Рішення № 9579106, 20.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20.04.2010 справа № 5020-3/319 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон”

(95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3)

до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99022, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 37151,26 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач (ВАТ “Кримзалізобетон”) Кутас А.В., представник, довіреність №1 від 06.01.2010;

відповідач (ФОП ОСОБА_2) ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 06.03.1998.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Кримзалізобетон” звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 71402,97 грн., що складається із суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції 66695,14 грн., пені за договором 4184,74 грн., 3 % річних 523,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобовязань за договором щодо своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою від 24.12.2008 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.04.2009 у справі призначено судову бухгалтерську експертизу; провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 21.09.2009 провадження у справі поновлено.

У ході розгляду справи позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог.

Згідно з останньою заявою про зміну позовних вимог, наданою в судовому засіданні 20.04.2010, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 37151,26 грн. /т. с. 6, арк. с. 95/.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Відповідач у судовому засіданні 20.04.2010 заявив про визнання уточнених позовних вимог в розмірі 37151,26 грн. в повному обсязі /т. с. 6, арк. с. 96/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2007 між Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон” (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №05 на поставку матеріалів /т. с. 1, арк. с. 38-40/ (далі Договір), згідно з яким Постачальник зобовязується поставити та передати у власність (повне господарське ведення), а Покупець оплатити та прийняти Товар (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору кількість, асортимент та номенклатура товару зазначається у заявці Покупця. Якість товару, що поставляться, повинна відповідати вимогам діючих стандартів та технічним умовам.

Поставка та приймання продукції здійснюється не пізніше 27 календарних днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.3 Договору).

Ціна на товар зазначається у рахунках Постачальника (п. 4.1 Договору).

За умови зміни у період дії Договору цін на сировину, матеріали, а також інших факторів, які впливають на вартість товару, ціни можуть бути переглянуті (п. 4.2 Договору).

Датою оплати Товару є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у Договорі (п. 4.9 Договору).

У специфікації на поставку матеріалів сторони домовились відносно кількості та ціни товару та послуг /т. с. 1, арк. с. 41/.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, що і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору договору поставки, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні загальні та спеціальні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобовязання по Договору виконав в повному обсязі, а відповідач частково, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 37151,26 грн.

Відповідач не заперечує, що у нього є заборгованість перед відповідачем в розмірі 37151,26 грн.

Частиною пятою статті 78 Господарського кодексу України унормовано, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як зазначено в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14, у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37151,26 грн. в повному обсязі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати: державне мито в сумі 371,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (99022, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон” (95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3; ідентифікаційний код 01267308; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) заборгованість в розмірі 37151,26 грн. (тридцять сім тисяч сто пятдесят одна грн. 26 коп.), а також державне мито в сумі 371,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

23.04.2010.