Рішення № 95830293, 12.03.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15955/20

Провадження № 2/686/1905/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О.В.

при секретарі Колісник Л.В.

за участі представника позивача Вороновської Н.В.

представника відповідача Рисюк П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданої шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданої шкоди та просить стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування майнової шкоди в розмірі 13000,00 гривень та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень.

На обґрунтування свого позову вказав, що неодноразовими неправомірними діями працівників Департаменту патрульної служби Національної поліції України йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, а саме: 28 жовтня 2019 його було зупинено поліцейськими Управління патрульної поліції в Хмельницькій області. Порушуючи порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2015 № 1452/735,працівники поліції не провели на місці зупинки його огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а відразу вимагали проїхати в заклад охорони здоров`я - до КНП «Хмельницької обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради. При цьому, він не заперечував проти проходження огляду на місці зупинки (працівники поліції йому навіть не пропонували провести такий огляд). В медичному закладі він не зміг пройти аналіз на забір сечі через фізіологічні причини. Проте, пропонував лікарям взяти будь-які інші аналізи (крові, слюни, тощо), на що получив відмову. Після цього, працівники поліції провели огляд з застосуванням технічного засобу «Драгер», який показав негативний результат на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння. Лікар- нарколог проводив цілий комплекс перевірки мого стану, що також не підтвердило факту вживання ним алкогольних напоїв або наркотичних засобів. Проте, не дивлячись на це, працівники поліції, а саме поліцейський УПП в Хмельницькій області Семенюк В.М. склав протокол про адміністративне правопорушення БД №2І8299 від 28.10.2019 року про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 12.12.2019 року по справі №686/30112/19, було закрито адміністративне провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, даним рішенням було встановлено, що працівниками поліції порушено порядок огляду особи на стан сп`яніння, а також встановлено, що законні підстави пропонувати пройти огляд у закладі охорони здоров`я в обхід законодавчо визначеної процедури у них були відсутні та недопустимі. Таким чином, постановою Хмельницького міськрайонного суду від 12.12.2019 року було встановлено незаконність та протиправність дій працівників Департаменту патрульної поліції .

18 грудня 2019 року його знову було зупинено працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та, за аналогічних підстав, тобто з порушенням порядку, передбаченого ст. 266 КУпАП, Інструкцією № 1452/735, було запропоновано на власному автомобілі проїхати в медичний заклад для проходження огляду. Після того, як факт вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів знову не знайшов свого підтвердження, поліцейським УПП в Хмельницькій області Полтавцевим Владиславом Вадимовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №309288 від 18.12.2019 року, про вчинення мною правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 07.02.2020 року по справі №686/350/20, було закрито адміністративне провадження відносно нього за відсутністю в йому діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, даним рішенням також було встановлено, що працівниками поліції порушено порядок огляду особи на стан сп`яніння, чим фактично було встановлено незаконність та протиправність дій працівників відповідача.

08 квітня 2020 року працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області було зупинено його автомобіль та, за аналогічних підстав, тобто з порушенням порядку, передбаченого ст. 266 КУпАП, Інструкції№1452/735, було запропоновано на власному автомобілі проїхати в медичний заклад для проходження огляду. Не встановивши факту перебування мене в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння, поліцейським УПП в Хмельницькій області ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №373529 від 08.04.2020 року, про вчинення мною правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 22.04.2020 року по справі №686/9918/20, було закрито адміністративне провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, даним рішенням також було встановлено, що працівниками поліції порушено порядок огляду особи на стан сп`яніння, чим фактично було встановлено незаконність та протиправність дій працівників відповідача.

Протягом тижня, з 28 січня.2020 року по 03 лютого 2020 року, він взагалі був позбавлений можливості користуватись власним автомобілем, оскільки йому було відмовлено в поверненні посвідчення водія.

Крім того, після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2019 року він вимушений був звертатись до адвоката про надання мені правової допомоги та представництво моїх інтересів в суді. Розмір гонорару адвоката становив 10 000.00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги та квитанцією про сплату коштів, які додаються до даного позову.

Після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 18.12.2019 року, він також звертався до адвоката про надання мені правової допомоги. Розмір гонорару адвоката становив 1500,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 26.12.2019 року, актом приймання-передачі юридичних послуг від 03.01.2020 року та квитанцією.

Після складання протоколу про адміністративне правопорушення від 08.04.2020 року він також звертався до адвоката про надання правової допомоги. Розмір гонорару адвоката становив 1500, 00 грн., що підтверджується договором про надання йому правової допомоги від 10.04.2020 року, актом приймання – передачі юридичних послуг від 14.04.2020 року та квитанцією.

В судових засіданнях 12.12.2019 року по справі №686/30112/19, 07.02.2020 року по справі №686/350/20 та по 22.04.2020 року по справі №686/9919/20 вимога про повернення судових витрат (зокрема про відшкодування вартості послуг адвоката) ним не заявлялася, так як вирішення даного питання не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення (зокрема, ст.ст.279, 280, 283 КУпАП), а тому сплачена вартість послуг адвоката в зв`язку з розглядом справ про адміністративне правопорушення, які відбувались внаслідок неправомірних дій працівників відповідача 1, є саме тими витратами, які він поніс в зв`язку з відновленням порушених прав. Тому, сплачена мною вартість послуг адвокатів по трьом справам вважає завданими йому матеріальними збитками.

Також, йому було заподіяно моральні збитки, які полягають у тому, що неправомірними діями працівників Управління патрульної служби в Хмельницькій області він відчув неймовірне приниження моєї честі та людської гідності, так як взагалі не вживає ні алкогольних, ні наркотичних засобів. Протягом жовтня 2019 року - квітня 2020 року його було тричі безпідставно зупинено та звинувачено у перебуванні за кермом в нетверезому стані або в стані наркотичного сп`яніння. По кожному факту зупинення його фактично було затримано на 4-5 годин, враховуючи поїздку в медичний заклад в с.Скаржниці в КПП «Хмельницької обласний заклад з надання психіатричної допомоги», проходження відповідних процедур з лікарем-наркологом, кількаразовими відвідуваннями туалету для забору аналізу сечі в присутності працівника патрульної поліції, моральний тиск працівників патрульної поліції, які фактично змушували його визнати, що він відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, займаючись бізнесом, він побоювався оприлюднення з боку працівників поліції інформації про неодноразові звинувачення його у начеб-то вживанні наркотичних засобів, що могло негативно позначитись на моїй діловій репутації. Крім того, в зв`язку з неправомірною відмовою у поверненні йому посвідчення водія або видачі йому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, він був позбавлений можливості пересуватись власним автомобілем, що є необхідним для моєї роботи, змушений був порушувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами з контрагентами, що також завдавало мені великих моральних страждань. Такі страждання особливо посилюються відчуттям того, що неправомірні дії працівників патрульної поліції носять триваючий, систематичний характер, що підриває довіру до правоохоронних органів та створюють відчуття незахищеності, безправності, небезпеки та приниження.

Такий пригнічений стан та приниження відобразилось на стані його здоров`я, що проявлялось у вигляді головних болей, шуму у вухах, безсонні, підвищеному артеріальному тиску, безсонні, в зв`язку з цим, він змушений був звертатись до лікаря, яким було встановлено діагноз генералізований тривожний розлад, гіпертонічна хвороба 1 ступеню (під питанням), про що є відповідний запис за 29 січня 2020 року у медичній картці амбулаторного хворого.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача – Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Направив до суду відзив, в якому вказав, що 28.10.2019р. працівниками патрульної поліції було складено адміністративний протокол серії БДХо218299 відносно гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із порушенням останнім п.2.5 ПДР України.

12.12.2019 р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області по справі №2686/30112/19 винесено постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В подальшому, 18.12.2019р. працівниками патрульної поліції було складено адміністративний протокол серії ДПР18 №309288 відносно гр. ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із порушенням останнім п.2.5 ПДР України.

07.02.2020р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області по справі №686/350/20 винесено постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Також, 08.04.2020р. працівниками патрульної поліції було складено адміністративний протокол серії ДПР18 Х2373529 відносно гр. ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із порушенням останнім п.2.5 ПДР України.

22.04.2020р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області по справі №686/9918/20 винесено постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Оскільки 28.10.2019р. працівниками патрульної поліції було складено адміністративний протокол серії БД№218299 відносно гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, йому було видано тимчасовий дозвіл строком на три місяці.

Проте, оскільки в подальшому, 18.12.2019р. працівниками патрульної поліції було складено адміністративний протокол серії ДПР18 №309288 відносно гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідно до Розділу XII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015р., з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення.

Проте, гр. ОСОБА_1 звертався із заявою про повернення посвідчення водія, а не про видачу нового тимчасового дозволу, а тому посвідчення водія правомірно було повернуто після закриття провадження у справі №686/350/20.

Крім того, згідно інформації, викладеній у рапорті інспектора УПП в Хмельницькій області ДПП капітана поліції ОСОБА_3 , 19.02.2020р. ОСОБА_1 самостійно звернувся до управління та повідомив, що претензій до працівників управління немає, та повідомив, що не бажає аби його звернення були зареєстровані в управлінні з №М-100 від 05.02.2020 та № М-113 від 11.02.2020, розглядали та додав, що відповіді не потребує (копія рапорту від 19.02.2020р. додається).

Також, в прохальній частині позовної заяви гр. ОСОБА_1 просить стягнути на його користь майнову шкоду в розмірі 13 000 грн. Вказану майнову шкоду він ототожнює з сумою витрат у вигляді оплати вартості послуг адвокатів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу

України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Разом з тим, виходячи із приписів статей 254, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається у випадку виявлення компетентними органами державної влади, їх посадовими особами, протиправних винних дій або бездіяльності. В ньому лише фіксуються, відомості про порушника, обставини та зміст вчиненого правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, пояснення особи — порушника, інформація про свідків та інші дані.

В контексті викладеного, протокол про адміністративне правопорушення не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов`язки у сфері публічно- правових відносин і не має обов`язкового характеру.

Водночас, рішення судів якими закрито провадження у справах, не є доказом на підтвердження неправомірності дій працівників поліції, зокрема, що вони вийшли за межі наданих їм повноважень або діяли в не передбачений законом спосіб, вказаними постановами дії інспекторів патрульної поліції неправомірними чи незаконними не визнавалися, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між складеними протоколами та витратами гр. ОСОБА_1 .

Також, процесуальним законом не передбачено можливості відшкодування витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які були понесені стороною в інших справах, які розглядались судом за його участю.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги позивача та розмір заподіяної шкоди.

В той же час, при складанні протоколів у відношенні позивача працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень відповідно до статей 222, 268 та 122 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання їх дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання йому цими діями матеріальної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки у даному випадку відсутні усі обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення стосунків позивача з іншими людьми, у приниженні його честі та гідності, моральних страждань та інших негативних наслідків, на які посилається позивач і які, на думку позивача, настали внаслідок складання адміністративних протоколів.

Позивач направив до суду відповідь на відзив в якому вказав, що доводи, викладені у відзиві на позов відповідача 1, вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірності позовних вимог позивача. Так, відповідач 1 стверджує, що не завдавав майнової та моральної шкоди позивачу, так як не притягував позивача до адміністративної відповідальності, а працівниками відповідача 1 лише тричі було складено протоколи про адміністративні правопорушення. На думку відповідача 1, протоколом особа не притягується до адміністративної відповідальності, а лише є підставою для розгляду справи у встановленому законом порядку. Вважаємо дану правову позицію хибною.

Так, позивач стверджує, що відповідач 1 завдав йому шкоди не в наслідок неправомірного притягнення його до адміністративної відповідальності, а внаслідок вчинення щодо нього неправомірних (незаконних дій).

Враховуючи, що КУпАП не врегульовано розподілу судових витрат під час розгляду судом справ про адміністративне правопорушення, вважаю, що позивачем було обрано вірний спосіб захисту своїх прав.

Представник відповідача - Державної казначейської служби в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Направив до суду відзив, в якому вказав, що Державна казначейська служба України, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, позов не визнає у повному обсязі у зв`язку з наступним.

Державна казначейська служба України та її територіальні органи у порядку Постанови КМУ № 845 від 03.08.2011 „Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ” лише виконує рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідає за зобов`язаннями Держави або державних органів.

Позивач визначив відповідачем по справі Державну казначейську службу України, проте у контексті позовної заяви жодним чином не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність Казначейство завдало останньому та у чому полягала протиправність його діяння як відповідача.

Позивач в своєму позові помилково ототожнює Державу Україну з державним органом - Державною казначейською службою України, що є порушенням ч. 2 СТ.176 ЦК України, відповідно до якої, юридичні особи, створені державою, якою і є Державна казначейська служба України, не відповідають за зобов`язаннями Держави.

Жодним законодавчим актом, нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на органи Державної казначейської служби України за дії інших юридичних осіб та Держави України в цілому.

Відповідно до п.З постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”(далі - постанова Пленуму ВСУ №4) моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4, загальними підставами відшкодування завданої громадянинові моральної шкоди є; наявність, власне, такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні.

Звертаємо увагу суду, що відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ №4, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При прийнятті рішення щодо відшкодування моральної шкоди (а саме визначенню розміру вищому ніж мінімальний), необхідно дослідити яких моральних втрат зазнав позивач, які нормальні життєві зв`язки порушено і які зусилля необхідно докласти для організації свого життя. Які страждання заподіянні в наслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, судові витрати не є шкодою і не можуть стягуватися як шкода.

Державна казначейська служба України не перебувала із позивачем у цивільно-правових відносинах, а тому не завдавала і не могла завдати останньому шкоди чи будь-яких інших втрат.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки самим же позивачем не було вказано яке саме її право порушено Державною казначейською службою України та не було наведено доказів заподіяння моральної шкоди.

Позивач направив до суду відповідь на відзив в якому вказав, що відповідач 2 по справі №686/15955/2020 у своєму відзиві на позов стверджує про те, по є неналежним відповідачем по даній справі, так як не відповідає за зобов`язаннями Держави або державних органів, а його залучення в якості відповідача по даній справі є порушенням, на думку відповідача 2, ч.2 ст.176 ЦК України. Крім того, відповідач 2 стверджує, що не перебував у цивільно-правових відносинах з позивачем, а тому не завдавав і не міг завдати позивачу будь-якої шкоди.

З даною правовою позицією не погоджуємось, виходячи з наступного: на сьогоднішній день питання залучення Державної казначейської служби України до участі у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або його посадовою особою не має єдиного підходу в судовій практиці.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), в тому числі, за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Ч.1 ст. З Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Тому, позивач просить другим відповідачем по справі притягнути Державну казначейську службу України. Зміст позовних вимог щодо відповідача 2 зводиться до норм ст.1174 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.

Крім того, на сьогоднішній день питання залучення Державної казначейської служби України до участі у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або його посадовою особою остаточно не врегульовано.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що поліцейським УПП в Хмельницькій області Семенюком В.М. складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення БД№2І8299 від 28.10.2019 року про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 12.12.2019 року по справі №686/30112/19, було закрито адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

18 грудня 2019 року поліцейським УПП в Хмельницькій області Полтавцевим Владиславом Вадимовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення ДПР18№309288 від 18.12.2019 року, про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 07.02.2020 року по справі №686/350/20, було закрито адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

08 квітня 2020 року поліцейським УПП в Хмельницькій області Подольським Іллею Руслановичем було складено протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №373529 від 08.04.2020 року, про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 22.04.2020 року по справі №686/9918/20, було закрито адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Між ОСОБА_1 та адвокатом Гандзьошиним М.В. 15.11.2019 року було укладено договір про надання правової допомоги по питаннях, пов`язаних з притягненням його до адміністративної відповідальності в УПП Хмельницької області та в Хмельницькому міськрайонному суді. 19.12.2020 року складено акт прийому передачі наданих юридичних послуг.

Між ОСОБА_1 та адвокатом Вороновською Н.В. 26.12.2019 року було укладено договір про надання правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол ДПР18 №309288 від 18.12.2019 року). 03 січня 2020 року складено акт прийому передачі наданих юридичних послуг.

Між ОСОБА_1 та адвокатом Вороновською Н.В. 10.04.2020 року було укладено договір про надання правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол ДПР18 №373529 від 08.04.2020 року). 14 квітня 2020 року складено акт прийому передачі наданих юридичних послуг.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

У правовому висновку Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1176 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження приниженні його честі та гідності, моральних страждань та інших негативних наслідків, на які посилається позивач і які, на думку позивача, настали внаслідок незаконного складання протоколу про адміністративне правопорушення та позбавлення права керування транспортними засобами. Сам факт закриття провадження по справах про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_4 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди. Тому позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на надання правової допомоги при розгляді даних адміністративних справи, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме: акта до договору про надання правової допомоги б/н від 19 грудня 2020 року, вбачається, що послуги адвоката були надані ОСОБА_1 на загальну суму 10 000 грн. стосовно справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, що не відноситься до розгляду справи в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області 12.12.2019 року. З акта до договору про надання правової допомоги б/н від 26.12.2020 року, вбачається, що послуги ОСОБА_1 були надані на загальну суму 1500 грн. стосовно справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, по справі №686/350/20, проте справа, що перебуває в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області зареєстрована за номером №686/15955/20, тобто даний акт до договору про надання правової допомоги не відноситься до справи, яка розглядається. З акта до договору про надання правової допомоги б/н від 26.12.2020 року, вбачається, що послуги ОСОБА_1 були надані на загальну суму 1500 грн. стосовно справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, по справі №686/9918/20, проте справа, що перебуває в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області зареєстрована за номером №686/15955/20, тобто даний акт до договору про надання правової допомоги не відноситься до справи, яка розглядається.

Встановивши, що при складанні протоколу у відношенні позивача працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень відповідно до статей 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання їх дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання йому цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки у даному випадку відсутні усі обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності. Крім того, до позивача не було застосовано незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Посилання позивача на те, що протиправність та неправомірність дій працівників поліції щодо складання у відношенні нього протоколів про адміністративне правопорушення підтверджується постановами Хмельницького міськрайонного суду про закриття провадження по справах на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП є необґрунтованими, оскільки вказаною постановою неправомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено. Рішення про визнання неправомірності вищевказаних дій працівників поліції відсутнє.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідачів та шкодою, для виникнення зобов`язання відшкодування шкоди відповідно до вищеназваних вимог статей 23,1167,1176 ЦК України, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 22,23, 1166,1167,1174 ЦК України, ст..ст. 4, 12, 81, 82, 258, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданої шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складення повного тексту судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКППП НОМЕР_1 , проживає в

АДРЕСА_1 ;

Відповідачі: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ вул.. Федора Ернста, 3;

- Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, м. Київ вул.. Бастіонна, 6.

Повний текст рішення складено 24.03.2021 року.

Суддя: