Рішення № 95800248, 10.03.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16673/19

пр. № 2/759/439/21

10 березня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.;

при секретарі Істоміній О.Г.;

за участю представника позивача ОСОБА_1 ;

позивача ОСОБА_2 ;

представника відповідача ОСОБА_3 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01133, м. Київ, бул. Дружби Народів, б. 38) про витребування житлового приміщення з незаконного володіння, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати із чужого незаконного володіння відповідачки ОСОБА_4 житлове приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_2 шляхом виселення її з даної квартири.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 22.06.2012р. року між ним та ПАТ «Астра банк» був укладений кредитний договір № 150199036975001, згідно умов якого Банк надав Позичальнику відновлюваний кредит, в межах ліміту - 600000, 00 гривень з розрахунку 20.49 % річних за користування кредитом на строк до 22.11.2016 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ним та ПАТ «Астра банк» був укладений Іпотечний договір № 1561 від 22.06.2012 року, яким було передано в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .

02.12.2013року між ПАТ «Астра банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра банк» передало (відступило) ПАТ «Дельта банк», права вимоги за кредитними та забезпечувальним договором, про що він був повідомлений.

17.11.2014р. року він отримав лист-вимогу від ПАТ «Дельта Банк», де було зазначено, що Банк вимагає розглянути лист-вимогу та, в тридцятиденний термін, погасити прострочену заборгованість, яка виникла перед Банком. У разі незадоволення вимоги Банк повідомив, що буде вимушений захищати свої майнові права, шляхом позасудового врегулювання спору або зверненням до суду, з вимогою про звернення стягнення на майно.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було визнано неподаною і повернуто подавачу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року залишено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки без розгляду.

В 2017р. він дізнався, що банк зареєстрував право власності на належну йому квартиру за собою без будь-якого рішення суду.

18.10.2018 року право власності на житлове приміщення було зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні № 1078 від 18.10.2018 року.

12.11.2018 року право власності житлове приміщення було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу № 859 від 12.11.2018 року.

Вважає, що реєстрацію квартири за банком було вчинено з порушенням ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без дотримання певної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не надсилав йому письмову вимогу, передбачену ст. 35 Закону України «Про іпотеку», тобто квартира вибула з його власності не з його волі, іншим шляхом, а тому відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_4 шляхом її виселення з даного житлового приміщення.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.09.2019р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.10.2019р. від відповідачки надійшов відзив, згідно якого вона проти позову заперечує, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2018р., усі правочини щодо зазначеної квартири було вчинено із дотриманням чинного законодавства і жоден з них на теперішній час не було визнано недійсним, тобто жодного доказу того, що вона є незаконним володільцем квартири позивачем не надано, а тому, враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, відсутні правові підстави для витребування у неї вказаної квартири (а.с. 73-125).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 4.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представник відповідачки проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві.

3-тя особа - ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, згідно яких проти позову заперечує, посилаючись на те, що всі правочини щодо квартири АДРЕСА_2 були вчинені з дотриманням норм чинного законодавства і жоден з них у встановленому порядку не визнаний недійсним, тому підстав для витребування квартири з володіння відповідача немає (а.с. 235-237).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 22.06.2012р. року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Астра банк» був укладений кредитний договір № 150199036975001, згідно умов якого, Банк надав Позичальнику відновлюваний кредит в межах ліміту - 600 000, 00 гривень з розрахунку 20.49 % річних за користування кредитом на строк до 22.11.2016 року. (а.с. 15-21).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_2 та ПАТ «Астра банк» був укладений Іпотечний договір № 1561 від 22.06.2012 року, яким було передано в іпотеку, в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, належна ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення, Виконавчий орган Київської міської ради від 20.01.2009 року квартира АДРЕСА_2 (а.с. 22-25).

2.12.2013р. року між Публічним акціонерним товариством «Астра банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра банк» передало (відступило) ПАТ «Дельта банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальним договором. Про це, листом № 13408/АВ-Р/09122013-2292 від 09.12.2013року Публічне акціонерне товариство «Астра банк» повідомило ОСОБА_2 (а.с. 26).

17.11.2014р. ОСОБА_2 отримав від ПАТ «Дельта Банк» лист-вимогу, де було зазначено, що Банк вимагає в тридцятиденний термін, погасити прострочену заборгованість, яка виникла у нього перед Банком. У разі незадоволення вимоги Банк повідомив, що буде вимушений захищати свої майнові права шляхом позасудового врегулювання спору АБО зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення на майно (а.с. 27-28).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Літвіновим А.В. 2.03.2016р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28561074 та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ПАТ «Дельта Банк» на підставі іпотечного договору від 22.06.2012р. (а.с. 37).

18.10.2018 року право власності на житлове приміщення було зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні № 1078 від 18.10.2018 року (а.с. 35-36).

12.11.2018 року право власності на кв. АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі- продажу № 859 від 12.11.2018 року (а.с. 90-94).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів, визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 ЦК України» від 01.04.2014 р. у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п.1 ч. 2 ст.16 ЦК за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру. Якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Позивач ОСОБА_2 , посилаючись на те, що державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було здійснено з порушенням договору, вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без дотримання певної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не надсилав іпотекодавцю письмову вимогу, передбачену ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а також до вирішення справи про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку до суду з позовними вимогами про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності до ПАТ «Дельта Банк» та державного реєстратора не звернувся, хоча судом його права роз`яснювались у встановленому порядку та були йому відомі, оскільки в серпні 2017р. він звертався до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Літвінова А.В. від 2.03.2016р. № 28561074, проте ухвалою від 14.06.2018р. внаслідок повторної неявки позивача даний позов був залишений без розгляду (а.с. 119-120).

Згідно з положеннями частин 1, 4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 3 цієї статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, Цивільний кодекс встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння.

Відтак, першочерговим при зверненні позивача із віндикаційним позовом є встановлення наявності чи відсутності правових підстав володіння відповідачем відповідним майном.

Як підтверджується матеріалами справи, правовою підставою отримання відповідачкою у власність квартири АДРЕСА_2 є договір купівлі-продажу від 12.11.2018р. і продавець - ОСОБА_5 на дату укладення договору була законним власником квартири відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.10.2018р. Отже, відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на спірну квартиру у відповідності із законодавством та за наявності правової підстави.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку договори купівлі продажу квартири від 18.10.2018р. та від 12.11.2018р. відповідають вимогам закону, у встановленому законом порядку недійсними не визнані.

Однією з основних підстав позову є твердження, що спірна квартира вибула з власності позивача поза його волею.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача (саме таку правову позицію зазначено в Постанові Верховного суду України від 21 грудня 2016 року № 6-2233цс16).

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, квартира вибула з власності ОСОБА_2 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28561074 від 2.03.2016р. приватного нотаріуса Літвінова А.В. на підставі іпотечного договору від 22.06.2012р.

Вказане рішення про державну реєстрацію у встановленому порядку незаконним не визнано та не скасовано, в даному провадженні відповідні позовні вимоги не заявлені, а тому, з врахуванням презумпції правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України), на даний час дане рішення вважається правомірним.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_2 придбана відповідачкою на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2018р. у особи, яка також на відповідній правовій підставі володіла даною квартирою та мала право її відчужувати, доказів того, що вказане майно вибуло з володіння позивача не з його волі іншим шляхом матеріали справи не містять, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності вказаної квартири за ПАТ «Дельта Банк» на даний час не оскаржується та є чинним, а тому законних підстав для витребування майна з володіння відповідачки в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 204, 317, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 15, 16, 19, 81, 141, 200, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01133, м. Київ, бульв. Дружби Народів, б. 38) про витребування житлового приміщення з незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Кириленко