Ухвала суду № 95820376, 26.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-з/760/276/21

Справа № 760/5414/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

26 березня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали спільної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» /далі - АТ «Альфа-Банк»/ (код ЄДРПОУ: 23494714; адреса: 03150, м. Київ, вул. В.Васильківська, буд. 100) про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного в формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007,

В С Т А Н О В И В:

Позов та його вимоги

03.03.2020 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивачів, в якій вони просять визнати недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, що міститься в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007, із змінами та доповненнями, а саме: пункт 12.3 (підпункти 12.3.1. та 12.3.2. пункту 12.3.) іпотечного договору № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007 та пункт 2.5. договору від 08.08.2011 про внесення змін до іпотечного договору № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання на 05.04.2021.

Заява про забезпечення позову та її доводи

24.03.2021 до суду від позивачів надійшла спільна заява про забезпечення позову, в якій в порядку ст. 150 ЦПК України ставиться питання про забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншим уповноваженим особам здійснювати державну реєстрацію права власності (здійснювати державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_1 до іншої особи) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007, із змінами та доповненнями, а саме: пункті 12.3 іпотечного договору № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007 та пункті 2.5. договору від 08.08.2011 про внесення змін до іпотечного договору № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007.

В обґрунтування заяви заявник вказують, зокрема наступне:

«Якщо припустити, що рішення суду за позовом про визнання недійсним спірного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, що містить в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007 із змінами та доповненнями, буде не на користь позивачів, і суд визнає відповідне застереження в договорі іпотеки недійсним, то таке рішення суду у будь-якому випадку не встигне набрати законної сили до закінчення дії закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в чинній редакції. За таких обставин невжиття запропонованого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивачів та законних інтересів, оскільки після державної реєстрації прав власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» поновлення порушених житлових прав та законних інтересів, за захистом яких звернулися позивачі, буде потребувати їхнього додаткового звернення до суду з новим позовом до АТ «Альфа-Банк» і державного реєстратора, призведе до втрати часу, грошей та перевантаження суду, який і так перевантажений справами через брак суддів.

З іншого боку позов є немайновий, і якщо припустити, що рішення суду за позовом про визнання недійсним спірного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, що містить в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007 із змінами та доповненнями, буде не на користь позивачів, і суд відмовить в задоволенні позову, АТ «Альфа-Банк» без будь-яких перешкод після набрання рішення законної сили і скасування заходу забезпечення позову зможе зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки (квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зараз належить ОСОБА_1 ) на підставі наявних у АТ «Альфа-Банк» повідомлення про звернення стягнення та спірного застереження в договорі іпотеки в порядку позасудового врегулювання спору.

Тобто, запропонований заявниками захід забезпечення позову, встановлений п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, не несе жодного ризику спричинення матеріальних збитків АТ «Альфа-Банк» у разі виникнення обставин, що наслідками розгляду справи по суті, суд дійде резолютивного висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову. Запропонований захід забезпечення позову, встановлений п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, також не є тотожним із заявленою вимогою позову про визнання недійсним спірного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, що містить в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007 із змінами та доповненнями.»

Враховуючи викладене, позивачі просять спільну заяву про забезпечення позову задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження№ 14-88цс20).»

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20 висловлено правову позицію відповідно до якої: «застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав, а лише запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову у справі по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду».

Судом встановлено, що предметом даного позову є визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного в формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007. Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Альфа Банк» направило позивачам повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, в якому зазначено, що внаслідок укладення договорів купівлі-продажу прав вимоги, АТ «Альфа Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 2706/1207/71-612 від 27.12.2007, позичальником якого є ОСОБА_1 . Вказаною вимогою було повідомлено про те, що АТ «Альфа Банк» є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання по зазначеному кредитному договору. Цим листом відповідач вимагає від позивачам сплатити борг за кредитним договором. В порядку ст.ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» позивачам повідомлено, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Тобто даний спір за своєю сутністю є спором щодо відновлення права позивачів на спірну квартиру.

Розглянувши спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд установив, що між сторонами дійсно існує спір, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку визначених заходів забезпечення позову.

При цьому суд вважає, що відповідний вид забезпечення позову (шляхом заборони державному реєстратору речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншим уповноваженим особам здійснювати державну реєстрацію права власності) є співмірними з заявленими позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Крім того, вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки вказані заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідача.

При цьому, одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ст. 2 ЦПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду даної справи існує об`єктивна необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, зважаючи на адекватність даного заходу забезпечення позову по відношенню до заявлених позовних вимог, на забезпечення яких він вживається.

Підсумки

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявники просять вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України за змістом якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпеченя позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного в формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі № 2706/1207/71-612-z-1 від 27.12.2007 - задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони державному реєстратору речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншим уповноваженим особам здійснювати державну реєстрацію права власності (здійснювати державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_1 до іншої особи) квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич