Рішення № 9579622, 18.05.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.10           Справа № 11/53-10. за позовом Закритого акціонерного товариства агропідприємства «Прогрес-Технологія», м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженої відповідальністю Агрофірми «Червоносільська», с. Червоне, Сумський район, Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Сумське територіально-галузеве об‘єднання “Південна

залізниця” Сумська дистанція колії, м. Суми

про визнання права власності

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача:           Бугрименко М.М.

Від відповідача:           не з’явився

Від третьої особи: Тур Р.М.

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить суд визнати право власності на залізничні колії № 17 (заг. довжиною 462,5 м), № 5 (заг. довжиною 1056,77 м), № 4 (заг. довжиною (58,5 м), № 7 (заг. довжиною 728,0 м), № 8 (заг. довжиною 399,0 м), № 9 (заг. довжиною 99,0 м) та № 6 (заг. довжиною 63,00 м), що знаходяться за адресою м. Суми, вул. Воєводина, 4.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи ухвалою господарського суду Сумської області від 02.04.10 р., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом від 06.04.10 р.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не подав.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою, а тому не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання подав доповнення до пояснень, а також клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі іншого відповідача – Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації». Дане клопотання судом відхилено як безпідставне.

Представник позивача та третьої особи заявили суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам позивача та третьої особи роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо їх процесуальних прав та обов’язків, зокрема право заявляти відводи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

19 лютого 2003 року між ЗАТ «Прогрес-Технологія» та ВАТ «Будіндустрія» укладено Договір купівлі-продажу майнового комплексу, за яким серед іншого майна позивачем було придбано під’їзні колії, а саме: № 17 (заг. довжиною 462,5 м), № 5 (заг. довжиною 1056,77 м), № 4 (заг. довжиною (58,5 м), № 7 (заг. довжиною 728,0 м), № 8 (заг. довжиною 399,0 м), № 9 (заг. довжиною 99,0 м) та № 6 (заг. довжиною 63,0 м), що знаходяться за адресою м. Суми, вул. Воєводина, 4.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2003 року позивач за актом прийому-передачі прийняв від ВАТ «Будіндустрія» майно майнового комплексу (а.с. 26).

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, позивач набув право власності на зазначене вище майно правомірно на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 19 лютого 2003 року.

На замовлення ЗАТ Агропідприємства «Прогрес-Технологія» в 2006 році ВАТ «Сумський Промпроект» виготовив відповідний технічний паспорт.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що йому стало відомо, що відповідач використовував залізничні колії, які належать позивачу, а тому може мати зацікавленість в подальшій їх експлуатації.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 11.01.2010 р. (а.с. 46) позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір оренди майна (залізничних колій), але останній, 18.01.2010 р. надіслав лист, яким від укладення договору відмовився у зв'язку з відсутністю документів які підтверджують право власності позивача на залізничні колії.

Невизнання відповідачем права власності позивача на залізничні колії, а також використання відповідачем спірного майна без укладення договору оренди порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”, ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Станом на 25.03.2010 р. залізничні колії знаходяться на балансі позивача.

Позивач зазначає, що внаслідок невизнання відповідачем права власності позивача на вищенаведені об’єкти нерухомості, він як їх власник, згідно чинного законодавства України, має право в судовому порядку визнати право власності на ці об’єкти.

Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п. 5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом” вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників – осіб, названих у статті 1 АПК (далі-підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності підприємств і організацій, зокрема визнання недійсними актами державних та інших органів, що порушують майнові та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій.

У відповідності до ст.1 Закону України “Про залізничний транспорт” підїзними коліями є - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування .

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, що розташуються на земельній ділянці і не можуть переміщуватись без знецінення та зміни призначення.

Тобто, підїзні колії є об’єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.

У відповідності до Методичних рекомендацій «Стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації» затверджених наказом Міністерства юстиції №660/5 від 14.04.2009 р. під’їзні колії є обєктами нерухомого майна, та щодо них має здійснюватися державна реєстрація права власності.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 316, 317, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Закритим акціонерним товариством «Прогрес-технологія» (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 33 код ЄДРПОУ 14006035) право власності на залізничні колії № 17 (заг. довжиною 462,5 м), № 5 (заг. довжиною 1056,77 м), № 4 (заг. довжиною (58,5 м), № 7 (заг. довжиною 728,0 м), № 8 (заг. довжиною 399,0 м), № 9 (заг. довжиною 99,0 м) та № 6 (заг. довжиною 63,00 м), що знаходяться за адресою м. Суми, вул. Воєводина, 4.

СУДДЯ           Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 25.05.2010 р

Суддя