Рішення № 9580539, 13.05.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №11/3043

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі –Атамась Т.В., за участю представників сторін: позивача за первісним позовом –Веретенін Є.О. директор за посадою, Косяк В.І., за довіреністю, відповідача за первісним позовом – Кібець С.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" про стягнення 83330 грн. 89 коп. та за зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" про стягнення 118962 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено первісний позов про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам - 69775 грн. 31 коп. згідно договору фінансового лізингу №12 від 06.10.2006р. та 5830 грн. 72 коп. пені, 1718 грн. 91 коп. три проценти річних та 6005 грн. 95 коп. інфляційних. В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору не сплачує чергові лізингові платежі, в результаті чого за ним утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Представники позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з мотивів та підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечив з мотивів того, що він правомірно припинив сплату лізингових платежів, оскільки сторони не посвідчили укладений ними договір фінансового лізингу нотаріально. Також відповідач заперечує проти вимоги позивача про стягнення пені, оскільки вона нарахована всупереч приписам ст.232 ГК України.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом погодились з доводами відповідача в частині заявленої до стягнення пені.

Крім того відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом, який було прийнято судом для спірного розгляду з первісним.

За зустрічним позовом позивач просить стягнути з відповідача 101464 грн. 96 коп. безпідставно отриманих останнім коштів та 17497 грн. 72 коп. процентів за їх користування. Позов вмотивовано тим, що договір фінансового лізингу від 06.10.2006 р. №12 є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений, а відтак позивач за зустрічним позовом безпідставно сплатив відповідачу на умовах цього договору кошти в сумі 101464 грн. 96 коп.

          У письмовому відзиві на зустрічний позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на безпідставність тверджень позивача про обов’язковість нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу нерухомого майна, що встановлено рішенням господарського суду від 06.04.2010 р. у справі №16/377, яке набрало законної сили.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Сторонами 06 жовтня 2006 року було укладено договір фінансового лізингу №12 (далі –Договір).

У відповідності з умовами укладеного Договору лізингодавець(позивач за первісним позовом) передає лізингоодержувачу(відповідач за первісним позовом), а останній отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу вказане в п. 1.1. Договору майно(телятники -800), яке він, за заявкою на фінансовий лізинг (додаток №1 до Договору) лізингоодержувача, придбав у СТОВ “Прогрес”. Вартість майна, що передається у фінансовий лізинг, відповідно до п. 1.3. Договору склала 160 000 грн. 00 коп.

Плата за користування об’єктом лізингу вноситься лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів. Відповідно до п. 3.3 та п. 3.4. Договору, розрахунок лізингових платежів приводиться в “Графіку лізингових платежів”, який є додатком №2 до Договору. Перерахування лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в рахунку-фактурі, згідно з графіком лізингових платежів не пізніше 25 числа місяця, вказаного в графіку.

Майно було передано позивачем відповідачу 26 грудня 2006 року, що підтверджується актом прийому - передачі, який підписано та засвідчено печатками обох сторін.

Відповідач взяті на себе договірні зобов’язання в частині своєчасного внесення лізингових платежів порушив, у зв’язку з чим на день звернення до суду із позовом не сплатив позивачу 69775 грн. 31 коп. Вказана сума сторонами не оспорюється.

Згідно з п. 3.5 Договору, у випадку затримки лізингових платежів Лізингоодержувач сплачує пеню з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, яка за розрахунком позивача становить 5830 грн. 72 коп.

Крім того відповідачу, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні за весь час прострочки в розмірі 6005 грн. 95 коп. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1718 грн. 91 коп.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.. 35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Спірні відносини виникли між сторонами на підставі укладеного ними Договору.

Взяті на себе зобов’язання за Договором в частині придбання для відповідача та передачі йому предмету лізингу позивач виконав належним чином.

За таких обставин у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати лізингових платежів на умовах Договору.

Заперечення відповідача за первісним позовом щодо нікчемності Договору, суд вважає необґрунтованим оскільки ця обставина була предметом розгляду господарського суду Черкаської області у справі №16/377 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" про визнання дійсним Договору. Судом було встановлено, що спірний договір є дійсним в силу дотримання вимог закону про його письмову форму та досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов цього договору. Вказане рішення набрало законної сили.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача боргу по лізингових платежах в розмірі 69775 грн. 31 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Крім того підлягає до задоволення вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача у відповідності до 2 ст. 625 ЦК України інфляційних в сумі 6005 грн.95 коп. та 3% річних в сумі 1718 грн. 91 коп.

Щодо вимоги про стягнення пені то вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за зустрічним позовом порушував зобов’язання щодо своєчасного здійснення лізингових платежів починаючи з 05.12.2006 р.

Однак позивач здійснив нарахування пені починаючи з 05.06.2009 р., звернувшись з позовом до суду 04.12.2009 р. тобто всупереч приписам ст. 232 ГК України.

Приймаючи рішення за зустрічним позовом, суд виходить з наступного.

Позов мотивовано тим, що за твердженням позивача договір фінансового лізингу від 06.12.2006 р. №12, підписаний сторонами є нікчемним, так як не посвідчений нотаріально.

Однак, таке твердження позивача є помилковим.

          Так за змістом глави 58 ЦК України лізинг є одним із різновидів договорів найму (оренди). Питанням лізингу присвячено окремий параграф 6 гл. 58 ЦК України, в якій ч. 2 ст. 806 передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

          Закон України "Про фінансовий лізинг" та параграф 6 глави 58 ЦК України не містять норми про обов'язкову нотаріальну форму договору лізингу, при тому що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються лише цим законом та ЦК України.

          Ст. 793 ЦК України, на яку посилається позивач, знаходиться у параграфі 4 гл. 58 ЦК України, а тому на неї не поширюються вимоги ч. 2 ст. 806 ЦК.

Вказані обставини встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 06.04.2010 р. у справі №16/377, що набрало законної сили.

За таких обставин твердження позивача за зустрічним позовом про безпідставність сплати ним відповідачу коштів з посиланням на договір є необґрунтованим а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

З відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Підгайдамацькі ферми”, с. Селище, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, 19445, код 33246688 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Енерголізинг”, Кудрявський узвіз, будинок 5-Б, м. Київ, 04053, код 24595280 - 69775 грн. 31 коп заборгованості по лізинговим платежам, 1718 грн. 91 коп. три проценти річних, 6005 грн. 95 коп. інфляційних, відшкодування витрат на оплату державного мита в сумі 775 грн. 00 коп. та 219 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя К.І.Довгань