Рішення № 9580156, 21.05.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2010 Справа № 13/163-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабсудосервіс"

про стягнення 6538,25 грн,

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Снабсудосервіс”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Автосоюз”

про визнання недійсними договорів підряду

за участі:

3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору – ТПФ „Постачтехкомплект”,

представників:

позивача –Ємельянова С.М. (представника за дорученням),

відповідача –Долгополова О.В. (представника за дорученням),

3-ї особи –не з’явився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення заборгованості в розмірі 6538,25 грн, яка, на його думку, виникла у зв’язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості наданих послуг по ремонту автомобіля за усними угодами, оформленими наряд-замовленням № СЗ00033114/СН00028007 від 17.12.2006 р. на суму 4630,91 грн та СЗ00033148/СН00032239 від 17.12.2006 р. на суму 1907,34 грн.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на відсутність договірних відносин з позивачем на підставі названих угод, оскільки послуги безпосередньо йому не надавались, так як він їх не замовляв. Відповідач також посилається на той факт, що підписи, які вчинено на наряд-замовленнях від імені Тартинського В.А. не належить йому, хоча ця особа й зазначена як отримувач та замовник послуг з ремонту автомобіля.

Водночас, позовні вимоги за зустрічним позовом стосуються визнання недійсними названих усних угод, оформлених наряд-замовленням № СЗ00033114/СН00028007 від 17.12.2006 р. та СЗ00033148/СН00032239 від 17.12.2006 р. Відповідач вважає, що ці правочини є недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки особа, яка підписала нарад-замовлення не мала на те відповідних повноважень, оскільки не є працівником товариства.

В свою чергу позивач не визнає зустрічні вимоги, вказуючи, що підпис особи, яка підписувала наряд-замовлення, скріплений печаткою товариства. Крім того, на думку позивача, виконані роботи за спірними правочинами прийняті відповідачем, що вказує на схвалення цих правочинів самим товариством, у зв’язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 241 ЦК України.

3-я особа в судове засідання свого представника не направила та причини неявки суду не повідомила, а тому розгляд справи проведено без її участі.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 22 жовтня, 10, 26, 30 листопада 2009 року, а також 16 квітня, 13 травня поточного року з оголошенням перерви для прийняття рішення до 21 травня. Крім того, в період з 30 листопада 2009 року по 6 квітня цього року провадження у справі було зупинене у зв’язку з призначенням судової експертизи.

Крім викладеного судом встановлено, що відповідно до наряд-замовлення № СЗ00033114/СН00028007 від 17.12.2006 р. (а.с. 76) товариством з обмеженою відповідальністю „Снабсудосервіс” через представника Тартинського В.А. було замовлено виконання робіт по ремонту автомобіля Фольсваген Туарег, належний ТПФ „Постачтехкомплект”, державний номер 77707/ХН, на загальну суму 4630,91 грн. Крім того, аналогічне замовлення було здійснене відповідно до наряд-замовлення № СЗ00033148/СН00032239 від 17.12.2006 р. (а.с. 77) на ремонт того ж автомобіля на суму 1907,34 грн.

За змістом цих наряд-замовлень платником послуг та безпосереднім замовником є ТОВ „Снабсудосервіс”, від імені якого на них проставлені підписи невстановленої особи та печатка підприємства. За твердженнями відповідача підпис не належить Тартинському В.А., який вказаний в них як отримувач послуг.

Враховуючи вказані обставини, а також заперечення відповідача щодо неналежності підпису особі, яка уповноважена діяти від імені товариства, судом з метою підтвердження або спростування вказаних доводів, ухвалами від 30.11.2009 р. та 23.12.2009 р. була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Миколаївському територіальному відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Проте, експертною установою матеріали, які направлені судом на експертизу, повернуті без виконання експертного висновку згідно до повідомлення № 49 від 09.03.2010 р., в якому поінформовано суд про неможливість проведення експертизи у зв’язку з відсутністю вільних зразків підпису Тартинського В.А. та відсутності оплати її проведення. За таких обставин, розгляд справи завершено за наявними у ній матеріалами, з урахуванням приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку кожної зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За твердженнями позивача, які не спростовуються відповідачем, останній вартість наданих послуг відповідно до вказаних наряд-замовлень не сплатив.

Вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості суд зазначає, що згідно до приписів статті 25 Закону України „Про автомобільний транспорт” договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов’язання виконавця щодо проведених робіт.

Відповідно до пункту 6 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. №792 надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів здійснюється за зверненням замовника чи за його попередньою заявкою.

В даному випадку наряд-замовлення були оформлені відповідно до вимог статті 25 Закону України „Про автомобільний транспорт” із зазначенням переліку та вартості проведених робіт; складових частин (матеріалів), використаних при проведенні ремонтних робіт, тощо. Крім того, згідно з положеннями пункту 9 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, якщо послуги надаються СТО у присутності замовника і включають надання виконавцем гарантійних зобов’язань, то це оформлюється нарядом-замовленням, в якому зазначаються дані про обсяги робіт і перелік матеріалів та запасних частин, які встановлені на автомобілях.

Виконані за нарядом-замовленнями роботи були прийняті без зауважень представником відповідача (особою, яка не встановлена судом), на підпису якого проставлено печатку ТОВ „Снабсудосервіс”. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3.4.1 Інструкції про порядок видачі Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 року № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань, суб’єктів господарської діяльності. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом. Обов’язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У відповідності до пункту 3.1.12 зазначеної Інструкції, у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань або громадяни зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Але доказів втрати або крадіжки печаток товариства відповідачем не надано, що дає підстави вважати, що підпис замовника в нарядах-замовленнях скріплено печаткою відповідача та його повноважної на це особи.

Безпосередньо здійснені ремонтні роботи на наряд-замовленнями були передані відповідачеві без довіреностей, що не суперечить вимогам Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів. Відповідно до пунктів 34-37 Правил довіреність замовника на отримання автомобіля та ремонтних робіт необхідна у випадку передання-прийняття дорожніх транспортних засобів та їхніх складових після технічного обслуговування і ремонту за актом передання-прийняття ДТЗ (його складових). Згідно з частиною 3 пункту 60 Прикінцевих положень Правил у разі надання послуг у присутності замовника, коли немає необхідності залишати ДТЗ (його складові) на відповідальне збереження у виконавця чи замінювати складові частини ДТЗ, і коли письмовий договір не укладається, акт передання-приймання не оформляється, а отже і відсутня необхідність у пред’явленні довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Оскільки наявність печатки відповідача на підписі його представника не дає підстави для сумніву та перевірки повноважень особи, що підписала наряд-замовлення, суд відповідно до положень статей 32, 34 ГПК України приймає до уваги зазначені наряд-замовлення як належні докази виконання позивачем зобов’язань по наданню послуг.

У зустрічному позові відповідач зазначив, що у відповідності зі Статутом виконавчим органом, який керує поточною діяльністю підприємства є директор, який єдиний має право діяти від імені відповідача на підставі Статуту без оформлення відповідної довіреності; що наряди-замовлення в порушення вимог статей 88, 89 ЦК України, статті 47 Закону України „Про господарські товариства” були підписані не директором підприємства, а тому не можуть породжувати жодних прав або обов’язків для товариства, у тому числі і оплату визначених в них сум. Суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки ним не надано відповідних доказів.

За статтею 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до положень статті 3 та частини 3 статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Безпосередньо недійсність правочинів встановлена положеннями статей 215 та 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, статтею 203 встановлено фактичні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку відповідачем не доведено недійсність правочинів, оформлених наряд-замовленнями, з посиланням на неправомочність його представника, оскільки порядок укладення договорів між суб’єктами господарювання встановлений положеннями статті 180 Господарського кодексу України, за якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отримання автомобіля з ремонту без відповідних заперечень і є фактичним схваленням вчинених правочинів з боку відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. А за частиною 2 цієї статті кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В цьому контексті з метою досудового врегулювання спірних відносин позивачем, на адресу відповідача 09.06.2009 року направлена претензія за вихідним № 395 про сплату суми заборгованості. Як вбачається з інформації пошти відповідач від отримання конверту відмовився. Таким чином, строк оплати вартості виконаних робіт на даний час настав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги за зустрічним позовом є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки спір доведено до суду з вини відповідача, сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом та за зустрічним покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.          Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Снабсудосервіс” (м. Херсон, вул. Полтавська, 97; код ЄДРПОУ 31848251, р/рах. невідомий) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „авто союз” (м. Київ, проспект Московський, буд. 28, код ЄДРПОУ 30223848, р/рах. 260031842 в ВАТ „Ерсте Банк”, МФО 380009) – 6538 грн 28 коп основного боргу, 102 грн витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Суддя М.К. Закурін