Ухвала суду № 95789637, 23.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19344/20

Провадження № 4-с/127/14/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого – судді Антонюка В.В.,

за участі: секретаря – Горденко Г.О.,

представника стягувача АТ "Кредобанк"- Куйдан О.І.,

приватний виконавець Тимощук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовичана, стягувач Акціонерне товариство "Кредобанк",-

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Хейніс О.Г., звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В., стягувач АТ "Кредобанк". Скарга мотивована тим, що 24.12.2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області виданий виконавчий лист по справі №127/19344/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» суми заборгованості за кредитним договором №5577/2016 від 26.12.2016 року в розмірі 375 744,08 грн. та 5 666,16 грн. судового збору. Загальна сума до стягнення 381 410,24 грн.

20.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №6421751 із примусового виконання виконавчого листа.

До відкриття виконавчого провадження, а саме: 05.01.2021 року, боржником добровільно сплачено стягувачу 50 000 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 вважає, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки сума заборгованості, яка зазначена у постанові про відкриття провадження є відмінною від суми заборгованості, яку мав боржник до відкриття виконавчого провадження.

Відтак сума заборгованості боржника перед стягувачем становить 331 410,24 грн., а не 381 410,24 грн., яка зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Також 20.01.2021 року приватним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди, у розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 38 141,02 грн.

Скаржник та її представник вважають, що постанова про стягнення із боржника основної винагороди є неправомірною та підлягає скасуванню, так як сума заборгованості боржника до відкриття виконавчого провадження складала 331 410,24 грн., а отже основна винагорода на час відкриття виконавчого провадження становить 33 141,02 грн., а не 38 141,02 грн., що стало підставою для звернення до суду із даною скаргою, в якій скаржник та її представник просять визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 64217451, винесену 20.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. та визнати неправомірною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. від 20.01.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 64217451.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Скаржник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, хоча про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник стягувача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення даної скарги, посилаючись на обставини, викладені у долучених до матеріалів справи письмових поясненнях.

Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В. в судовому засіданні заперечив щодо вимог скарги, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на скаргу та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, виконавчого провадження, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 30.10.2020 року по справі № 127/19344/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором №5577/2016 від 26.12.2016 року в розмірі 375 744,08 грн. та 5 666,16 грн. судового збору.

Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2021 року за №6421751, стягнення боргу в сумі 375 744,08 грн. та судових витрат у розмірі 5 666,16 грн. у відношенні ОСОБА_1

20.01.2021 року приватним виконавцем Тимощуком В.В., винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди, у розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 38 141,02 грн.

Представник скажника у скарзі зазначає, що вказані постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди, винесені 20.01.2021 року приватним виконавцем, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, однак суд не погоджується з думками та твердженнями сторони скаржника і вважає останні безпідставними з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону № 1404-VIII, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачені Законом № 1404-VIII заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Факт того, що скаржник сплатив 05.01.2021 року частину боргу стягувачу до відкриття виконавчого провадження не є підставою для визнання постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди неправомірними.

Так, відповідно до частини 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, усні та письмові пояснення тощо.

Таким чином, повідомлення про факт сплати скаржником частини боргу стягувачу є підставою для врахування цієї суми в рахунок погашення заборгованості. Закон № 1404-VIII не передбачає вчинення виконавцем жодних інших дій чи винесення певних процесуальних документів з даного питання до етапу закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу.

У абзаці 2 пункту 22 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02.04.2012 № 512/5, визначено, що при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VIII, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Аналогічна ситуація і зі стягненням основної винагороди. Якщо оплата здійснена до відкриття виконавчого провадження, то зі сплаченої суми основна винагорода не стягується.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.02.2021 року за № 460 приватним виконавцем отримано заяву про уточнення залишкової суми боргу саме від стягувача, в якій проінформовано про те, що 04.01.2021 ними була подана заява про примусове виконання судового рішення, а 05.01.2021 скаржниця частково оплатила суму заборгованості, і що станом на 17.02.2021 сума заборгованості складає 331 410.24 грн.

В той же час сама ОСОБА_1 , не скористалася наданими їй правами, не інформувала виконавця щодо факту часткової сплати боргу, не зверталася до виконавця щодо з`ясування ситуації.

Винесення оскаржуваних постанов жодним чином не порушує прав скаржника. Крім того, як пояснив в ході розгляду скарги приватний виконавець Тимощук В.В., сплачена сума врахована в рахунок виконання рішення суду та буде відмічена, згідно встановлених норм, на виконавчому документі при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документу стягувачеві.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до Правового висновку Верховного Суду у справі № 641/7824/18 від 22.04.2020 року, звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обгрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

В порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим.

саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю, необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Таким чином, якщо державний виконавеця, або інша посадова особа ДВС, приватний виконавець, порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обгрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь-якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржуванні рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволені скарги.

Стороною скаржника не доведено, що приватний виконавець діяв не в межах своїх повноважень та не у спосіб, передбачений законом і цим самим порушив права саме скаржника. В той час, як постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. про відкриття виконавчого провадженя від 20.01.2021 року ВП № 64217451 є законними та такими, що винесені відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень приватного виконавця, в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Що ж стосується вимог заявника про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень, то вказана вимога є похідною від вимоги про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, в задоволенні якої судом відмовлено, тому і в задоволенні вказаної вимоги слід також відмовити.

З огляду на вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає за необхідне в задоволенні скарги відмовити.

На підставі викладеного та керуючись постановою Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», Постановою Верховного Суду у справі № 641/7824/18 від 22.04.2020 року, ст.ст. 21, 23 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 13, 260, 261, 353, 354, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовичана, стягувач Акціонерне товариство "Кредобанк"- залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2021 року.

Скаржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .

Стягувач: Акціонерне товаритво "Кредобанк", ЄДРПОУ 09807862, адреса місця знаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 78, Франківський район, Львівська область.

Суб`єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, адреса місця знаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 8, офіс 301.

Суддя: