Постанова № 9582848, 18.05.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р.Справа № 9/7-10-198

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Трепелець В.В., за дов,

від відповідача –не з’явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Імідж”

на рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2010 року

у справі №9/7-10-198

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОМІЛ”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Імідж”, м. Одеса

про стягнення 88963,18 грн.

В судовому засіданні 11.05.2010р. оголошувалась перерва до 18.05.2010р.

встановив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОМІЛ” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імідж” (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 88963,18 грн. за поставлений товар по договору поставки від 16.04.2008 року №11.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем зобов’язання по поставці продукції по вказаному договору виконані, а відповідачем оплата за поставлений товар була зроблена не в повному обсязі, в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість по оплаті продукції в розмірі 88963,18 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2009р., в якому відповідач визнав цю заборгованість.

          В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем була надана заява про зменшення розміру позовних вимог до 76970,25 грн., оскільки відповідачем в період з 22.02.2010р. по 09.03.2010р. у процесі розгляду справи судом було проведено часткове погашення заборгованості шляхом перерахування коштів на загальну суму 4950,00 грн. та повернення продукції на суму 7042,93 грн.

          Відповідач відзиву на позов зі своїми запереченнями суду не надав, у зв’язку з чим суд при прийнятті рішення виходив із положень ст.75 ГПК України.

Рішенням місцевого господарського суду від 10 березня 2010 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено в сумі 76970,25 грн. з огляду на його обґрунтованість.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на подання апеляційної скарги (такий строк відновлено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 31.03.2010р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 76970 грн. 24 коп., посилаючись при цьому на невідповідність стягнутої суми 76970,25 грн. сумі боргу –76970,24 грн., тобто на одну копійку.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, посилаючись при цьому на затягування відповідачем погашення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 16 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОМІЛ” (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Імідж” (Покупець) був укладений договір поставки №11, згідно якому позивач поставив відповідачу продукцію, а останній повинен був оплатити цю продукцію протягом 45 (сорока п’яти) календарних днів з моменту поставки по накладним шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача (п.7.2 договору).

Позивач (Постачальник) виконав свої зобов’язання щодо поставки продукції, але відповідачем її оплата була зроблена не в повному обсязі, у зв’язку з чим позивачем був направлений лист на адресу відповідача від 19.11.2009р. №55, в якому він повідомив відповідача про існування за ним заборгованості в розмірі 89463,18 грн. Цей лист був залишений відповідачем (апелянтом) без відповіді.

Заборгованість відповідача на період подання позову до господарського суду в сумі 88963,18 грн. підтверджується актом звірки розрахунків станом на 30.11.2009р., підписаного і скріпленого печатками сторін (а.с.8).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу (ЦК) України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, у процесі розгляду справи судом першої інстанції сторони (позивач і відповідач) станом на 09.03.2010р. знову склали акт звірки розрахунків, із якого випливає, що залишок (сальдо) заборгованості відповідача на 01.01.2010р. складає 88963,17 грн. Але цей залишок заборгованості відповідача станом на 30.11.2009р. згідно згаданому акту звірки складав 88963,18 грн., що було підтверджено підписом і печаткою відповідача, про що вказано вище, тобто на одну копійку більше ніж в акті, складеному сторонами у процесі розгляду справи станом на 09.03.2010р.

Тому суд апеляційної інстанції ухвалою від 20.04.2010р. зобов’язував сторін (позивача і відповідача) ще раз провести звірку розрахунків і виявити, в якому акті звірки була допущена арифметична помилка чи описка в цифрах.

Апелянт (відповідач) вимоги суду апеляційної інстанції в зазначеній ухвалі не виконав і акту звірки не надав для виявлення описки чи арифметичної помилки в актах взаємозвірки розрахунків.

Позивач виконав вимоги суду і надав такий акт звірки з поясненням по справі, із яких випливає, що в акті взаємозвірки станом на 30.11.2009р. була допущена арифметична помилка на одну копійку і заборгованість відповідача станом на вказану дату складала не 88963,18 грн., яку сам відповідач підтвердив підписом і печаткою, а 88963,17 грн.

Враховуючи те, що під час розгляду справи в суді відповідач частково погасив заборгованість на суму 4950 грн. та повернув продукцію на суму 7042,93 грн. сума до стягнення складала 76970,24 грн. (88963,17-4950-7042,93), яка і зазначена сторонами (позивачем і відповідачем) в акті взаємозвірки розрахунків станом на 09.03.2010р.

При таких обставинах через допущену сторонами арифметичної помилки, яка не була виправлена відповідачем при підписанні акту взаємозвірки станом на 30.11.2009р., апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, повернувши йому із державного бюджету України зайво сплачену суму за подання апеляційної скарги в розмірі 334 грн., оскільки відповідач хоча і просить скасувати оскаржене рішення суду у повному обсязі, фактично оскаржив рішення суду в сумі однієї копійки, державне мито по якій підлягало оплаті відповідно до Декрету КМУ від 21.01.1993р. (з подальшими змінами) в сумі 51 грн.

У зв’язку з цим в резолютивній частині оскарженого рішення суду першої інстанції слід вказати суму заборгованості не 76970,25 грн., а 76970,24 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

          постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Імідж” на рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2010 року у справі №9/7-10-198 залишити без задоволення, а в резолютивній частині зазначеного рішення суду цифри „76970,25” слід замінити на цифри „7697,24”.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Виданий наказ господарським судом Одеської області 22 березня 2010 року №9/7-10-198 по справі №9/7-10-198 визнати таким, що втратив чинність.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Імідж” (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, д. 28, оф. 304, ЄДРПОУ 30985839, р/р 26003048975900 в АКБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) із державного бюджету України зайво сплачену суму до державного бюджету України при поданні апеляційної скарги в розмірі 334 (триста тридцять чотири) гривень.

Видати довідку.          

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Тофан В.М.

          Судді                                                                                          Журавльов О.О.

                                                                                                    Михайлов М.В.