Рішення № 95812111, 17.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 р. № 820/626/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бондара О.В.,

представника позивача - Індутного-Шматька С.М.,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №5301-1303 від 27.05.2016, прийняте Східною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 по справі №820/626/17, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення №5301-1303 від 27.05.2016, прийняте Східною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 669,61 грн (шістсот шістдесят дев`ять гривень 61 копійка).

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №820/626/17, касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 по справі №820/626/17 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 по справі № 820/3914/17 скасовано. Справу № 820/3914/17 направлено на новий розгляд до суду першої інспекції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розмір орендної плати за землю встановлено договором оренди землі від 21 листопада 2005 року, укладеним з Харківською міською радою, умови якого щодо її розміру та своєчасної сплати виконувались у повному обсязі. Вважає, що ці умови можуть бути змінені лише за згодою сторін договору, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, стверджувала, що відповідачем не додано до оскаржуваного рішення розрахунок нарахованого податкового зобов`язання, що є порушенням вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України), до того ж, зобов`язання визначено за весь 2016 рік, тобто на майбутнє. З вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується з підстав того, що останнє є незаконним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, отже підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив, в якому наголошував, що твердження позивача про відсутність обов`язку зі сплати орендної плати за землю є помилковим. Вважає, що обставини відсутності розрахунку податкового зобов`язання не є такими, що звільняють платника податку від обов`язку сплати відповідного зобов`язання, та бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні адмістративного позову.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 прийнято адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 замінено в порядку правонаступництва Головне управління ДПС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого піжрозділу Державної податкової служби України.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в той же день.

У судовому засіданні 17.03.2021 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.07.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування нежитлової будівлі літ. "А-1", цегляної, загальною площею 508,7 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2005 між позивачем та Харківською міською радою на підставі рішення XXXVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.07.2005 року № 130/05 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею - 0,0825 га, у тому числі, під забудову – 0,0597 га, інших угідь – 0,0228 га несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель за №82149/05 від 21.11.2005.

На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна – нежитлова будівля літ. "А-1", яка належить орендареві на праві приватної власності. (п.3 Договору оренди землі).

Відповідно до п. 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою № 2541/05 від 16.09.2005 становить 727587 грн.

Згідно з п. 9 Договору оренди розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2005 рік 1317,54 грн.; 2006 рік 1715,29 грн.; 2007 рік 2485,92 грн.

Відповідно до п. 10 Договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахування індексів інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2014 по справі №922/4873/14, було внесено зміни до договору оренди, укладеного між позивачем та Харківською міською радою №82149/05 від 21.11.2005 про оренду землі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0825 га. Відповідно до цих змін, між сторонами було укладено Додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі, де з-поміж іншого були такі зміни: було змінено нормативну грошову оцінку з 727587 грн до 1884737 грн; було змінено розмір орендної плати за земельну ділянку, яка склала 105545,27 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Харківської міської ради І сесії VII скликання від 20.11.2015 №12/15 "Про перейменування об`єктів топонімікі міста Харкова" було перейменовано, з-поміж інших, АДРЕСА_2 .

Також, судом встановлено, що 06.05.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймають у власність по Ѕ частці кожний нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 508,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ).

27 травня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №5301-1303, яким визначено позивачу податкове зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 66960,49 грн.

Під час продовження розгляду адміністративної справи, представник позивача надав до суду відповідь на адвокатський запит до контролюючого органу №22836/ФОП/20-40-04-41-20 від 23.12.2020 відповідно до якого зазначено, що згідно бази даних АІС "Податковий блок", станом на 23.12.2020 ОСОБА_1 не має заборгованості перед бюджетом по орендній платі з фізичних осіб.

На підтвердження зазначеного факту відповідач у судовому засіданні 15.03.2021 надав відповідні розрахунки та податкові декларації. Також, у наданих 17.03.2021 письмових поясненнях, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України підтвердило, що позивач, станом на 16.03.2021 не має заборгованості по орендній платі з фізичних осіб.

Переглядаючи в касаційному порядку рішення по справі №820/626/17, з направленням справи на новій розгляд, до суду першої інстанції, колегія суддів Верховного суду звернула увагу на те, що судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не встановлено та не враховано термін фактичного перебування землі у користуванні позивача та не досліджено належним чином розрахунку податкового зобов`язання ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

ПК України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

За змістом статті 21 Закону №161-XIV розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Разом з тим підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто законодавець визначив нижню та верхню граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у його пункті 5.2 статті 5, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).

Таким чином до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Відповідно до положень п.286.5. ст. 286 Податкового кодексу України, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, з 06.05.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є новими власниками по Ѕ частці кожний нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 508,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З таких підстав, у зв`язку з переходом 06.05.2016 права власності на нежитлову будівлю, яка розташована на спірній земельній ділянці, позивач втратив статус її орендаря та, відповідно, не має обов`язку щодо справляння орендної плати за неї з 06.05.2016.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2019 року по справі №2а/0470/3308/12 та від 06 вересня 2019 року по справі №802/4131/15-а.

З урахуванням висновків Верховного суду, з яких було скасовано рішення по даній справі, судом, під час нового розгляду справи, досліджено наданий відповідачем розрахунок орендної плати відповідно до зазначеного договору оренди землі, при формуванні якого, податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, не враховано рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/4873/14, яким було змінено нормативну грошову оцінку землі, внаслідок чого змінилася орендна плата за землю та не враховано того факту, що з травня 2006 року ОСОБА_1 вже не була користувачем зазначеної земельної ділянки. (т.1 а.с.136).

Додатково, у судовому засіданні судом встановлено, що окремого розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було складено. Представник відповідача на запитання суду зазначив, що розрахунок, який міститься в матеріалах справи та, який зазначено у відзиві на позовну заяву, є саме тим розрахунком, на підставі якого було сформовано податкове повідомлення-рішення, а також, відповідачем було підтверджено той факт, що орендна плата нараховувалась позивачу за весь 2016 рік.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок не є вірним, з огляду на те, що при формуванні останнього, податковий орган не врахував зміну орендної плати, що вплинуло на визначення загального розміру річної, з урахуванням індексів інфляції, суми орендної плати та те, що з 06.05.2016 позивач втратила право користування на зазначену землю, а нарахування податкового зобов`язання за весь 2016 рік, суперечить положенням Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, в постанові Верховного Суду у справі 826/15139/16 від 06.02.2018, Верховний Суд зазначив: "… суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що відповідач невірно розрахував суму податкового зобов`язання, яке було визначено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Колегія відхиляє доводи заявника касаційної скарги щодо виникнення у позивача податкового обв`язку зі сплати податку на землю, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях міститься висновок про наявність у позивача цього обов`язку. Спірне рішення відповідача скасоване не через висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача вказаного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання."

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України саме відповідач наділений повноваженнями здійснити нарахування суми земельного податку з фізичних осіб та враховуючи положення пункту 286.1 статті 286 Податкового кодекс України, він повинен був використовувати всі офіційні дані для належного нарахування податку, але в даному випадку, відповідачем здійснено таке нарахування виходячи з даних, отриманих з неналежних джерел, відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідачем невірно розрахована сума податкового зобов`язання, яка була визначена оскаржуваним податковим повідомленнями-рішенням, тому, з огляду на зазначене, податкове повідомлення - рішення №5301-1303 від 27.05.2016 підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що він не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду та не має повноважень на проведення самостійного розрахунку суми податкових зобов`язань позивачу, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Оскаржуване рішення не може ґрунтуватися на доказах, які отримані пізніше, ніж прийняте оскаржуване рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання представника позивача про відшкодування витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн в даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №б/н від 17.12.2020, копію протоколу погодження гонорару (додаток 1) від 17.12.1010, копію доручення від 17.12.2020, копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 17.12.2020 на суму 10000,00 грн та копію акту приймання-передачі послуг за Дорученням від 17.12.2020 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 17.12.2020.

Згідно з п.4.2. Договору, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати умови повернення тощо визначаються і здійснюються відповідно до Додатків або Додаткових угод до цього договору.

Відповідно до копії долученого до матеріалів справи акту приймання-передачі послуг за Дорученням від 17.12.2020 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 17.12.2020, адвокат надав, а клієнт прийняв та сплатив наступні послуги: зустріч з клієнтом в офісі адвоката для обговорення ситуації клієнта, надання доручення на підготовку/складання позовної заяви 1 год. – 1135,00 грн, складання адвокатського запиту до ГУ ДПС у Харківській області 30 хв. - 567,50 грн, складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №820/626/17 30 хв. - 567,50 грн, аналіз отриманих від клієнта матеріалів у справі за період з 2016 по 2020 роки 2 год. - 2270,00 грн, складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №820/626/17 2 год. - 2270,00 грн, участь у судовому засіданні та ознайомлення з матеріалами справи 1 год. – 1135,00 грн, аналіз та вивчення отриманих матеріалів справи №820/626/17 1 год. – 1135,00 грн, аналіз законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, пошук та аналіз судової практики 2 год. - 2270,00 грн, складання відповіді на відзив у справі №820/626/17 3 год. - 3405,00 грн, складання клопотання про стягненян витрат на правову допомогу, складання заяви клієнту про розгляд справи без участі, зустріч з клієнтом в офісі адвоката, підписання клієнтом клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, узгодження подальшої правової позиції у справі №820/626/17 2 год. - 2270, 00 грн, участь адвоката у двох судових засіданнях 2 год. - 2270,00 грн., всього до сплати 19295,00 грн.

З огляду на те, що відповідно до п.1.1. протоколу погодження гонорару (додаток 1), розмір фіксованого гонорару за виконання доручення становить 10000 (десять тисяч) грн 00 коп, позивач сплатила за послуги з надання правової допомоги 10000,00 грн, що підстверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 17.12.2020.

Суд зауважує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Враховуючи, що даний спір виник ще у 2016 році, наслідком чого став великий обсяг матеріалів та процесуальних рішень судів, які потрібно було проаналізувати та вивчити адвокату для належної участі у справі №820/626/17, у зв`язку із чим, підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з привничою допомогою у розмірі 10000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку що клопотання позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №5301-1303 від 27.05.2016, прийняте Східною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев`ять) грн 61 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2021.

Суддя О.О. Горшкова