Постанова № 9582996, 17.05.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року           Справа № 16/174-08

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Карбань І.С.,

судді Бабакової Л.М.,

судді Шутенко І.А.- доповідач,

при секретарі –Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –Сосіної І.О. (дов. №955/01-17/03-02 від 12.03.2010р.),

відповідача –Гарагулі В.А. (дов. №1-40/27-11 від 04.01.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Харківській області (вх. № 1004 Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2010р. по справі №16/174-08

за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», м. Харків,

про стягнення 2826216, 17 грн., -

встановила:

Позивач, Державна екологічна інспекція в Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ВАТ «Турбоатом»на користь держави 2826216, 17 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок загальною площею 51,2910 га.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2010р. по справі №16/174-08 (суддя Здоровко Л.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, Державна екологічна інспекція в Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2010р. по справі № 16/174-08 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неправомірно застосував Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства»від 15.04.2008р. №271, який набрав чинності з 07.05.2008 р., яким внесені зміни до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в частині уточнення терміна «самовільне зайняття земельної ділянки», оскільки на час проведення перевірки, існувала інша редакція терміна «самовільне зайняття земельної ділянки».

Апелянт вказує, що відповідно до редакції,яка діяла під час проведення перевірки, самовільне зайняття земельних ділянок –це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Таким чином, апелянт вважає, що при проведенні перевірки, Інспекцією правомірно та законно встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем, оскільки вони використовувалися без одержання документів, що посвідчує право на земельні ділянки, та без державної реєстрації, а суд першої інстанції порушив ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідач, ВАТ «Турбоатом», надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2010р. по справі №16/174-08 вважає законним та обгрунтованим в зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження встановлено, що в період з 03 вересня 2007 року по 04 вересня 2007 року позивачем було проведено перевірку додержання відповідачем вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Земельного кодексу України та Водного кодексу України. За результатами вказаної перевірки позивачем було складено акт перевірки від 03-04.09.2007 р. за №00516.

В акті зазначено, що документи, які посвідчують право власності або право користування відповідачем земельними ділянками, на яких розташовано підприємство, у відповідача відсутні, що, на думку позивача, є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

У зв'язку з цим позивач дійшов висновку, що дії відповідача щодо використання земельних ділянок без документів, що посвідчують право на них, є самовільним користуванням земельними ділянками загальною площею 51, 2910 га, внаслідок чого, відповідачем заподіяна шкода державі на суму 2 826 216 грн. 17 коп., яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р. «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу». У відповідності до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється. Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно матеріалів справи, земельні ділянки, якими користується відповідач та на яких розташовано підприємство відповідача, надані йому на підставі:

-          рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 31.03.1948р.;

-          рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 232 від 30.03.1949р.;

-          рішення № 359 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 р.

-          рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 556 від 23.06.1949р.

-          рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 56 - II від 03.02.1960р.

-          рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 210 - 13 від 18.04.1961р.

-          рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 158 - 16 від 27.06,1990 р.

Зазначений факт не заперечується і самим позивачем, в акті перевірки якого від 03-04.09.2007 р. за № 00516 в розділі 4 «Охорона та використання земельних ресурсів»встановлено, що в результаті перевірки відповідача в наявності є наступна документація: на промисловий майданчик «А»рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 31.03.1948 р. та № 56 - II від 03.02.1960 р.; на промисловий майданчик «Б»рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 359 від 11.05.1949 р. та № 210 - 13 від 18.04.1961 р.; на промисловий майданчик «В»рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 158 - 16 від 27.06.1990 р. та № 43- 14 від 10.02.1971 р.

Згідно довідки Харківського міського управління земельних ресурсів від 04.11.2002р. №4587(т. 1 а.с. 147), ВАТ "Турбоатом" дійсно розміщується на трьох майданчиках у місті Харкові за такими адресами:

-          пр-т Московський, 199 (майданчик "А" ВАТ "Турбоатом") - площа 11,9 га;

-          пр-т Московський, 267 (майданчик "Б" ВАТ "Турбоатом") - площа 11,1 га;

-          вул. Енергетична, 1 (майданчик "В" ВАТ "Турбоатом") - площа 28,5га.

Зазначене у довідці Харківського міського управління земельних ресурсів №4587 від 04.1.2002р. також підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи документами, а саме: даними земельного державного кадастру (т. 1 а.с. 93-95) та відомостями про наявність документів на землю (т. 1 а.с. 90).

Крім того, в листі Харківського міського управління земельних ресурсів № 4587 від 04.11.2002 р. вказано, що Харківського міське управління земельних ресурсів підтверджує, що відповідач - ідентифікаційний код землекористувача 05762269 дійсно розміщується на трьох промислових майданчиках «А», «Б»і «В»і земельні ділянки під ці майданчики надані йому рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради, переліченими вище.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що земельні ділянки, вказані позивачем в Акті перевірки від 3-4.09.2007 №00516 та у позовній заяві, є тими ж самими земельними ділянками, щодо яких виник спір у даній справі, а саме земельними ділянками розташованими за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 199 (майданчик "А" ВАТ "Турбоатом") –площа 11,9 га; м. Харків, пр-т Московський, 267 (майданчик "Б" ВАТ "Турбоатом") –площа 11,1 га; м. Харків, вул. Енергетична, 1 (майданчик "В" ВАТ "Турбоатом") –площа 28,5га. Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач використовує вказані земельні ділянки на підставі рішень, прийнятих органом місцевого самоврядування, а саме –рішень виконавчого комітету Харківської міської ради.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог виходячі з наступного.

З акту перевірки додержання відповідачем вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Земельного кодексу України та Водного кодексу України №00516 від 03-04.09.2007р. вбачається, що за результатами перевірки позивач дійшов висновку, що відповідач заподіяв державі шкоду у розмірі 2826216,17грн. внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 51,2910 га

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в редакції, яка діяла на час проведення позивчем перевірки дотримання відповідачем земельного законодавства, а саме - в 2007 році, під самовільним зайняттям земельної ділянки розумілись будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж внатурі (на місцевості), до од ержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. 15.04.2008 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства»№ 271 - VI, який набрав чинності з 07.05.2008р., яким були внесені зміни до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в частині уточнення терміна «самовільне зайняття земельної ділянки».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь -які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки 19.12.2009р. В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь держави у відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, 2826216,17 грн. не вказуючи при цьому період заподіяння відповідачем такої шкоди. (т. 1, а.с. 3-4)

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, лише в грудні 2009 року, тобто після вступу в дію нової редакції Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», та враховуючи, що позивач у позовній заяві не зазначає періоду за який він здійснив розрахунок шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а лише просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, то колегія суддів вважає, що під час розгду даної справи слід застосовувати норму права, яка діяла на момент звернення позивачем з позовом до господарського суду, а саме - Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства»від 15.04.2008 р. № 271 - VI.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час вирішення доного спору по суті правомірно застосував норму ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства»від 15.04.2008 р. № 271 –VI.

Згідно з визначенням терміну «самовільне зайняття земельної ділянки»наведеного в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства»від 15.04.2008 р. № 271 - VI, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Як було встановлено вище, відповідач користується земельними ділянками, на яких розташовано підприємство, на підставі: рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 31.03.1948р.; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 232 від 30.03.1949р.; -          рішення № 359 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 р.; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 556 від 23.06.1949р.; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 56 - II від 03.02.1960р.; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 210 - 13 від 18.04.1961р.; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 158 - 16 від 27.06,1990 р.

Зважаючи на наявність рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, якими відповідачу були надані у користування земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 199 (майданчик "А" ВАТ "Турбоатом") –площа 11,9 га; м. Харків, пр-т Московський, 267 (майданчик "Б" ВАТ "Турбоатом") –площа 11,1 га; м. Харків, вул. Енергетична, 1 (майданчик "В" ВАТ "Турбоатом") –площа 28,5 га, то дії відповідача не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельних ділянок, за яке згідно діючого законодавства України наступає відповідальність, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р.

Враховуючи, що ВАТ "Турбоатом" не здійснювало самовільного зайняття земельних ділянок на яких розташовано підприємство, то позовні вимоги про стягнення на користь держави відшкодування шкоди, завданої самовільним заняттям відповідачем земельних ділянок у розмірі 2 826 216,17 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43 ГПК України, щодо всебічного, повного та об’єктивного дорслідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2010р. по справі №16/174-08 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Судді Бабакова Л.М.

Шутенко І.А.

Повний текст постанови підписано 17.05.2010р.