Постанова № 9582391, 13.05.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р.Справа № 15/172-09-5923

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О.М.

за участю представників:

від фізичної особи ОСОБА_4 не зявився ,

від фізичної особи ОСОБА_2 ОСОБА_3 (за дорученням)

від ТОВ „АВМ -СЕРВІС-ОДЕСА” - ОСОБА_3 (за дорученням) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу фізичної ОСОБА_2 на рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2010 р. у справі № 15/172-09-5923 за позовом фізичної особи ОСОБА_4 до фізичної особи ОСОБА_2 та ТОВ „АВМ -СЕРВІС-ОДЕСА” (ТОВ підприємство з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”) про визнання права на частку у статутному капіталі,

В с т а н о в и л а:

16.12.2009р.р. (вх.№9588) фізична особа ОСОБА_4 (далі Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 (далі Відповідач-1) про визнання за позивачем права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” у розмірі 99,51 відсотка (а.с.-5).Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним.

01.06.2001 року позивач разом з ОСОБА_2 утворили ТОВ підприємство з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”. Склад учасників цього товариства у звязку з укладенням різних договорів неодноразово змінювався, однак враховуючи, що ці договори та рішення зборів товариства, щодо зміни його учасників та їх часток у статутному капіталі товариства, були визнані різними судами недійсними, на час звернення до господарського суду з цим позовом учасниками вказаного товариства є лише він (позивач) та ОСОБА_2, а чинними є статут та установчий договір товариства, затверджені протоколом загальних зборів засновників №2 від 19.06.2001р. Пунктом 4.1 статуту товариства та п.4.1 установчого договору товариства, затверджених протоколом загальних зборів засновників №2 від 19.06.2001 року встановлено, що розмір статутного фонду ТОВ підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” складає 12000 (дванадцять тисяч) гривень у вигляді грошових коштів та 170 891 (сто сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто одна) німецька марка 06 пфенінгів, що еквівалентно 1215035 (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) гривень 44 копійки, у вигляді майнових коштів.

Разом статутний фонд товариства складає 1227035 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч тридцять п'ять) гривень 44 копійки. Розмір статутного капіталу також відображений у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В пункті 4.2.1 Установчого договору ТОВ підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” встановлено, що розмір вкладу ОСОБА_2 складає 6000 (шість тисяч) гривень у вигляді грошових коштів і він володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 50%. В пункті 4.2.2 зазначено, що розмір вкладу ОСОБА_4 складає 6000 (шість тисяч) гривень у вигляді грошових коштів та 170 891 (сто сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто одна) німецька марка 06 пфенінгів, що еквівалентно 1215035 (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) гривень 44 копійки, у вигляді майнових коштів і він володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 50%. Таким чином, згідно установчого договору товариства, розмір часток учасників у статутному капіталі товариства дорівнює по 50% у кожного, при цьому ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу частку в розмірі 6000 гривень, а він (позивач) вніс частку у розмірі 1221035 (один мільйон двісті двадцять одна тисяча тридцять п'ять) гривень 44 копійки. Однак, частка учасника товариства у статутному капіталі повинна бути пропорційна розміру його внеску до статутного капіталу товариства. Так, виходячи з внесків учасників до статутного капіталу товариства частка ОСОБА_4 має складати 99,51 %, а частка ОСОБА_2-0,49%.

Згідно до вимог ст.59 ЗУ «Про господарські товариства»та розділу 9 Статуту ТОВ підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” питання стосовно перерозподілу часток учасників у статутному капіталі товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Позивач, зазначив у позові, що він прийняв всі міри для проведення загальних зборів учасників товариства для вирішення питання, щодо внесення змін часток учасників в статутному капіталі товариства, однак з вини відповідача-1 та керівництва товариства ці збори не відбулись, а тому він був змушений звернутись до суду з цим позовом для вирішення цього питання. В обґрунтування свого позову позивач послався на Статут і Установчий договір ТОВ підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, а також на Закон України «Про господарські товариства»і ст.16 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. (суддя Петров В.С.) за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1).

У письмовому відзиві на позов відповідач - ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог як безпідставних та з причин несуперечення установчих документів товариства нормам матеріального права.(а.с.71-73).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.2009р. (суддя Петров В.С.) до участі у справі в якості другого відповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” (далі - Товариство , Відповідач-2) (а.с.82).

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2010р. ( підписаним суддею Петровим В.С. 03.03.2010р.) зазначений позов задоволено, а саме визнано за позивачем - ОСОБА_4 право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” у розмірі 99,51 відсотка. Своє рішення місцевий суд обґрунтував наступним.

Місцевий суд встановив що, Відповідачем-1 до статутного капіталу Товариства було внесено 6000 грн. у вигляді грошових коштів, а позивачем 6000 грн. у вигляді грошових коштів, вексель (залік) на 3700 DМ, що складає 26707,00 грн., та 167191,06 DМ, що еквівалентно 1188328,44 грн., у вигляді майна, а разом статутний фонд Товариства складає 1227035,44 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 821860 (а.с. 48-50), згідно якого учасниками товариства є ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а директор товариства - ОСОБА_5. Однак, як випливає з вищенаведеного, частки учасників у статутному капіталі Товариства є непропорційними розмірам їх внесків до статутного капіталу товариства і виходячи з внесків учасників до статутного капіталу товариства частка ОСОБА_4 має складати 99,51 %, а частка ОСОБА_2 - 0,49 %.

Нез'явлення ОСОБА_2 на загальні збори, які в установленому порядку з дотриманням вимог чинного законодавства скликав позивач, в свою чергу позбавляє можливості проведення легітимних та правомочних зборів, на яких має бути вирішено питання щодо визначення у процентному співвідношенні часток учасників у статутному капіталі товариства. Ухилення ОСОБА_2 від участі у проведенні загальних зборів, які скликались позивачем з метою вирішення організаційних питань та питань, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю товариства, свідчить про недотримання ним обов'язку сумлінно додержуватись положень установчого договору і статуту, що в свою чергу перешкоджає і досягненню мети товариства.

Враховуючи викладене, суд погодився з доводами позивача стосовно зловживання ОСОБА_2 своїми правами учасника товариства і зазначив, що згідно ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також з не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вищезазначені дії ОСОБА_2 призводять до порушення корпоративних прав позивача як учасника Товариства, оскільки у випадку володіння фактично часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,51%, а формально 50% статутного капіталу позивач позбавлений права приймати рішення на загальних зборах учасників товариства та здійснювати управління товариством.

З посиланням на ст.ст. 88 і 167 ГК України, ст.ст.58, 60, 10 Закону України "Про господарські товариства", ст.15 і ч. 1 ст. 116 ЦК України суд дійшов висновку, що учасники повинні мати кількість голосів, пропорційну розміру їх часток в статутному фонді, а вищий орган управління товариством - загальні збори учасників може функціонувати та вважаються повноважними приймати рішення при наявності учасників, що мають не менше 60 % голосів (кворум), а тому визнав цілком обґрунтованими доводи позивача про порушення його корпоративних прав, що підлягають захисту судом шляхом визнання за позивачем права на частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 99,51%, тобто на таку, яка відповідає його внеску у статутний капітал товариства.

Крім того місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності по заявленій ним вимозі.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням відповідач-1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсягу. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник посилається на те, що зазначене рішення не відповідає вимогам чинного законодавства суперечить статусним документам Товариства та порушує його права як власника корпоративних прав Товариства, оскільки ним (рішенням) безпідставно зменшено його долю в статутному капіталі Товариства з 50 % до 0,49 %.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. зазначену скаргу прийнято до провадження та при значено до розгляду на 15.04.2010 р. о12.00, про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

За клопотання представника позивача, який не зявився в судове засідання, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2010р. о 15:30 та витребувані у відповідачів додаткові докази, про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України були належним чином повідомлені.

07.05.2010р. представник відповідача-1 надав суду витребувані ухвалою від 15.04.2010р. додаткові докази і вони були залучені до матеріалів справи.

11.05.2010р. до суду надійшло письмове клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі №16/158-08-4183. До клопотання він додав копію вищевказаної заяви та ухвалу господарського суду Одеської області від 02.04.2010р. про відкладення вирішення питання про прийняття до провадження вказаної заяви.

Оскільки учасники процесу не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не сповістив, але, як зазначалось вище, направив суду клопотання про зупинення провадження у справі.

Судова колегія відхилила клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16/158-08-4183, оскільки рішення по вказаній справі набуло законної сили, а заява про перегляд його за нововиявленими обставинами не прийнята господарським судом Одеської області до провадження, тобто передбачені ст.79 ГПК України підстави для зупинення провадження у справі відсутні та прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Судова колегія залучила до матеріалів справи додатково надані в судовому засіданні представником скаржника документи які раніше витребував в нього суд.

Представник скаржника (відповідача -1) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представник Товариства (відповідача -2) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу відповідача-1 і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

За згодою учасників процесу , згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази (в т.ч. залучені на стадії апеляційного провадження додаткові докази), відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать наявні у матеріалах справи докази, а саме протокол загальних зборів засновників №1 від 24.05.2001р. (а.с.74), перша редакція Установчого договору (а.с.121-128) та перша редакція Статуту (а.с.114-120) 01.06.2001року позивач разом з ОСОБА_2 заснували ТОВ підприємство з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”.

Згідно п.4 первісної редакції вищезазначеного Установчого договору, який був зареєстрований Київською райадміністрацією м.Одеси 01.06.2001р. за №04056782100010106 і який, згідно чинного на той час законодавства України, визнавався і вважався поряд з статутом Товариства обовязковим установчим документом, статутний фонд товариства складав 12000 грн. у вигляді грошових коштів, в т.ч.: вклад позивача - 6000грн. і вклад ОСОБА_2 6000 грн. Цим договором також було визначено, що засновки мають по 50 % часток (долів) кожний у статутному фонді товариства.

Згідно п.4 первісної редакції Статуту товариства, який був затверджений поряд вищезазначеним установчим договором протоколом загальних зборів №1 від 24.05.2001р. і зареєстрований Київською райадміністрацією м. Одеси 01.06.2001р. за №04056782100010106, розмір статутного фонду товариства складав 12000 грн. у вигляді грошових коштів в т.ч.: вклад позивача - 6000грн. і вклад ОСОБА_2 6000 грн. Цим пунктом також було передбачено, що розмір долей у статутному фонді визначається установчим договором ( тобто по 50% у кожного учасника), а також що зміна вартості майна внесеного в статутний фонд товариства і додаткові внески учасників в статутний фонд не впливають на розмір їх часток у статутному фонді визначених у статті 4 установчого договору, якщо загальні збори учасників одностайно не приймуть іншого рішення.

Матеріали справи свідчать, що згідно з рішенням учасників Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів №2 від 19.06.2001року у вищезазначений Установчий договір та Статут Товариства було внесено зміни.

Так згідно п.4 нової редакції Установчого договору, яка була зареєстрована Київською райадміністрацією м. Одеси 26.06.2001р. за № 04056782100010130 (а.с.38- 47), розмір статутного фонду Товариства складав 12000 (дванадцять тисяч) гривень у вигляді грошових коштів та 170 891 (сто сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто одна) німецька марка 06 пфенінгів, у вигляді майнових коштів. При цьому внески учасників товариства у статутному фонді визначались наступним чином. Внесок ОСОБА_2 - 6000 грн. ,а внесок позивача 6000грн. у вигляді грошових коштів та 170 891 (сто сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто одна) німецьких марок 06 пфенінгів, у вигляді майнових коштів, тобто майна. Цим договором, як і в попередній редакції, також було визначено, що засновки мають по 50 % часток кожний у статутному фонді товариства.

Згідно п.4 нової редакції Статуту товариства, яка була зареєстрована Київською райадміністрацією м. Одеси 26.06.2001р. за № 04056782100010130 (а.с.30- 37), розмір статутного фонду Товариства складав 12 000 (дванадцять тисяч) гривень у вигляді грошових коштів та 170 891 (сто сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто одна) німецька марка 06 пфенінгів, у вигляді майнових коштів. Цим пунктом, як і в попередній редакції , також було передбачено, що розмір долей у статутному фонді визначається установчим договором (тобто по 50% у кожного учасника), а також що зміна вартості майна внесеного в статутний фонд товариства і додаткові внески учасників в статутний фонд не впливають на розмір їх часток у статутному фонді визначених у статті 4 установчого договору, якщо загальні збори учасників одностайно не приймуть іншого рішення.

З аналізу вищевказаних положень Установчого договору та Статуту Товариства вбачається, що незважаючи на суттєве збільшення розміру вкладу позивача до статутного фонду (тепер статутного капіталу) Товариства учасники товариства залишили без змін розміри долів у статутному фонді, тобто залишили по 50 % долів кожному.

Матеріали справи також свідчать, що згідно рішення учасників Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів від 18.04.2005року у вищезазначений Статут Товариства був затверджений у новій редакції (а.с.129-138).

Згідно п.3 вказаної нової редакції Статуту товариства розмір статутного фонду Товариства складав 1 227035,44 грн. Розмір, склад вкладів і розмір часток учасників у статутному фонді (капіталі) Товариства визначався таким чином:

ОСОБА_2 - 50% статутного фонду, що становить 6000,00грн. у вигляді грошових коштів;

ОСОБА_4 - 50 % статного фонду, що становить 6000,00грн. у вигляді грошових коштів; вексель (залік) на 3700,00 DM, що становить 26707,00грн.; 167 191,06 DM, що становить 1188328,44 грн. у вигляді майнових коштів .

Згідно п.3.4 вказаної редакції Статуту зміна вартості майна внесеного в статутний фонд товариства і додаткові внески учасників в статутний фонд не впливають на розмір їх часток у статутному фонді, якщо загальні збори учасників одностайно не приймуть іншого рішення.

З аналізу вищевказаних положень Статуту Товариства вбачається, що незважаючи на зміну складу і розміру вкладу позивача до статутного фонду (статутного капіталу) Товариства учасники товариства залишили без змін розміри долей у статутному фонді, тобто залишили по 50 % долів кожному.

Установчий договір і Статут, які погоджені, прийняті і затверджені обома учасниками, є вільним волевиявленням учасників цього договору і відповідно повинні ними виконуватись.

Чинні, на момент проведення вищезазначених зборів засновників Товариства, підписання та реєстрації обох вищевказаних редакцій Установчого договору с Статуту Товариства та редакція статуту Товариства від 18.04.2005р., редакція Закону України „Про господарські товариства” передбачала, що зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами (ст.51 Закону).

Викладене свідчить, що положення вищезазначених редакцій Статуту і Установчого договору Товариства відповідали волевиявленню учасників товариства та вимогам чинного законодавства, а відтак, є обовязковими для цих учасників.

Ні Статут (всі три вищевказані його редакції), ні Установчий договір Товариства не передбачали можливості зміни долей учасників Товариства поза їх волею та іншим шляхом, крім одностайного рішення загальних зборів учасників з цього питання.

Слід зазначити, що чинне законодавство України, в т.ч. чинна на час розгляду цього спору редакція закону України „Про господарські товариства та норми ЦК і ГК України, які регулюють відносини учасників товариств з обмеженою відповідальністю, також не передбачають можливості зміни долей учасників Товариства поза їх волею та іншим шляхом ніж це передбачено установчими документами.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про зміну розміру долів у статутному капіталі Товариства, шляхом визнання за ним в судовому порядку права на частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 99,51 %, без позитивного вирішення цього питання у передбачений Статутом та чинним законодавством спосіб, тобто загальними зборами Товариства, суперечить Статуту Товариства та чинному законодавству, та порушує права решти учасників Товариства, а відтак не можуть вважатись обґрунтованими.

Крім того з аналізу наявних у матеріалах справи доказів судова колегія встановила наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після затвердження вищевказаної редакції Статуту Товариства від 18.04.2005р. у звязку з укладанням договорів купівлі продажу та відступлення долів у Статутному капіталі Товариства розмір долів та склад його учасників змінювався і відповідного до цього вносились зміни до Статуту Товариства. Крім того на підставі рішення нових учасників Товариства було змінено його назву, а саме змінено назву з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” на Товариство з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”.

Місцевий суд, давши оцінку наявним у справі рішенням суддів по різним справам, дійшов висновку, що склад учасників цього Товариства і розміри долів їх в статутному фонді Товариства не змінились, оскільки договори купівлі-продажу та договір відступлення часток у статутному фонді Товариства, а також рішення загальних зборів учасників товариства, щодо зміни складу його учасників та їх часток у статутному капіталі товариства, були визнані різними судовими інстанціями недійсними і на час звернення до господарського суду з цим позовом учасниками вказаного Товариства є лише позивач та ОСОБА_2.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Дійсно постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. по справі № 16/158-08-4183 (а.с.7-17), залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009р. (а.с.75-79) змінено рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р., а саме позов ОСОБА_4 задоволено частково:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу укладений 08.09.2006р. між засновником Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з Іноземною інвестицією "Автолюкс-Центр" ОСОБА_4 в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 02.03.2007р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_2. ОСОБА_7;

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Автолюкс-Центр" оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Автолюкс-Центр" №8 від 11.10.2006р.

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Сервіс-Одеса" оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "АМВ-Сервіс-Одеса" №10 від 02.03.2007р.

- в решті позовних вимог ОСОБА_4 провадження у справі - припинено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2009р. зі справи №15/68-09-3240 (а.с.18- 24), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від03.09.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009р. задоволено позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ- Сервіс-Одеса", ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 ,а саме:

- визнано недійсним договір відступлення частки від 09.01.2009 р., укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 09.01.2009 р. за № 43;

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-Сервіс-Одеса" (65114, м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, буд. 65-Б; код ЄДРПОУ 31501988) від 09.01.2009 р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса" №13 від 09.01.2009 р.

Слід зазначити, що задовольняючи позов ОСОБА_4 вищевказаним рішенням по справі №15/68-09-3240 місцевий суд керувався висновками зробленими у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. по справі № 16/158-08-4183.

Однак, постановою Верховного Суду України від 23.04.2010р вищезазначені постанови Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України по справі № 16/158-08-4183 скасовані і залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16/158-08-4183, тобто вищевказані договір купівлі-продажу, укладений 08.09.2006р. між засновником Товариства ОСОБА_4 в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та договір купівлі-продажу, укладений 02.03.2007р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_2. ОСОБА_7, а також рішення загальних зборів учасників Товариства оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства №8 від 11.10.2006р. і рішення загальних зборів учасників Товариства оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства №10 від 02.03.2007р. не визнані у встановленому судовому порядку недійсними, тобто є чинними, а відтак, при вирішенні цього спору слід враховувати вищевказані рішення загальних зборів учасників Товариства та внесені у відповідності з цими рішеннями зміни до Статуту Товариства та державного реєстру.

Проаналізувавши вказані документи (докази) судова колегія дійшла висновку, що на час звернення позивача з цим позовом до місцевого суду і на час розгляду справи він вже не був учасником Товариства і взагалі вже не мав будь-якої долі в статутному капіталі цього Товариства, оскільки здійснив відчуження своєї долі на користь інших осіб і враховуючи, що це відчуження визнано в судовому порядку законним, позивач не має будь-яких правових підстав для визнання за ним права на будь-яку долю в статутному капіталі Товариства.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, а місцевий суд задовольняючи позов зробив висновки які не відповідають фактичним обставинам та невірно застосував норми матеріального права і, як наслідок, безпідставно задовольнив цей позов.

Відповідно до приписів статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Відповідача-1 підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з покладенням на позивача обовязку по відшкодуванню скаржнику понесених ним витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу фізичної ОСОБА_2 на рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2010 р. у справі № 15/172-09-5923 -задовольнити.

2) Рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2010 р. у справі № 15/172-09-5923 скасувати.

3) У позові фізичній особі ОСОБА_4 до фізичної особи ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „АМВСЕРВІС ОДЕСА” (стара назва Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”) про визнання за ОСОБА_4 права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” (нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ СЕРВІС ОДЕСА”) у розмірі 99,51 відсотка відмовити.

4) Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 42 грн. 50 коп., понесених останнім витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

5) Доручити господарському суду Одеської області видати наказ згідно цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 13.05.2010 р.