Рішення № 95819869, 13.10.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 755/8217/20

провадження № 2/753/7353/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. суддя Дарницького районного суду Трусова Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У червні 2020 р. Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі по тексту - АТ «Укрсиббанк», банк, позивач) звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 177 873,07 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 20.03.2019 АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Підписавши цей договір, відповідач погодився з умовами, викладеними у договорі та у Правилах споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», які оприлюднені на сайті банку. Відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредит в сумі 149 760 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит в розмірі 65% річних та інші платежі у відповідності з Правилами споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» та договором на рахунок банку шляхом сплати до 20-го числа щомісячно ануїтетних платежів в розмірі 10 513 грн. Всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час не здійснює своєчасних платежів в повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентах, комісії, чим суттєво порушує взяті на себе зобов`язання. Позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушень кредитного договору та дострокове повернення кредиту, однак відповідач вимогу не виконав, заборгованість в повному обсязі не погасив. Станом на 01.06.2020 заборгованість відповідача становить 177 873,07 грн., з яких: 125 971,06 грн. - заборгованість за кредитом; 43 222,21 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 704,43 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін (стаття 625 ЦК України); 1 000 грн. заборгованість по комісії; 1 106,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 821,40 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах; 44,74 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заявив про часткове визнання позову та навів такі обґрунтування.

На день подання позову розмір заборгованості за кредитом становить 119 971,06 грн., а не 125 971,06 грн. як зазначено у позовній заяві, оскільки 09.06.2020 та 06.07.2020 ним було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 6 000 грн.

Право позивача нараховувати передбачені договором проценти, комісію, пеню та штраф припинилося зі спливом 31 календарного дня від дати направлення йому вимоги про дострокове повернення суми кредиту. Такою датою є 03.05.2020, а тому зазначена у позові та у довідці-розрахунку заборгованість по процентах підлягає зменшенню на 2 875,73 грн. і становить 40 346,48 грн.

Пунктом 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по 30.04.2020 виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, в тому числі, але не виключно, і від обов`язків сплачувати неустойку та інші платежі, сплата яких передбачена договором. Пунктом 3.9. договору передбачено нарахування відсотків в розмірі 72% річних, що застосовується до простроченої суми боргу, і за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання. Отже зазначена у позові та у довідці-розрахунку заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін підлягає зменшенню на 2 875,73 грн. і становить 1 831,70 грн.

Законом № 691-20 від 16.06.2020 Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 15, згідно з яким у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Дана норма пом`якшує цивільну відповідальність позичальників, а тому повинна застосовуватись до спірних правовідносин.

Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було установлено карантин. Постановою КМУ № 211 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» продовжено карантин з 22.05.2020 до 22.06.2020, а постановою КМУ № 500 від 17.06.2020 продовжено карантин до 31.07.2020.

З урахуванням наведеного є безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 01.03.2020 по 01.06.2020, а тому пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту підлягає зменшенню на 971,41 грн. і становить 134,82 грн., а пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах підлягає зменшенню на 1 412,14 грн. і становить 409,26 грн.

Відповіді на відзив позивач не надав.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

12.06.2020 суддя Дніпровського районного суду м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

14.07.2020 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 14.07.2020 Дніпровський районний суд м. Києва передав цивільну справу за територіальною підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 справу передано до провадження судді Трусової Т.О.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

20.03.2019 між АТ «Укрсиббанк» (банком) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 (далі - кредитний договір, а.с. 12-19, 20-23).

Згідно з умовами, визначеними пунктом 1 кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується з умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення та умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків, що викладені у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі - Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www/my/ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» № 105, 09.06.2017 (із усіма змінами та доповненнями).

Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит в загальному розмірі 149 760 грн., з яких 149 500 грн. на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок позичальника, а 260 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування, відкрити позичальнику поточний картковий рахунок і здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, надавати інші послуги та/або сервіси банку, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та Правил.

Згідно з пунктом 3.8. кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти в розмірі 65% річних.

Пунктом 3.9. кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором термін, процентна ставка встановлюється у розмірі 72% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.

Сторони кредитного договору погодили, що повернення кредиту, внесення плати за кредит та здійснення інших платежів має здійснюватися позичальником щомісячно, до 20 числа кожного місяця, рівними частинами - по 10 513 грн. (шляхом внесення ануїтетних платежів), а кредит повинен бути повернений не пізніше 20.07.2021 (пункти 3.5., 3.6., 3.7. кредитного договору, Додаток № 1 до договору - Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту).

За прострочення сплати чергового платежу договором передбачена сплата комісії за надання послуг по управлінню кредитом в розмірі 500 грн., яку банк має право не застосовувати або застосовувати не в повній мірі (Додаток № 1 до договору).

Згідно з пунктом 4.1. Правил за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини), та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (якщо сума такої заборгованості виражена у гривні).

Правилами також передбачено, що у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань за договором строком більше ніж на 30 календарних днів, банк має право вимагати від позичальника повернення всієї наданої йому суми кредиту згідно вимог договору та сплати плати за кредит, змінивши при цьому в сторону зменшення терміни повернення кредиту та плати за кредит в порядку, визначеному пунктом 5 розділу І цих Правил (пункт 3.1.2).

Позивач надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 149 760 грн., відкрив останньому поточний картковий рахунок та здійснював його розрахунково-касове обслуговування, тобто виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що не заперечується відповідачем та підтверджується випискою по його рахунку (а.с. 30).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що до жовтня 2019 р. відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, а з листопада 2019 р. будь-які сплати на користь банку припинив (а.с. 27-29).

02.04.2020 позивач на виконання положень пункту 5 Правил направив відповідачу письмову вимогу про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором шляхом сплати простроченої заборгованості, при цьому попередив, у випадку невиконання вимоги протягом 31 календарного дня з дати її одержання, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - 41 календарного дня з дати її відправлення, банк вимагає виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, що підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції (а.с. 24, 25).

Судом установлено, що відповідачем вказана вимога не була виконана

На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано довідки-розрахунки, відповідно до яких заборгованість за кредитним договором № 95245980000, розрахована станом на 01.06.2020, складає 177 873,07 грн., з яких: 125 971,06 грн. - заборгованість за кредитом; 43 222,21 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 704,43 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін (стаття 625 ЦК України); 1 000 грн. - заборгованість по комісії; 1 106,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 821,40 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах; 44,74 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії (а.с. 27-29).

Після звернення позивача до суду з даними позовом, у червні та липні 2020 р., відповідачем двома платежами на суму 3 000 грн. кожен було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 6 000 грн., що підтверджується наданими відповідачем квитанціями № 39 від 09.06.2020 та № 32 від 06.07.2020 (а.с. 46, 47).

IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Відповідно до положень частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

За приписами статті 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з нормою частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 633 цього Кодексу публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, зважаючи на загальні ознаки зобов`язань, зафіксовані в укладеному сторонами договорі, суд дійшов висновку, що між ними було укладено змішаний договір, який містить у собі елементи договору відкриття та ведення поточного рахунку і умови кредитного договору.

За своєю юридичною природою даний договір є публічним договором приєднання, умови якого встановлені банком у відповідних стандартних формах та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням статей 633, 634 ЦК України.

За загальними правилами, встановленими нормами статей 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Стаття 611 цього Кодексу встановлює правові наслідки, які настають у разі порушення зобов`язання. Одним з таких наслідків є сплата неустойки.

Неустойка є одним із видів забезпечувальних заходів виконання зобов`язання, які завжди виникають у зв`язку з основним зобов`язанням і, як правило, мають залежний від основного зобов`язання характер, тобто їх дійсність (чинність) залежить від дійсності (чинності) основного правочину.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз вищенаведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обмовлену в договорі неустойку (штраф, пеню), припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, а кредитор у такому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Наведена правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12-ц, від 04.07.2018 по справі № 310/11534/13-ц, від 12.09.2018 по справі № 186/1974/14-ц, від 12.09.2018 по справі № 473/825/16-ц, від 19.09.2018 по справі № 643/16336/16-ц, від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц.

За обставинами справи установлено, що банк скористався наданим йому договором та законом правом вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та реалізував його шляхом направлення позичальнику письмової вимоги, а відтак термін повернення кредиту є таким, що настав (пункт 5 Правил).

Своїми діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та пені, а тому є необґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, комісії та пені за несвоєчасне погашення заборгованості, що були нараховані після настання строку виконання зобов`язань за договором в повному обсязі.

За міркуванням відповідача строк виконання ним зобов`язань за кредитним договором настав на 31 календарний день з дати відправлення банком вимоги про дострокове виконання зобов`язань, проте доказів отримання цієї вимоги ним не надано.

За таких обставин суд виходить з положень пункту 5 Правил щодо визначення моменту настання терміну повернення кредиту в повному обсязі у випадку відсутності підтвердження отримання позичальником вимоги, у зв`язку з чим вважає, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором настав на 41 календарний день з дати відправлення вимоги, тобто 13.05.2020, а не 04.05.2020, як стверджує відповідач.

Згідно з наданими позивачем розрахунками в період з 20.04.2020 по 19.05.2020 проценти нараховувались на основний борг (борг по тілу кредиту) в сумі 100 610,61 грн.

За період з 13.05.2020 по 19.05.2020 прострочення виконання позичальником зобов`язання по поверненню тіла кредиту склало 7 днів, а відтак розмір нарахованих за цей період процентів становить 1 254,19 грн. (100 610,61х65/100/365х7).

Ще за один день, а саме 20.05.2020, позивач нарахував проценти на основний борг в сумі 5 063,26 грн., а тому розмір нарахованих за цей день процентів становить 9,02 грн. (5 063,26х65/100/365).

Отже з огляду на те, що з 13.05.2020 банк втратив право вимагати сплати передбачених договором процентів за користування кредитом, з наведеної вище підстави суд зменшує нараховані позивачем проценти на суму 1 263,21 грн.

За результатами оцінки наведених відповідачем аргументів суд встановив також наявність і інших підстав для зменшення заявлених до стягнення сум.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було установлено карантин. Постановою КМУ № 211 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» продовжено карантин з 22.05.2020 до 22.06.2020, а постановою КМУ № 500 від 17.06.2020 продовжено карантин до 31.07.2020.

Законом України № 533-IX від 17.03.2020 внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в частині доповнення його пунктом 6, яким встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по 30.04.2020 виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, в тому числі, але не виключно, і від обов`язків сплачувати неустойку та інші платежі, сплата яких передбачена договором.

Відповідно до Закону № 691-20 від 16.06.2020 Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 15, яким передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Зважаючи на загальне правило дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України), правило дії актів цивільного законодавства у часі (стаття 5 ЦК України) та ураховуючи, що Закон № 691-20 від 16.06.2020 пом`якшує цивільну відповідальність позичальників, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про те, що норма пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України має поширюватися на спірні правовідносини і застосовуватись до усіх штрафних санкцій, нарахованих за період з 01.03.2020.

Пунктом 3.9. кредитного договору передбачено застосування до простроченої суми боргу підвищеної відсоткової ставки в розмірі 72% річних.

Відтак, за своєю правовою природою дана умова договору є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з наведеними у відзиві на позов розрахунками, здійсненими з урахуванням вищенаведених законодавчих норм, розмір заборгованості відповідача за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін, підлягає зменшенню на 2 875,73 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту підлягає зменшенню на 971,41 грн., а пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах підлягає зменшенню на 1 412,14 грн.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом установлено, що копія відзиву на позов була надіслана позивачу, проте жодних обґрунтованих заперечень щодо наведених у відзиві розрахунків і доказів на їх спростування позивачем не надано.

Зважаючи на викладене, суд покладає в обґрунтування свого рішення наведені відповідачем розрахунки, згідно яких його заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін становить 1 831,70 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 134,82 грн., а заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах - 409,26 грн.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості по комісії в сумі 1 000 грн. (з розрахунку 500 грн. за прострочення сплати чергового платежу, що передбачено Додатком № 1 до договору) та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії, нарахованої за період з 21.01.2020 по 29.02.2020, що становить 7,72 грн. (1,85+3,16+2,71).

Водночас підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення заборгованості по тілу кредиту суд не вбачає, оскільки позивач визначив розмір заборгованості станом на 01.06.2020, а часткове виконання відповідачем зобов`язань на суму 6 000 грн. було здійснено після вказаної дати.

Отже на підставі викладених у заявах по суті справи доводів, оцінки наданих сторонами доказів та вищенаведених законодавчих норм, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 171 313,56 грн., яка складається із: 125 971,06 грн. - заборгованість за кредитом; 41 959 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 831,70 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін; 1 000 грн. - заборгованість по комісії; 134,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 409,26 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами; 7,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Стаття 141 ЦПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимоги на суму 177 873,07 грн. і сплатив судовий збір в розмірі 2 668,10 грн.

Позов задоволено на 171 313,56 грн., тобто на 96/100 частин (171313,56х100/177873,07), а тому суд покладає на відповідача судові витрати в сумі 2 561,38 грн. (2668,10/100х96).

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код юридичної особи: 09807750) заборгованість за кредитним договором в сумі 171 313,56 грн., яка складається із: 125 971,06 грн. - заборгованість за кредитом; 41 959 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 831,70 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін; 1 000 грн. - заборгованість по комісії; 134,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 409,26 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами; 7,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії, та судовий збір в сумі 2 561,38 грн., а усього 173 874 (сто сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят чотири) гривні 94 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: