Ухвала суду № 95789771, 22.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3372/21

Провадження № 1-в/127/116/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк за вироком Апеляційного суду Черкаської області від 27.11.2006,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Порохницького М.Ю.,

захисника: Федорова А.В.,

засудженого: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про заміну покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк за вироком Апеляційного суду Черкаської області від 27.11.2006.

Клопотання мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі, відбув більше 15 років призначеного покарання та подальше тримання ОСОБА_1 під вартою буде порушувати ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому засуджений ОСОБА_1 просить замінити покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

Засуджений ОСОБА_1 , який приймав участь у судовому засіданні дистанційно у режимі відеоконференції клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Захисник Федоров А.В. підтримав клопотання засудженого ОСОБА_1 та просив суд його задовольнити.

Прокурор Порохницький М.Ю. заперечував, щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 , оскільки вказане клопотання не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

Суд вислухавши думку засудженого ОСОБА_1 , його захисника та прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

На даний час ОСОБА_1 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області – в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Апеляційного суду Черкаської області від 27.11.2006 до довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 27.03.2007 зазначений вирок суду залишено без змін.

Так, відповідно до вимог ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким, якщо засуджений став на шлях виправлення та після фактичного відбуття певного строку покарання.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002 заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.

Кримінальним кодексом України, а саме ст. 51 КК України визначено два види покарання у виді позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Виходячи із вищезазначених положень, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким передбачене ст. 82 КК України може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачено механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 87 КК України помилування здійснюється президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Крім того, зі змісту ч. 7 ст. 151 КВК України випливає, що засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання.

За змістом рішення ЄСПЛ від 09.07.2013 у справі «Вінтер та інші проти Об`єднаного Королівства (Великобританія)», Велика Палата Європейського суду з прав людини у цій справі постановила, що відсутність в законодавстві Англії і Уельсу ефективного механізму реалізації можливості помилування або перегляду рішення суду про призначення міри покарання у вигляді довічного тюремного ув`язнення, з врахуванням прогресу ув`язненого на дорозі соціальної реабілітації, є порушенням прав засуджених і статті 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод.

У справі «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20.05.2014 Європейський суд з прав людини у своєму рішенні висловив позицію, що засуджені до довічного позбавлення волі повинні не тільки мати можливість дострокового звільнення, але й знати, що потрібно їм зробити, щоб стосовно них було розглянуто питання про таке звільнення. Для належного виконання цього рішення держава-відповідач повинна провести реформи переважно законодавчі, механізму перегляду покарання у виді довічного ув`язнення. Цей механізм повинен гарантувати оцінку в кожному конкретному випадку того, чи є утримання під вартою виправданим на обґрунтованих пенологічних підставах, і надати особам засудженим до довічного позбавлення волі можливість передбачити, з певним ступенем точності, що вони повинні робити, щоб стосовно них було розглянуто питання звільнення і за яких умов.

Водночас, у рішенні «Ласло Магьяр проти Угорщини» Європейський суд з прав людини зазначив, що встановлення судом порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даній справі не є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання. Судом також не визначено, чи повинне дострокове звільнення від відбування покарання бути правом особи, чи має відноситися до сфери дискреції. Вказане питання має бути вирішено державою-відповідачем відповідно до кримінального законодавства країни.

У рішенні «Петухов проти України» від 12.03.2019 Європейський суд з прав людини визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить статті 3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми, у разі набуття вказаним рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного, держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоб гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоб дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачати, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці Європейського суду з прав людини (§ 194).

Таким чином, на думку суду, на даний час відсутні передбачені законодавством України та практикою Європейського суду з прав людини підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким засудженим до довічного позбавлення волі іншим покаранням. Лише за умови внесення змін до національного законодавства щодо можливості заміни такого покарання на більш м`яке, вирішення таких питань можливе в порядку діючих статей 537, 539 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

Керуючись ст. ст. 370, 372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк за вироком Апеляційного суду Черкаської області від 27.11.2006 – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: