Рішення № 9579922, 05.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2010 р. Справа № 16/29-10

вх. № 986/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився ;

відповідача - Коровников Б.О., довіреність №589 від 23.03.2010 р.;

3-ї особи (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) - Лайков С.М., довіреність №03-2465/24 від 04.03.2010 р.;

3-ї особи (Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова ) - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ПП "Ал'таір", м. Харків

до Північно-східного регіонального центру страхового фонду документації,м. Харків

3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, м. Київ

Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова

про стягнення 1070248,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом до розгляду, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1111973,89 грн., яка складається з 1046004,00 грн. основного боргу та з нарахованих станом на 11.03.2010 р.: 18828,07 грн. інфляційних, 6018,10 грн. 3% річних та 41123,72 грн. пені. на тій підставі, що відповідач не оплатив за поставлений позивачем по договору №181 від 18.09.2009р. товар.

10.03.2010 р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду заперечення проти позовної заяви та уточнень до неї, в якому не заперечує проти позовних вимог щодо суми основного боргу та зобов'язується його погасити перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок позивача після отримання грошових коштів з державного бюджету. Вказує, що відсутність фінансування з державного бюджету сталося не з вини відповідача та не може вважатися порушенням умов договору. Просить суд урахувати зазначене при винесені рішення та залучити до участі у справі в якості 3-х осіб головного розпорядника бюджетних коштів - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова. Судом залучено до участі у справі у якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова.

11.03.2010 р. представник позивача надав до канцелярії суду відповідь на заперечення проти позовної заяви; вказує, що згідно п. 4.2. договору №181 від 18.09.2009р. відповідач повинен був сплатити кошти відразу після здійснення постачання, поставка зроблена 04.12.2009р., отже з 05.12.2009р. у відповідача виникло зобов'язання сплатити кошти позивачу, а після 30.12.2009р. грошове зобов'язання прострочене. Вказує, що відповідач не пред'явив у 5-ти денний термін документів, підтверджуючих наявність форс-мажорних та інших обставин підтверджених довідкою Торгово-промислової палати України, усі інші обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

15.03.2010 р. представник Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи надав заперечення на позовну заяву в якому вказує, що при укладанні та підписанні договору позивач був згоден з такою умовою, що оплата за договором здійснюється за умови фінансування з державного бюджету після поставки устаткування. У вересні-грудні 2009 р. Державне казначейство виділяло кошти лише на захищені статті видатків (соціальні виплати та комунальні платежі), як наслідок, МНС недофінансовано капітальні видатки (в тому числі для придбання обладнання), які відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" не належать до захищених статей. Оскільки Закон України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не прийнято, фінансування здійснюється за тимчасовим розписом держбюджету, а відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу України до прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином .

Представник відповідача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги не визнає, надав пояснення щодо суті спору.

Представник 3-ї особи (Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) у судовому засіданні проти позову заперечує .

Представник 3-ї особи (Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова) у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав відзив на позов, в якому вказує, що Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова з позивачем не мало ні цивільно-правових, ні адміністративно-правових відношень, тому прав позивача не порушувало, просить проводити розгляду справи без участі їх представника.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно вивчивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

18.09.2009р. між приватним підприємством "Ал'таір" та Північно-східним регіональним центром страхового фонду документації було укладено договір №181 (надалі –Договір), згідно умов п. 1.1. якого позивач зобов’язався поставити та ввести в експлуатацію, а відповідач прийняти й оплатити устаткування фотографічне, а саме: мікрофільмуючу камеру "SMA 1" (1 од.) та проявну машину "Unomat" (1 од.) 2009 року випуску, надалі "Устаткування", на умовах передбачених цим договором.

У пункті 4.1. Договору сторони узгодили, що загальна сума Договору становить - 1046004,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 174334,00 грн.

Згідно п. 4.2. Договору, оплата за цим Договором за умови фінансування з державного бюджету здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача після поставки устаткування, підписання акта приймання - передачі на підставі товарної накладної не пізніше 30.12.2009 року.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу Устаткування на загальну суму 1046004,00 грн., а відповідач отримав зазначене Устаткування, що підтверджується видатковою накладною № 13770 від 04.12.2009р., дорученням № 94 від 01.12.2009 р., актом приймання-передачі (а.с. 16-18) та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

05.01.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, з проханням погасити суму боргу (а.с. 20).

13.01.2010 р. за вих. №37 відповідач надав позивачу відповідь на претензію, в якій вказав, що Північно-східним регіональним центром страхового фонду документації були зареєстровані фінансові зобов'язання в Управлінні Державного казначейства в Київському районі міста Харкова 10.12.2009р. на суму 10460004,00 грн., але в зв'язку з недофінансуванням відповідача з державного бюджету кошти перераховані не були.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представник відповідача у своєму відзиві та у судовому засіданні суму основного боргу у розмірі 1046004,00 грн. визнає у повному обсязі, доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 1 046 004,00 грн. основного боргу та з нарахованих станом на 11.03.2010 р.: 18828,07 грн. інфляційних, 6018,10 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 5.3. Договору сторони узгодили, що за порушення сторонами термінів виконання зобов'язань за Договором винна сторона сплачує іншій стороні за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період за який стягується.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у т.ч. неустойкою.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарсько процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи обставини справи, що відповідач є бюджетною установою, здійснив необхідні дії щодо реєстрації своїх грошових зобов'язань перед відповідачем ( а.с. 46-49), однак відсутність запланованого фінансування з Державного бюджету сталося не з вини відповідача, суд частково задовольняє вимогу щодо стягнення пені у розмірі 149,34 грн., у частині стягненні 40974,38 грн. пені відмовляє на підставі приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарсько процесуального кодексу України, оскільки заявлена до стягнення заборгованість виникла не з вини відповідача, відповідач був позбавлений можливості належним чином виконати зобов'язання по Договору; заявлена до стягнення пеня надмірно велика порівняно із можливими збитками позивача, судом вже задоволено вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 551, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 231, 233 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Північно-східного регіонального центру страхового фонду документації, код ЄДРПОУ 14321110, (61070, м. Харків, вул. Рудика, 8 (у т.ч. р/р 35212001000441 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного підприємства "Ал'таір", код ЄДРПОУ 14086815, (61050, м. Харків, вул. Примерівська, 8 кв. 4 ( у т.ч. р/р 26006035908200 в ПАТ "УкрСиббанк", м. Харкова, МФО 351005), 1046004,00 грн. основного боргу, 18828,07 грн. інфляційних, 6018,10 грн. 3% річних та 149,34 грн. пені.

Стягнути з Північно-східного регіонального центру страхового фонду документації, код ЄДРПОУ 14321110, (61070, м. Харків, вул. Рудика, 8 (у т.ч. р/р 35212001000441 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) до державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) державне мито в сумі 10709,99 грн.

Стягнути з Північно-східного регіонального центру страхового фонду документації, код ЄДРПОУ 14321110, (61070, м. Харків, вул. Рудика, 8 (у т.ч. р/р 35212001000441 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) до державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 40974,38 грн. пені - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2010р.