Рішення № 9580532, 13.05.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р.                                                   Справа №01/505

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача –Мельниченко О.В. –представник за довіреністю,

від відповідача –Калина В.В. –керівник,

в приміщенні господарського суду Черкаської області розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма», м. Київ

до фермерського господарства «Калина», смт. Драбів, Черкаська область

про стягнення 51125,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» звернулося до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства «Калина»заборгованості за поставлену сільськогосподарську продукцію в розмірі 51125,55 грн.

Позов обґрунтовано тим, що виконуючи спрощений договір поставки сільськогосподарської продукції, позивач поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію, яку останній прийняв, однак у повному обсязі договірних зобов’язань не виконав, тому у нього утворилася заборгованість: 50071,69 грн. –за отриманий товар, 102,50 грн. –3% річних, 951,36 грн. –інфляційних.

Керівник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позов у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.05.2010 р.

Після перерви представники сторін в судове засідання не з’явились.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

У 2008 році ТОВ «Торговий дім «Вассма»(постачальник) поставило ФГ «Калина»(покупець) сільськогосподарську продукцію що підтверджується видатковими накладними та довіреностями суворої форми звітності.

Продукцію за вказаними накладними фермерське господарство «Калина»отримало у повному обсязі.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Фермерське господарство «Калина»перерахувало на поточний рахунок відповідача 49200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.12.2007 та 21.05.2009, не вказавши призначення платежу. У випадку відсутності в платіжному документі реквізитів призначення платежу продавець самостійно визначає напрями зарахування отриманих сум в рахунок погашення існуючих зобов’язань покупця.

Позивач здійснені перерахування коштів за період з 20.12.2007 року по 21.05.2009 року зарахував на погашення заборгованості згідно укладених договорів наступним чином:

- грошова сума у розмірі 41200,00 грн. згідно банківської виписки від 20.12.2007 р. зараховується як погашення боргу згідно договору укладеного у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної №69/68 від 09.04.2008 р. на суму 45995,40 грн. В такому випадку недоплата за отриманий товар згідно договору становить 4795,40 грн.;

- грошова сума у розмірі 8000,00 грн. зараховується як погашення боргу згідно договору укладеного у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної №69/68 від 09.04.2008 р. де залишок заборгованості становить 4795,40 грн. та договору укладеного у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної №69/67 від 09.04.2008 р. на суму 16740,75 грн. В такому випадку, заборгованість по договору укладеного у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної №69/67 від 09.04.2008 р. становить 13536,15 грн.

Заборгованість відповідача на підставі видаткової накладної №69/68 від 09.04.2008 р. відсутня. А заборгованість на підставі видаткової накладної №69/67 від 09.04.2008 р. становить 13536,15 грн., по видатковій накладній №69/148 від 22.05.2008 р. становить 18325,44 грн., по видатковій №69/160 від 26.05.2008 р. становить 3757,00 грн., по видатковій накладній №69/178 від 09.06.2008 р. становить 14453,10.

Отже, загальна заборгованість відповідача згідно з позовною заявою становить 50071,69 грн.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Відповідачу була направлена письмова вимога про сплату боргу №31 від 05.02.2010 року, яка ним була отримана 11.02.2010 року. Але в семиденний термін зобов’язання не було виконане.

Таким чином, позивач просить стягнути у примусовому порядку з відповідача 50071,69 грн. заборгованості за отриманий товар .

          В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив та пояснив, що повернув позивачу частину боргу товаром на суму 13296, 11 грн., що підтверджується накладною на повернення №ПТ –0000078 від 27.02.2009 р., а також рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.12.2009 р. по справі 13/2953.

          Відповідно до копії рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2009 р., при розгляді справи 13/2953 судом було встановлено факт повернення відповідачем у даній справі позивачу товар на суму 13296, 11 грн. по накладній №ПТ –0000078 від 27.02.2009 р.

          Отже, суд вважає, що відповідно до ст. 35 ГПК України факт повернення відповідачем позивачу товару на суму 13296, 11 грн. встановлений зазначеним вище рішенням суду і тому не підлягає доведенню при розгляді даного спору.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 102,50 грн. –3 % річних та 951, 36 грн. –інфляційних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність вимог позивача повністю підтверджується наданими суду доказами: видатковими накладними, довіреностями на отримання продукції, вимогою про повернення боргу №31 від 05.02.2010 року.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 36775,58 обґрунтованими.

У зв’язку з встановленням факту часткового повернення відповідачем товару на суму 13296, 11 грн., судом самостійно перераховані суми втрат від інфляції та 3 % річних.

Суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, витрати позивача на послуги адвоката, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на адвокатські послуги у розмірі 3500,00 грн.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 36775,58 грн., 698,74 грн. –нарахування втрат від інфляції, 75,57 грн. –трьох процентів річних від простроченої суми, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 375,50 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в тій частині, що між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже був вирішений у справі 13/2953, оскільки позовні вимоги, які розглядались у зазначеній справі, ґрунтувались на обставинах порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №69/2/10 від 12.12.2007 р.

Позовні вимоги, які розглядаються в даній справі, не пов’язані з виконання вказаного вище письмового договору, а отже позов заявлений з інших підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «Калина», вул. Жовтнева,36, смт. Драбів, Черкаська область, код ЄДР 21355345, п/р 26003300227 в Ощадбанку України, МФО 354530, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма», пр. Мінський, 4, м. Київ, пр. Лісовий, 39, п/р26002010031008 в ВАТ «Укрексімбанк»в м. Києві, МФО 322313, код ЄДР 33937992, : 36775, 58 грн. –основного боргу, 698,74 грн. –нарахування втрат від інфляції, 75, 57 грн. –трьох відсотків річних, 375,50 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3500,00 грн. витрати на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз