Рішення № 9579043, 15.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15.04.2010 справа № 5020-10/103 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»

(просп. Бажана,14-а, м. Київ, 02140)

до Виробничо-будівельного кооперативу «Опора»

(вул. Портова, 1, м. Севастополь, 99009)

(вул. Правди, 10, м. Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 26476,33 грн., у тому числі: 24681,96 грн. –основний борг, 423,39 грн. –3% річних, 1370,98 грн. –інфляційних втрат,

За участю представників:

позивача –Сироїд Л.В., довіреність №138 від 12.04.2010;

відповідача –не з’явився.

23.03.2010 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Виробничо-будівельного кооперативу «Опора»(далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 26476,33 грн., у тому числі: 24681,96 грн. –основний борг, 423,39 грн. –3% річних, 1370,98 грн. –інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –02.04.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №11823100 від 30.03.2010 /а.с.39/).

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальними чеками №5698 від 20.02.2010 /а.с.7/, №5699 від 20.02.2010 /а.с.9/ та описами вкладення у цінний лист /а.с.8,10/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          В період з 22.01.2009 по 07.10.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерок»був поставлений товар –газобетонні блоки на загальну суму 134689,48 грн., Виробничо-будівельному кооперативу «Опора», що підтверджується видатковими накладними №229 від 22.01.2009 на суму 23025,60 грн. /а.с.13/, №550 від 04.02.2009 на суму 23025,60 грн. /а.с.15/, №593 від 05.02.2009 на суму 26449,92 грн. /а.с.17/, №1311 від 04.03.2009 на суму 25159,68 грн. /а.с.18/, №1381 від 06.03.2009 на суму 24796,80 грн. /а.с.20/, №11053 від 07.10.2009 на суму 12231,88 грн. /а.с.22/. Товар отриманий уповноваженою на то особою, що підтверджується довіреностями ЯПЖ №0240279 від 22.01.2009 /а.с.14/, №70 від 03.02.2009 /а.с.16/, №167 від 03.03.2009 /а.с.19/, №174 від 06.03.2009 /а.с.21/.

Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар. Так, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 110007,52 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача /а.с.23-28/ і станом на 10.02.2010 сума основної заборгованості склала 24681,96 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором постачання. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за виконані Позивачем роботи у повному обсязі.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

                    Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу Відповідача за вих. №261 направлена претензія від 10.07.2009 /а.с.24/ про сплату заборгованості у розмірі 26396,28 грн.

Вказана претензія отримана Відповідачем 13.07.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1612634 від 11.07.2009 /а.с.30/. Тобто, строк виконання зобов’язання наступив 21.07.2009.

                    Крім того, листом за вих. №630 від 06.10.2009 /а.с.31/ Відповідач визнав заборгованість у розмірі 23869,20 грн.

                    Також, Відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого ним визнана заборгованість у розмірі

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

                    На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 24681,96 грн. доведеною та обґрунтованою.          

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2009 по січень 2010 року у розмірі 1370,98 грн., 3% річних у розмірі 423,39 грн. за період з 21.07.2009 по 10.02.2010.          

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.5/ визнаний судом невірним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача, складають 1337,76 грн.:

26369,28 грн. х (99,8% х 100.8%), інфляційне збільшення склало: 26527,07 –26369,28 грн. = 157,79 грн.).

24681,96 грн. х ( 100,9% х 101.1% х 100.9% х 101.8%), інфляційне збільшення склало: 25861,93 –24681,96 грн. = 1179,97 грн.).

Отже, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в розмірі 1337,76 грн.

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.5/ визнаний судом правильним ( 26369,28 грн. х 3% х (72 дня /365 днів = 157,64 грн., 24681,96 грн. х 3% х (131 день /365 днів = 265,75 грн.).

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 423,39 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-будівельного кооперативу «Опора»(вул. Правди, 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 23010685, р/р 26000054800147 в ФКБ «Приватбанк», м. Севастополь, МФО 324935 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»(просп. Бажана,14-а, м. Київ, 02140 , ідентифікаційний код 34840150, р/р 26007143756600 в АТ «Укрсиббанк», відділення 344, МФО 351005) 26443,11 (двадцять шість тисяч чотириста сорок три грн. 11 коп.), у тому числі: 24681,96 грн. –основний борг, 423,39 грн. –3% річних, 1337,76 грн. –інфляційних втрат, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 264,43 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 43 коп); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,70 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 70 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 20.04.2010.