Ухвала суду № 95793036, 18.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/3622/21

Провадження №1-кп/523/1053/21

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

(повний текст)

18 березня 2021 року

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

за участю: секретаря судового засідання – Смокіної Н.І.

прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси – Тодорова В.О.

потерпілої – ОСОБА_1

представника потерпілої – Субботіної Л.В.

захисника – Дашковської Д.І.

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

в ході розгляду в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувального акта від 25.02.2021 року й доданих до нього документів у кримінальному провадженні №12020160000001323, внесеному до ЄРДР 28.11.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, українця за національністю, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого та маючого малолітню дитину 2018 року народження, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також цивільний позов вказаної потерпілої до зазначеного обвинуваченого «Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди», -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Суворовського районного суду м.Одеси 02.03.2021 року з Одеської обласної прокуратури надійшли означений обвинувальний акт й додані до нього документи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 , які за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями того ж дня передані для розгляду судді Шурупову В.В.

Ухвалою судді від 05.03.2021 року, означені матеріали провадження призначені для розгляду в підготовчому судовому засіданні на найближчі вільні дату та час, зважаючи на сплив строку тримання обвинуваченого під вартою 20.03.2021 року.

Прокурором Тодоровим В.О. в порядку ч.3 ст.315 КК України до суду подано та в судовому засіданні підтримано письмове клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , мотивуючи його тим, що судовий розгляд ще не розпочатий, строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, а ризики, які існували в ході досудового розслідування й передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих й свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення), не відпали.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні звернувся із клопотанням (заявою) про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись при цьому на наявність родини та малолітньої дитини 2-х років, на необхідність допомоги його дідусю.

Заслухавши в судовому засіданні прокурора Тодорова В.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримку внесених клопотань, вислухавши позицію захисника Дашковської Д.Є., яка підтримала клопотання свого підзахисного, з`ясувавши позицію потерпілої ОСОБА_1 та її представника – адвоката Субботіної Л.В., які просили задовольнити клопотання прокурора, дослідивши матеріали підготовчого провадження та додатково надані сторонами відповідні документи, суд дійшов наступних висновків.

За ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів судового провадження вбачається, що за ухвалою слідчого судді від 19.02.2021 року до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», до 20.03.2021 року.

За обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як слідує з обвинувального акту та встановлено під час підготовчого провадження, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 – одружений і має малолітню дитину 2018 року народження, є раніше не судимою особою, забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Одесі, але останній офіційно непрацевлаштований та суспільно-корисною працею на час затримання не займався, обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення (хоч і відноситься до необережного кримінального правопорушення), що потягло загибель людини, із інкримінованим вчиненням такого діяння у стані алкогольного сп`яніння.

Необхідно зауважити на тому, що викладені у розглядуваному клопотанні доводи сторони обвинувачення щодо обґрунтування висунутої обвинуваченому ОСОБА_2 підозри досліджені слідчим суддею за ухвалою від 19.02.2021 року.

Наведені обставини у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком до восьми років, частково підтверджують актуальність передбачених ст.177 КПК України ризиків, а також об`єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілу й свідків, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігти означеним ризикам.

Однак, зазначений прокурором Тодоровим В.О. у розглядуваному клопотанні ризик можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення ані матеріалами цього клопотання, ані в судовому засіданні не доведений та його доводи є хибними, оскільки як слідує з матеріалів судового провадження, вказаний обвинувачений є раніше не судимою особою, але зазначені обставини істотно не впливають на остаточні висновки суду з вирішення по суті клопотань прокурора.

Оцінюючи ж доводи клопотання (заяви) обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Дашковської Д.Є. щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає їх необ`єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною захисту запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованим вказаному обвинуваченому кримінальним правопорушенням, тяжкістю висунутого йому обвинувачення та його наслідками, а доводи захисника не містять переконливих підстав застосування такого м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого, що обумовить гарантії його явки до суду та належну процесуальну поведінку.

Разом із тим, певна міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_2 (з наданих стороною захисту відповідних документів) – сімейний стан, наявність малолітньої дитини та часткове відшкодування шкоди на поховання загиблої ОСОБА_3 , за переконанням суду не знижують вагомість і не спростовують актуальність означених вище ризиків.

Втім, суд вважає, що з метою оцінки можливості лікування виявлених у обвинуваченого ОСОБА_2 хвороб в умовах тримання під вартою, слід надати доручення керівництву філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області невідкладно організувати проведення судово-медичного обстеження вказаного обвинуваченого ОСОБА_2 , із дослідженням органів його грудної клітини.

З урахуванням викладеного та зважаючи на особисті дані обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає, що у даному випадку суспільний інтерес, зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом права до поваги зазначеної особи на його свободу.

Згідно зі ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, а принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Між тим, викладені у розглядуваному клопотанні доводи прокурора Тодорова В.С. щодо незастосування до обвинуваченого ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у зв`язку з вчиненням інкримінованого кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, - судом до уваги не приймається, адже за ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті, за якою не визначення розміру застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, належить до права суду, а не до його обов`язків.

Зазначена позиція суду цілком узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року (п.63), за якою відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції, при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникти із одночасним супротивом працівникам правоохоронного органу при затриманні, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення, не уявляє собою «відповідної і достатньої» підстави.

Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_2 кримінального правопорушення, зважаючи на характеризуючі його особу дані, суд доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів до означеного обвинуваченого не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора Тодорова В.О. підлягає частковому задоволенню, із залишенням без задоволення клопотання обвинуваченого.

Одночасно, дотримуючись справедливого балансу між інтересами суспільства і правами обвинуваченого ОСОБА_2 на особисту свободу, враховуючи положення ст.ст.8-9, ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України та практику суду Конвенційної юрисдикції, зважаючи на характер і обставини інкримінованого обвинуваченому діяння, його майновий і сімейний стан та на наявність встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, суд вважає за необхідне одночасно визначити альтернативний вид запобіжного заходу, - заставу в цьому кримінальному провадженні у розмірі, визначеному абзацом 2 ч.5 ст.182 означеного Кодексу.

Керуючись ст.ст.22, 26, 171, 177-178, 182-183, 194, 314-315, 369-372, ч.2 ст.376, Главою 18 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси Тодорова В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, – задовольнити частково, а клопотання (заяву) вказаного обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, - залишити без задоволення.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 16.05.2021 року.

Відповідно до ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», визначити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов`язків, передбачених ч.7 ст.42 КПК України, - у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків, а застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого обвинувачений звільняється з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: повідомити суд про своє місце проживання та прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі м.Одеси без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками та експертами у даному провадженні.

В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що у випадку звільнення з-під варти під заставу та якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.

Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виконання покладених обов`язків у разі внесення застави, закінчується 16.05.2021 року.

Копії ухвали направити для виконання начальникові ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та надати для відома іншим заінтересованим особам.

На підставі Рішення Конституційного Суду України №4рп-2019 від 13.06.2019 року, ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Головуючий – суддя: В.В.Шурупов