Рішення № 9579321, 12.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-5/034 За позовом: Малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик”

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99020, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 56293,33 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач (МП науково-виробничого підприємство „Сердолик”) - Монько Сергій Васильович, представник, довіреність № 36 від 01.02.2010 ;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) не зявився.

Суть спору:

Мале приватне науково-виробниче підприємство „Сердолик” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 56293,33 грн., з яких: основна заборгованість 47949,54 грн., пеня 2005,89 грн., 3% річних 293,42 грн., збитки від інфляції 1044,48 грн., штрафні санкції - 5000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором відшкодування витрат з експлуатаційних витрат № 1-Э від 26.12.2007.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивачем не надані належні докази наявності заборгованості відповідача.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.04.2010 по 12.05.2010.

Представник відповідача на оголошення повного тексту рішення не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2007 між малим приватним науково-виробничим підприємством „Сердолик” (Учасник І) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Учасник ІІ) укладений договір відшкодування витрат з експлуатаційних витрат № 1-Э (далі - Договір) (том справи №1, а.с.12-13).

Відповідно до розділу 1 Договору, його предметом є участь Учасника II в експлуатаційних витратах з утримання побудованої з участю Сторін на підставі договору про дольову участь в будівництві № 2 від 12.09.2003 і що належить Учаснику II частини першої черги Торгово-сервісного центру (іменованої далі по тексту - Об'єкт), який є двоповерховою будівлею з цокольним поверхом, прибудовою 39,20x1,60, надбудовою 3,55x3,68, виставковим майданчиком пл. 226,3 кв.м. і майданчиком кафе пл. 79,0 кв.м. - загальна площа 1855,9 кв.м., основна площа 1621,1 кв.м. що входить в склад і експлуатованого у складі Соціально-культурного і торгового центру, і розташованого за адресою: р. Севастополь, пр-т Ген. Острякова 164, шляхом відшкодування Учаснику I частини витрат понесених останнім з утримання Соціально-культурного і торгового центру.

Згідно з пунктом 2.5 Договору, на момент його підписання щомісячна сума витрат, що підлягають відшкодуванню Відповідачем складала 3844,06 грн., у тому числі ПДВ 20 плюс витрати на електропостачання, водоспоживання, водовідведення опалення та інші витрати, повязані з утриманням зовнішніх, внутримайданних та внутриобєктних мереж, які розраховуються після отримання рахунків Учасником І від відповідних організацій.

Умовами пункту 2.4 Договору передбачено, що у випадку якщо відповідно до нормативних і законодавчих актів, а також при зміні тарифів, норм праці, розцінок та інши витрати позивача з утримання соціально-культурного і торгового центру і відповідно, що входить в його склад об'єкту (частина якого належить Відповідачу) збільшуються, сума витрат з утримання об'єкту, яка підлягає відшкодуванню Відповідачем, збільшується.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, сума витрат Учасника І, яка підлягає щомісячному відшкодуванню Учасником ІІ включає суму щомісячних витрат Учасника І з утримання Обєкта, встановлених пунктом 2.2 розділу 2 даного Договору, яка щомісячно визначається Учасником І у відповідному рахунку, який не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надається Учаснику ІІ.

Зазначеним пунктом Договору Учаснику І, тобто позивачу, надано право у односторонньому порядку переглядати суми витрат, які підлягають сплаті Учасником ІІ за вказаним Договором.

На підставі викладеного, згодом, у зв'язку із збільшенням витрат позивача з утримання соціально-культурного і торгового центру і відповідно, що входить у його склад будівлі першої черги торгово-сервісного центру, сума витрат з утримання будівлі першої черги торгово-сервісного центру, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, збільшувалася, про що останній повідомлявся наступними калькуляціями:

-від 07.05.2008, відповідно якої сума експлуатаційних витрат на місяць, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, складає 7697,60 грн.,

-від 01.01.2009, відповідно якої сума експлуатаційних витрат на місяць, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, складає 8034,49 грн.

Позивач виконував обовязки за Договором належним чином, своєчасно виставляв рахунки на оплату відповідно до вказаних калькуляцій (а.с.12-17).

Проте, відповідач виконував свої обовязки щодо оплати за Договором не у повному обсязі, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 47949,54 грн. за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 3.1-3.4 Договору передбачено, що відшкодування витрат Учаснику I проводиться Учасником II щомісячно не пізніше за 10 число місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, рахунку. Учасник II самостійно щомісячно одержує рахунки у Учасника I на відшкодування витрат по експлуатаційних витратах разом з долученими до них розрахунками не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним за місцезнаходженням Учасника I, в бухгалтерії. У випадку невиконання Учасником II умов передбачених пунктом 3.2 Договору, рахунок вважається врученим Учасником I Учаснику II 5 числа місяця, в якому такі умови не були виконані. Відшкодування витрат Учасником II здійснюється шляхом щомісячного перерахування грошових коштів в розмірі, передбаченому цим Договором, на розрахунковий рахунок Учасника I.

Докази погашення відповідачем наявної заборгованості у розмірі 47949,54 грн. відсутні.

Перевіривши розрахунок основної заборгованості, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку порушення Учасником ІІ строків відшкодування витрат (пункт 3.1 Договору) останній сплачує Учаснику І пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 2005,89 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі прострочення Учасником ІІ строків відшкодування витрат (пункт 3.1 Договору) більш ніж двох місяців, останній сплачує на користь Учасника І штраф в розмірі 5000,00 грн. сплата штрафу Учасником ІІ у відповідності з даним пунктом Договору не припиняє нарахування пені, відповідно до пункту 4.2 Договору.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає 5000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором у розмірі 1044,48 грн. та 3% річних у розмірі 293,42 грн.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, тільки за інший період.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02 жовтня 2009 року по справі №5020-11/070 за позовом приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 74883,17 грн. позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 74883,17 грн. основного боргу, 1881,24 грн. збитків від інфляції, 2216,82 грн. пені, 798,40 грн. 3% річних, судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2009 року рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду міста Севастополя від 02 жовтня 2009 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2009 року залишені без змін.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99020, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 12, код ЄДРПОУ 16506701, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 47949,54 грн., пеню у розмірі 2005,89 грн., штраф в розмірі 5000,00 грн. збитки від інфляції у розмірі 1044,48 грн., 3% річних у розмірі 293,42 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 562,93 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

17.05.2010