Ухвала суду № 95800079, 25.03.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/15492/16-ц

н/п 6/766/450/21

УХВАЛА

щодо розгляду заяви

25 березня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Лисенко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Шевцова О.С. про застосування наслідків ст. 1057-1 ЦК України по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсними договорів іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2020 року, у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсними іпотечний договір від 15 березня 2006 року № 02-23-12/02-25-458 з додатками та іпотечний договір від 13 вересня 2007 року № 02-23-051/033-1459, укладені між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», і ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 р. вищевказані судові рішення залишені без змін. Справа повернута до суду 22.03.2021 р. та передана головуючому 24.03.2021 року.

19.03.2021 року від представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Шевцова О.С. надійшла заява про застосування наслідків ст. 1057-1 ЦК України.

За приписами ч.1 ст. 1057-1 ЦК України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Частиною 2 ст. 1057-1 ЦК України визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов`язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

Суд не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності кредитного договору, визначених статтею 1057-1 ЦК України, зокрема, щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути грошові кошти за кредитними договорами у загальному розмірі 168 000,00 дол. США, оскільки предметом розгляду у цій справі було питання недійсності іпотечних договорів, питання недійсності кредитних договорів у цій справі не вирішувалося.

Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, за приписами ч.5 ст. 1057-1 ЦК України суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

При розгляді справи за суттю АТ «Альфа-Банк» з заявою про накладення арешту на майно в порядку ч.5 ст. 1057-1 ЦК України не звертався – така заява подана 19.03.2021 р.

Окремо нормами ЦПК України не врегульований порядок розгляду такої заяви, а тому суд дійшов висновку про розгляд заяви з урахуванням імперативності норми ч.5 ст. 1057-1 ЦК України в судовому засіданні без повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частина п`ята ст. 1057-1 ЦК України, яка набрала чинності з 04.11.2012 р., застосовується у тому випадку, коли суд визнає недійсним договір застави. Ця норма має імперативний характер та зобов`язує суд під час вирішення питання про недійсність договору застави у випадку звернення кредитодавця із заявою накласти арешт на майно, яке було предметом застави.

Частиною першою статті 58 Конституції України закріплено загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Отже, норми Закону України № 5405-VI від 02 жовтня 2012 року, якими ЦК України доповнено статтею 1057-1, набрали чинності 04 листопада 2012 року, тобто після укладення спірних іпотечних договорів, які було укладено 15.03.2006 року та 13.09.2007 року, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 року у справі № 592/1809/15-ц, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд не встановив підстав відступити від цього правового висновку, що вбачається із постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 635/4427/15-ц (провадження № 61-12012св18).

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав накладення арешту на предмет іпотеки у порядку ст. 1057-1 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 1057-1 ЦК України, 2-13, 258-261, 353-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Шевцова О.С. про застосування наслідків ст. 1057-1 ЦК України по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсними договорів іпотеки відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсоснького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня складення цієї ухвали апеляційної скарги.

СуддяО. В. Ус