Рішення № 9579776, 05.05.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2010 р.Справа № 8/16-230 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М.

Розглянув справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Стилобат", вул. Озерна, 1-а, с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", проспект Перемоги, 65, Святошинський район, м. Київ в особі Тернопільської філії ПАТ "Страхова група "ТАС", вул. Грушевського, 5, м. Тернопіль

про: стягнення страхового відшкодування на загальну суму 116 801 грн. 97 коп.

За участю представників сторін:

Позивача: Федірка В. С. – представника, довіреність від 12.03.2010 р.; Будзика В. М. директора, посвідчення водія № 023760 від 03.01.1997 р.

Відповідача: Малік І. О. – представника, довіреність№ ГО-09/249 від 19.11.2009 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Стилобат", с. Підгороднє Тернопільського району, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ, в особі Тернопільської філії ПАТ "Страхова група "ТАС", м. Тернопіль (з врахуванням ухвали від 15.03.10р.) надалі відповідач, про стягнення страхового відшкодування в розмірі 110 552 грн., 3% річних в розмірі 1 054,03грн., інфляційний нарахувань в розмірі 5 195,94грн. та пені в розмірі 8 432,24грн. (з врахуванням уточнення позовних вимог, наданого в судовому засіданні 15.03.2010р.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума страхового відшкодування в розмірі 110 552грн. за укладеним договором ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків № 018950 від 26.12.2008 р., при настанні страхового випадку - викрадення автомобіля марки Chevrolet Epika LA69L, не була виплачена відповідачем у зв’язку з чим, позивач вважає, що є підстави для стягнення в судовому порядку належного йому до виплати страхового відшкодування, із нарахуванням штрафних санкцій.

В підтвердження викладеного додано: договір ДКТЗ № 018950 добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків від 26.12.2008 р., додатковий договір № 1 від 26.12.2008 р. до договору ДКТЗ № 018950 добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків від 26.12.2008 р., розрахунки заборгованості, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:15 год. 15.03.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:00 год. 12.04.2010р. та до 15:00 год. 26.04.2010р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів та неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 26.04.2010р., в порядку ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 09:45 год. 05.05.2010р.

Строк вирішення спору продовжено в порядку ч.4 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 12 квітня 2010р.

В судовому засіданні 05.05.2010р., позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із письмовою заявою №31 від 05.05.2010р. про часткову відмову від позовних вимог по справі №8/16-230. Просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування на загальну суму 116 801грн. 97 грн., з яких: 110 552 грн. - страхове відшкодування, 1 054,03грн. –3% річних та 5 195,94грн. –інфляційні нарахування. Від позовних вимог щодо стягнення 8 432,24 грн. пені просить прийняти відмову від позову. Позовні вимоги, з врахуванням вищевказаної заяви, представники позивача підтримали в повному обсязі та просять задовольнити їх.

В силу ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає заяви позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 8 432,24 грн. пені, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", проспект Перемоги, 65 Святошинський район, м. Київ в особі Тернопільської філії ПАТ "Страхова група "ТАС", вул. Грушевського,5, м. Тернопіль страхового відшкодування на загальну суму 116 801 грн. 97 коп., з яких: 110 552 грн. - страхове відшкодування, 1 054,03грн. –3% річних та 5 195,94грн. –інфляційні нарахування.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судових засіданнях позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Своє заперечення обґрунтовує тим, що відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування він чітко дотримувався Програми добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків "ТАС-мотор" (надалі –Програма) та Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 14.10.2008 р., затверджених держфінпослуг України від 30.12.2008 р. за № 0690148 (надалі –Правила). Стверджує, що підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування є відсутність у водія Будзика Б. В. права керувати застрахованим автомобілем, що підпадає під дію п. 5.3.23.2 ст. 5 Програми. Зазначає, що п. 5.1.7 ст. 5 Правил передбачено, що до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні транспортним засобом внаслідок або під час здачі застраховано транспортного засобу в лізинг, оренду, прокат або заставу (заклад), передачі третім особам без оформлених належним чином документів згідно чинного законодавства, письмової згоди на те страховика, яка має зазначатись в договорі страхування або додатку до нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, долучених до позовної заяви, суд встановив наступне:

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВО С028160, 22.12.2007р. легковий седан, марки Chevrolet Epika LA69L, зелений, 2007 року випуску, д.н.з. ВО 7621 АІ зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня"Стибат".

26 грудня 2008 року між ЗАТ "Страхова група "ТАС", в особі уповноваженої Степанюк Тетяни Вікторівни - керуючої продажами Тернопільської філії ЗАТ Страхова група "ТАС", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", надалі Страховик, з однієї сторони, та ТзОВ "Творча майстерня "Стилобат", надалі Страхувальник, з другої сторони, укладено Договір ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків №018950, (надалі Договір), за умовами якого Страховик застрахував належний Страхувальнику транспортний засіб –легковий седан, марки Chevrolet Epika LA69L, зелений, 2007 року випуску, д.н.з. ВО 7621 АІ, страхова опція ПРЕСТИЖ, Страхова сума 110 552 грн. Вигодонабувачем визначено ТОВ "Творча майстерня "Стилобат" (п. 15 Договору).

Строк дії договору з 27.12.2008 року по 26.12.2009 року (п.14 Договору).

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про страхування" умови і порядок здійснення добровільного страхування визначається правилами страхування.

Судом встановлено, що на момент укладення Договору відповідач діяв на підставі Правил добровільного страхування наземного транспорту, зареєстрованих Міністерством фінансів України 07.10.2002 р. за №0602817, зі змінами та доповненнями (надалі Правила) та Програми Добровільного комплексного страхування наземного транспортного засобу та супутніх ризиків "ТАС-мотор", розробленої на основі згаданих Правил (оригінал Програми, підписаної повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, знаходиться в матеріалах справи).

У відзиві на позов та в судовому засіданні 15.03.2010р. представник відповідача пояснив, що на даний момент наведені вище Правила припинили свою дію, в дію введені Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 14.10.2008 року, що затверджені Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 30.12.2008р. за №0690148.

Разом з тим, зважаючи на те, що на час укладення договору нові Правила не набули чинності, що відповідач був ознайомлений лише з Правилами добровільного страхування наземного транспорту, зареєстрованими Міністерством фінансів України 07.10.2002 р. за №0602817, із змінами та доповненнями, суд вважає, що при розгляді даної справи слід керуватися положеннями Правил 2002 року.

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р., з наступними змінами та доповненнями, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

П. п. 12, 13 Договору сторони визначили, що загальна страхова премія по Договору становить 7130 грн. і повинна бути сплачена Страхувальником рівними частинами - по 3565,30 грн. до 26.12.2008р. та, відповідно до 26.03.2009р.

На виконання умов договору, згідно платіжних доручень № 94 від 29.12.2008р. та № 13 від 24.03.2009р. Страхувальником (позивачем) на рахунок Страховика (відповідача) перераховано страхову премію в загальній сумі 7130 грн.

Таким чином, відповідач на підставі договору ДКЗТ /23/44/48 добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків №018950 від 26.12.2008 року, добровільно взяв під страховий захист легковий седан, марки Chevrolet Epika LA69L, зелений, 2007 року випуску, д.н.з. ВО 7621 АІ із обов’язком, у разі настання страхового випадку, виплатити Страхувальнику (позивачу) страхове відшкодування в сумі 110 552 грн.

В силу частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування", страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) Страхувальнику.

Об'єктом страхування в даному випадку, є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, який зазначений в договорі (р. 5 договору), а перелік страхових випадків наведено у п. 4 Правил та розділі 7 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", Страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату Страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Ст. 26 Закону України "Про страхування", зокрема визначено, що відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

У відповідності до р.4 Правил, страховими ризиками визнаються певні події, на випадок яких проводиться страхування і які мають ознаки імовірності та випадковості настання. До страхових ризиків відноситься зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом у будь-якому місці знаходження (якщо інше не передбачено договором страхування), а також пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок ДТП при незаконному заволодінні(п.п. 4.2.2. Правил)

Окрім того, Договором сторони передбачили, що інші умови Договору щодо предмету Договору, переліку страхових випадків та страхових ризиків за страховою опцією, виключень із страхових випадків та обмежень страхування, порядку зміни та припинення дії Договору, умов здійснення виплати страхового відшкодування та причин відмови у виплаті страхового відшкодування, прав і обов'язків Сторін і відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, інші умови Договору за згодою сторін встановлено та регулюються Програмою, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.2 Програми Добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків "ТАС-Мотор", далі Програма, за договором добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків, укладеним на підставі Програми, Страхувальник зобов’язується сплатити страхову премію у встановлених цим договором страхування розмірі та строки, а Страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку і на умовах, визначених цим договором страхування.

П.1 Додатку №1 до Програми, надалі-Додаток, передбачено можливість здійснення, за погодженням між Сторонами, страхування за договором із застосуванням однієї зі страхових опцій та однієї або декількох Додаткових страхових опцій, перелік та опис яких наведено у цьому Додатку №1 до Програми комплексного добровільного страхування транспортних засобів та супутніх ризиків "ТАС-Мотор".

Відповідно до п.7 Договору, автомобіль застрахований за програмою Престиж, зокрема з додатковою страховою опцією без франшизи за незаконне заволодіння.

Згідно р.4 Додатку, предметом договору за страховою опцією Престиж є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням Застрахованим ТЗ та ДО - страхування КАСКО.

При цьому, застрахованим транспортним засобом є транспортний засіб, що використовується Страхувальником за законом або правочином та відповідає умовам, які визначені п.п.4.1.1.1.-4.1.1.5.

Водієм є будь-яка особа на законних підставах.

До страхових випадків належать: настання збитків Стахувальника, спричинених пошкодженням та/або втратою Застрахованого ТЗ, як зазначено у пунктах 4.1.1.1., 4.1.1.2. та 4.1.1.3 Програми, відповідно.

Страховими ризиками є: ДТП, незаконне заволодіння, ПДТО, стихійне лихо та пожежа, як зазначено у п.4.2.1.1, 4.2.1.2, 4.2.1.3, 4.2.1.4 та 4.2.1.5 Програми. Виключення зі страхових випадків, обмеження страхування - відповідно до умов п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Програми.

П.п. 4.12-4.13 р.4 Додатку (Програма-Престиж), встановлено, що перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків визначено п.14.1,14.2 та 14.3 Програми; розмір страхового відшкодування –п.15.11-15.13,15.15-15.17 Програми.

П.п. 4.14.2 п.4.14 р.4 Додатку до Програми передбачено можливість укладення Договору зі страховою опцією Престиж із застосуванням додаткової страхової опції –без франшизи за незаконне заволодіння.

Додаткова страхова опція без франшизи за незаконне заволодіння застосовується у випадку втрати застрахованого ТЗ внаслідок настання страхового ризику - незаконне заволодіння, як зазначено у п.4.2.1.2 Програми.

Відповідно до розділу 4 Програми, страховим випадком за договором, якщо це передбачено страховою опцією, є настання збитків Страхувальника, спричинених пошкодженням та/або знищенням та/або втратою Застрахованого ТЗ та застрахованого ДО.

Незаконне заволодіння –незаконне заволодіння ТЗ у будь-якому місці знаходження, якщо інше не передбачено Договором, а також пошкодження або знищення застрахованого ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при незаконному заволодінні.

Протиправні дії третіх осіб - пошкодження, знищення або крадіжка (таємне викрадення) частин, деталей, приладів і обладнання застрахованого ТЗ.

При цьому, р.5 Програми, передбачено, що не визнаються страховим випадком, якщо інше не передбачено страховою опцією, збитки Страхувальника, третьої або застрахованої особи, що виникли, зокрема внаслідок незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, на якому не було встановлено протиугінної системи, що якщо інше не передбачено страховою опцією. Також, страхове відшкодування не здійснюється у випадку: необережності водія щодо безпеки застрахованого ТЗ, зокрема: залишення відкритими вікон та/або не закритими на замок дверей Застрахованого ТЗ під час його стоянки за відсутності водія у салоні застрахованого ТЗ, залишення у салоні ключа (ключів) від нього та/або свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ; керування застрахованим ТЗ особою: яка не має посвідчення водія відповідної категорії, не має права керувати застрахованим ТЗ, не вписана в подорожній лист.

Судом встановлено, 16.10.2009 року близько 20:40год. по вул. Тарнавського, 26 у м. Тернополі застрахований транспортний засіб - Chevrolet Epika LA69L, зелений, 2007 року випуску, д.н.з. ВО 7621 АІ було викрадено невідомими особами.

Правилами та Програмою передбачено обов’язок Страхувальника при настанні події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, незалежно від страхової опції, надати Страховику письмове повідомлення про подію не пізніше 3-ох робочих днів з моменту її настання (п. 9.3 Правил та пп12.1.6 Програми).

Про факт настання страхового випадку Страхувальник повідомив Страховика 19.10.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи заява про настання страхового випадку.

Окрім того, 19.10.2009 року слідчим СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області винесено постанову №1171133 про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження, по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

У відповіді №24/10-1847 від 26.04.2010р., на запит суду №767 від 17.03.2010р., слідчий повідомив, що досудове слідство у кримінальній справі №1171133 від 19.10.2009 року, порушеній по факту викрадення автомобіля Chevrolet Epika LA69L, д.н.з. ВО 7621 АІ, зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК України, оскільки проведеним досудовим слідством по даній справі, особи яка вчинила даний злочин не встановлено. В підтвердження надано Постанову про зупинення досудового слідства від 02.12.2009 року.

Ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Рішення про відмову в страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого Правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі, з обґрунтуванням причин відмови (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про страхування").

Розділом 15 Програми визначено порядок виплати страхового відшкодування, зокрема: "Якщо інше не передбачено страховою опцією, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після отримання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитку Страховик: складає страховий Акт з визначенням розміру страхового відшкодування/ страхової виплати або про відмову у виплаті страхового відшкодування/ страховій виплаті за формою встановленої страховиком (п.п. 15.4.1); або у випадку об'єктивної необхідності проведення додаткових заходів з розслідування обставин страхового випадку призначає чітко визначений термін для здійснення такого розслідування, але у будь-якому випадку не більше 3 (трьох) місяців, після закінчення якого приймає одне з вищезазначених рішень (п.п. 15.4.2 ); про прийняття рішення, передбаченого п. 15.4.1. та 15.4.2. Програми Страховик повідомляє Страхувальника протягом 5 (п'яти) робочих днів у письмовій формі, з обґрунтуванням причин (п. 15.5.); якщо інше не передбачене страховою опцією виплата страхового відшкодування та/або страхова виплата здійснюється Страховиком протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання страхового акту (п. 15.6)".

П.п. 15.4.1 Програми кореспондується з п.п. 12.1. 2 Правил.

21.01.2010р. відповідач листом за №Г2700/450 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за фактом незаконного заволодіння застрахованим автомобілем у повному обсязі, у зв’язку з відсутністю правових підстав для такої виплати. Зокрема, як вбачається із змісту даного листа, підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, на думку відповідача, є вчинення позивачем, без письмового погодження зі страховиком, зміни страхового ризику –збільшення кількості водіїв, які мають право керувати ТЗ (п.п. 5.1.8, 5.1.15., 5.1.11. Правил та п.п.5.3.23 Програми), обґрунтовуючи тим, що за кермом застрахованого автомобіля перебував Будзик Б.В., якого не зазначено в заяві на добровільне страхування наземного транспорту.

На вимогу суду, 21.04.2010р. відповідачем представлено страховий Акт про відмову у страховій виплаті б/н і б/д., який, згідно пояснень повноважного представника відповідача в судовому засіданні 26.04.2010р., позивачу не направлявся, оскільки, на його думку, це не є його обов’язком.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що лист - відмова складений відповідачем з порушенням строків, визначених Програмою та Правилами; докази об'єктивної необхідності проведення Страховиком (відповідачем) додаткових заходів з розслідування обставин страхового випадку, з призначенням терміну для здійснення такого розслідування (до 3 (трьох) місяців) відповідачем (Страховиком) не подано, а судом не здобуто.

Відповідно до умов укладеного договору (п.7), автомобіль застраховано за програмою Престиж, з додатковою страховою опцією - без франшизи за незаконне заволодіння. Даною опцією передбачено, що водієм може бути будь-яка особа на законних підставах.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується самим позивачем, що 16.10.2009 року (день викрадення застрахованого автомобіля), за кермом останнього перебував Будзик Б.В., який є сином Будзика В.М. –особи, яка є засновником та керівником ТОВ "Творча майстерня "Стилобат". Однак, Будзик Б.В. перебував за кермом застрахованого автомобіля за проханням та в присутності п. Будзика В.М., за яким даний автомобіль був закріплений для виконання службових обов'язків (наказ № 10 від 27.12.2007р. знаходиться в матеріалах справи).

Згідно заяви на укладення договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків за Програмою добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків "ТАС-Мотор", особою, яка допущена до керування ТЗ зазначено саме Будзика В.М.; договір ДКЗТ /23/44/48 добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків №018950 від 26.12.2008 року, від імені товариства (позивача) підписано Будзиком В.М., який є директором підприємства.

П.2.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Надані позивачем документи, зокрема належним чином засвідчена копія Посвідчення водія серії РРВ №017503 від 01.04.2006 року, свідчать про те, що Будзик Богдан Васильович має право керувати транспортним засобом категорії «В»- автомобілі, дозволена максимальна вага яких не перевищує 3500 кг і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми.

Відтак, суд вважає, що Будзик Б.В. в присутності Будзика Б.В. –особи, яка на законних підставах використовувала застрахований транспортний засіб, мав право керувати останнім.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" визначено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, а також зазначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені і інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це несуперечить закону.

П. 5 Програми, яка є невід'ємною частиною Договору, передбачено виключення із страхових випадків та обмеження страхування, зокрема: не визнаються страховим випадком збитки Страхувальника, третьої особи або застрахованої особи, що виникли, зокрема внаслідок: незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, на якому не було встановлено протиугінної системи, що якщо інше не передбачено страховою опцією.

Також, до страхових випадків не відносяться і виплата страхового відшкодування не здійснюється у випадку: необережності водія щодо безпеки застрахованого ТЗ, зокрема: залишення відкритими вікон та/або не закритими на замок дверей Застрахованого ТЗ під час його стоянки за відсутності водія у салоні застрахованого ТЗ, залишення у салоні ключа (ключів) від нього та/або свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ;

та керування застрахованим ТЗ особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії, не має права керувати застрахованим ТЗ, не вписана в подорожній лист (п.п. 5.3.23.2 Програми).

Саме посилаючись, зокрема на п.п. 5.3.23.2 Програми відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

З наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка –Будзика Б.М. вбачається, що останнім двері застрахованого транспортного засобу, перед його викраденням, були закриті на замок та включена автосигналізація.

Даний факт відповідач по справі під сумнів не ставить.

Окрім того, акт прийому –передачі від 19.10.2009р. свідчить про те, провідним спеціалістом відділу врегулювання ТФ ЗАТ "СГ"ТАС" отримано від директора ТОВ "Творча майстерня "Стилобат" ключі від транспортного засобу Chevrolet Epika LA69L, д.н.з. ВО 7621 АІ, VIN код KL1LA69LE7BO78216 в кількості 2-ох штук та свідоцтво транспортного засобу Chevrolet Epika LA69L, д.н.з. ВО 7621 АІ, серія ВОС 028160.

Разом з тим, як зазначалось вище, 21.01.2010р. відповідач листом №Г2700/450 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за фактом незаконного заволодіння застрахованим автомобілем у повному обсязі, зокрема посилаючись і на п.п. 5.1.8, 5.1.11, 5.1.15. Правил.

Оглянувши в судовому засіданні дані Правила, судом встановлено, що п.5.1.8 даних Правил передбачає, що до страхових випадків не відносяться і виплата страхового відшкодування не здійснюється при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні транспортним засобом внаслідок, або під час здачі застрахованого транспортного засобу в лізинг, оренду, прокат або заставу (заклад), передачі третім особам без оформлених належним чином документів згідно чинного законодавства, письмової згоди на те Страховика, яка має зазначатися в договорі страхування або в додатку до нього; та п. 5.1.11.Правил, - навмисне порушення Страхувальником законів, постанов, Правил, Інструкцій, інших нормативних документів України та інших держав, на території страхування яких трапився випадок.

П. 5.1.15 Правил, на який посилається відповідач (Страховик) у своїй відмові позивачу (Страхувальнику) у виплаті страхового відшкодування –відсутній.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем, відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, помилково ототожнено факт керування застрахованим транспортним засобом особою, яка не мала на це права (не вписана в дорожній лист тощо) та факт незаконного заволодіння (викрадення) невідомими особами транспортним засобом, в салоні якого не було водія, двері якого були закриті та включена автосигналізація.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що викрадення застрахованого автомобіля здійснене невідомими особами, а не Будзиком Б.В. - особою, яка добровільно допущена до керування застрахованим транспортним засобом, до моменту викрадення автомобіля ( п. 5.4 Правил, чинних на момент укладення Договору).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що юридичний факт, з яким Закон пов'язує обов'язковість виплати страхового платежу підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 110 552грн. страхового відшкодування, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними доказами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5195,94грн. інфляційних нарахувань та 1054,03грн. - 3% річних, за період з 20.11.2009 року по 15.03.2010р.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, з врахуванням р.15 Програми та п.п. 12.1.2 Правил –порядок і умови виплати страхового відшкодування, страхової виплати, згідно якого сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягнення з відповідача становить 5195,94грн., сума 3% річних –1008,60грн. (розрахунок здійснений судом знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в заявленій сумі –5195,94грн., вимоги щодо стягнення 3% річних, суд задовольняє частково, - на суму 1008,60грн. Позов в частині стягнення 3% річних в розмірі 45,43грн.задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, всупереч приписів чинного законодавства, не довів належними та допустимими доказами відсутності підстав для здійснення страхової ви плати, як і не спростував доводів позивача.

Відповідно до ст.13 ГПК України, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. При цьому, розмежування компетенції між господарськими судами щодо розгляду справ відбувається з урахуванням правил підсудності.

Правила визначення територіальної підсудності викладені у ст.15 ГПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорі та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням ч. 1-3 ст. 15 ГПК України залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Договір ДКТЗ /21/44/48 № 018950 від 26.12.2008р., згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування, укладений між ЗАТ Страхова група "ТАС", правонаступником якого є ПАТ Страхова група "ТАС", в особі уповноваженої Степанюк Тетяни Вікторівни - керуючої продажами Тернопільської філії ЗАТ Страхова група "ТАС", із зазначенням місцезнаходження: вул. Грушевського, 5 м. Тернопіль (довіреність № 07-08/385 від 02.01.2008р. знаходиться в матеріалах справи) та ТзОВ "Творча майстерня "Стилобат".

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на 15.02.2010р., Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" є юридичною особою, ідентифікаційний код № 30115243, місцезнаходження: Святошинський район, проспект Перемоги, 65, м. Київ.

Положення "Про Тернопільську філію Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" свідчить про те, що Філія є територіальним відокремленим підрозділом юридичної особи ПАТ "Страхова група "ТАС", не є юридичною особою, свою діяльність здійснює від імені товариства та в межах повноважень, встановлених Положенням, в межах наданих повноважень від імені товариства здійснює усі види добровільного (обов'язкового) страхування відповідно до чинного законодавства та ліцензій на право проведення певних видів страхування, отриманих товариством та не може, зокрема, бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідно до п.1 Роз'яснення ВАС України "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" № 02-5/492 від 28.07.1994 року, з наступними змінами та доповненнями, "Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь".

Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 1167,56 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,91 грн., покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. “Про державне мито”, з наступними змінами та доповненнями, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви (з врахуванням заяви про уточнення –збільшення позовних вимог) сплачено 1 253,19 грн., а належало до сплати 1252,34 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", проспект Перемоги, 65, Святошинський район, м. Київ в особі Тернопільської філії ПАТ "Страхова група "ТАС", вул. Грушевського, 5, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30115243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Стилобат", вул. Озерна, 1-а, с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 34905322):

-          110 552 грн. страхової суми;

-          1 008грн. 60 коп. -3% річних;

-          5 195грн. 94 коп. –інфляційних нарахувань;

-          1 403 грн. 47 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. В задоволенні вимог щодо стягнення 45,43грн. -3% річних відмовити.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Стилобат", вул. Озерна, 1-а, с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 34905322): довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 0 грн. 85 коп.

Платіжне доручення № 105 від 22 лютого 2010 року про сплату державного мита в сумі 1 240,29грн. та квитанція №1764.475.1 від 27.04.2010р. про сплату державного мита в сумі 12,90грн. залишаються в матеріалах справи.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –11.05.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.М. Гирила