го поверху виявлено доріжку слідів речовини, схожої на кров, яка веде від дверей квартири № 51 до ліфта. Помарки такої речовини виявлено на східцях і стінах. Там же виявлено ніж з плямами бурого кольору, а також два шампури. Всередині квартири на порозі, на одвірках, на підлозі і на стінах виявлено сліди речовини, подібної на кров (т.2 а.с.95).

В цей же день обвинувачена затримана і у неї вилучено майку зі слідами, схожими на кров. Згідно з випискою із амбулаторної карти у ОСОБА_4 02.05.2019 виявлено алкогольне сп`яніння (т.2 а.с.116, 124).

Під час слідчого експерименту обвинувачена відтворила обставини події, а саме те, що вона виганяла потерпілого із квартири і син приніс їй ножа, але потерпілий відкинув цей ніж. Далі потерпілий штовхнув її і вона, падаючи, штовхнула сина, який ударився об стіну. Потім вона продовжувала виганяти потерпілого, а син приніс ще один ніж, якого відібрав потерпілий. Не могла пояснити, як ніж опинився у неї і як вона нанесла цим ножем удар потерпілому, але побачила у потерпілого на животі кров, викинула ножа у під`їзд і туди ж виштовхала потерпілого і зачинилась у квартирі (т.2 а.с.204).

03.05.2019 повторно оглянуто місце події і в помешканні обвинуваченої під диваном виявлено ще один ніж (т.2 а.с.139), чим підтверджено те, що син обвинуваченої приносив ніж, але потерпілий викинув його.

За висновками судово-медичної експертизи (т.2 а.с.216) потерпілому ОСОБА_1 в результаті дії гострого предмета з колото-ріжучими властивостями завдано рани передньої поверхні грудної клітини зліва, яка проникає в плевральну порожнину з попаданням крові в плевральну порожнину (лівобічний гемоторакс). Це тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

При проведенні судово-медичних експертиз на знайденому в квартирі обвинуваченої ножі крові не виявлено. На клинку ножа, який вилучений на сходовій клітині, знайдено сліди крові людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_1 . На предметах одягу потерпілого (футболці, штанах, шкарпетках і трусах) також знайдено кров людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_1 . На руках обвинуваченої крові не знайдено (т.2 а.с.222, 228, 235, 240).

Конфлікти між потерпілим і обвинуваченою відбувались і раніше протягом тривалого часу, що підтверджено здобутими захисником документами (т.1 а.с.67-79).

Аналіз приведених доказів свідчить про те, що між обвинуваченою і потерпілим протягом тривалого часу склались складні стосунки: вони сварились, потерпілий застосовував до неї насильство, але потім вони відновлювали відносини. 02.05.2019 вони перебували у стані алкогольного сп`яніння вдома у обвинуваченої, де був її малолітній син, і між ними знову виникла сварка. Потерпіла виганяла із квартири потерпілого, той не захотів йти і вона телефонувала до поліції. Тобто між ними розвились неприязні стосунки. Це не оспорюють ні потерпілий, ні обвинувачена. Та обставина, що до конфлікту підключився малолітній син обвинуваченої, який приніс ніж, підтверджує те, що обвинувачена виганяла потерпілого із квартири, але він не виконував її вимогу. Цей ніж потерпілий викинув і у подальшому його знайшли під диваном. Після цього обвинувачена ОСОБА_4 , намагаючись вигнали потерпілого ОСОБА_10 , викинула із квартири у під`їзд його речі - два шампури і кофту, але потерпілий залишався у квартирі.

Після цього моменту очевидці конфлікту по різному описують його подальше протікання. ОСОБА_4 та її син показали, що потерпілий штовхнув обвинувачену, після чого син приніс із кухні другий ніж, який опинився в руках у обвинуваченої. Потерпілий заявив, що ніж принесла обвинувачена і нанесла йому удар ножем, після чого він відштовхнув її.

Разом з тим, з їхніх показань встановлено, що саме обвинувачена нанесла потерпілому удар ножем в грудну клітину.

Та обставина, хто саме (обвинувачена чи її син) приніс із кухні цей ніж, не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченої.

Суд не вважає доведеним твердження обвинуваченої, що вона перебувала у стані необхідної оборони. Це випливає навіть із її показань. Так, ОСОБА_4 досить детально розповіла суду, що потерпілий не нападав на неї, а шарпав за одяг. Він штовхнув її і вона впала на сина, який, в свою чергу, нібито вдарився головою об стіну. Після цього потерпілий ще певний час ходив по квартирі і не піддавався її вмовлянням покинути помешкання. Тільки тоді син приніс другий ніж і вона за обставин, яких не пам`ятає, нанесла йому удар ножем. Син обвинуваченої показав суду, що потерпілий не бив і не сварив його, але штовхнув маму, яка ударилась головою. При цьому йому фізичної болі не було заподіяно. Таким чином, підстав оборонятися від потерпілого у обвинуваченої не було, а її дії були спрямовані тільки на те, щоб змусити потерпілого піти з її квартири.

Згідно з висновками судово-психіатричної експертизи обвинувачена ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждає і не страждала на період, до якого відноситься інкриміноване правопорушення, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості у стані компенсації. На період цього часу у неї виявлялася психопатична реакція у стані алкогольного сп`яніння з експлозивними і істеричними формами реагування, з неповним прийняттям ситуації в окремі моменти, через що на вказаний період часу вона не могла повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом обвинувачена не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (т.2 а.с.177).

Незважаючи на те, що обвинувачена не могла повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними, але вона вчинила цілеспрямовану дію - нанесла клинком ножа удар потерпілому в грудну клітину. При цьому вона хоч і не повною мірою, але усвідомлювала (не могла не усвідомлювати), що від такого удару у потерпілого можуть виникнути тілесні ушкодження будь-якого ступеню тяжкості.

Підсудній ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у незакінченому замаху на умисне вбивство, тобто у вчиненні умисних дій, направлених на протиправне заподіяння потерпілому ОСОБА_10 смерті, однак вона свій умисел не довела до кінця із-за обставин, що не залежали від її волі, тому що потерпілому своєчасно було надано медичну допомогу.

Судом встановлені об`єктивні обставини справи, а саме те, що обвинувачена всіляко намагалась вигнати потерпілого із помешкання: телефонувала до поліції, викинула його речі з квартири, але це їй не вдалось. Після нанесення одного єдиного удару ножем в грудну клітину потерпілому обвинувачена виштовхала його з квартири і знала, що він залишився живим. При цьому у неї перебував в руках ніж, а потерпілий не був озброєним і був пораненим. У випадку направленості умислу обвинуваченої на позбавлення потерпілого життя вона мала можливість продовжувати застосувати до нього ніж. Проте обвинувачена вчинила інші дії - виштовхала потерпілого за межі квартири у під`їзд, викинула туди ж ножа і зачинила двері. Тобто вона не продовжувала вчиняти дій, направлених на позбавлення потерпілого життя. У подальшому вона, хоч і не зразу, але повідомила матері потерпілого і свідку ОСОБА_12 про подію і попросила викликати невідкладну медичну допомогу для потерпілого.

Поєднання умов та обставин події приводять суд до висновку про те, що обвинувачена не мала умислу на вбивство потерпілого. Наявність такого умислу не доведена перед судом, а фактичні обставини кримінального провадження спростовують цю частину обвинувачення.

Проте суд встановив, що від умисних дій обвинуваченої потерпілому заподіяно тяжке тілесне ушкодження, тому обвинувачена повинна нести відповідальність за фактично вчинене кримінальне правопорушення.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеним висунуте ОСОБА_2 обвинувачення в тій частині, що вона вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно з положеннями ст. 20 КК України обвинувачена є обмежено осудною, але підлягає кримінальній відповідальності, що враховується судом при призначенні покарання.

Обвинувачена не судима, розлучена і самостійно виховує двох дітей, 2004 та 2013 років народження. За місцем проживання характеризується посередньо. У обвинуваченої із потерпілим у минулому неодноразово виникали конфлікти і вона намагалась притягнути його до кримінальної відповідальності, але відновлювала стосунки, що сприяло вчиненню злочину.

Призначаючи вид і міру покарання, суд враховує те, що обвинувачена частково визнала свою винуватість. Вона не перебуває під наглядом у психіатра чи нарколога. Пом`якшує покарання обвинуваченої стан її здоров`я, який відмічений у висновку судово-психіатричної експертизи (а.с. 76), а також те, що вона одна виховує двох неповнолітніх дітей, обтяжує - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпілий наполягає на суворому покаранні обвинуваченої. Його думка не є вирішальною при призначенні покарання, але суд повинен її враховувати. З урахуванням того, що обвинувачена тільки частково визнала свою вину, від її дій потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а вона не відшкодувала йому завданої шкоди і її покарання обтяжує зазначена обставина, суд призначає їй покарання у виді позбавлення волі. Наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, дозволяє суду призначити їй мінімальний розмір покарання. Підстав для застосування ст.ст. 69 чи 75 КК України немає, тому що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на лікування у розмірі 9850 грн., компенсації за пошкоджений одяг у розмірі 5100 грн., а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. (т.2 а.с.42).

Витрати потерпілого на лікування підтверджені копіями чеків, тому суд задовольняє цю частину цивільного позову. Потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження, перебував на лікуванні, тому суд вважає доведеним, що у нього були підстави переживати за своє життя і стан свого здоров`я, чим йому заподіяно моральної шкоди. Розмір компенсації такої шкоди не є надмірним і відповідає принципам розумності і виваженості, тому суд задовольняє позовну вимогу в частині відшкодування моральної шкоди. Разом із тим, вимоги потерпілого про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням предметів його одягу та взуття, не задовольняються, тому що їх вартість нічим не підтверджена.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України. У зв`язку з винесенням обвинувального вироку суд стягує із обвинуваченої процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта. Підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу немає.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк покарання обчислювати з дати затримання обвинуваченої після набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення з 02 травня 2019 року по 03 травня 2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 942 грн.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 витрати на лікування у розмірі 9850 грн. і відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а всього 14 850 грн.

Речові докази: кухонний ніж, змиви з рук і зрізи піднігтьових пластин, предмети одягу (штани чорні, футболку світлу, шкарпетки і труси) - знищити, як такі, що не мають цінності; два шампури і спортивну чоловічу куртку - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_1 , кухонний ніж з пластиковою ручкою сірого кольору - залишити в розпорядженні обвинуваченої ОСОБА_2 .

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченій негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук

судді: Демчик Р.В.

Скляренко В.М.