Рішення № 9579150, 20.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20.04.2010 справа № 5020-9/006 За позовом Севастопольського транспортного прокурора (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, буд. 11) в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у м. Севастополі (99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 22),

до Приватного підприємства „Элиот-Плюс” (99055, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 73, кв. 9)

про стягнення 14110,40 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

прокурора - Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.2008,

позивача - Михайлова Наталія Володимирівна, довіреність №6 від 06.01.2010;

відповідача - не з’явився.

Суть спору: Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у м. Севастополі звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства „Элиот-Плюс” (далі –ПП „Элиот-Плюс”) про стягнення 21515,60 грн. (а.с.2-4).

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №26 від 05.07.2004 про розміщення рекламоносіїв, відповідно до умов якого ПП „Элиот-Плюс” зобов’язалось, зокрема, щомісячно перераховувати позивачу платежі по компенсації додаткових витрат за ремонт і утримання ділянок автомобільної дороги, у смузі відведення якої розташовані об’єкти відповідача.

Позивач у судовому засіданні 20.04.2010 надав суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 14110,40 грн. (а.с.38-40).

Прокурор заперечує проти задоволення даного клопотання, письмове пояснення не надав.

Від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого уточнені позовні вимоги він визнає в повному обсязі. Додатково ним заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду у зв’язку з важким фінансовим становищем (а.с.41).

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2004 між Службою автомобільних доріг у місті Севастополі (далі –Служба) та ПП „Элиот-Плюс” (далі –Підприємство) був укладений договір №26 про розміщення рекламоносіїв (далі-Договір) (а.с.6-7), відповідно до умов якого Служба надає згоду на розміщення, а Підприємство розміщує рекламоносії у вигляді щитів на спеціальній конструкції площею 18 м2 в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування, які знаходяться на балансі Служби. Перелік міст розміщення рекламоносіїв є невід’ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.1, 3.2 додаткової угоди від 18.03.2010 до Договору Підприємство здійснює платежі по компенсації додаткових витрат за ремонт і утримання ділянок автомобільної дороги, в смузі відведення якої розташований об'єкт в розмірі 1346,40 грн. в місяць. Платежі по компенсації додаткових витрат оплачуються щомісячно не пізніше десятого числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Служби. Дана додаткова угода визнана сторонами невід’ємною частиною договору №26 від 05.07.2004 та застосовується сторонами до правовідносин з 01.10.2008 (а.с.40).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору Служба має право здійснювати корегування сум відшкодування у відповідності з індексом інфляції, а також при зміні порядку розрахунку Державної служби автомобільних доріг України „Укравтодор” тарифів або інших розрахункових величин. Корегування оформляється додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє по 01.07.2005. У випадку належного виконання обов’язків по Договору Підприємство має переважне право на його пролонгацію. Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо за два тижні до завершення строку дії Договору ні одна із сторін не направить другій повідомлення про його припинення або зміну (пункт 5.1 Договору).

Докази направлення сторонами повідомлення про припинення або зміну Договору відсутні, а тому він є діючим.

Порушуючи умови п.3.1, 3.2 договору №26 від 05.07.2004 про розміщення рекламоносіїв, відповідачем з січня 2009 року по листопад 2009 року не проводилась оплата компенсації додаткових витрат позивача на проведення ремонту і утримання автомобільної дороги, в смузі відведення якої розміщено об'єкт. У зв'язку з цим у відповідача перед Службою утворилась заборгованість за період з січня 2009 року по листопад 2009 року у розмірі 21515,60 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №548 від 21.08.2009 про оплату суми боргу у розмірі 15456,80 грн. станом на 01.09.2009 у строк до 10.09.2009 (а.с.10).

Проте, відповідачем відповідь на претензію не надано, сума боргу не сплачена.

З цих підстав Севастопольський транспортний прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу, яка зменшена позивачем до 14110,40 грн. на підставі додаткової угоди від 18.03.2010.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розрахунок заборгованості перевірений судом, докази погашення відповідачем суми відшкодування додаткових витрат позивача на проведення ремонту та утримання автомобільної дороги у розмірі 14110,40 грн. на день прийняття рішення відсутні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не можуть бути прийняті судом зауваження прокурора щодо зменшення позову з наступних підстав.

При проведенні інвентаризації спеціальних конструкції у вересні 2008 року було виявлено розміщення ПП „Элиот-Плюс” 10 рекламних конструкцій, про що відповідачу був направлений лист про збільшення вартості щомісячної оплати за договором №26 від 05.07.2004. Відповідач на відповідний лист пояснив, що ним розміщено 7 рекламних конструкцій, а 3 рекламні конструкції розміщені Товариством з обмеженою відповідністю „Центр упаковки та дизайну”. У зв’язку з цим позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №12 від 01.04.2010 (а.с.41).

Застосування умов додаткової угоди з 01.10.2008 відповідає нормі статті 631 Цивільного кодексу України, угода не визнана недійсною в судовому порядку, тому суд визнає правомірним зменшення позовних вимог позивачем та не приймає до уваги заперечення прокурора.

Згідно частини п’ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник відповідача зменшені позовні вимоги визнав повністю.

На підставі вищевикладеного суд визнає позовні вимоги Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у місті Севастополі про стягнення 14110,40 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач у порядку пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду у зв’язку з важким фінансовим становищем.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 2 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 N 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив, що обставини, що ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 20.04.2010 у справі № 5020-9/006 та роблять його неможливим, відсутні, належні докази цього відповідач не надав, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду Приватному підприємству „Элиот-Плюс”.

При цьому суд роз’яснює, що відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду при наявності належних доказів.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Элиот-Плюс” (99055, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 73, кв. 9, ідентифікаційний код 33050006, відомості про рахунки не відомі) на користь Служби автомобільних доріг у м. Севастополі (99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 22, ідентифікаційний код 26187042, відомості про рахунки не відомі) заборгованість у розмірі 14110,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Элиот-Плюс” (99055, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 73, кв. 9, ідентифікаційний код 33050006, відомості про рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22090200, одержувач –Ленінський район) державне мито в сумі 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріал-Група” (99018, м. Севастополь, пр. Острякова, буд. 106, кв. 65, ідентифікаційний код 33646708, відомості про рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (р/р № 31216259700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22050000, одержувач –Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 26.04.2010.