Вирок № 95833120, 22.02.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №355/7935/20

Провадження №1-кп/359/235/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Пророченка О.С. та Баклана В.М., обвинувачуваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Березуцького Ю.В., потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду об`єднане судове провадження за кримінальним провадженням №12020110100001538, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2020 року, та кримінальним провадженням №12020115100000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2020 року, що надійшли до суду з обвинувальними актами, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , маючого непогашену та не зняту судимість, засудженого за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.11.2020 року за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням з іспитовим строком на три роки і визначенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, та за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.11.2020 року за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп., реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

02.08.2020 року близько 21 год. 15 хв., ОСОБА_1 , маючи не погашену та не зняту судимість, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проходив повз супермаркет «АТБ» по вул. Головатого, 87 в м. Бориспіль Київської області, де випадково зіштовхнувся з раніше невідомим йому ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла словесна сварка.

В цей час, у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , тримаючи в руці невстановлений металевий предмет, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, з мотивів неприязних відносин наніс із значною силою один удар вказаним металевим предметом у праву лобну долю голови ОСОБА_2 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійної рани правої лобної ділянки, багатоуламкового перелому правої лобної кістки з переходом на передню черепну ямку, забою правої лобної ділянки. Вказані ушкодження є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, що виразились в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

У цьому зв`язку потерпілим ОСОБА_2 подано цивільний позов до обвинуваченого, у відповідності до якого потерпілий просив стягнути з ОСОБА_1 107735 грн. 30 коп. завданих матеріальних збитків та моральної шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи раніше судимим вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 17.08.2017 року за ч. 1 ст. 187, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст.186 КК України, із застосуванням вимог ч.1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, маючи непогашену та не зняту судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, за наступних обставин.

24 жовтня 2020 року, близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу житлового будинку № 73 по вулиці Київський Шлях в місті Борисполі Київської області, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, діючи повторно, зловживаючи довірою раніше йому знайомого ОСОБА_3 , під вигаданим приводом тимчасового користування для здійснення телефонного дзвінка, заволодів належним ОСОБА_3 мобільним телефоном марки Тесnо Sраrк 5 Рrо (КD7) об`ємом пам`яті 128 gb, ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , який останній, будучи введеним в оману, добровільно надав ОСОБА_1 .

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 , отримавши від ОСОБА_3 зазначений мобільний телефон Тесnо Sраrк 5 Рrо (КD7), вартістю 3833 гривень 56 копійок, користуючись відсутністю потерпілого, ввівши в оману останнього, покинув зазначене вище місце події, заволодівши в такий спосіб вказаним майном, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 3833 гривень 56 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив умисні дії, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.

Доказами вчинення ОСОБА_1 указаних злочинів, є надані ним в ході судового розгляду покази.

З урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника Березуцького Ю.В., та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, крім допиту обвинуваченого, - а саме: допиту потерпілих, свідків, дослідження доказів обвинувачення, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались.

Обвинувачений визнав вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121 та ч. 2 ст. 190 КК України, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорює та у судовому засіданні показав обставини вчинення інкримінованих йому дій, які відповідали зазначеним в обвинувальних актах та пред`явлених йому обвинуваченнях.

З цього приводу, він зазначив, що дійсно, він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків поруч з магазином «АТБ» в м. Борисполі наніс один удар по голові раніше незнайомому йому громадянину, внаслідок чого останній впав, та скоріш за все отримав тілесні ушкодження. Допомоги він йому не надавав, а пішов далі до місця свого тимчасового проживання. Удар наніс чимось важким (схожим на молоток предметом), який узяв у свого знайомого, оскільки той предмет знаходився у нього в кульку. Де останній дівся йому не відомо. З заявленими позовними вимогами погодився та визнав ту обставину, що тілесні ушкодження у потерпілого та відповідні заходи лікування, пов`язані з його протиправними діями, і він повністю визнає їх.

Щодо заволодіння телефоном, то ОСОБА_1 повідомив, що він, перебуваючи по вул. київський Шлях в м. Борисполі, дійсно попросив у свого наглядно знайомого ОСОБА_3 подзвонити по телефону (стартфону), та скориставшись тим, що останній відійшов, та перебував у стані, що надавав йому можливість відволікатись, забрав даний телефон собі. Вподальшому телефон повернуто потерпілому, претензій до нього останній не має.

Крім допиту обвинуваченого, судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу ОСОБА_1 , процесуальні витрати та речові докази у справі. Судовий розгляд здійснено у відповідності до пред`явленого обвинувачення, і підстав для його зміни не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_1 винуватим у їх вчиненні, зважаючи на надані ним покази в ході судового розгляду.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, та ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною. При цьому шахрайство вчинене ОСОБА_1 повторно, оскільки раніше останній притягався до кримінальної відповідальності за скоєння злочину проти власності.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч. 1 ст. 121 та ч.2 ст. 190 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, характер суспільної небезпеки скоєного ним, вартість завданого ним збитку при шахрайстві, що становить 3833 грн. 56 коп., завдані моральні страждання та матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням особи, при умисному тілесному ушкодженні ОСОБА_2 , дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують відповідальність та наявність обтяжуючої відповідальність обставини у вигляді вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

В той же час, згідно ж ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що останній вчинив кримінальні правопорушення - злочини, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, відповідно. Дані кримінальні правопорушення є умисними, а також суспільно небезпечними, оскільки посягають на право власності та життя і здоров`я інших громадян.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 в обох випадках, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та сприяння органу досудового слідства в розкритті злочину. Доказів скрутного матеріального становища обвинуваченого суду не надано, останніх з поданих матеріалів не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, як зазначалось вище є вчинення злочину за ч.1 ст. 121 КК України в стані алкогольного сп`яніння.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вказує на те, що останній раніше притягався до кримінальної відповідальності, має непогашену та не зняту судимість, а в іншому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 Бориспільським міськрайонним судом Київської області оголошено вирок від 27.11.2020 року щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, вчиненого останнім 23.07.2020 року.

При цьому, суд враховує, що указаний вирок підлягає поглиненню у відповідності до ч.4 ст. 70 КК України у зв`язку з призначенням більш суворого покарання за вчинений ОСОБА_1 новий злочин.

Також, у відповідності до ч.3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн., призначене ОСОБА_1 за вироком цього ж суду від 27.11.2020 року за ч.1 ст. 296 КК України, слід приєднати до остаточного покарання та підлягає окремому виконанню.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 має місце реєстрації та місце постійного проживання в м. Борисполі Київської області, має намір створити родину, має неофіційний дохід по найму, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання та реєстрації не перебуває.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Тому за вчинені ним злочини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Підстав для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені. Остаточне покарання слід визначити із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , щирого каяття останнього та позиції прокурора, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, і таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і досягнення інших цілей покарання. Однак з урахуванням наявності інших випадків притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого, такий іспитовий строк повинен становити максимально можливий, а саме три роки.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати становлять в кримінальному провадженні 150 грн. 00 коп. за залучення експерта та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Держави України.

Заходи забезпечення кримінального провадження на досудовому розслідування не застосовувались.

Щодо вирішення пред`явленого цивільного позову, в рамках кримінального провадження №12020110100001538, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Крім того, у відповідності до ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань, має право на відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Крім того, потерпілий має право на відшкодування шкоди, завданої йому злочином.

У цьому зв`язку, суд вважає наведені доводи позивача ОСОБА_2 частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Щодо вимоги потерпілого про відшкодування завданої матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується поданими доказами, що долучені до позовної заяви, та відносно якої немає заперечень обвинуваченого, оскільки останній визнав суму завданої матеріальної шкоди потерпілому, то суд вважає що остання підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого саме в розмірі 7735 грн. 30 коп.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки такі вимоги підтверджені відповідними доказами наявними в матеріалах судового провадження (квитанції на оплату наданих медичних послуг, придбання медикаментів тощо).

Щодо вирішення заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У цьому зв`язку, суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку з заподіянням обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, останній тривалий час лікувався, мав проблеми із станом свого здоров`я, та продовжити нормальний спосіб свого життя, був позбавлений можливості нормального спілкування з рідними та близькими. З цього приводу, суд вважає, що дійсно ОСОБА_2 зазнав душевних переживань у зв`язку з неможливістю забезпечити нормального способу свого життя протягом тривалого часу та додаткових страждань з цього приводу. Однак, зважаючи на заявлений їх розмір, суд вважає, що вони є завищеними, а тому, незважаючи на визнання таких вимог обвинуваченим, підлягають лише частковому відшкодуванню, в межах доведеного позивачем.

Тому, на думку суду, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_2 , повинен становити 80000 грн. В іншій частині позовні вимоги потерпілого є недоведеними.

Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

На підставі викладеного та ст.ст. 5, 50, 65-66, 69-1, 70, 72, 75, 76, 77, ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 190 КК України, та керуючись ст.ст. 100, 122, ч.2 ст.124, 128, ст. 318, ч.3 ст.349, ст.ст. 342-351, 358, 363-368, 361, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.121 і ч.2 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.11.2020 року за ч.2 ст. 185 та ч.1 ст. 296 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років зі сплатою штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Вирок суду в частині покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 22.02.2021 року.

Засуджений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA898999980313060106000010001; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь Держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 150 (сто п`ятдесят) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: мобільний телефон TECNO SPARK 5PRO, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому, - залишити в користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; оригінал медичної картки стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , №5761-152-493, - повернути до КНП «Бориспільської БЛІЛ» (08300, м. Бориспіль Київської області, вул. Котляревського, 1), з залишенням її копії при матеріалах судового провадження.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід залишити у вигляді домашнього арешту за місцем проживання ( АДРЕСА_3 ) терміном на два місяці з визначенням наступних обов`язків: не залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 22.00 год. до 08.00 год. наступного дня; прибувати до суду, слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області та прокуратури за першою вимогою відповідних посадових осіб; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд, залежно від стадії кримінального провадження про необхідність зміни свого місця проживання та зміну засобів зв`язку; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон; не спілкуватись безпосередньо, чи через інших осіб, із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні №12020110100001538, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2020 року, та №12020115100000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2020 року; заборонити вживання алкогольних напоїв на строк дії обов`язків).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_4 ), - 7735 грн. 30 коп. завданих матеріальних збитків та 80000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 87735 (вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 30 коп.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду С.М. Вознюк