Рішення № 95825220, 22.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13440/20

Провадження №2/523/941/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Круглікова О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні , в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі , справу за позовом -

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (65013, м. Одеса, курорт Куяльник) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

в судових засіданнях , брали участь: позивачка ОСОБА_1 і її адвокат Тодорич І.В.

Установив:

У вересні 2020 року Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з 2009 року працювала на посаді головного бухгалтера ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова". 08.07.2019 року на підставі наказу ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" №31/7-5-з від 08.07.2019 року Позивача було звільнено з посади головного бухгалтера на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України. Даний наказ було оскаржено до Малиновського районного суду м. Одеси, який за результатами розгляду справи №521/15807/19 постановив рішення від 19.02.2020 року про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного бухгалтера ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" 14.07.2020 року (до роботи допущено з 15.07.2020 року). Вважає, що Відповідач умисно протягом тривалого часу не поновлював Позивача на роботі. У зв`язку з цим просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

Ухвалою суду від "10" вересня 2020 року відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т.1, а.с. 38-39).

Ухвалою суду від "10" вересня 2020 року задоволено клопотання Позивача про витребування доказів від ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова", зокрема: довідки про заробітну плату головного бухгалтера "Клінічний санаторій ім. Пирогова" за період роботи: травень 2019 року, червень 2019 року; табель обліку робочого часу головного бухгалтера "Клінічний санаторій ім. Пирогова" за травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року.

21.10.2020 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник Відповідача - ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" просив суд відмовити у позові в повному обсязі (т. 1 а.с. 60,61).

20.10.2020 року у судовому засіданні представником Відповідача до матеріалів справи було залучено довідку №34 від 01.09.2020 року про доходи головного бухгалтера ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Кравченко О.В. за період травень – червень 2019 року (т. 1 ас. 46).

09.12.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив від Позивача – ОСОБА_1 , в якому остання просила задовольнити позов (т.1, а.с. 79-85).

30 грудня 2020 року до суду надійшло заперечення ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" на відповідь на відзив Позивача, де Відповідач заперечував проти задоволення позову, та просив суд відмовити. (а.с. 105,106).

У судовому засіданні, що відбулось 22 березня 2021 року, Позивач і його представник адвокат Тодорич Ірина Вікторівна позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача - ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення Позивача, його представника та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2009 року працювала в ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" на посаді головного бухгалтера та була звільнена підставі наказу ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» №31/7-5-з від 08.07.2019 року, що підтверджується копією трудової книжки Позивача (т. 1 а.с. 22-25) та копією наказу №31/7-5-з від 08.07.2019 року.

Наказ ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" №31/7-5-з від 08.07.2019 року було визнано незаконним та скасовано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/15807/19 від 19.02.2020 року, в якому судом було встановлені обставини звільнення Позивача. Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки при розгляді справи №523/13440/20 беруть участь ті самі особи, що і при розгляді справи №521/15807/19, тобто ОСОБА_1 та ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова", обставини встановлені у справі №521/15807/19, а саме: незаконне звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховним Судом у постанові по справі №826/14/16 від 14.11.2019 року, було викладено позицію відповідно до якої позовна вимога незаконно звільненого працівника про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул може міститись, як у позовній заяві щодо поновлення його на роботі, так і бути самостійним окремо сформованим позовом.

При цьому, Верховний Суд при розгляді даної справи, також зазначив, що КЗпП України містить абсолютну (загальну) норму щодо вирішення питання про виплату середнього заробітку за вимушений прогул судами, що вирішують питання про поновлення працівника на роботі (посаді), не сприймаються (мотивація висновків судових рішень). Вказана норма права, крім превентивної функції щодо незаконного управлінського рішення роботодавця, виконує ще й функцію соціальну по відношенню до працівника, задовольняючи його потребу щодо наявності засобів до існування на період від незаконного звільнення до поновленні на роботі (посаді) шляхом компенсації певних втрат заробітку, що він зазнав у зв`язку із звільненням. Відтак, за умови встановлення судом факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника (у тому числі й держслужбовця) повинен бути оплаченим незалежно від вирішення цієї вимоги в одному позовному провадженні одночасно із вирішенням питання про поновлення на роботі чи в різних (під час подання окремого позову).

Враховуючи, що незаконне звільнення Позивача з посади головного бухгалтера встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, остання має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь період.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/15807/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтеру ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова", було прийнято 19 лютого 2020 року. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Оскільки рішення Малиновського районного суду м. Одеси було прийнято 19 лютого 2020 року, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, дане рішення підлягало негайному виконанню, а саме: 20 лютого 2020 року.

Варто зауважити, що не заслуговують на увагу доводи Відповідача з приводу необізнаності щодо наявності рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/15807/19, враховуючи наступне.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Крім того, відповідно до статей 2, 4 частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (https://court.gov.ua/).

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/15807/19 від 19.02.2020 року, було надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень і оприлюднено там 16 березня 2020 року, а тому підстав, що перешкоджали б вчасно отримати копію рішення суду не було. ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" було обізнане про наявність даної справи та останній мав цікавитись станом розгляду справи.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду по справі №361/217/17 від 03 квітня 2020 року та Постанові Верховного Суду по справі №362/2880/14-ц від 30 червня 2020 року.

08.07.2020 року державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Теличко Наталією Борисівною було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62509124 (т. 1 а.с. 34).

Виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/15807/19 від 19.02.2020 року відбулося 14.07.2020 року, що підтверджується наказом ДП «Клінічний Санаторій ім. Пирогова» про поновлення на роботі ОСОБА_1 №627-п від 14.07.2020 року (т. 1 а.с. 35).

Також, вбачається, що Позивач зверталась до Відповідача із заявою вхід. №328/02 від 17.07.2020 року, де просила виплатити середню заробітну плату за період, що пов`язаний із затримкою виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/15807/19 від 19 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 28).

Виходячи з викладено, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) ", за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Кабінетом Міністрів України 8 лютого 1995 року було прийнято Постанову №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі – Порядок №100). Відповідно до п. "з" ч. 1 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно ч. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки про доходи №34 від 01.09. 2020 року ОСОБА_1 за травень та червень 2019 року було нарахована 15 195,97 грн., середній заробіток за 1 день складає 379,90 грн. (15 195,97 грн./(22+18)= 379,90 грн.).

Так, за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням, з 09.07.2019 року по 19.02.2020 року кількість робочих днів склала 157 днів (що складається з: липень 2019 року – 17 днів, серпень 2019 року – 21 день, вересень 2019 року – 21, жовтень 2019 року – 22 дні, листопад 2019 року – 21 день, грудень 2019 року – 21 день, січень 2020 року – 21 день, лютий 2020 року (по дату оголошення рішення суду 19 лютого 2020) – 13 днів, 17+21+21+22+21+21+21+13 = 157 робочих днів).

Таким чином, враховуючи кількість робочих днів за час вимушеного прогулу (157 робочих днів) та середній заробіток за два останні робочі місяці, що передували звільненню (379,90 грн.) розраховується сума середнього заробітку за час з незаконного звільнення з 09.07.2019 року по 19.02.2020 року, яка складає 59 644,30 грн. (157*379,90 грн. = 59 644,30 грн.).

Враховуючи, що кожна особа зобов`язана сплачувати податки та збори, з заробітної плати кожного працівника утримуються податок на доходи фізичних осіб (ПДФО – 18%) та військовий збір (1,5%). Так, загальна сума утриманих податків складає 19,5%. Враховуючи суму середнього заробітку за час звільнення з 09.07.2019 року по 19.02.2020 року, яка складає 59 644,30 грн., з неї має бути утримано податків та зборів (ПДФО та військовий збір) у розмірі 19,5%. Так, сума середнього заробітку за час звільнення з 09.07.2019 року по 19.02.2020 року, з урахуванням утриманих податків складатиме 48 013,66 грн. (59 644,30 грн. - 19,5% = 48 013,66 грн.). Саме ця сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 48 013,66 (сорок вісім тисяч тринадцять) грн. 66 коп. підлягає стягненою з Відповідача на користь Позивача.

ПДФО та ВЗ у розмірі 19,5% від суми 59 644,30 грн. мають бути перераховані Відповідачем до відповідного бюджету самостійно.

Приклад аналогічного розрахунку було наведено Верховним Судом у постанові по справі №572/2429/15-ц від 22 травня 2019 року.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 7 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норм ст. 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Таким чином, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є саме невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі після проголошення судового рішення. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі № 524/415/16-ц від 16 січня 2018 року.

Таким чином, ДП "Клінічний Санаторій ім. Пирогова", у зв`язку із невиконанням рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/15807/19 від 19.02.2020 року, з 20.02.2020 по 13.07.2020 року, має виплатити Позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді також розраховується відповідно до вимог Порядку №100.

Так, враховуючи, вже вирахуваний середній заробіток 379,90 грн. (15 195,97 грн./(22+18) = 379,90 грн.) та враховуючи кількість робочих днів, які могли бути відпрацьовані ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтеру ДП "Клінічний Санаторій ім. Пирогова" з моменту прийняття рішення Малиновським районним судом м. Одеси № 521/15807/19 від 19.02.2020 року (лютий 2020 (після оголошення рішення суду з 20 лютого 2020) – 7 днів, березень 2020 року – 21 день, квітень 2020 року – 21 день, травень 2020 року – 19 днів, червень 2020 року – 20 днів, липень 2020 року (до прийняття наказу про поновлення на роботі) – 9 днів) 7+21+21+19+20+9 = 97 робочих днів, розраховується середній заробіток за час затримки невиконання рішення суду з 20.02.2020 року по 13.07.2020 року, що складає 36 850,30 грн. (379,90 грн. * 97 робочих днів = 36 850,30 грн. )

Необхідно також врахувати розмір утриманих податків (ПДФО та військовий збір) 19,5%. Так, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 20.02.2020 року по 13.07.2020 року, з урахуванням утриманих податків складатиме 29 664,49 грн. (36 850,30 грн. - 19,5% = 29 664,49 грн.).

Саме ця сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 29 664,49 (двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 49 коп. має бути стягнута з Відповідача на користь Позивача.

ПДФО та ВЗ у розмірі 19,5% від суми 36 850,30 грн. мають бути перераховані Відповідачем до відповідного бюджету самостійно.

З приводу утриманням податків та зборів з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду, Верховний Суд у постанові по справі № 359/10023/16-ц від 18 липня 2018 року зауважив, що системний аналіз податкового законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Варто також зауважити, що позивачем разом із позовною заявою було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", ("Perez de Rada Cavanilles v. Spain"), заява №28090/95).

Отже, оскільки Позивач разом із позовом надала обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, такий строк підлягає поновленню.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуальної рівноправності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи Відповідачем, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,11-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (65013, м. Одеса, курорт Куяльник) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та поновлення строку на звернення до суду – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) строк на звернення до суду з позовною заявою до

Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (65013, м. Одеса, курорт Куяльник) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 32416773, адреса: 65013, місто Одеса, курорт Куяльник) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу пов`язаного з незаконним звільненням з посади головного бухгалтеру Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з 09.07.2019 року по 19.02.2020 року у сумі 59644,30 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок без врахування податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 32416773, адреса: 65013, місто Одеса, курорт Куяльник) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/15807/19 від 19.02.2020 року в частині поновлення на роботі з 20.02.2020 року по 13.07.2020 року У сумі 36850.30 (тридцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 30 копійок без врахування податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 32416773, адреса: 65013, місто Одеса, курорт Куяльник) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати – судовий збір в сумі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Складання повного рішення (постанови) суду відбувається згідно до ч.6ст259 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 25 березня 2021 року.

Суддя