Ухвала суду № 95809797, 24.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

24 березня 2021 р. Справа №200/663/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною завою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 14.08.2018 № Ф-622-23 на суму 30 902,86 грн через безпідставність її прийняття.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в період з 09.07.2007 по 11.01.2021 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, перебувала на податковому обліку, місцезнаходженням позивача визначалось: АДРЕСА_1 .

Відмітка про реєстрацію місця проживання позивача за цією адресою також наявна в паспорті позивача.

У матеріалах справи наявна копія конверту про направлення позивачу на адресу АДРЕСА_2 оскаржуваної вимоги та повернення поштового відправлення із вимогою на адресу податкового органу з відміткою від 27.09.2018 про закінчення терміну зберігання.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказ Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі, якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вимога вважається врученою позивачу 27.09.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз. 5,6 ч. 4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що встановлений абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI строк для платника податків, протягом якого останній може оскаржити вимогу в судовому порядку у взаємозв`язку із положеннями статті 122 КАС України, становить десять днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі №200/11547/19-а, від 9 березня 2021 року у справі № 560/2798/20.

До суду із цим позовом позивач звернулась 14.01.2021, тобто із пропуском визначеного Законом № 2464-VI 10-денний строку з дня, коли оскаржувана вимога вважалася врученою позивачу – 27.09.2018.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначає, що про існування спірної вимоги не знала через відсутність її за адресою реєстрації ( АДРЕСА_2 ) у період з 15.02.2014 по 31.12.2020, про що надає довідку комітету мікрорайону «Бахмут Східний» № 48 від 12.01.2021, та проживання в цей час у м. Києві. Позивач вказує, що пошту за зареєстрованим місяцем проживання, відповідно, не отримувала, у тому числі оскаржувана вимога, а також документи виконавчого провадження, відкритого з виконання цієї вимоги, їй не надходили.

Наведені позивачем підстави пропуску строку оскарження спірної вимоги, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є неповажними.

Суд звертає увагу позивача, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19.

Суд має з`ясовувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 липня 2018 року в адміністративній справі № 810/384/17.

Так, позивач з 09.07.2007 була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця та мала бути обізнаною про свої обов`язки, у тому числі, щодо сплати єдиного внеску. Позивач обґрунтовує позов тим, що не мала сплачувати єдиний внесок на підставі п. 9-4 розділу VIII Закон № 2464-VI через тривання антитерористичної операції з 14.04.2014, водночас з розрахунку спірної вимоги вбачається, що недоїмка за позивачем обліковується з 3 кварталу 2013 року, крім цього, відповідно до викладеного у відзиві на позов, до вимоги включена суму штрафу, застосованого до позивача органами Пенсійного фонду України в період, коли до їх функцій належало адміністрування єдиного внеску, тобто, до 01.10.2013.

Виконавче провадження № 58423055 з виконання спірної вимоги відкрито 22.02.2019. У цьому провадженні 02.04.2019 прийнято постанову про арешт коштів боржника (позивача), якою накладено арешт, зокрема, на банківський рахунок позивача у Приват Банку.

Наведене свідчить про достатність обставин, що давали б змогу позивачу знати про порушення своїх прав у вигляді прийняття відповідачем вимоги від 14.08.2018 № Ф-622-23 про сплату єдиного внеску.

Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03 травня 2018 року у справі № 826/6380/17.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії» рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).

На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами, які позивачем суду не надавались.

Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до п. 8 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо вказаної частини позовних вимог, а заява про поновлення такого строку із доказами поважності його пропуску позивачем суду не надавалися, суд вважає, що позовну заяву в цій частині слід залишити без розгляду.

Керуючись приписами ст.ст. 123, 240, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.С. Михайлик